Постанова

від 20.12.2018 по справі 819/2124/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/328/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завадські на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 819/2124/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завадські до Головного управління ДФС у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба України, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Тернопільській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Баранюк А.З., в м. Тернополі Тернопільської області 05.07.2018 року, згідно з протоколом судового засідання о 18:18 год., повний текст судового рішення складено 16.07.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завадські (далі - позивач, ТзОВ Завадські , товариство) звернулося із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення бюджетного відшкодування в сумі 94965,00 грн. та зобов'язати ГУ ДФС у Тернопільській області з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відносно ТзОВ Завадські із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією за жовтень 2016 року в розмірі 94965,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно відповідачем безпідставно не повернуто позивачу бюджетне відшкодування.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не подав.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТзОВ Завадські є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Згідно податкової декларації за жовтень 2016 року, поданої 16.11.2016 року, товариством заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 100000 грн.

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, контролюючий орган) проведено камеральну перевірку ТзОВ Завадські з питань достовірності нарахування сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ за рахунок платника у банку по податковій декларації за жовтень 2016 року, якою відобразили суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 100000,00 грн.

За результатами вищевказаної перевірки контролюючим органом складено довідку від 12.12.2016 року № 5263/19-18-12-01/35907619, в якій зазначено, що при відображенні ТзОВ Завадські у декларації за жовтень 2016 року суми від'ємного значення ПДВ, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в сумі 100000,00 грн., порушень не встановлено.

20 грудня 2016 року позивачем подано декларацію з ПДВ № НОМЕР_1 за листопад 2016 року, в якій задекларовано суму ПДВ до сплати 94965,00 грн.

На цей час в позивача була переплата в сумі 100000,00 грн., по якій проводилася перевірка, а тому платіжними дорученнями від 26.12.2016 року та 28.12.2016 року позивач самостійно поповнив рахунок ПДВ на суму 94965,00 грн.

Таким чином, сума неповернутих коштів, з врахуванням сплаченого позивачем ПДВ за листопад 2017 року в сумі 94965,00 грн., також склала 94965,00 грн.

26.01.2017 року ТзОВ Завадські звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 49000,00 грн. з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок, відкритий у системі електронного декларування (далі - СЕА) ПДВ за номером 37512000289106.

Відповідно до платіжного доручення від 01.02.2017 року № 26 контролюючим органом відшкодовано ТзОВ Завадські суму ПДВ у розмірі 5035,00 грн..

Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Додаток 4), доданою до податкової декларації за січень 2017 року, позивач відобразив суму у розмірі 49000,00 грн.

Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Додаток 4) доданою до податкової декларації за лютий 2017 року позивач відобразив суму у розмірі 45965,00 грн.

Крім того, 01.02.2017 року ТзОВ Завадські звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 46000,00 грн. з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ.

Зазначені кошти в сумі 94965,00 грн. (49000,00 та 45965,00 грн.) були перераховані на рахунок № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, відповідно до платіжних доручень № 10100692 від 02.03.2017 року та № 10460156 від 30.03.2017 року, що підтверджується наявними у справі копіями даних платіжних доручень та інформацією, наданою Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області та ДФС України.

Таким чином, станом на 01.03.2017 року рахунок позивача № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, збільшився на 94965,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом повернуто позивачу всю суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94965,00 грн., що, з врахуванням вже повернутих 5035 грн., в сумі складає 100000 грн. і відповідає сумі повернення згідно декларації за жовтень 2016 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 далі - КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 ПК України.

При цьому, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3, п. 16.1, ст. 16 ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Основні принципи функціонування СЕА ПДВ встановлено ст. 201-1 ПК України.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок № 569).

В пункті 1 Порядку № 569 зазначено, що цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 569, рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику ПДВ в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Згідно пункту 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 ст. 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно із пунктом 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Довідка про відсутність порушень ТзОВ Завадські при відображенні суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку складена 12.12.2016 року. Процедури адміністративного та судового оскарження щодо суми, яка підлягає відшкодуванню, не було. Тому контролюючий орган повинен був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не пізніше 19.12.2016 року, однак вказані висновки № 245-07 та № 571-07 складені 27.01.2017 року та 28.02.2017 року після звернення позивача. Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що кошти, які підлягали бюджетному відшкодуванню, відшкодовані з порушенням строків передбачених статтею 200 ПК України.

Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не оскаржується протиправність дій відповідача в частині порушення строку бюджетного відшкодування.

Хоча апелянт заперечує проти таких висновків суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з ними, оскільки дійсно предметом позовних вимог є неповернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій щодо такого повернення.

Щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 94965,00 грн. апеляційний суд зазначає, що, як підтверджується матеріалами справи, кошти в сумі 94965,00 грн. (49000,00 та 45965,00 грн.) були перераховані на рахунок, відкритий у СЕА ПДВ № 37512000289106, підтвердженням чого є копії платіжних доручень та інформація ГУ ДФС України у Тернопільській області щодо руху коштів на рахунку позивача (а.с.169, 170, 206, 207) та ДФС України (а.с. 220).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом повернуто позивачу всю суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94965,00 грн., що, з врахуванням вже повернутих коштів в сумі 5035 грн., в сумі складає 100000 грн., і відповідає сумі повернення згідно декларації за жовтень 2016 року, а тому дії відповідача є правомірними.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявному у справі висновку експерта, оскільки він суперечить наявним у матеріалах справи іншим доказам щодо здійсненого бюджетного відшкодування позивачу ПДВ, які не були предметом дослідження експерта.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З врахуванням викладеного вище, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність своїх оскаржуваних дій.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завадські залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 819/2124/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст складено 28.12.2018 року