Ухвала

від 04.07.2024 по справі 308/5139/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5139/23

1-кп/308/434/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 його захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород, кримінальне провадження за № 12023071030000155 від 19 січня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 19 січня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071030000155 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного судув Закарпатськійобластівід 17.05.2024рокувідноснообвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави достатньої для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, термін дії якого спливає 12.07.2024 року.

26.06.2024 року прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого. Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України встановлені судом при обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не змінились та не зменшились, а саме, з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, шляхом їх підкупу або залякування; вчинити інші кримінальне правопорушення, та існує ризик його протиправної поведінки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Вказав, що наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не обґрунтовані, а саме переховування від органів досудового розслідування неможливе, оскільки досудового розслідування закінчено. Також не вказано конкретне ім`я потерпілого чи його назву, чи свідків, на яких обвинувачений може незаконно впливати та яким чином. Обвинувачений не має коштів, майна не має, тому не здатний підкупити будь-якого. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не обґрунтований, оскільки не зазначено причину такого припущення.

Захисник ОСОБА_7 зауважив, що обвинувачений має зареєстроване постійне місце проживання, іншого житла немає та не бажає уникати відповідальності, тому мотиву переховуватися також немає.

Також зазначив, що залишення без змін розміру застави, як альтернативи, то 134200 грн. для не працюючого обвинуваченого ОСОБА_4 є завідомо непропорційною сумою його доходам.

З урахуванням наведеного у письмових запереченнях , захисник у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що покладається на розсуд суду у вирішенні вказаного клопотання.

Представник потерпілого ТОВ "ФУДКОМ " - ОСОБА_8 , та потерпіла ОСОБА_9 у судове зачсідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , пояснення обвинуваченого та його захисника , представника потерпілого ОСОБА_6 з приводу заявленого клопотання про продовження дії запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331КПК України,за наявностіклопотань судпід чассудового розглядузобов`язаний розглянутипитання доцільностіпродовження запобіжногозаходу дозакінчення двомісячногостроку здня йогозастосування.За результатамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід абопродовжує йогодію настрок,що неможе перевищуватидвох місяців.Копія ухваливручається обвинуваченому,прокурору танадсилається уповноваженійслужбовій особідо місцяув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно з частинами 1, 2ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в загальному порядку для вирішення питання про обрання та продовження застосування запобіжного заходу.

Зокрема, ч.1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194цьогокодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК Українисуд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Аналізуючи положенняст. 194 КПК Україниразом із загальними положеннямиКПК Українищодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження. Бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Як встановлено в судовому засіданні, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора ОСОБА_3 в клопотанні на матеріали кримінального провадження досліджені судом під час судового розгляду, можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вагомість таких досліджених в судовому засіданні доказів під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, наразі не викликає сумнівів.

Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень за ч. 2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України є вірогідною та достатньою для продовження застосування запобіжного заходу з огляду потреб даного судового провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язана із необхідністю запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 був обраний з урахуванням його особи, який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч. 2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, сім`ї, дітей на утриманні немає, а також суду не надано будь-яких даних щодо наявності у ОСОБА_4 таких хронічних захворювань, які б перешкоджали його триманню під вартою, тому існують ризики того, що такий може в подальшому переховуватись від суду, впливати на потерпілих у кримінальному провадженні в тому числі і на потерпілу ОСОБА_11 з метою зміни своїх показів , яка є його родичкою та така допитана на даний час у даній справі, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше судимий згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 16.12.2022 року у справі №308/15012/22 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та засуджений до покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробувальним строком на 3 (три) роки, та вчинив новий умисний злочин під час іспитового строку.

Окрім зазначеного вище , обвинувачений ОСОБА_10 ніде офіційно до затримання не працював, тобто, не має постійного джерела доходу та засобів для існування.

У зв`язку з вищенаведеним , судом встановлено, що зазначені в клопотанні ризики не зменшились та виправдовують тримання особи ОСОБА_10 під вартою.

Жодних належних та допустимих доказів і доводів стороною захисту адвокатом ОСОБА_5 на спростування вказаних висновків суду не надано у судовому засіданні.

Суд враховує, що згідно ч. 1ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому , більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1ст. 177 КПК України).

Судом в силу закону та в рамках розгляду клопотання надано оцінку можливості застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам.

Однак, підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було.

Так, суд констатує, що під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 були встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час такі не зменшились та не відпали. Будь-яких доводів чи доказів на спростування вказаних висновків суду стороною захисту не надано.

Щодо можливості зменшення розміру застави, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У ч. 5 цієї статті визначено мінімальні і максимальні розміри застави, які дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 та ст. 178 КПК України.

Відповідно, розмір застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.

Судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_10 кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) обвинуваченого, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішеннях суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного (обвинуваченого). Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

В даному випадку, розмір застави в сумі 134200,00грн. був встановлений судом з огляду на актуальну підвищену суспільну небезпеку злочину в скоєнні якого обвинувачений ОСОБА_10 , та з урахуванням особи обвинуваченого, зокрема, що останній раніше судимий, вчинив новий злочин перебуваючи під іспитовим строком, його молодого віку, задовільного стану здоров`я та майнового стану, а також обставин злочину, тобто, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку внесення застави та неявки обвинуваченого до суду, буде достатньою для того, щоб утримати обвинуваченого ОСОБА_4 від протиправної поведінки в майбутньому.

Враховуючи фактичні обставини даного кримінального провадження, приймаючи до уваги наявність встановлених в рамках даного кримінального провадження ризиків, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , суд доходить висновку, що зменшення розміру застави не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Відсутність в обвинуваченого ОСОБА_4 місця роботи не є підставою для зменшення розміру застави.

Отже, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення з врахуванням усіх характеризуючих даних його особи, на даний час, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочину, оскільки останній обвинувачується у вчиненні ряду умисних корисливих злочинів, вчинив такі дії перебуваючи під іспитовим строком, що свідчить про те, що ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, що спростовує його твердження про відсутність намірів переховуватися, впливати на потерпілих чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились на даний час, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов`язків.

Тому суд, приходить до переконання про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 27, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №12023071030000155 від 19 січня 2023 року по обвинуваченню у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 30 серпня 2024 року включно.

Строк дії ухвали закінчується 30 серпня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено 09.07.2024 року о 16 годині 00 хв. .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1