Ухвала

від 02.09.2024 по справі 308/5139/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5139/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/471/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2024 року клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - задоволено.

Продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №12023071030000155 від 19 січня 2023 року по обвинуваченню у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 26 вересня 2024 року включно.

Строк дії ухвали закінчується 26 вересня 2024 року включно.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 19 січня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071030000155 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області від 04.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави достатньої для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, термін дії якої спливає.

У зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , 30.07.2024 прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказав, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Також зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України встановлені судом при обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу не змінились та не зменшились, а саме, з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, шляхом їх підкупу або залякування; вчинити інші кримінальне правопорушення, та існує ризик його протиправної поведінки.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував тяжкість злочину, оскільки останній обвинувачується у вчиненні ряду умисних корисливих злочинів, вчинив такі дії перебуваючи під іспитовим строком, що свідчить про те, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, що спростовує його твердження про відсутність намірів переховуватися, впливати на потерпілих чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились на даний час, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов`язків. Тому суд, прийшов до переконання про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу та продовжив йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо можливості зменшення розміру застави, суд зазначив, що в даному випадку, розмір застави в сумі 134200, 00 грн. був встановлений судом з огляду на актуальну підвищену суспільну небезпеку злочину в скоєнні якого обвинувачений ОСОБА_9 , та з урахуванням особи обвинуваченого, зокрема, що останній раніше судимий, вчинив новий злочин перебуваючи під іспитовим строком, його молодого віку, задовільного стану здоров`я та майнового стану, а також обставин злочину, тобто, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку внесення застави та неявки обвинуваченого до суду, буде достатньою для того, щоб утримати обвинуваченого ОСОБА_5 від протиправної поведінки в майбутньому.

Враховуючи фактичні обставини даного кримінального провадження, приймаючи до уваги наявність встановлених в рамках даного кримінального провадження ризиків, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , суд прийшов до висновку, що зменшення розміру застави не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 . З урахуванням наведеного вище, суд прийшов до переконання, що підстави для зміни розміру застави відсутні.

Ухвала суду оскаржується в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами. Зазначає, що з часу постановлення останньої ухвали від 04.07.2024 нові ризики не виникали. Принаймні прокурор не подавав докази виникнення нових ризиків, тому прокурор міг послатися лише на продовження існування ризиків, встановлених ухвалою суду від 04.07.2024. На переконання апелянта, прокурор не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду та від органів досудового розслідування, не може впливати на свідків, експерта та інших учасників кримінального провадження та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того прокурор не зазначив, яким способом обвинувачений може впливати на свідків, потерпілих, що вказує на нереальність такого ризику як вплив на свідків. Зазначає, що залишення без змін розміру застави як альтернативи, то 134200 грн. для непрацюючого обвинуваченого є завідомо непропорційною сумою його доходам, тобто фактично запобіжний захід є безальтернативним. Вказує на те, що клопотання прокурора не відповідає ч. 3 ст. 184 КПК України, згідно якої до клопотання додаються: перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу, крім того тримання під вартою обчислюється в днях не більше 60 днів, а прокурор просить два місяці. Посилається на практику ЄСПЛ стосовно ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: «Клішин проти України» від 23.02.2012; «Луценко проти України» від 03.07.2012; «Колесін проти Росії» від 28.11.2017 та інші. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 - відмовити.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд його апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 без його участі та просив задовольнити апеляційну скаргу. Крім того зазначив, що 09.08.2024 набрав чинності закон про внесення змін до КУпАП, який змінює правила кваліфікації та призначення покарання за дрібну крадіжку. Отже суд першої інстанції закриє кримінальне провадження, а тому підстав для запобіжного заходу станом на даний час немає.

Апеляційна скарга розглядаються за відсутності учасників судового процесу, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності сторін, апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали; і від обвинуваченого не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає належним чином умотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк до 8 років), дані про особу обвинуваченого (не одружений, не працюючий, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку), відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про існування вказаної стороною обвинувачення наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, в тому числі і на потерпілу ОСОБА_11 з метою зміни своїх показів, яка є його родичкою та така допитана на даний час у даній справі, чи свідків з метою зміни ними показів, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній раніше судимий.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілих чи свідків, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, - колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Відхиляючи доводи апелянта у цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованими та правильними. Так, на переконання апеляційного суду, саме цей запобіжний захід зможе запобігти настанню вищеописаних ризиків, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Тож, перевіривши доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається сторона захисту, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу не дає підстав для відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

Тому, доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не дають підстав для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що існують обставини, які унеможливлюють застосовування відносно ОСОБА_5 саме такого запобіжного заходу.

Разом з тим, обвинуваченим та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_5 під вартою. На даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілих чи свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також порушувати процесуальні обов`язки іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 26.09.2024 включно, відмовивши в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зменшення розміру застави.

Доводи апеляційної скарги про те, що залишення без змін розміру застави як альтернативи, то 134200 грн. для непрацюючого обвинуваченого є завідомо непропорційною сумою його доходам, тобто фактично запобіжний захід є безальтернативним, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки обговорюючи питання щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.

Щодо посилання захисника на декриміналізацію дрібних крадіжок, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 внесені зміни до КУпАП щодо нової класифікації дрібних крадіжок в залежності від суми вкраденого. Ст. 51 КУпАП визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, є якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак, визначаючи 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, треба виходити із того розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, який в 2023 році становив 1342 гривні, тобто кримінально-карним є діяння, сума викрадення за яким в 2023 році перевищувала 2684 гривні. З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у викраденні мобільного телефона на суму 1600 гривень та викраденні плиток шоколаду «Мілка» на загальну суму 1168,90 гривень, що перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення крадіжки.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого. Крім того, судом першої інстанції визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої відповідає тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та узгоджується з положеннями пункту 2 частини 2 статті 182 КПК України, що є більш м`яким запобіжним заходом у порівнянні з триманням під вартою.

У зв`язку з наведеним, підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою або зменшення обвинуваченому розміру застави, колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 26 вересня 2024 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді