Ухвала

від 26.08.2024 по справі 308/5139/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5139/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/409/24, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2024.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою, до 30.08.2024 з визначенням розміру застави - 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 16.12.2021 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на строк 03 (три) роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні за № 12023071030000155 від 19.01.2023.

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відомості про кримінальне правопорушення у якому 19.01.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023071030000155, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

26.06.2024 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв`язку із закінченням 12.07.2024 строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого. Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказував на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, не змінились та не зменшились, а саме, з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, шляхом їх підкупу або залякування; вчинити інші кримінальне правопорушення, та існує ризик його протиправної поведінки.

-2-

Ухвала суду мотивована тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому діянь. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, переховуватиметься від суду, може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, у тому числі і на потерпілу ОСОБА_9 , яка є його родичкою і яка не допитана у даній справі, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2022 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 03 (три) роки, новий умисний злочин вчинив під час іспитового строку. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено; суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які би свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів та наявність підстав уважати, що вищенаведені ризики не існують. На переконання суду, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 обирався та продовжувався з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого у вчиненні тяжких злочинів, а також з урахуванням того, що ОСОБА_10 до затримання офіційно не працював, не має постійного джерела доходу та засобів для існування, і те, що ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, що свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, що спростовує його твердження про відсутність намірів переховуватися від слідства та суду, впливати на потерпілих чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. З огляду на наведене, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_5 , який приблизно рік утримується під вартою, не має коштів, тому не здатний підкупити жодну особу, отже ризик незаконного впливу на свідків є надуманим. Вчинення іншого кримінального правопорушення також не обґрунтовано, оскільки у клопотанні прокурором не зазначено причини такого припущення. Вказує і на те, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, іншого житла не має, не бажає уникати відповідальності за скоєне, тому мотив переховуватись від органу досудового розслідування та суду також відсутній. Розмір визначеної судом застави для обвинуваченого, який понад рік не працює, є завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 . Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5

-3-

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, захисника, обвинуваченого, неявка яких з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, а також те, що від них не надходило клопотань про розгляд апеляційної скарги у їх присутності. Крім того, апеляційний суд враховує подані захисником та прокурором клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги такі приписи кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

За приписами до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

-4-

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим (позбавлення волі), дані про особу обвинуваченого (неодружений, непрацюючий, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку), відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі й допиту свідків, які ще не допитані, та дослідження доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків з метою зміни ними показань, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілих чи свідків, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, - колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

-5-

Колегія суддів уважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а відтак і про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, іншого житла немає, не бажає уникнути відповідальності, приблизно рік утримується під вартою, не має коштів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованими та правильними. Саме цей запобіжний захід зможе запобігти настанню вищеописаних ризиків, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Перевіривши доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається сторона захисту, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу не дає підстав для відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

Тому, доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і не дають підстав для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що існують обставини, які унеможливлюють застосовування відносно ОСОБА_5 саме такого запобіжного заходу.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілих чи свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також порушувати процесуальні обов`язки іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою з урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, до 30.08.2024 включно.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір визначеної судом застави є завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 , апеляційний суд не бере до уваги, оскільки розмір застави, визначений ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу, не був предметом перевірки судом першої інстанції при продовженні строку тримання під вартою, таких клопотань сторона захисту не заявляла. При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що питання про зменшення розміру визначеного щодо ОСОБА_5 розміру застави сторона захисту не порушує і в апеляційній скарзі.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів уважає, що застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід з врахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

-6-

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не вказує як в апеляційній скарзі, так і не посилалася під час її розгляду.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2024, щодо ОСОБА_7 ,- без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді