Постанова

від 10.07.2024 по справі 741/488/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/488/24

Головуючий у першій інстанції Булига Н. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1004/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

з секретарем: Шкарупа Ю.В.

Заявник: Кот Ольга Феодосіївна

Заінтересовані особи: Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко Віта Михайлівна

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційні скарги на рішення Бобровицького районного суду м. Чернігова від 03 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Булига Н.О.), ухвалене у м.Бобровиця,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що земельна ділянка розміром 4,66 га, серія БАР № НОМЕР_1 , яка вказана в заповіті, складеному ОСОБА_4 18 березня 2021 року на користь ОСОБА_3 , є земельною ділянкою, вказаною у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області, серія ЕАР № 261034, розміром 4,66 га, кадастровий номер 7423886000:02:002:0056 та земельна ділянка розміром 4,49 га, серія БАР № НОМЕР_2 , яка вказана в заповіті, складеному ОСОБА_4 18 березня 2021 року на користь ОСОБА_3 , є земельною ділянкою серія ЕАР №261036 розміром 4,49 га, кадастровий номер 7423886000:02:002:0055.

Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама заявниці ОСОБА_4 , яка склала заповіт, посвідчений 18 березня 2021 року старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області ОСОБА_5 , яким заповідала ОСОБА_3 дві земельні ділянки (паї) розміром 4,66 га та 4,49 га. Вказані земельні ділянки належали померлій на праві приватної власності, яке підтверджено відповідними актами та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Через невірне зазначення в тексті заповіту серії документу, що посвідчує право власності на землю заявниця не може прийняти спадщину. ОСОБА_3 вказує, що будь-який спір про право на вказані земельні відсутній, судових позовів щодо спору про прийняття спадщини після покійної ОСОБА_4 у судових органах не має.

Рішенням Бобровицького районного суду м. Чернігова від 03 червня 2024 року заяву задоволено; встановлено факт, що земельна ділянка, яка вказана у заповіті, складеному ОСОБА_4 18.03.2021 на користь ОСОБА_3 , розміром 4,66 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія БАР № НОМЕР_1 , є земельною ділянкою, вказаною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданому 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області серія ЕАР № 261034, кадастровий номер 7423886000:02:002:0056, власник ОСОБА_4 , а земельна ділянка, яка вказана у заповіті, складеному ОСОБА_4 18.03.2021 на користь ОСОБА_3 , розміром 4,49 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія БАР № НОМЕР_2 , є земельною ділянкою, вказаною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданому 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області серія ЕАР № 261036, кадастровий номер 7423886000:02:002:0055, власник ОСОБА_4 .

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що заповіт від 18 березня 2021 року у судовому порядку визнавався недійсним. У даному випадку, виключним способом захисту права заявниці є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту, а саме, що земельна ділянка, яка вказана у заповіті складеному ОСОБА_4 18.03.2021 на користь ОСОБА_3 , розміром 4,66 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія БАР № НОМЕР_1 , є земельною ділянкою вказаною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданому 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області серія ЕАР № 261034, кадастровий номер 7423886000:02:002:0056, власник ОСОБА_4 , а земельна ділянка, яка вказана у заповіті складеному ОСОБА_4 18.03.2021 на користь ОСОБА_3 , розміром 4,49 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія БАР № НОМЕР_2 , є земельною ділянкою вказаною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданому 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області серія ЕАР № 261036, кадастровий номер 7423886000:02:002:0055, власник ОСОБА_4 . Судом після всебічного, повного об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановлено, що юридичний факт, який просить встановити заявниця, підтверджується аналізом всіх доказів у сукупності. Обставин, які б спростовували зазначений факт, судом не встановлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати зазначене рішення суду, а заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду, оскільки існує спір про право на отримання спадщини. 26 лютого 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 7423886000:02:002:0055 площею 4,49 га заповіла внучці ОСОБА_1 , а ще одну земельну ділянку заповіла своїй дочці ОСОБА_2 . Після смерті баби особи, які подали апеляційні скарги, спадщину прийняли, подавши нотаріусу ОСОБА_6 відповідні заяви. Пізніше нотаріус повідомила, що спадкодавиця склала ще один заповіт в інтересах ОСОБА_3 , який по часу складений пізніше, через що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За доводами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони не були умисно не залучені заявницею ОСОБА_3 до участі в даній справі, тому не могли скористатись своїми процесуальними правами, хоча право ОСОБА_3 на спадкування ними не визнається та оспорюється. Фактично у справі окремого провадження суд першої інстанції вирішив майнові питання, пославшись на кадастрові номери земельних ділянок, які на момент складання заповіту не були в ньому зазначені.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.13).

За життя ОСОБА_4 належали земельні ділянки площею 4,49 га та 4,66 га, розташовані на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЧН відповідно №097052 і №097053 (а.с.14, 15).

Згідно із заповітом від 18 березня 2021 року, посвідченого старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., ОСОБА_4 заповідала земельну ділянку (пай) в розмірі 4,49 га, земельну ділянку (пай) в розмірі 4,66 га дочці ОСОБА_3 ; раніше складений і посвідчений від її імені заповіт приватним нотаріусом Л.І.Рекуха Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області 20 січня 2005 року за р.№47 цим заповітом скасовувала (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (донька померлої) і ОСОБА_1 (онука померлої) подали приватному нотаріусу Носівського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.65, 65 зворот). У заявах повідомлено, що спадкоємцем, який згідно ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, є син спадкодавиці, ОСОБА_7 .

За вказаними заява була заведена спадкова справа №23/2021 (а.с.73 зворот), в якій також міститься заповіт від 26 лютого 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М., за яким ОСОБА_4 заповідала: належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,66 га (кадастровий номер 7423886000:02:002:0056), яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 ; належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,49 га (кадастровий номер 7423886000:02:002:0055), яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 (а.с.67).

У зв`язку із заведенням спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 приватний нотаріус Дмитренко В.М. витребувала з Макіївської сільської громади Ніжинського району копію заповіту за реєстровим №3 від імені ОСОБА_4 (а.с.82).

20 квітня 2021 року державний нотаріус Бобровицької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області засвідчив справжність підпису ОСОБА_3 на заяві про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а також засвідчив справжність підпису ОСОБА_7 на заяві про відмову від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а.с.84 зворот, 85).

У зв`язку із встановленням факту відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Носівська районна державна нотаріальна контора 22 травня 2021 року направила за належністю приватному нотаріусу Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.84).

03 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Дмитренко В.М. заяву, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину іншим спадкоємцям за заповітом, оскільки вона має намір звернутися до суду, у відповідь на яку нотаріус повідомила, що ОСОБА_1 не має права на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 18 березня 2021 року було складено заповіт не на її користь (а.с.96, 96 зворот).

10 січня 2022 року ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Дмитренко В.М. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.97).

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії в матеріалах справи відсутня, проте згідно із заявою ОСОБА_3 про зупинення вчинення нотаріальних дій така постанова винесена приватним нотаріусом у зв`язку з тим, що документи про право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_4 , і паспортні дані ОСОБА_3 не відповідають тим, які зазначені в заповіті (а.с.102).

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2023 року встановлено факт належності заповіту, складеного ОСОБА_4 18 березня 2021 року, посвідченого старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №3, спадкоємцю ОСОБА_3 ; відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позовної заяви про тлумачення заповіту (а.с.16-19).

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Дмитренко В.М. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.114).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

За умовами частини третьої статті 294ЦПКУкраїни справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Інші особливості розгляду справ окремого провадження встановлені розділом IV ЦПК України.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (стаття 315 ЦПК України).

При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження, заявниця просила встановити факт, що земельна ділянка розміром 4,66 га, серія БАР № НОМЕР_1 , яка вказана в заповіті, складеному ОСОБА_4 18 березня 2021 року на користь ОСОБА_3 , є земельною ділянкою, вказаною у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області, серія ЕАР № 261034, розміром 4,66 га, кадастровий номер 7423886000:02:002:0056 та земельна ділянка розміром 4,49 га, серія БАР № НОМЕР_2 , яка вказана в заповіті, складеному ОСОБА_4 18 березня 2021 року на користь ОСОБА_3 , є земельною ділянкою серія ЕАР №261036 розміром 4,49 га, кадастровий номер 7423886000:02:002:0055.

При цьому, ОСОБА_3 як заінтересованих осіб у заяві не вказала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також звернулись з заявми про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та за їх заявами відкрито спадкову вправу.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з доданих до апеляційної скарги доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до приватного нотаріуса Носівського нотаріального округу зави про прийняття спадщини та за їх заявами відкрито спадкову справу № 23/2021. ( а.с.а.с. 65)

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви, колегією суддів обґрунтовано встановлено, що існує спір про право щодо спадкування майна після померлої ОСОБА_4 , який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, зокрема, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які звернулись з апеляційними скаргами.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК).

Натомість суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження.

Отже, обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Оскільки допущені судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 263, ч.4 ст.315, 374, 377, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бобровицького районного суду м. Чернігова від 03 червня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий: Судді: