Рішення

від 10.07.2024 по справі 140/4849/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4849/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У та повернути стягнуті кошти в межах виконавчого провадження №74854443.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2024 позивач виявив, що його картковий рахунок, на який він отримує заробітну плату, арештовано та в цей же день від державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі ВДВС у місті Луцьку) дізнався, що на його рахунок накладено арешт у зв`язку із примусовим виконанням вимоги ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 за № Ф-1218-0320У на суму 29293,44 грн. (виконавче провадження №74854443). В подальшому, спеціалісти відповідача повідомили, що вказана вимога сформована за несплату єдиного внеску (нарахування здійснено за 2017, 2018, 2019 роки).

Позивач не погоджується із вимогою від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У та зазначає, що з 1994 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак з 2000 року підприємницькою діяльністю не займався, жодного доходу від такої діяльності не отримував, а тому і звітності не подавав. У період з 01.09.2012 та до цього часу працює у Волинському науковому ліцеї Волинської обласної ради, а тому він є застрахованою особою, а нараховував і сплачував за нього єдиний внесок роботодавець як страхувальник, у розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов`язок із сплати єдиного внеску ним ще й як особою, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Крім того, зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2019 № Ф-10137-55У (згідно якої нараховано заборгованість за 2017-2018 роки). Також зазначає, що в межах виконавчого провадження №74854443 державним виконавцем стягнуто його заробітну плату за квітень 2024 в розмірі 12136,80 грн. та перераховано до ГУ ДПС у Волинській області.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 06.05.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 31), у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

03.07.2024 представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду, обґрунтовуючи тим, що після звернення позивача до суду з даним позовом здійснено коригування в інтегрованій картці платника шляхом виключення суми 29293,44 грн., станом на 03.07.2024 заборгованість зі сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 відсутня, а рахується переплата у сумі 12136,80 грн. (а.с. 32).

05.07.2024 позивач подав додаткові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, при цьому, зазначив, що в межах виконавчого провадження №7485443 стягнуто не лише заробітну плату, а й виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а тому можливість повернення йому таких коштів можлива лише після скасування податкової вимоги як виконавчого документа (а.с.39-40).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30.11.1994 по 14.02.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12).

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 30.04.2024 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.05.2024, протягом 2017-2019 років Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради (ідентифікаційний код 21733043) як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок та вказані періоди включено до страхового стажу позивача (а.с. 14-19).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, встановлено такі обставини.

07.02.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало та направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10137-55 у сумі 18276,72 гpн. Відповідно до вказаної вимоги станом на 31.01.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 гpн. Вказана заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72 гpн. нарахована за несплату в мінімально визначених розмірах за 2017-2018 роки.

25.07.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10137-55У у сумі 18276,72 гpн. відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Відповідно до вказаної вимоги станом на 25.07.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 гpн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У (а.с. 52-58).

08.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області сформувало позивачу вимогу № Ф-1218-0320У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 29293,44 грн. (а.с. 11).

З витягу ІКС «Податковий блок» вбачається, що в інтегрованій картці платника податку у СГД ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.01.2024 обліковувалась заборгованість в сумі 29293,44 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, а саме: 09.02.2018 - за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн.; 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн; 19.07.2019- за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн; 21.10.2019 - за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.; 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. (а.с. 47-51).

Листом від 17.04.2024 №3583/5/-03-20-13-04-05 ГУ ДПС у Волинській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У направило для примусового виконання до ВДВС у місті Луцьку та постановою старшого державного виконавця цього Відділу від 24.04.2024 відкрито виконавче провадження №74854443 з примусового виконання вказаної вимоги (а.с. 10, 20). Також матеріалами справи підтверджено, що в межах виконавчого провадження №74854443 стягнуто з позивача кошти в сумі 12136,80 грн. (отримувач ГУ ДПС у Волинській області) та витрати виконавчого провадження (а.с. 21).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та надалі підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19, від 18.11.2021 у справі №520/6094/19, від 19.12.2022 у справі №640/9262/19, від 07.02.2023 у справі №440/1408/19, яку суд враховує до спірних правовідносин відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 30.11.1994 по 14.02.2020 (а.с. 12).

Водночас індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 30.04.2024 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.05.2024 підтверджується, що протягом 2017-2019 років Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради (ідентифікаційний код 21733043), як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача (а. с. 14-19).

Крім того, суд враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20 у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У. Зазначена вимога була винесена за період 2017-2018 роки на суму 18276,72 гpн. Однак з витягу ІКС «Податковий блок» вбачається, що в інтегрованій картці платника податку у СГД ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.01.2024 обліковувалась заборгованість в сумі 29293,44 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, зокрема і за 2017 рік (в сумі 8448,00 грн), за І квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за II квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за III квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за IV квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), тобто з урахуванням періоду, охопленим вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У, яка скасована в судовому порядку.

Стосовно нарахувань єдиного внеску згідно із оскаржуваною вимогою від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року, то суд зазначає, що Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради (ідентифікаційний код 21733043) як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за нього як страхувальник єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.05.2024 (а. с. 14-19).

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності суду не надано.

Контролюючий орган, при надісланні оскаржуваної вимоги, керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Проте, факт перебування особи на обліку не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017 - 2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який мав право провадити господарську діяльність, проте її не здійснював та дохід від неї не отримував (доказів протилежного суду не надано). Відтак, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; далі Інструкція №449, в редакції, чинній на момент формування спірної вимоги), до платників, які не виконали визначеніЗакономобов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначенихрозділом VIIцієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановленіЗаконом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно здодатком 6до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно здодатком 7до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленомуЗаконом України«Про виконавче провадження».

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки протягом спірного періоду позивач перебував у трудових відносинах та одержував заробітну плату, на яку страхувальником нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснював та доходів від неї не отримував, та, крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У, яка була винесена за період 2017-2018 роки на суму 18276,72 грн, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У, у зв`язку із чим з наведених вище підстав позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути стягнуті кошти в межах виконавчого провадження №74854443, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам упорядкуі строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807, затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі Порядок №417).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №417 цей Порядок розроблено відповідно достатей 9,11розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) тапункту 22Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 321. Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно ізЗакономпокладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок.

Згідно з пунктом 3 Порядку №417 терміни у ньому вживаються в таких значеннях: надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно доабзацу другогочастини восьмої статті 9 Закону); неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску; податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи; помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України; символ звітності - код рахунку 3556, що відповідає пропорціям розподілу єдиного внеску.

Відповідно до пункту 5 Порядку №417 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбаченихКодексомта іншими законами, на рахунок 3556; 5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Пунктом 6 Порядку №417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.

Згідно з пунктом 11 Порядку №417 у разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу із заявою про повернення сум єдиного внеску, як і відсутні докази відмови позивачу у такому поверненні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути стягнуті кошти в межах виконавчого провадження №74854443, та, відповідно, про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Як визначено частиною першоюстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн., сплачений квитанцією від 03.05.2024 (а.с. 6).

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2024 року № Ф-1218-0320У.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя О. О. Андрусенко