Постанова

від 17.12.2024 по справі 140/4849/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4849/24 пров. № А/857/22307/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (головуючий суддя Андрусенко О. О., м. Луцьк) у справі № 140/4849/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У та повернути стягнуті кошти в межах виконавчого провадження №74854443.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2024 року № Ф-1218-0320У. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника податку станом на 08.02.2024 в ІКПП обліковується заборгованість в сумі 29293,44 грн., яка виникла внаслідок автоматичних нарахувань, а саме, за 2017-2020 роки. Наголошує, що жодна звітність ФОП за період 2017-2020 роки до податкових органів не подавалась, а також не надано доказів щодо сплати ЄСВ за будь-який період, як самим позивачем, так і роботодавцем. Звертає увагу, що єдиним документом, який може підтвердити сплату ЄСВ, є довідка «форми ОК-5».

Позивач до суду відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 30.11.1994 по 14.02.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12).

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 30.04.2024 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.05.2024, протягом 2017-2019 років Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради (ідентифікаційний код 21733043), як страхувальник, на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок та вказані періоди включено до страхового стажу позивача (а.с. 14-19).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, встановлено такі обставини.

07.02.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало та направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10137-55 у сумі 18276,72 гpн. Відповідно до вказаної вимоги станом на 31.01.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 гpн. Вказана заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72 гpн. нарахована за несплату в мінімально визначених розмірах за 2017-2018 роки.

25.07.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10137-55У у сумі 18276,72 гpн. відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Відповідно до вказаної вимоги станом на 25.07.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 гpн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У (а.с. 52-58).

08.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області сформувало позивачу вимогу № Ф-1218-0320У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 29293,44 грн. (а.с. 11).

З витягу ІКС «Податковий блок» вбачається, що в інтегрованій картці платника податку у СГД ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.01.2024 обліковувалась заборгованість в сумі 29293,44 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, а саме: 09.02.2018 - за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн.; 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн; 19.07.2019- за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн; 21.10.2019 - за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.; 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. (а.с. 47-51).

Листом від 17.04.2024 №3583/5/-03-20-13-04-05 ГУ ДПС у Волинській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У направило для примусового виконання до ВДВС у місті Луцьку та постановою старшого державного виконавця цього Відділу від 24.04.2024 відкрито виконавче провадження №74854443 з примусового виконання вказаної вимоги (а.с. 10, 20).

Також матеріалами справи підтверджено, що в межах виконавчого провадження №74854443 стягнуто з позивача кошти в сумі 12136,80 грн. (отримувач ГУ ДПС у Волинській області) та витрати виконавчого провадження (а.с. 21).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, і вважає, що підстав для його скасування немає.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закон №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо

вони отримують пенсію за віком або за вислугу років;

є особами з інвалідністю;

досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Положеннями частини третьої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску. У зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, як слушно зауважено судом першої інстанції, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовано не було.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2022 року у справі №420/4911/20 зазначив, що особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску, незалежно від фактичного отримання доходу, лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Як встановлено судом першої інстанції, індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 30.04.2024 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.05.2024 підтверджується, що протягом 2017-2019 років Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради (ідентифікаційний код 21733043), як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача (а. с. 14-19).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача досягнута за рахунок його сплати роботодавцем.

Протилежного відповідачем не доведено.

Крім того, як вже було встановлено, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №140/4504/20, яке набрало законної сили 18.11.2020, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У, яка була винесена за період 2017-2018 роки на суму 18276,72 гpн.

Однак з витягу ІКС «Податковий блок» вбачається, що в інтегрованій картці платника податку у СГД ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.01.2024 обліковувалась заборгованість в сумі 29293,44 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, зокрема і за 2017 рік (в сумі 8448,00 грн), за І квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за II квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за III квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), за IV квартал 2018 року (в сумі 2457,18 грн), тобто з урахуванням періоду, охопленим вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 25.07.2019 №Ф-10137-55У, яка скасована в судовому порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2024 № Ф-1218-0320У, у зв`язку із чим така підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 140/4849/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар