Ухвала

від 10.07.2024 по справі 910/15852/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження

м. Київ

10.07.2024Справа № 910/15852/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" вул. Інтернаціональна, 76,м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" вул. Антонова авіаконструктора, 5, кім. 714-Г, м. Київ, 03186

про стягнення 485 671,68 грн.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" про стягнення 485 671,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з компенсації позивачу вартості спожитої теплової енергії, постачання якої до будівлі № 5 по вул. Авіаконструктора Антонова м. Києві, співвласником якої є відповідач, забезпечено позивачем згідно укладеного з КП "Київтеплоенерго" Тимчасового на період оренди договором № 1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.11.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено, що через систему "Електронний суд" надійшли: від відповідача 21.11.2023 - відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2023 року, в якому останній посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/13084/22 зазначає, зокрема, що позивачем надано неправдиві відомості щодо неподання ним іншого позову з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про їх безпідставність з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ «Тропікал Парк» за оспорюваний період та первинних доказів реального здійснення господарських операцій; 28.11.2023 позивачем подано відповідь на відзив б/н від 27.11.2023, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що фактичні та юридичні підстави позовної заяви у справі 910/13084/22 не тотожні фактичним та юридичним обставинам позовної заяви у справі 910/15852/23, стверджує про наявність вірогідних доказів споживання відповідачем теплової енергії в опалювальний період 2021-2022 роки та можливість встановлення обсягу спожитої відповідачем теплової енергії на підставі податкових декларацій з ПДВ останнього.

Поряд із цим, через систему «Електронний суд» 06.12.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив б/н від 05.12.2023, за змістом яких відповідач зазначає, що позовні заяви у справі 910/13084/22 та 910/15852/23 є тотожними з огляду на те, що в них одночасно збігаються сторони (позивач та відповідач), підстави та предмет позову (стягнення з відповідача заборгованості по Договору про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018 № КВ 9-Т, дія якого закінчилася 15.04.2021, посилання на дані Актів про встановлення контрольного лічильника (витратоміра) теплової енергії та фіксації показників контрольного лічильника (витратоміра) теплової енергії згідно даних яких ТОВ "Тропікал Парк" нарахована заборгованість, наявність клопотання про витребування доказів). Документи судом долучені до матеріалів справи.

Інших доводів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, а також приймаючи до уваги доводи та заперечення, викладені в письмових заявах сторін по суті спору суд зазначає, що згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зауважує, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет спору - це матеріально - правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

В контексті тлумачення визначення підстав позову суд зазначає, що фактичну підставу позову складають юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі, до якого включаються факти матеріально - правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. У позовній заяві мають бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

При цьому суд наголошує на тому, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13084/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" про стягнення 660 435,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, в позові відмовлено повністю.

Як встановлено судом, предметом спору у справах 910/15852/23 та 910/13084/22 є стягнення заборгованості з компенсації відповідачем позивачу вартості спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років згідно Договору № КВ 9-Т від 21.11.2018 про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додаткових угод від 01.11.2019 та від 01.11.2020), який діяв до 15.04.2021.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги в обох вищевказаних справах позивач посилається на долучені до позовних заяв виставлені ним відповідачу на підставі договору № КВ 9-Т від 21.11.2018 рахунки, а саме: № КВ 9Т/19-10Т від 26.10.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р (тепло)) на суму 58 389,98 грн, № КВ 9Т/19-12Т від 19.11.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р (тепло)) на суму 54 488,45 грн, № КВ 9Т/19-01Т від 20.12.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р (тепло)) на суму 140 113,15 грн, № КВ 9Т/19-01ТД від 12.01.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2021 р (аванс на теплопостачання, доплата) на суму 95 129,82 грн, № КВ 9Т/19-02ТД від 07.02.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2021 р (аванс на теплопостачання) на суму 229 474,21 грн, № КВ 9Т/19-07ТД від 15.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за опалювальний сезон 2021-2022 (донарахування по факту споживання) на суму 116 165,60 грн., а також складені та підписані позивачем в односторонньому порядку відповідні акти надання послуг з посилання на договір № КВ 9-Т від 21.11.2018, а саме: № 353 від 30.11.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р.) на суму 18 205,37 грн; № 363 від 31.12.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р.) на суму 224 932,95 грн; № 373 від 31.01.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р.) на суму 290 646,44 грн; № 383 від 28.02.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р.) на суму 195 025,23 грн; № 383Д від 31.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р. (донарахування)) на суму 94 176,61 грн.

Наразі, заявлені у вказаних справах до стягнення з відповідача суми є різними, проте період виникнення боргу та його підстави, в тому числі зміст наданих на підтвердження позовних вимог доказів, а саме рахунків на оплату та актів надання послуг, а також розмір та сума врахованої оплати повністю співпадають.

Окрім цього, у позовній заяві у даній справі 910/15852/23, як і аналогічно у позовній заяві у справі 910/13084/22, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на акт вводу в експлуатацію контрольного витратоміра від 22.12.2021, а також акти фіксації показників контрольного витратоміра теплоносія від 19.01.2022 та від 15.02.2022.

За результатами перегляду рішення у справі № 910/13084/22 Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість встановлення з матеріалів справи ким зі сторін та коли саме встановлено лічильник води WPW - UA 80/225 63(R100) T9 з заводським номером 20108031099, а також точне місце його встановлення та що саме ним вимірюється. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів його прийняття та пломбування комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Судом апеляційної інстанції визнані необґрунтованими заперечення позивача щодо вказаних висновків з посиланням на те, що ці факти не мають правового значення для правильного вирішення спору, позаяк заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми вартості опалення розраховані саме з урахуванням показань вказаного лічильника.

Крім того, як зазначено судами першої та другої інстанцій, Договір № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018 укладений між сторонами діяв до 15.04.2021, проте після закінчення його дії сторонами не підписувались додаткові угоди щодо продовження його дії та відсутні будь-які інші договори щодо врегулювання питання відшкодування експлуатаційних витрат (теплової енергії).

Таким чином, як зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 910/13084/22, виходячи з викладених обставин та наданих сторонами доказів в їх сукупності, з урахуванням критерію вірогідності доказів колегією суддів апеляційної інстанції визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ "Тропікал парк" за оспорюваний період, у зв`язку з чим з урахуванням змісту мотивувальної частини рішення та постанови у справі № 910/13084/22 суд наголошує, що судом вже було надано правову оцінку зазначеним вище доказам, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Додатково судом враховано факт звернення позивача у справі №910/13084/22 з клопотанням про витребування доказів, а саме від Головного управління ДПС у м. Києві та ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві інформації щодо відображення у податкових звітах з ПДВ платника податків ТОВ "Тропікал Парк" виданих на його користь ТОВ "Будмонтаж Ріелті" податкових накладних за період листопад 2021 року - серпень 2022 року, в задоволенні якого було відмовлено, та повторне витребування вказаних доказів позивачем у даній справі № 910/15852/23 шляхом звернення з відповідним клопотанням, підстав для задоволення якого судом не встановлено.

Наразі, як встановлено судом, в якості правової підстави позову у справі № 910/13084/22 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) позивач посилався на норми статті 1212 ЦК України з огляду на закінчення терміну дії укладеного між сторонами спірного Договору № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018, тоді як при зверненні з позовною заявою у справі 910/15852/23 позивач в якості нормативно - правового обгартування позовних вимог посилається на приписи статей 629, 901 ЦК України та статті 193 ГК України, вказуючи на існування укладеного між сторонами правочину щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

В свою чергу, суд звертає увагу, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, виключно позови, в яких один і той самий предмет та суб`єктний склад, а також однакові підстави, можуть вважатися тотожними. Відтак, аналізуючи предмет та підстави позову, з урахуванням правового визначення процесуальних дій щодо зміни предмету та підстава позову суд зазначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та/або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При цьому різний розмір ціни позову в межах одного й того самого періоду виникнення заборгованості, з одночасним посиланням на ідентичні підстави позову не може бути розцінений як ознака, що спростовує тотожність позовів.

Відтак, оскільки судами вже було досліджено спірні правовідносини між сторонами за період з листопада 2021 по лютий 2022 року, які пов`язані з компенсацією відповідачем вартості спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років, та прийнято рішення у справі 910/13084/22, яке набрало законної сили, підстави та предмет спору у якій є аналогічними підставами та предмету спору у справі 910/15852/23, суд зазначає про неприпустимість під виглядом звернення з позовною заявою з посиланням на інші норми матеріального права намагатись здійснити переоцінку доказів, які були предметом дослідження у справі № 910/13804/22.

При цьому судом прийнято до уваги, що заміна однієї вимоги про стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) з іншою альтернативною вимогою про стягнення вартості спожитої теплової енергії за умови посилання на тотожні підстави позову та інші законодавчі приписи не може виключати тотожність предмета позову, тобто звернення позивача до суду з даним позовом, по суті, фактично розцінюються судом як намагання переглянути судові рішення у вказаній справі № 910/13084/22 та отримати нове рішення у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що Главою 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін на перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Так, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Водночас, вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 910/17944/15, від 14.05.2019 року у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 року у справі № 910/10784/18, від 25.01.2023 року у справі № 910/2089/20.

Отже, здійснивши порівняльний аналіз суб`єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у справі № 910/13084/22 та у справі № 910/15852/23 суд доходить до висновку, що вирішення судом спору у даній справі фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/13084/22, яке набрало законної сили. Тобто позивач, звертаючись у справі 910/15852/23 з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років згідно Договору № КВ 9-Т від 21.11.2018, помилково ототожнює інститут подання позову з іншими підставами з переглядом рішення за нововиявленими обставинами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що скасування остаточних судових рішень є порушенням принципів неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи і правової визначеності, а отже положень ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Принцип неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної судом справи закріплює, що жодна із сторін не може вимагати перегляд остаточного і того, що набрало законної сили рішення тільки з метою проведення повторного слухання та отримання нового рішення. Повноваження щодо перегляду справи здійснюється з метою виправлення судових помилок, неправильного відправлення правосуддя, а не перегляд у по суті (справи "Бурлеску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Христов проти України").

Відповідно до принципу змагальності, закріпленого в ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З урахуванням викладеного, суд зазначає про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 910/15852/23, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи існування рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13084/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо недопущення у випадках закриття провадження у справі повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як визначено ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 46, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повадження у справі № 910/15852/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" про стягнення 485 671,68 грн. закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Селівон