Постанова від 29.04.2025 по справі 910/15852/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15852/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 (суддя Селівон А. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк"

про стягнення 485 671,68 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі - ТОВ "Будмонтаж Ріелті") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" (далі - ТОВ "Тропікал Парк") про стягнення 485 671,68 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації позивачу вартості спожитої теплової енергії, постачання якої до будівлі № 5 на вул. Авіаконструктора Антонова в м. Києві, співвласником якої є відповідач, забезпечено позивачем за укладеним з Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" Тимчасовим на період оренди договором № 1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.11.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у зазначеній сумі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025, провадження у справі № 910/15852/23 за позовом ТОВ "Будмонтаж Ріелті" до ТОВ "Тропікал Парк" про стягнення 485 671,68 грн закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі, з огляду на встановлення під час її розгляду існування рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13084/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у цій справі. Суд першої інстанції зазначив про неприпустимість під виглядом звернення з позовною заявою, з посиланням на інші норми матеріального права, намагатись здійснити переоцінку доказів, які були предметом дослідження у справі № 910/13804/22. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що заміна однієї вимоги (стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії)) на іншу вимогу (стягнення вартості спожитої теплової енергії) за умови посилання на тотожні підстави позову та інші законодавчі приписи не може виключати тотожність предмета позову, тобто звернення позивача до суду з таким позовом, по суті, фактично розцінене судом як намагання переглянути судові рішення у справі № 910/13084/22 та отримати нове рішення у спосіб, що не передбачений чинним законодавством. Суд першої інстанції також в обґрунтування здійснених в ухвалі висновків акцентував увагу на тому, що різний розмір ціни позову в межах одного й того самого періоду виникнення заборгованості, з одночасним посиланням на ідентичні підстави позову, не може бути розцінений як ознака, що спростовує тотожність позовів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Будмонтаж Ріелті" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України та заперечує проти висновків судів про тотожність підстав позовів в цій справі та у справі № 910/13804/22.

Скаржник наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції у справі № 910/13084/22 не досліджувалися податкові накладні та не встановлювалися обставини вчинення відповідачем юридично значущих дій щодо реєстрації таких накладних, а відтак позовні вимоги з таких підстав судовими органами не розглядалися. Надання доказів реєстрації податкових накладних у справі № 910/13084/22, на думку скаржника, призвело б до необхідності досліджувати нові фактичні обставини у справі згідно з доказами, які підтверджують інші обсяги спожитої теплової енергії відповідачем (ті які ним підтверджені у податкових накладних, а не в актах фіксації надання послуг) та розглядати справу № 910/13084/22 з протилежними правовими підставами, що фактично за своєю суттю є новим позовом з іншою доказовою базою та нормативно-правовим обґрунтуванням. Зміна правових підстав позову з норм матеріального права які регулюють кондикційні правовідносини на норми права, які регулюють договірні відносини у справі № 910/13084/22 з одночасною зміною основної доказової бази, тобто фактичної підстави позову, призвело б до нової матеріально-правової вимоги позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом, а відтак повинно розглядатися в іншому позовному провадженні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Тропікал Парк" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15852/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.04.2025.

Позиція Верховного Суду

9. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

11. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі з підстав наявності такого, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

12. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

13. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

14. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

15. Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

16. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

17. При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20).

18. Згідно із частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

19. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

20. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

21. Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

22. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).

23. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

24. З урахуванням зазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 14.09.2023 у справ № 920/874/22.

25. Чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, на які посилається скаржник.

26. У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Будмонтаж Ріелті" вже зверталося з позовом до ТОВ "Тропікал Парк" про стягнення 660 435,30 грн, за яким Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у господарській справі № 910/13084/22.

28. За результатами вирішення зазначеного спору рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/13084/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, у позові відмовлено повністю.

29. Предметом позову у справах № 910/15852/23 та № 910/13084/22 є стягнення заборгованості з компенсації вартості спожитої відповідачем в опалювальному сезоні 2021-2022 років теплової енергії у гарячій воді, послуги щодо якої надавалися позивачем, який мав основний договір з КП "Київтеплоенерго" та забезпечував відповідача тепловою енергією через приєднану мережу.

30. Мотивуючи позовні вимоги у зазначених справах, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач наголошував на тому, що правовідносини між сторонами спору виникли у листопаді 2018 року на підставі договору від 21.11.2018 № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додаткових угод від 01.11.2019 та від 01.11.2020), який діяв до 15.04.2021. Після цієї дати,15.04.2021, відповідач не підписував додаткову угоду про продовження дії договору на відшкодування експлуатаційних витрат, проте продовжував споживати теплову енергію в опалювальному сезоні 2021-2022 років та частково сплачував її вартість.

Поряд з цим, позовні вимоги в обох зазначених справах позивач обґрунтовує долученими до позовних заяв доказами, які містять посилання на договір від 21.11.2018 № КВ 9-Т, а саме: виставленими ним відповідачу рахунками:

- від 26.10.2021 № КВ 9Т/19-10Т (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р (тепло)) на суму 58 389,98 грн;

- від 19.11.2021 № КВ 9Т/19-12Т (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р (тепло)) на суму 54 488,45 грн;

- від 20.12.2021 № КВ 9Т/19-01Т (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р (тепло)) на суму 140 113,15 грн;

- від 12.01.2022 № КВ 9Т/19-01ТД (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2021 р (аванс на теплопостачання, доплата) на суму 95 129,82 грн;

- від 07.02.2022 № КВ 9Т/19-02ТД (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2021 р (аванс на теплопостачання) на суму 229 474,21 грн;

- від 15.07.2022 № КВ 9Т/19-07ТД (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за опалювальний сезон 2021-2022 (донарахування по факту споживання) на суму 116 165,60 грн,

та складеними та підписаними позивачем в односторонньому порядку відповідними актами надання послуг:

- від 30.11.2021 № 353 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р.) на суму 18 205,37 грн;

- від 31.12.2021 № 363 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р.) на суму 224 932,95 грн;

- від 31.01.2022 № 373 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р.) на суму 290 646,44 грн;

- від 28.02.2022 № 383 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р.) на суму 195 025,23 грн;

- від 31.07.2022 № 383Д (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р. (донарахування)) на суму 94 176,61 грн.

31. Незважаючи на те, що заявлені у зазначених справах до стягнення з відповідача суми є різними, проте, як правильно враховано судами попередніх інстанцій, період виникнення боргу та його підстави, в тому числі зміст наданих на підтвердження позовних вимог доказів, а саме рахунків на оплату та актів надання послуг, а також розмір та сума врахованої оплати повністю співпадають.

32. Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що у позовній заяві у справі, що розглядається, як і аналогічно у позовній заяві у справі № 910/13084/22, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на акт вводу в експлуатацію контрольного витратоміра від 22.12.2021, а також акти фіксації показників контрольного витратоміра теплоносія від 19.01.2022 та від 15.02.2022. За результатами перегляду рішення у справі № 910/13084/22 Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.08.2023 погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість встановлення з матеріалів справи ким зі сторін та коли саме встановлено лічильник води WPW - UA 80/225 63(R100) T9 з заводським номером 20108031099, а також точне місце його встановлення та що саме ним вимірюється. Крім цього, матеріали справи не містять доказів його прийняття та пломбування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Судом апеляційної інстанції у зазначеній постанові у справі №910/13084/22 визнані необґрунтованими заперечення позивача щодо зазначених висновків з посиланням на те, що ці факти не мають правового значення для правильного вирішення спору, позаяк заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми вартості опалення розраховані саме з урахуванням показань зазначеного лічильника. Крім того, як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, договір № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018, укладений між сторонами, діяв до 15.04.2021, проте після закінчення його дії сторонами не підписувались додаткові угоди щодо продовження його дії та відсутні будь-які інші договори щодо врегулювання питання відшкодування експлуатаційних витрат (теплової енергії). Отже, як зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 910/13084/22, виходячи з викладених обставин та наданих сторонами доказів в їх сукупності, з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегією суддів апеляційного господарського суду визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ "Тропікал парк" за оспорюваний період. Таким чином, з огляду на зміст мотивувальної частини рішення та постанови у справі № 910/13084/22, суд першої інстанції правильно виснував, що у зазначеній справі суд вже надав правову оцінку зазначеним доказам, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог у цій справі, що розглядається.

33. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій слушно звернули уваги на той факт, що позивач у справі № 910/13084/22 звертався з клопотаннями про витребування доказів, а саме від Головного управління ДПС у м. Києві та ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві податкових декларацій з ПДВ та додатків платника податків ТОВ "Тропікал Парк" за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, у задоволенні яких йому було відмовлено як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції. При цьому в обґрунтування необхідності витребування таких документів позивач зазначав, що підставою позову були фактичні обставини щодо встановлення лічильника та його показників, а докази використання відповідачем ПДВ (податкового кредиту) спростовують викладену у відзиві та в рішенні суду позицію щодо того, кому конкретно постачалась теплова енергія. З наведеного слідує, що на час звернення позивача з позовом у справі № 910/13084/22 останньому було відомо про наявність таких доказів, проте він не скористався наданим йому процесуальним правом заявити клопотання у строк, встановлений частиною 1 статті 81 ГПК України, а звертаючись з пропуском встановленого строку, не обґрунтував неможливість його подання у такий строк з причин, що від нього не залежали.

34. Посилання ТОВ "Будмонтаж Ріелті" у позовній заяві у цій справі (№ 910/15852/23) на податкову звітність з наданням складених позивачем і зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних та клопотання про витребування від контролюючих органів податкових декларацій відповідача за спірний період є обґрунтуванням позивачем додатковими обставинами підтвердження фактичного здійснення між сторонами спору господарської операції з передачі та прийняття теплової енергії у гарячій воді у відповідній кількості (обсязі), встановлення яких входило в предмет доказування у справі № 910/13084/22.

35. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що для з`ясування реальності господарської операції документи податкової звітності судом оцінюються лише у сукупності з іншими доказами у справі і не можуть бути єдиним доказом, на підставі якого встановлюється факт надання позивачем відповідачу послуги з передачі теплової енергії без врахування інших первинних бухгалтерських документів, як-то: рахунків, актів надання послуг, платіжних документів тощо.

36. Водночас, оскільки доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних не вважається зміною підстав позову, посилання позивача у позові у цій справі (№ 910/15852/23) на складені та зареєстровані податкові накладні з наданням їх копій та заявлення клопотання про витребування від органів податкової служби податкових декларацій відповідача за спірний період не свідчить про те, що підстави позовів у справах № 910/13084/22 та № 910/15852/23 є різними.

37. Правовою підставою позову у справі № 910/13084/22 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) позивач зазначив норму статті 1212 ЦК України з огляду на закінчення терміну дії укладеного між сторонами спірного договору № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018.

38. При зверненні з позовною заявою у справі № 910/15852/23, що розглядається, позивач в якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог посилається на положення статей 629, 901 ЦК України та статті 193 ГК України, зазначаючи про існування укладеного між сторонами правочину щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

39. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та/або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

40. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в цій справі (№ 910/15852/23) та у справі № 910/13084/22 предмет і підстави позову є тотожними, а отже, спір щодо компенсації позивачу відповідачем спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років з дослідженням спірних правовідносин між сторонами за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року вже вирішено судом у справі № 910/13084/22.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/13084/22 набрало законної сили 02.08.2023, тобто є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет позову та з тих самих підстав. Повторне подання позовної заяви є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів у справі з метою винесення нового судового рішення.

42. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів, у зв`язку з чим Суд залишає скаргу без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

43. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

45. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15852/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай