Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/15852/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. Справа№ 910/15852/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024

у справі № 910/15852/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк"

про стягнення 485 671,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень щодо них.

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі - ТОВ "Будмонтаж Ріелті", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" (далі - ТОВ "Тропікал Парк", відповідач) про стягнення 485 671,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації позивачу вартості спожитої теплової енергії, постачання якої до будівлі № 5 по вул. Авіаконструктора Антонова в м. Києві, співвласником якої є відповідач, забезпечено позивачем згідно укладеного з КП "Київтеплоенерго" Тимчасового на період оренди договором №1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.11.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13084/22, стверджував, що позивачем надано неправдиві відомості щодо неподання ним іншого позову з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив про їх безпідставність з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ "Тропікал Парк" за оспорюваний період та первинних доказів реального здійснення господарських операцій.

У відповіді на відзив позивач, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначив, що фактичні та юридичні підстави позовної заяви у справі №910/13084/22 не тотожні фактичним та юридичним обставинам позовної заяви у справі №910/15852/23, стверджував про наявність вірогідних доказів споживання відповідачем теплової енергії в опалювальний період 2021-2022 роки та можливість встановлення обсягу спожитої відповідачем теплової енергії на підставі податкових декларацій з ПДВ останнього.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив, що позовні заяви у справах №910/13084/22 та №910/15852/23 є тотожними з огляду на те, що в них одночасно збігаються сторони (позивач та відповідач), підстави та предмет позову (стягнення з відповідача заборгованості по Договору про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018 № КВ 9-Т, дія якого закінчилася 15.04.2021, посилання на дані Актів про встановлення контрольного лічильника (витратоміра) теплової енергії та фіксації показників контрольного лічильника (витратоміра) теплової енергії, на підставі яких ТОВ "Тропікал Парк" нарахована заборгованість).

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 провадження у справі №910/15852/23 за позовом ТОВ "Будмонтаж Ріелті" до ТОВ "Тропікал Парк" про стягнення 485 671,68 грн закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, з огляду на встановлення під час її розгляду існування рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13084/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Встановивши, що судами вже було досліджено спірні правовідносини між сторонами за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, які пов`язані з компенсацією відповідачем вартості спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років, та прийнято рішення у справі №910/13084/22, яке набрало законної сили, підстави та предмет спору у якій є аналогічними підставам та предмету спору у справі №910/15852/23, суд першої інстанції зазначив про неприпустимість під виглядом звернення з позовною заявою, з посиланням на інші норми матеріального права, намагатись здійснити переоцінку доказів, які були предметом дослідження у справі № 910/13804/22.

При цьому судом першої інстанції прийнято до уваги, що заміна однієї вимоги про стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) з іншою альтернативною вимогою про стягнення вартості спожитої теплової енергії за умови посилання на тотожні підстави позову та інші законодавчі приписи не може виключати тотожність предмета позову, тобто звернення позивача до суду з даним позовом, по суті, фактично розцінене судом як намагання переглянути судові рішення у вказаній справі № 910/13084/22 та отримати нове рішення у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

Також суд першої інстанції в обґрунтування здійснених в ухвалі висновків акцентував увагу на тому, що різний розмір ціни позову в межах одного й того самого періоду виникнення заборгованості, з одночасним посиланням на ідентичні підстави позову не може бути розцінений як ознака, що спростовує тотожність позовів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Будмонтаж Ріелті" 22.07.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/15852/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми процесуального права, що стало причиною прийняття необґрунтованої та помилкової ухвали про закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи позивача зводяться до такого:

- у позовній заяві у даній справі (№910/15852/23) позивач не посилається як на фактичну підставу позову на акти фіксації показників лічильника, за даними яких відповідачем було спожито у січні-лютому 2022 року 79,7077 Гкал теплової енергії вартістю 579 848,28грн, та які були підставою позову у справі №910/13084/22. Посилання на ці акти у позові у справі, що розглядається, зроблено лише з метою опису обставин справи та проінформовано суд про те, що такі акти не визнаються відповідачем і не підписувалися ним;

-підстави позову у даній справі обґрунтовані тим, що податкові накладні, виписані позивачем на користь відповідача, є доказом існування між ними правочину з приводу відшкодування вартості спожитої ТОВ "Тропікал Парк" теплової енергії отриманої позивачем від КП "Київтеплоенерго". За змістом такого договору позивач, маючи основний договір з КП "Київтеплоенерго", забезпечив відповідача тепловою енергією через приєднану мережу, а відповідач зобов`язався компенсувати витрати позивача відповідно до тарифів на відпуск теплової енергії та вартості експлуатаційних робіт по наданню такої енергії (за аналогією з п.1.1 Договору про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії, який діяв до 15.04.2021);

- у позовній заяві поданій у даній справі міститься посилання на норми права, які регулюють договірні, а не кондикційні відносини, а саме: статі 19, 193 Господарського кодексу України, статі 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України;

- чинні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави;

- судом першої інстанції не було враховано правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), що призвело до безпідставного висновку про тотожність фактичних та юридичних підстав позовних заяв у справах №910/13084/22 та №910/15852/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/15852/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15852/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/15852/23 до надходження до суду матеріалів справи.

01.08.2024 матеріали справи № 910/15852/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23, справу призначено до розгляду на 27.08.2024 о 15 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлені судом строки.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 26.08.2024 по 30.08.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Процесуальні дії у справі не вчинялись, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 02.09.2024 по 06.09.2024 включно, з 09.09.2024 по 13.09.2024 включно, перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 05.09.2024 по 13.09.2024 включно та перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 02.09.2024 по 15.09.2024 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23 призначено на 08.10.2024 о 13 год 15 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 задоволено заяву представника ТОВ "Будмонтаж Ріелті" адвоката Самаріна А.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; вирішено проводити судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представника позивача - адвоката Самаріна А.С.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23 відкладено на 26.11.2024 о 13 год 30 хв.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 справу № 910/15852/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коротун О.М., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23, розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 23.01.2025 о 15 год 20 хв.

Позиція інших учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.01.2025 позивач та відповідач не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі №910/15852/23, оскільки є рішення суду у справі №910/13084/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

Отже, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №9901/306/20 та у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №916/3255/17, від 07.11.2019 у справі №912/30/18.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/9158/16.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15,а також у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі №909/783/20, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ "Будмонтаж Ріелті" вже звертався з позовом до ТОВ "Тропікал Парк" про стягнення 660 435,30 грн, за яким Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у господарській справі №910/13084/22.

За результатами вирішення вказаного спору рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/13084/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, у позові відмовлено повністю.

Предметом позову у справах №910/15852/23 та №910/13084/22 є стягнення заборгованості з компенсації вартості спожитої відповідачем в опалювальному сезоні 2021-2022 років теплової енергії у гарячій воді, послуги щодо якої надавалися позивачем, який мав основний договір з КП "Київтеплоенерго" та забезпечував відповідача тепловою енергією через приєднану мережу.

Мотивуючи позовні вимоги у вказаних справах, позивач зазначав, що правовідносини між сторонами спору виникли у листопаді 2018 року на підставі Договору № КВ 9-Т від 21.11.2018 про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додаткових угод від 01.11.2019 та від 01.11.2020), який діяв до 15.04.2021. Після цієї дати,15.04.2021, відповідач не підписував додаткову угоду про продовження дії Договору на відшкодування експлуатаційних витрат, проте продовжував споживати теплову енергію в опалювальному сезоні 2021-2022 років та частково сплачував її вартість.

Поряд з цим, позовні вимоги в обох вищевказаних справах позивач обґрунтовує долученими до позовних заяв доказами, які містять посилання на Договір № КВ 9-Т від 21.11.2018, а саме: виставленими ним відповідачу рахунками:

-№ КВ 9Т/19-10Т від 26.10.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р (тепло)) на суму 58 389,98 грн;

-№ КВ 9Т/19-12Т від 19.11.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р (тепло)) на суму 54 488,45 грн;

-№ КВ 9Т/19-01Т від 20.12.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р (тепло)) на суму 140 113,15 грн;

-№ КВ 9Т/19-01ТД від 12.01.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2021 р (аванс на теплопостачання, доплата) на суму 95 129,82 грн;

-№ КВ 9Т/19-02ТД від 07.02.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2021 р (аванс на теплопостачання) на суму 229 474,21 грн;

-№ КВ 9Т/19-07ТД від 15.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за опалювальний сезон 2021-2022 (донарахування по факту споживання) на суму 116 165,60 грн,

та складеними та підписаними позивачем в односторонньому порядку відповідними актами надання послуг:

-№ 353 від 30.11.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за листопад 2021 р.) на суму 18 205,37 грн;

-№ 363 від 31.12.2021 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за грудень 2021 р.) на суму 224 932,95 грн;

-№ 373 від 31.01.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за січень 2022 р.) на суму 290 646,44 грн;

-№ 383 від 28.02.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р.) на суму 195 025,23 грн;

-№ 383Д від 31.07.2022 (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за лютий 2022 р. (донарахування)) на суму 94 176,61 грн.

Натомість, судом першої інстанції правомірно враховано, що незважаючи на те, що заявлені у вказаних справах до стягнення з відповідача суми є різними, проте період виникнення боргу та його підстави, в тому числі зміст наданих на підтвердження позовних вимог доказів, а саме рахунків на оплату та актів надання послуг, а також розмір та сума врахованої оплати повністю співпадають.

Окрім цього, у позовній заяві у даній справі, що розглядається, як і аналогічно у позовній заяві у справі №910/13084/22, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на акт вводу в експлуатацію контрольного витратоміра від 22.12.2021, а також акти фіксації показників контрольного витратоміра теплоносія від 19.01.2022 та від 15.02.2022.

За результатами перегляду рішення у справі № 910/13084/22 Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.08.2023 погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість встановлення з матеріалів справи ким зі сторін та коли саме встановлено лічильник води WPW - UA 80/225 63(R100) T9 з заводським номером 20108031099, а також точне місце його встановлення та що саме ним вимірюється. Крім цього, матеріали справи не містять доказів його прийняття та пломбування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Судом апеляційної інстанції у зазначеній постанові у справі №910/13084/22 визнані необґрунтованими заперечення позивача щодо вказаних висновків з посиланням на те, що ці факти не мають правового значення для правильного вирішення спору, позаяк заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми вартості опалення розраховані саме з урахуванням показань вказаного лічильника.

Крім того, як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, Договір № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018, укладений між сторонами, діяв до 15.04.2021, проте після закінчення його дії сторонами не підписувались додаткові угоди щодо продовження його дії та відсутні будь-які інші договори щодо врегулювання питання відшкодування експлуатаційних витрат (теплової енергії).

Отже, як зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 910/13084/22, виходячи з викладених обставин та наданих сторонами доказів в їх сукупності, з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегією суддів апеляційного господарського суду визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів визначення кількості спожитої теплової енергії саме ТОВ "Тропікал парк" за оспорюваний період.

Таким чином, з огляду на зміст мотивувальної частини рішення та постанови у справі № 910/13084/22, суд першої інстанції правильно виснував, що у вказаній справі судом вже було надано правову оцінку зазначеним вище доказам, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог у даній справі, що розглядається.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного суду бере до уваги той факт, що позивач у справі №910/13084/22 звертався з клопотаннями про витребування доказів, а саме від Головного управління ДПС у м. Києві та ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві податкових декларацій з ПДВ та додатків платника податків ТОВ "Тропікал Парк" за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, у задоволенні яких йому було відмовлено як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції. При цьому в обґрунтування необхідності витребування таких документів позивач зазначав, що підставою позову були фактичні обставини щодо встановлення лічильника та його показників, а докази використання відповідачем ПДВ (податкового кредиту) спростовують викладену у відзиві та в рішенні суду позицію щодо того, кому конкретно постачалась теплова енергія. З наведеного слідує, що на час звернення позивача з позовом у справі №910/13084/22 останньому було відомо про наявність таких доказів, проте він не скористався наданим йому процесуальним правом заявити вказане клопотання у строк, встановлений частиною 1 статті 81 ГПК України, а звертаючись з пропуском встановленого строку, не обґрунтував неможливість його подання у такий строк з причин, що від нього не залежали.

Посилання у позовній заяві у цій справі, що розглядається, №910/15852/23, на податкову звітність з наданням складених позивачем та зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних та клопотання про витребування від контролюючих органів податкових декларацій відповідача за спірний період, є обґрунтуванням позивачем додатковими обставинами підтвердження фактичного здійснення між сторонами спору господарської операції з передачі та прийняття теплової енергії у гарячій воді у відповідній кількості (обсязі), встановлення яких входило в предмет доказування у справі №910/13084/22.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для з`ясування реальності господарської операції документи податкової звітності судом оцінюються лише у сукупності з іншими доказами у справі і не можуть бути єдиним доказом, на підставі якого встановлюється факт надання позивачем відповідачу послуги з передачі теплової енергії без врахування інших первинних бухгалтерських документів, як-то: рахунків, актів надання послуг, платіжних документів тощо.

Неподання (несвоєчасне) подання позивачем у справі №910/13084/22 доказів (клопотання про їх витребування) щодо відображення чи не відображення відповідачем у своїй податковій звітності господарської операції з отримання послуг від позивача у спірний період залежало від волі заявника, тобто позивача.

Водночас, оскільки доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних не вважається зміною підстав позову, посилання позивача у позові у даній справі на складені ним та зареєстровані податкові накладні з наданням їх копій та заявлення клопотання про витребування від органів податкової служби податкових декларацій відповідача за спірний період, не свідчить про те, що підстави позовів у справах №910/13084/22 та №910/15852/23 є різними.

Аналізуючи правові підстави звернення позивача з позовами у досліджуваних справах, судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Правовою підставою позову у справі № 910/13084/22 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) позивач зазначив норму статті 1212 ЦК України з огляду на закінчення терміну дії укладеного між сторонами спірного Договору № КВ 9-Т про компенсацію експлуатаційних витрат на постачання теплової енергії в гарячій воді від 21.11.2018.

При зверненні з позовною заявою у справі №910/15852/23, що розглядається, позивач в якості нормативно - правового обґрунтування позовних вимог посилається на приписи статей 629, 901 ЦК України та статті 193 ГК України, вказуючи на існування укладеного між сторонами правочину щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

Оцінюючи предмет та підстави позову з урахуванням правового визначення процесуальних дій щодо зміни предмету та підстави позову, суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі №909/783/20, відповідно до яких не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та/або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При цьому різний розмір ціни позову в межах одного й того самого періоду виникнення заборгованості, з одночасним посиланням на ідентичні підстави позову не може бути розцінений як ознака, що спростовує тотожність позовів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі та у справі №910/13084/22 предмет і підстави позову є тотожними.

Ураховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що спір щодо компенсації позивачу відповідачем спожитої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років з дослідженням спірних правовідносин між сторонами за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, вже вирішено судом у справі №910/13084/22.

Матеріалами даної справи підтверджується, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/13084/22 набрало законної сили 02.08.2023.

Тобто, є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет позову та з тих самих підстав. Повторне подання позовної заяви є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів у справі з метою винесення нового судового рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для застосування у даних спірних правовідносинах приписів пункту 2 частини 1 статті 175 та пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки є рішення суду у справі №910/13084/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до змісту вказаних норм права, однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, й уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи правомірно взяв до уваги наявність судового рішення у справі № 910/13084/22, яке набрало законної сили, та яким вже вирішено спір між тими самими сторонами, з тих самих підстав та про той самий предмет позову, та, застосовуючи положення пункту 2 частини 1 статті 175 та пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, закрив провадження у даній справі №910/15852/23, що розглядається.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції та правова позиція у цій справі не суперечать висновкам судів, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі №909/783/20, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення (ухвали), не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спірних питань у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/15852/23 є обґрунтованою, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідно без задоволення.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/15852/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15852/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 28.01.2025 по 07.02.2025, повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Коротун