Рішення

від 18.06.2024 по справі 910/16543/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/16543/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Київський завод "Радар"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"

про стягнення 13 369 913,35 грн. та зобов`язання повернути приміщення

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Риженко Любов Ігорівна - представник за ордером №1145762 від 20.10.2023;

від відповідача: Тоцька Алла Олександрівна - представник за ордером №1283988 від 10.03.2023;

Демянова Наталія Ігорівна - представник за ордером №1383536 від 18.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Київський завод "Радар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019", у якому просить суд:

1) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 5 744 159,72 грн., пеню в розмірі 1 018 144,51 грн., 3% річних в розмірі 97 436,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 159 393,04 грн.;

2) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 2 003 455,12 грн., пеню в розмірі 339 253,45 грн., 3% річних в розмірі 25 514,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 44 768,89 грн.;

3) стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі 2 325 828,00 грн. та штраф в розмірі 1 611960,00 грн. за порушення строків повернення майна;

4) зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917, щодо сплати орендної плати, оплати експлуатаційних послуг, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, з оплати експлуатаційних послуг та нараховані суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, а також неустойку та штраф за порушення строку повернення майна після односторонньої відмови позивача від цього договору. Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, позивач просить суд зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення, що є об`єктом оренди за договором оренди нерухомого майна від 05.07.2019, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 позовну заяву було залишено без руху.

27.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2023. У задоволенні клопотань акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про витребування доказів відмовлено.

14.12.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.12.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про витребування доказів.

18.12.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №910/16543/23.

В судовому зсіданні 18.12.2023 судом повідомлено про неможливість прийняття поданих доказів від відповідача у зв`язку з відсутністю електронного кабінету відповідача.

Суд протокольною ухвалою відмовив у прийнятті клопотання про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі від представника відповідача та відклав розгляд підготовчого засідання на 17.01.2024.

20.12.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/16543/23, заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №910/16543/23, відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів.

01.01.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшла заява про продовження процесуального строку у справі №910/16543/23.

10.01.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/284/24 від 12.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16543/23 у зв`язку з відпусткою судді Комарової О.С.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/16543/23 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

17.01.2024 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 прийнято справу №910/16543/23 до провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2024.

20.02.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, клопотання про залучення третьої особи, заперечення на клопотання про зупинення провадження, заперечення на клопотання про витребування доказів.

20.02.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 20.02.2024 не з`явився відповідач, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 відмовлено у задоволенні: клопотань акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про витребування доказів, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" про витребування доказів, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" про зупинення провадження, клопотання акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про залучення акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, заяви акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про зміну предмета позову. Відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2024.

12.03.2024 до канцелярії суду надійшли заява від позивача про зміну предмета позову та заява про зменшення та збільшення позовних вимог у справі в якій просить суд: 1) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оренді в розмірі 4 619 289,87 грн., пеню в розмірі 1 110 048,83 грн., 3% річних в розмірі 164 702,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 279 625,16 грн.; 2) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 2 003 455,12 грн., пеню в розмірі 339 253,45 грн., 3% річних в розмірі 25 514,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 44 768,89 грн.; 3) стягнути з відповідача на свою користь неустойку за користуванням приміщенням після припинення договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 року у розмірі 6 238 907,78 грн. в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України та штраф відповідно до п.9.7 договору оренди нерухомого майна в розмірі 1 611 960,00 грн.; 4) зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 представником відповідача заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Зобов`язано акціонерне товариство "Київський завод "Радар" надати суду в строк до 25.03.2024 належним чином завірену копію грошової оцінки земельної ділянки за період нарахування оплати відшкодування податку на землю в межах Договору оренди нерухомого майна №1917 від 05.07.2019 в частині (пропорції) щодо нежитлових приміщень корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1 985,00 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька (Тельмана), 1 літ. "А". Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі відкладено на 26.03.2024.

22.03.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 12.03.2024 з проханням долучити до матеріалів справи довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (79:051:0025) №Ю-47039/2019, довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (79:051:0025) №НГО/2022-45915, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-9933238782024, від 14.03.2024).

22.03.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну предмета позову в справі.

25.03.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення експлуатаційних послуг та додатки до звернення. В заяві про зменшення позивач просить суд зменшити позовні вимоги про стягнення заборгованості за експлуатаційні витрати, а саме: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 1 657 395,60 грн., пеню в розмірі 237 400,81 грн., 3% річних в розмірі 30 980,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 59 488,12 грн.

26.03.2024 судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2024.

02.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

15.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") надійшли пояснення на заперечення відповідача від 22.03.2024 щодо заяви про зміну предмету позову у справі.

22.04.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 23.04.2024 протокольною ухвалою суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення та збільшення позовних вимог від 12.03.2024, заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення експлуатаційних послуг від 25.03.2024. У прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову від 12.03.2024 судом відмовлено. Оголошено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024.

20.05.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити його явку в судове засідання за сімейними обставинами, крім того інший представник відповідача Демянова Н.І. бере участь у справі №303/3044/24, що знаходиться в провадженні Мукачівського міського суду Закарпатської області, яка призначена на 21.05.2024 о 11:00.

20.05.2024 до канцелярії суду надійшли узагальнюючі пояснення від позивача.

21.05.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 21.05.2024 представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 відкладено судове засідання у справі на 04.06.2024.

31.05.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від відповідача надійшли письмові пояснення.

03.06.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшло клопотання про доручення доказів.

04.06.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача.

В судовому засіданні 04.06.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 18.06.2024.

В судовому засіданні 18.06.2024 представник позивача просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

05.07.2019 між публічним акціонерним товариством «Київський завод «Радар» (перейменоване в акціонерне товариство «Київський завод «Радар») (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1917.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу №24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1 985 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (Літера А) (далі - майно).

Документ, який підтверджує право власності орендодавця на майно, а саме: 78/100 частин є свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №967499, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу КМДА.

Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2019 р., виконаним суб`єктом оціночної діяльності (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору) та становить 23 028 000,00 грн. без урахування ПДВ (п.1.2 договору).

Майно передається в оренду з метою розміщення: офісу, робочих місць, закладу громадського харчування та іншої господарської діяльності орендаря (п.1.3 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до тридцяти календарних днів з дати підписання цього договору і стає невід`ємною частиною договору.

12.08.2019 р. публічне акціонерне товариство «Київський завод «Радар» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «ДУ-2019» прийняло в платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1 985,00 кв.м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (літ. А), що підтверджується актом приймання-передавання (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р.

Цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 05 липня 2026 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення до повного виконання (п. 10.1 договору).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до п.3.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору експлуатаційні та інші витрати на утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов`язаний відшкодувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору №4 та №5.

Орендна плата (без урахування плати за землю) на базовий місяць оренди становить 244 044,00 грн. з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 40 824,00 грн. (п.3.4 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяці. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає (п.3.5 договору).

05.07.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна № 1917 від 05.07.2019 р., якою було визначено умови надання експлуатаційних послуг, орендар зобов`язується: оплатити (компенсувати) наступні експлуатаційні та інші послуги, обов`язкові платежі:

- виконання орендодавцем робіт, з утримання території заводу;

- утримання орендодавцем групи працівників ДСНМ;

- відшкодування податку на землю відповідно до грошової оцінки в частині (пропорції) щодо майна;

- відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- витрати на утримання та обслуговування інженерних мереж та інші послуги;

- витрати на забезпечення послугами з отримання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення в межах заявленої потужності, дозволеної до використання відповідними нормативами;

до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг обов`язкових платежів (п.1.4.3).

Вартість та розрахунок за надані послуги проводиться на основі розрахунку послуг з утримання та обслуговування майна, визначеного додатком до договору №5, діючих тарифів поточних показань лічильників, якщо інше не передбачено умовами договору (п.1.7 додаткової угоди №1).

Згідно з п.5.2 договору оренди орендар зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору №4 та №5.

Як зазначено позивачем, відповідач припинив проводити визначені договором оренди платежі з 23.02.2022 р., в результаті чого виникла заборгованість.

Позивачем направлено відповідачу претензію вих. №133 від 21.03.2023 в якій вимагає від ТОВ «ДУ-2009» сплатити заборгованість з орендної плати в загальній сумі 4 156 676,76 грн. у повному обсязі протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії. У випадку непогашення заборгованості АТ «Київський завод «Радар» відповідно до п.8.4 договору буде змушене розірвати договір в односторонньому порядку.

У відповіді вих. № 27/03-23 від 27.03.2023 р. на претензію №133 від 21.03.2023 р., відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище у період воєнного стану, на відсутність об`єкту цивільного захисту, просив створити робочу групу для вирішення проблемних питань.

AT «Київський завод «Радар» створив комісію та направив ТОВ «ДУ-2019» повідомлення про проведення контролю/обстеження орендованих приміщень вих. № 194 від 12.04.2023 р., яке було отримане останнім 12.04.2023 р.

За результатами перевірки було складено акт комісійного обстеження приміщень здійснення контролю за дотриманням умов договору оренди нерухомого майна орендарем ТОВ «ДУ-2019» нежитлових приміщень корпусу №24 по вул.. Німецька, 1 від 17.04.2023 р., яким зафіксовано використання приміщень, задовільний стан орендованих приміщень, а тому підстав для звільнення від нарахування орендних платежів по спірному договору позивачем не встановлено.

Крім того, у вищезазначеному акті зроблені наступні висновки: в порушення умов договорів: встановлений факт передачі орендарем орендованого майна (приміщення) в суборенду без письмової згоди на то власника майна; орендарем проведена реконструкція, перепланування орендованих приміщень, ведуться ремонтно-будівельні роботи з елементами реконструкції без погодження проектно-технічної документації та письмової згоди орендодавця; орендарем самочинно в орендованих приміщеннях підвалу та першого поверху демонтовані мережі водо забезпечення, опалення (батареї, трубопроводи), освітлення; орендарем не укладено договір страхування орендованого майна; орендарем несвоєчасно та не в повному обсязі проводиться оплата оренди, відшкодування експлуатаційних витрат, комунальних платежів.

27.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу за вих.. №229 в якій просив протягом 10 днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованості за договором оренди, яка виникла за період з 23.02.2022 р. по 31.03.2023 р. у розмірі 4 666 133,05 грн. Також, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, договір оренди нерухомого майна буде розірвано в односторонньому порядку.

Відповідач у відповіді на вимогу вих. № 09/05-23 від 11.05.2023 р., зазначив, що відносини, що склались між сторонами договору оренди регулюються в тому числі Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а отже відповідно до Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях), робить висновок що за період з 23.02.202 року по 30.09.2023 р. така вимога суперечить імперативним нормам вищезазначених нормативно-правових актів, тому задоволенню не підлягає.

Оскільки, відповідач у визначені строки не погасив заборгованість, позивач направив повідомлення вих. № 356 від 28.06.2023 р. про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р. (в подальшому - повідомлення №356 від 28.06.2023 р.), яким орендаря було повідомлено про те, що орендовані ТОВ «ДУ-2019» приміщення є приватною власністю AT «Київський завод «Радар», а отже відповідно до ст. 782 ЦК України у зв`язку з порушенням ТОВ «ДУ-2019» п.п. 5.2., 5.3. умов договору оренди - договір оренди нерухомого майна укладений 05.07.2019 р., який був посвідчений, Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 1917 є розірваним з моменту одержання даного повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р.

Повідомлення №356 від 28.06.2023 р. було отримане відповідачем 04.07.2023 р., підтверджується інформацією з трекінгу Укрпошти та рекомендованим повідомленням вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (0100109143663).

У відповідь відповідач направив позивачу заперечення на повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019р, в якому зазначено, що повідомлення є нікчемним в силу того, що Голова правління AT «Київський завод «Радар» повноваженнями на розірвання і укладення значних правочинів не наділена, а повідомлення про односторонню відмову від договору є нікчемним за своєю природою.

Судом враховано, що відповідно до Статуту AT «Київський завод «Радар», затвердженого Наказом ДК «Укроборонпром» №463 від 23.11.2020 р. Голова Виконавчого органу Товариства здійснює керівництво Товариством та має такі права і повноваження, зокрема: без довіреності діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління, представляти інтереси Товариства у всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, установах і організаціях. Видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства; Керувати поточними справами Товариства і забезпечувати виконання рішень Загальних зборів Товариства, Наглядової ради Товариства та Правління Товариства; Проводити переговори та вчиняти правочини (укладати договори, угоди та ін.) від імені Товариства в межах, що визначені рішенням Загальних зборів Товариства, Наглядовою радою Товариства, Правлінням Товариства та цим Статутом (п.п. 10.3.11.1-10.3.11.4).

На засіданні Правління AT «Київський завод «Радар», яке відбулося 27.04.2023 р., зокрема було розглянуто питання про прострочену заборгованість по договору оренди № 1917 від 05.07.2019 ТОВ «ДУ-2019» та прийнято рішення, що у разі непогашення заборгованості ТОВ «ДУ- 2019» по договору оренди № 1917 від 05.07.2019, протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги, розірвати договір оренди № 1917 від 05.07.2019 в односторонньому порядку, шляхом направлення повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна. Згідно умов укладеного договору оренди забезпечити приймання майна. Якщо заборгованість не буде погашена, майно не повернуто звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 1 ст. 3 ЦК передбачає свободу договору як одну із засад цивільного законодавства.

Частина 1 статті 615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.3 статті 291 ГК України).

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст.ст. 525, 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору №4 та №5. Самостійно оплачувати не передбачені договором та додатками до договору витрати, пов`язані з використанням орендованого майна.

Згідно п. 8.4 договору оренди орендодавець має право у випадках, передбачених законодавством та/або цим договором, розірвати договір в односторонньому порядку (зокрема, але не виключно якщо орендар не вносить орендну плату в повному обсязі і своєчасно, наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів; перешкоджання співробітникам орендодавця здійснювати контроль за використанням майна).

Відповідно до п. 10.2 договору оренди договір може бути достроково розірвано орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, зокрема, у випадках, передбачених у статті 783 Цивільного кодексу України та в разі наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів, в разі відмови орендаря від укладення договору, передбаченого п. 3.3. цього договору, перешкоджання співробітникам орендодавця здійснювати контроль за використанням майна). Повідомлення про розірвання договору вважається врученим належним чином в разі направлення рекомендованим листом на адресу орендаря, зазначену у реквізитах даного договору.

Згідно п. 10.4 договору оренди цей договір припиняється внаслідок, зокрема:

- дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду,

- достроково в разі односторонньої відмови орендодавця від договору, у передбачених законодавством та/або цим договором випадках.

Отже, сторонами в договорі передбачено право орендодавця на односторонню відмову від договору/розірвання зазначеного договору достроково в односторонньому порядку, без згоди іншої сторони з підстав невиконання орендарем своїх зобов`язань (наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів), що і було здійснено позивачем у цій справі.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що дія договору була припинена (договір є розірваним в односторонньому порядку) 04.07.2023 (дата отримання повідомлення №356 від 28.06.2023 відповідачем).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №909/1199/21, оскільки в ній досліджувались посилання на умови договору щодо права на одностороннє розірвання договору без будь-яких підстав (тобто, навіть за відсутності факту порушення договору), проте, в даній справі право позивача на одностороннє розірвання договору передбачено у зв`язку з невиконання орендарем умов договору (наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів). За таких обставин, спірні правовідносини (фактичні обставини справи) у цій справі та у справі №909/1199/21, на яку послався відповідач, не є подібними.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 4 619 289,87 грн., нарахована за період з червня 2022 року по 04.07.2023 року.

Так, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки на оплату за оренду приміщення, а саме:

- № РА000000455 від 30.06.2022 року на суму 336 998,00 грн. (за червень 2022р.);

- № РА000000549 від 29.07.2022 року на суму 347 444,94 грн. (за липень 2022р.);

- № РА000000631 від 31.08.2022 року на суму 349 877,05 грн. (за серпень 2022р.);

- № РА000000714 від 30.09.2022 року на суму 353 725,70 грн. (за вересень 2022р.);

- № РА000000789 від 31.10.2022 року на суму 360 446,50 грн. (за жовтень 2022р.);

- № РА000000874 від 30.11.2022 року на суму 369 457,66 грн. (за листопад 2022р.);

- № РА000000979 від 28.12.2022 року на суму 372 043,86 грн. (за грудень 2022р.);

- № РА000000066 від 31.01.2023 року на суму 374 648,17 грн. (за січень 2023р.);

- № РА000000182 від 28.02.2023 року на суму 377 645,35 грн. (за лютий 2023р.);

- № РА000000265 від 31.03.2023 року на суму 380 288,87 грн. (за березень 2023р.);

- № РА000000389 від 30.04.2023 року на суму 385 993,20 грн. (за квітень 2023р.);

- № РА000000655 від 30.06.2023 року на суму 388 699,01 грн. (за червень 2023р.);

- № РА000000802 від 31.017.2023 року на суму 391 808,50 грн. (за липень 2023р.), проте під час розгляду справу позивачем здійснено перерахунок та нараховано за липень 2023 року (з 01.07.2023 по 04.07.2023) орендну плату в розмірі 50 555,95 грн.

Також, позивачем нараховано орендну плату за травень 2023 року в розмірі 386 765,18 грн.

В матеріалах справи наявні відповідні акти здачі-приймання робі (надання послуг) виставлені та підписані позивачем.

Отже, за період з червня 2022 року по 04.07.2023 року нараховано орендну плату в розмірі 4 834 589,44 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 215 299,57 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- №1549 від 15.12.2022 року на суму 34 987,71 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за серпень 2022 року;

- №1551 від 15.12.2022 року на суму 35 372,57 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за вересень 2022 року;

- №1554 від 15.12.2022 року на суму 36 044,65 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за жовтень 2022 року;

- №1557 від 15.12.2022 року на суму 36 945,77 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за листопад 2022 року;

- №1561 від 15.12.2022 року на суму 34 744,49 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за липень 2022 року;

- №1576 від 29.12.2022 року на суму 37 204,38 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення за грудень 2022 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 4 619 289,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача про звільнення від плати за користування орендованим майном на підставі положень п.2 постанови КМ України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 року установлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);

орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

Відповідно до п.10.5 договору оренди правовідносини сторін за цим договором не регулюються положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» він регулює:правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Абз. 8 ч.6 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу, включених до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» №993 від 31.08.2011р. затверджено Статут Державного концерну «Укроборонпром». Додатком до Статуту є Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром».

Так, акціонерне товариство «Київський завод «Радар» (код ЄДРПОУ 14307274) відсутній у даному переліку.

Отже, акціонерне товариство «Київський завод «Радар» не є державним підприємством - учасником Державного концерну «Укроборонпром», а тому на нього не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (абз. 8 ч.6 статті 2).

Судом враховано, що відповідно до додатку постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Державним концерном "Укроборонпром" корпоративними правами держави» №716 від 04.07.2012 ПАТ «Київський завод «Радар», правонаступником якого є позивач включений до Переліку акціонерних товариств, управління корпоративними правами держави щодо яких передається Державному концерну "Укроборонпром".

Так, публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар" наказом Міністерства промислової політики України (Мінпромполітики) від 03.03.2011р. №55 перейменоване з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Радар", яке засноване відповідно до наказу Мінпромполітики від 25.03.2003р. №116 шляхом перетворення Державного підприємства "Київський завод "Радар" у Відкрите акціонерне товариство та є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Радар".

Відповідно до статуту Товариства AT «Київський завод «Радар» є акціонерним товариством, засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Державного концерну "Укроборонпром" як суб`єкта управління об`єктами державної власності та який здійснює управління корпоративними правами держави.

У власності держави знаходяться корпоративні права щодо AT «Київський завод «Радар». Власником майна товариства є саме Товариство як юридична особа відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 115 Цивільного кодексу України, згідно з якими господарське товариство, яким є AT, є власником: - майна, переданого йому засновниками / акціонерами товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (фонду); продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відтак, державною власністю є сто відсотків акцій Товариства, а майно Товариства не є державною власністю, а належить товариству на праві приватної власності (зазначене встановлено в рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2016р. у справі №910/6051/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 року).

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що на правовідносини між сторонами не поширюються також положення постанови КМ України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 року.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів, що наведені вище обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині своєчасного та повного розрахунку за оренду приміщення, а тому відхиляються судом.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку сплатити за оренду нерухомого майна.

Щодо посилання відповідача на частину 6 статті 762 ЦК України суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як на підтвердження підстав звільнення позивача від орендної плати згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України внаслідок неможливості використовувати орендовані приміщення через їх руйнування позивач посилався на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким підтверджено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на ракетний обстріл, який здійснено російською федерацією 31.12.2022 року, внаслідок якого було знищено вікна та двері на 1, 2, 3 та 5 поверхах, пошкоджено обладнання позивача. Відповідачем відключено будівлю від централізованої системи опалення та злито воду із всіх внутрішніх труб, внаслідок чого температурний режим в приміщеннях не дозволяє їх використовувати за призначенням.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/4437/23 за позовом ТОВ «ДУ-2019» до AT «Київський завод «Радар» про зобов`язання AT «Київський завод «Радар» тимчасово, починаючи з 01.01.2023 року по дату фактичного приведення орендованих приміщень у стан, придатний до його використання за цільовим призначенням, не нараховувати орендну плату за користування приміщеннями будинку № 1 по вулиці Німецька у місті Києві, за укладеним з ТОВ «ДУ-2019» договором оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського-міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстрованим за № 1917 від 05.07.2019 р. відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 р. у справі № 910/4437/23 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/4437/23 залишено без змін.

Постановою Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/4437/23 залишено без змін.

Судами було встановлено наступне:

«- протокол огляду місця події від 31.12.2022 не є беззаперечним доказом знищення або пошкодження об`єкта оренди, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (літера А), підвал, 1 та 2 поверх, корпус 24, що унеможливлює його використання, а лише підтверджує пошкодження будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35-В, м. Київ, вул. Предславинська, 35, м. Київ та вул. Предславинська, 32;

- акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023 не свідчить про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням, оскільки за умовами договору сторони не передбачили вимоги щодо температурного режиму, яким мав відповідати об`єкт оренди. Крім того, у матеріалах справи наявний наряд Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 905 від 27.03.2023 на відключення будинку за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1, від постачання опалення у зв`язку з закінченням опалювального сезону, а також докази здійснення теплопостачання до будинку в період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Позивачем не доведено повного припинення ним господарської діяльності у період з 01.01.2023 р. та не надано належних і допустимих доказів того, що протягом спірного періоду не користувалося орендованими приміщеннями.».

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, підстави для проведення перерахунку або звільнення від сплати орендної плати по договору відсутні.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по експлуатаційним витратам в розмірі 1 675 395,60 грн., а саме: в розмірі 1 027 501,06 грн. за період лютий 2022 року, з червня 2022 року по 04.07.2023 року та в розмірі 629 894,54 грн. за період з 05.07.2023 року по 29.02.2024 року.

Згідно з п.3.3 договору експлуатаційні та інші витрати на утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов`язаний відшкодувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору №4 та №5.

05.07.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна № 1917 від 05.07.2019 р., якою було визначено умови надання експлуатаційних послуг, орендар зобов`язується: оплатити (компенсувати) наступні експлуатаційні та інші послуги, обов`язкові платежі:

- виконання орендодавцем робіт, з утримання території заводу;

- утримання орендодавцем групи працівників ДСНМ;

- відшкодування податку на землю відповідно до грошової оцінки в частині (пропорції) щодо майна;

- відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- витрати на утримання та обслуговування інженерних мереж та інші послуги;

- витрати на забезпечення послугами з отримання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення в межах заявленої потужності, дозволеної до використання відповідними нормативами;

до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг обов`язкових платежів (п.1.4.3).

Вартість та розрахунок за надані послуги проводиться на основі розрахунку послуг з утримання та обслуговування майна, визначеного додатком до договору №5, діючих тарифів поточних показань лічильників, якщо інше не передбачено умовами договору (п.1.7 додаткової угоди №1).

Згідно з п.5.2 договору оренди орендар зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору №4 та №5.

Розрахунок експлуатаційних витрат, визначений у Додатку № 5 до договору та відповідно щороку в даний розрахунок вносяться зміни, про що відповідача повідомлялося, шляхом направлення на його адресу відповідні листи. Докази направлення знаходяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до Додатку 5 до договору (Розрахунок експлуатаційних послуг замовник: ТОВ «ДУ-2019» нежитлове приміщення площею 1985 кв.м за адресою Німецька, 1 корп. 24) вартість експлуатаційних послуг на 05.07.2019 р. склала 102 545,10 грн. в тому числі ПДВ, на 01.03.2021 р. склала 126 841,50 грн. в тому числі ПДВ, на 01.06.2022 р. склала 110 69,54 грн. в тому числі ПДВ, з 01 січня 2023 року - 124 935,90 грн. в тому числі ПДВ.

Також, відповідачу направлялися рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які залишилися без відповіді.

Під час розгляду справи позивачем було виявлено технічну помилку в частині розрахунку сум відшкодування земельного податку, що є складовою частиною експлуатаційних послуг, внаслідок виправлення якої сума відшкодування податку на землю, що підлягає сплаті відповідачем зменшилась, а тому до суду було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині експлуатаційних послуг, до якої було надано детальний опис експлуатаційних послуг, його складові частини та порядок розрахунку.

Так, відповідно до уточненого розрахунку експлуатаційних послуг орендар: ТОВ «ДУ-2019» нежитлове приміщення площею 1985,00 кв.м за адресою Німецька, 1 корп. 24, вартість експлуатаційних послуг на 2022 рік становить 68 744,52 грн. з ПДВ, на 2023 рік - 77 915,22 грн. з ПДВ, на 2024 рік - 86 228,40 грн. з ПДВ.

У відзиві відповідач оспорює правомірність нарахування вартості експлуатаційних послуг на підставі незгоди з відшкодуванням податку на землю. Та, зазначає, що починаючи з моменту укладання договору позивач нараховує відповідачу до сплати компенсацію земельної плати, за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:051:0025.

Суд зазначає, що договором оренди не передбачена компенсація податку за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:051:0025 та взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником податку на землю, у зв`язку із чим подаються податкові декларації з плати за землю.

Відповідно до додатку №5 складовою частиною експлуатаційних послуг, зокрема є відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно, а також витрати, які несе позивач для обслуговування інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, зливна каналізація, енергопостачання, теплопостачання, тощо), що забезпечує життєдіяльність та функціонування об`єктів нерухомого майна, яке розташоване, зокрема на земельній ділянці, за адресою: м. Київ, вул. Німецька, будинок, 1. Обслуговування і утримання інженерних мереж та території проводиться працівниками товариства розрахунок вартості експлуатаційних послуг зроблений виходячи із загальної суми експлуатаційних витрат на 1 кв.м загальної середньорічної експлуатаційної площі земельних поліпшень співвідносно до площі орендованих приміщень. Складові вартості експлуатаційних витрат: витрати на утримання території заводу, витрати на утримання інженерних мереж, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухомість, невраховані витрати (5% від врахованих витрат).

Середньорічні експлуатаційні площі - це площі земельних поліпшень, які знаходяться в експлуатації та на утримання яких товариство несе витрати. Станом на 2022 рік, на 2023 рік, на 2024 рік середньорічні експлуатаційні площі складають 77 772,0 кв.м. Цей показник застосовувався для визначення вартості інших складових експлуатаційних витрат (окрім податку на землю та податку на нерухоме майно), а саме витрат на утримання території та інженерних мереж товариства із розрахунку на 1 кв.м експлуатаційної площі будівель.

Зокрема, складовою експлуатаційних витрат є земельний податок, базою нарахування якого є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що підтверджується Довідкою № Ю-47039/2019 виданою Департаментом земельних ресурсів 31.01.2019 р., з урахуванням коефіцієнту індексації. А тому заява відповідача, що AT «Київський завод «Радар» самостійно визначає розмір земельного податку всупереч відсутності відомості про площу земельної ділянки, не відповідає дійсності. Так, в зазначеній вищі довідці визначена площа земельної ділянки вул. Тельмана, 1 (нині Німецька, 1) - 3141,85 кв.м.

Відповідач заявляє, що позивач протиправно виставляв рахунки на компенсацію земельного податку за всю земельну ділянку, на якій розміщена будівля корпусу № 24.

Проте, рахунки на компенсацію земельного податку окремо взагалі не виставлялися відповідачу. Земельний податок, як зазначено вище, складова експлуатаційних витрат товариства і розраховувався на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації (що і є базою оподаткування земельним податком) із розрахунку за 1 кв.м. землі. Вартість 1 кв.м земельної ділянки в розрахунках вартості експлуатаційних витрат і вартість 1 кв.м земельної ділянки в податкових деклараціях сплати за землю AT «Київський завод «Радар» (вул. Німецька, 1) співпадають. Для відшкодування земельного податку застосовувався коефіцієнт співвідношення площі земельної ділянки до площі нежитлових приміщень корпусу 24, що розміщений на ній: 3141,85 кв.м/8376 кв.м = 0,38, де 3141,85 кв.м - площа земельної ділянки відповідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування вул. Німецька, 1; 8376 кв.м - загальна площа приміщень корпусу 24, вул. Німецька, 1.

Належна до відшкодування сума земельного податку нараховувалась відповідачу лише в розмірі пропорційному орендованим приміщенням (нарахована сума земельного податку за 1 кв.м земельної ділянки множилась на коефіцієнт співвідношення 0,38 і на площу орендованих приміщень).

Судом враховано, що про порядок нарахування експлуатаційних послуг відповідач був обізнаний, заперечень не направляв. До 2022 року відповідач проводив оплату експлуатаційних послуг відповідно до рахунків, складовою частиною яких, відповідно до додатку №5 було відшкодування податку на землю. А також, відповідач не ініціював в позасудовому або судовому порядку питання внесення змін до договору в частині розміру або порядку нарахування експлуатаційних послуг.

Враховуючи те, що умови та розмір сплати експлуатаційних витрат погоджено сторонами в договорі оренди майна (додатковій угоді № та додатку 5 до договору), тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги за період з лютий 2022, з червня 2022 року по 04 липня 2023 року, тобто до моменту припинення дії договору в розмірі 1 026 501,06 грн.

В частині стягнення експлуатаційних витрат за період з 05.07.2023 по 29.02.2024 в розмірі 629 894,54 грн. вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 110 048,83 грн. (нарахована з моменту виникнення прострочення в межах шести місяців), три проценти річних в розмірі 164 702,59 грн. (нараховані по 29.02.2024) та індекс інфляції в розмірі 279 625,16 грн. (нарахований по 01.2024) нараховані за прострочення сплати орендних платежів.

На суму заборгованості в розмірі 1 027 501,06 грн. (сплату експлуатаційних витрат) позивачем нараховано пеню в розмірі 237 400,81 грн. (нарахована з моменту виникнення прострочення в межах шести місяців), три проценти річних в розмірі 30 980,95 грн. (нараховані по 29.02.2024) та індекс інфляції в розмірі 59 488,12 грн. (нарахований по 02.2024).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пунктів 9.2 договору за цим договором орендодавець має право застосувати щодо орендаря всі види оперативно-господарських санкцій, передбачені у статті 236 Господарського кодексу України.

За прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1 110 048,83 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення пені (за порушення сплати експлуатаційних витрат) в розмірі 237 400,81 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 279 625,16 грн. та трьох процентів річних в розмірі 164 702,59 грн. нарахованих за прострочення сплати орендних платежів наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 59 488,12 грн. та трьох процентів річних в розмірі 30 980,95 грн. нарахованих за прострочення сплати експлуатаційних витрат наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків повернення майна позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 611 960,00 грн.

Як зазначалось раніше дія договору припинена 04.07.2023 року.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п. 2.5 договору у разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку оренди орендар зобов`язаний повернути майно протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання майна. Орендодавцем не має право ухилятися від підписання відповідного акту.

В матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого майна.

Згідно з п. 9.7 договору за прострочення повернення майна орендодавцеві орендар зобов`язаний сплати неустойку у розмірі однієї десятої відсотка вартості майна, зазначеної у розділі 1 договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - також додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 1.2 договору вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2019р, виконаним суб`єктом оціночної діяльності (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору), та становить 23 028 000,00 грн. без урахування ПДВ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 1 611 960,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За користування майном після припинення договору оренди позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку на підставі ч.2 статті 785 ЦК України в розмірі 6 238 907,78 грн.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України.

Враховуючи припинення дії договору 04.07.2023 року та відсутності доказів повернення орендованого майна, вимога позивача в частині стягнення з відповідача неустойки з 05.07.2023 по 29.02.2024 року в розмірі 6 238 907,78 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки, після припинення дії договору оренди орендар не звільнив приміщення та не передав його по акту, тому вимога щодо звільнення та повернення приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що звільнення приміщення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1, ідентифікаційний код 42849645) на користь акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 35, ідентифікаційний код 14307274) заборгованість по оренді в розмірі 4 619 289 (чотири мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 87 коп., пеню в розмірі 1 110 048 (один мільйон сто десять тисяч сорок вісім) грн.. 83 коп., 3% річних в розмірі 164 702 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот дві) грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 279 625 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн.. 16 коп., заборгованість по сплаті за експлуатаційні послуги в розмірі 1 027 501 (один мільйон двадцять сім тисяч п`ятсот одна) грн. 06 коп., пеню в розмірі 237 400 (двісті тридцять сім тисяч чотириста) грн. 81 коп., 3% річних в розмірі 30 980 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 59 488 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 12 коп., неустойку в розмірі 6 238 907 (шість мільйонів двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот сім) грн. 78 коп., штраф в розмірі 1 611 960 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. та 233 393 (двісті тридцять три тисячі триста дев`яносто три) грн. 22 коп. судового збору.

3. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1, ідентифікаційний код 42849645) звільнити та повернути приміщення акціонерному товариству "Київський завод "Радар" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 35, ідентифікаційний код 14307274), які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 між акціонерним товариством "Київський завод "Радар" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (орендар), посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі №1917.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 11.07.2024 року.

Суддя С. М. Мудрий