Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/16543/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 910/16543/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Риженко Л.І.

від відповідача - Тоцька А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 р. (повний текст складено 11.07.2024 р.)

у справі № 910/16543/23 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Київський завод "Радар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"

про стягнення 13369913,35 грн та зобов`язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Київський завод "Радар" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" про:

- стягнення з відповідача 5744159,72 грн заборгованості з орендної плати, 1018144,51 грн пені, 97436,60 грн 3% річних та 159393,04 грн інфляційних втрат;

- стягнення з відповідача 2003455,12 грн заборгованості з оплати експлуатаційних послуг, 339253,45 грн пені, 25514,02 грн 3% річних та 44768,89 грн інфляційних втрат;

- стягнення з відповідача 2325828,00 грн неустойки та 1611960,00 грн штрафу за порушення строків повернення майна;

- зобов`язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 р. між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині сплати орендної плати, оплати експлуатаційних послуг. Також, враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, позивач просить суд зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення, що є об`єктом оренди за договором оренди нерухомого майна.

У березні 2024 року від позивача надійшла заява про зменшення та збільшення позовних вимог у справі, в якій останній просив суд:

- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 4619289,87 грн, пеню в розмірі 1110048,83 грн, 3% річних у розмірі 164702,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 279625,16 грн;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 2003455,12 грн, пеню в розмірі 339253,45 грн., 3% річних в розмірі 25514,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 44768,89 грн;

- стягнути з відповідача неустойку за користуванням приміщенням після припинення договору оренди у розмірі 6238907,78 грн в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України та штраф відповідно до п. 9.7 договору оренди нерухомого майна в розмірі 1611960,00 грн;

- зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 р. між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.

У березні 2024 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення експлуатаційних послуг, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 1657395,60 грн, пеню в розмірі 237400,81 грн, 3% річних в розмірі 30980,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 59488,12 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 р. у справі № 910/16543/23 позов Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на користь Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" заборгованість по оренді в розмірі 4619289,87 грн, пеню в розмірі 1110048,83 грн, 3% річних в розмірі 164702,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 279625,16 грн, заборгованість по сплаті за експлуатаційні послуги в розмірі 1027501,06 грн, пеню в розмірі 237400,81 грн, 3% річних в розмірі 30980,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 59488,12 грн, неустойку в розмірі 6238907,78 грн, штраф в розмірі 1611960,00 грн. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" звільнити та повернути приміщення Акціонерному товариству "Київський завод "Радар", яке передано в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 р. між Акціонерним товариством "Київський завод "Радар" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (орендар), посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі № 1917. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 13369913,35 грн та зобов`язання повернути приміщення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір оренди не припинив свою дію внаслідок надсилання позивачем повідомлення про його відмову від договору, відповідач згоди на дострокове припинення договору оренди не надавав, а спір про припинення дії укладеного між сторонами договору оренди не передавався до суду, тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача повернути орендоване приміщення та застосування штрафних санкцій за неповернення такого майна. Так, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 07.03.2023 р. у справі № 909/1199/21, в якій суд касаційної інстанції констатував неможливість застосування норм ЦК України в частині одностороннього розірвання договору оренди, до відносин, що склались між суб`єктами господарювання. Також скаржник вважає, що позивачем було неправомірно нараховано вартість експлуатаційних послуг з урахуванням податку на землю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/16543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/16543/23 та призначено до розгляду на 24.09.2024 р.

24.09.2024 р. в судовому засіданні під час судового розгляду (надання пояснень представником відповідача) було сповіщено про повітряну тривогу у м. Києві.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві 24.09.2024 р., з метою убезпечення від ризику загрози для життя та здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. було оголошено перерву до 08.10.2024 р.

У судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого було оголошено перерву до 22.10.2024 р.

У судовому засіданні 22.10.2024 р. представники сторін надали додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.07.2019 р. між Публічним акціонерним товариством "Київський завод "Радар", перейменоване в Акціонерне товариство "Київський завод "Радар", (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1917 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1985 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (Літера А) (далі - майно). Документ, який підтверджує право власності орендодавця на майно, а саме: 78/100 частин є свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 967499, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу КМДА.

Згідно з п. 1.2 договору вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2019 р., виконаним суб`єктом оціночної діяльності (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору) та становить 23028000,00 грн без урахування ПДВ.

За п. 1.3 договору майно передається в оренду з метою розміщення: офісу, робочих місць, закладу громадського харчування та іншої господарської діяльності орендаря.

Як передбачено п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до тридцяти календарних днів з дати підписання цього договору і стає невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (п. 3.2 договору).

У відповідності до п. 3.3 договору експлуатаційні та інші витрати на утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов`язаний відшкодувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору № 4 та № 5.

У п. 3.4 договору сторони погодили, що орендна плата (без урахування плати за землю) на базовий місяць оренди становить 244044,00 грн з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 40824,00 грн.

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100%, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору № 4 та № 5.

Цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 05 липня 2026 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення до повного виконання (п. 10.1 договору).

12.08.2019 р. Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" прийняло в платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1985,00 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (літ. А), що підтверджується актом приймання-передавання (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р.

05.07.2019 р. між Акціонерним товариством "Київський завод "Радар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна № 1917 від 05.07.2019 р., якою було визначено умови надання експлуатаційних послуг, зокрема орендар зобов`язується оплатити (компенсувати) наступні експлуатаційні та інші послуги, обов`язкові платежі: виконання орендодавцем робіт, з утримання території заводу; утримання орендодавцем групи працівників ДСНМ; відшкодування податку на землю відповідно до грошової оцінки в частині (пропорції) щодо майна; відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; витрати на утримання та обслуговування інженерних мереж та інші послуги; витрати на забезпечення послугами з отримання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення в межах заявленої потужності, дозволеної до використання відповідними нормативами.

Згідно з п. 1.4.3 додаткової угоди орендодавець зобов`язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 1.7 додаткової угоди вартість та розрахунок за надані послуги проводиться на основі розрахунку послуг з утримання та обслуговування майна, визначеного додатком до договору № 5, діючих тарифів поточних показань лічильників, якщо інше не передбачено умовами договору.

Позивачем вказує, що з 23.02.2022 р. відповідач припинив проводити визначені договором оренди платежі.

21.03.2023 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 133, в якій просив сплатити заборгованість з орендної плати в загальній сумі 4156676,76 грн протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії. У випадку непогашення заборгованості Акціонерне товариство "Київський завод "Радар" відповідно до п. 8.4 договору буде змушене розірвати договір в односторонньому порядку.

У відповідь, 27.03.2023 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 27/03-23, в якому посилаючись на скрутне матеріальне становище у період воєнного стану, на відсутність об`єкту цивільного захисту, просив створити робочу групу для вирішення проблемних питань.

Aкціонерне товариство "Київський завод "Радар" створило комісію та направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" повідомлення про проведення контролю/обстеження орендованих приміщень № 194 від 12.04.2023 р., яке було отримане останнім 12.04.2023 р.

За результатами перевірки було складено акт комісійного обстеження приміщень здійснення контролю за дотриманням умов договору оренди нерухомого майна орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" нежитлових приміщень корпусу № 24 по вул. Німецька, 1 від 17.04.2023 р., яким зафіксовано використання приміщень, задовільний стан орендованих приміщень, а тому підстав для звільнення від нарахування орендних платежів по спірному договору позивачем не встановлено.

Також у вказаному акті встановлений факт передачі орендарем орендованого майна (приміщення) в суборенду без письмової згоди власника майна; орендарем проведена реконструкція, перепланування орендованих приміщень, ведуться ремонтно-будівельні роботи з елементами реконструкції без погодження проектно-технічної документації та письмової згоди орендодавця; орендарем самочинно в орендованих приміщеннях підвалу та першого поверху демонтовані мережі водозабезпечення, опалення (батареї, трубопроводи), освітлення; орендарем не укладено договір страхування орендованого майна; орендарем несвоєчасно та не в повному обсязі проводиться оплата оренди, відшкодування експлуатаційних витрат, комунальних платежів.

27.04.2023 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 229, в якій просив протягом 10 днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованості за договором оренди, яка виникла за період з 23.02.2022 р. по 31.03.2023 р. у розмірі 4666133,05 грн. Також, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, договір оренди нерухомого майна буде розірвано в односторонньому порядку.

У відповідь, 11.05.2023 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 09/05-23, в якому вказав про те, що відносини між сторонами договору оренди регулюються в тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а отже відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

28.06.2023 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 356 про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р., яким орендаря було повідомлено про те, що орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" приміщення є приватною власністю Aкціонерного товариства "Київський завод "Радар", а отже відповідно до ст. 782 ЦК України у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" п. п. 5.2, 5.3 договору оренди - договір оренди нерухомого майна, укладений 05.07.2019 р., який був посвідчений Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 1917, є розірваним з моменту одержання даного повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р.

Повідомлення № 356 від 28.06.2023 р. було отримане відповідачем 04.07.2023 р., що підтверджується інформацією з трекінгу Укрпошти та рекомендованим повідомленням вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (0100109143663).

У відповідь відповідач направив позивачу заперечення на повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р., в якому вказав, що повідомлення є нікчемним в силу того, що голова правління Aкціонерного товариства "Київський завод "Радар" не наділений повноваженнями на розірвання і укладення значних правочинів, а повідомлення про односторонню відмову від договору є нікчемним за своєю правовою природою.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору оренди, у період з червня 2022 року по 04.07.2023 р. не сплатив орендну плату, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати. Також, враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, позивач просить суд зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення, що є об`єктом оренди за договором оренди нерухомого майна.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено ч. 6 ст. 238 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, в матеріалах справи містяться виставлені позивачем рахунки на оплату за оренду приміщення, а саме:

- № РА000000455 від 30.06.2022 р. на суму 336998,00 грн (за червень 2022 р.);

- № РА000000549 від 29.07.2022 р. на суму 347444,94 грн (за липень 2022 р.);

- № РА000000631 від 31.08.2022 р. на суму 349877,05 грн. (за серпень 2022 р.);

- № РА000000714 від 30.09.2022 р. на суму 353725,70 грн (за вересень 2022 р.);

- № РА000000789 від 31.10.2022 р. на суму 360446,50 грн (за жовтень 2022 р.);

- № РА000000874 від 30.11.2022 р. на суму 369457,66 грн (за листопад 2022 р.);

- № РА000000979 від 28.12.2022 р. на суму 372043,86 грн (за грудень 2022 р.);

- № РА000000066 від 31.01.2023 р. на суму 374648,17 грн (за січень 2023 р.);

- № РА000000182 від 28.02.2023 р. на суму 377645,35 грн (за лютий 2023 р.);

- № РА000000265 від 31.03.2023 р. на суму 380288,87 грн (за березень 2023 р.);

- № РА000000389 від 30.04.2023 р. на суму 385993,20 грн (за квітень 2023 р.);

- № РА000000655 від 30.06.2023 р. на суму 388699,01 грн (за червень 2023 р.);

- № РА000000802 від 31.017.2023 р. на суму 391808,50 грн (за липень 2023 р.).

Вбачається, що під час розгляду справи позивачем здійснено перерахунок та нараховано за липень 2023 року (з 01.07.2023 р. по 04.07.2023 р.) орендну плату в розмірі 50555,95 грн.

Також, позивачем нараховано орендну плату за травень 2023 року в розмірі 386765,18 грн.

На виконання умов укладеного договору між сторонами були підписані акти здачі-приймання робі (надання послуг) за період з червня 2022 року по 04.07.2023 р. на загальну суму 4834589,44 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 215299,57 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- № 1549 від 15.12.2022 р. на суму 34987,71 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за серпень 2022 року;

- № 1551 від 15.12.2022 р. на суму 35372,57 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за вересень 2022 року;

- №1554 від 15.12.2022 р. на суму 36044,65 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за жовтень 2022 року;

- № 1557 від 15.12.2022 р. на суму 36945,77 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за листопад 2022 року;

- № 1561 від 15.12.2022 р. на суму 34744,49 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за липень 2022 року;

- № 1576 від 29.12.2022 р. на суму 37204,38 грн з призначенням платежу: оренда приміщення за грудень 2022 року.

Інші доказів оплати за оренду приміщення в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 4619289,87 грн за період з червня 2022 року по 04.07.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по експлуатаційним витратам в розмірі 1657395,60 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так позивачем було нараховано заборгованість по експлуатаційним послугам наступним чином: 1027501,06 грн за лютий 2022 року, з червня 2022 року по 04.07.2023 року та в розмірі 629894,54 грн за період з 05.07.2023 р. по 29.02.2024 р.

Відповідно до п. 3.3 договору експлуатаційні та інші витрати на утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов`язаний відшкодувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору № 4 та № 5.

05.07.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна № 1917 від 05.07.2019 р. (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди орендар зобов`язується оплатити (компенсувати) наступні експлуатаційні та інші послуги, обов`язкові платежі:

- виконання орендодавцем робіт, з утримання території заводу;

- утримання орендодавцем групи працівників ДСНМ;

- відшкодування податку на землю відповідно до грошової оцінки в частині (пропорції) щодо майна;

- відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- витрати на утримання та обслуговування інженерних мереж та інші послуги;

- витрати на забезпечення послугами з отримання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення в межах заявленої потужності, дозволеної до використання відповідними нормативами;

Згідно з п. 1.4.3 додаткової угоди орендодавець зобов`язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг обов`язкових платежів.

Як передбачено п. 1.7 додаткової угоди, вартість та розрахунок за надані послуги проводиться на основі розрахунку послуг з утримання та обслуговування майна, визначеного додатком до договору № 5, діючих тарифів поточних показань лічильників, якщо інше не передбачено умовами договору.

За п. 5.2 договору оренди орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору № 4 та № 5.

Розрахунок експлуатаційних витрат визначений у додатку № 5 до договору та відповідно щороку в даний розрахунок вносяться зміни, про що відповідач був повідомлений, шляхом направлення на його адресу відповідних листів.

Так, відповідно до додатку 5 до договору (розрахунок експлуатаційних послуг замовник: ТОВ "ДУ-2019" нежитлове приміщення площею 1985 кв. м за адресою: вул. Німецька, 1 корп. 24) вартість експлуатаційних послуг на 05.07.2019 р. склала 102545,10 грн в тому числі ПДВ, на 01.03.2021 р. склала 126841,50 грн в тому числі ПДВ, на 01.06.2022 р. склала 11069,54 грн в тому числі ПДВ, з 01 січня 2023 року 124935,90 грн в тому числі ПДВ.

Стосовно доводів скаржника щодо неправомірності нарахування позивачем вартості експлуатаційних послуг з урахуванням податку на землю, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником податку на землю, у зв`язку із чим подаються податкові декларації з плати за землю.

Відповідно до додатку № 5 до договору складовою частиною експлуатаційних послуг, зокрема є відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно, а також витрати, які несе орендодавець для обслуговування інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, зливна каналізація, енергопостачання, теплопостачання, тощо), що забезпечує життєдіяльність та функціонування об`єктів нерухомого майна, яке розташоване, зокрема на земельній ділянці, за адресою: м. Київ, вул. Німецька, будинок, 1. Обслуговування і утримання інженерних мереж та території проводиться працівниками товариства, розрахунок вартості експлуатаційних послуг зроблений виходячи із загальної суми експлуатаційних витрат на 1 кв. м загальної середньорічної експлуатаційної площі земельних поліпшень співвідносно до площі орендованих приміщень. Складові вартості експлуатаційних витрат: витрати на утримання території заводу, витрати на утримання інженерних мереж, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухомість, невраховані витрати (5% від врахованих витрат).

Середньорічні експлуатаційні площі - це площі земельних поліпшень, які знаходяться в експлуатації та на утримання яких товариство несе витрати. Станом на 2022 рік, на 2023 рік, на 2024 рік середньорічні експлуатаційні площі складають 77772,0 кв. м. Цей показник застосовувався для визначення вартості інших складових експлуатаційних витрат (окрім податку на землю та податку на нерухоме майно), а саме витрат на утримання території та інженерних мереж товариства із розрахунку на 1 кв.м експлуатаційної площі будівель.

Зокрема, складовою експлуатаційних витрат є земельний податок, базою нарахування якого є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що підтверджується довідкою № Ю-47039/2019, виданою Департаментом земельних ресурсів 31.01.2019 р., з урахуванням коефіцієнту індексації.

Відтак доводи скаржника про те, що позивач самостійно визначає розмір земельного податку, незважаючи на відсутність відомостей про площу земельної ділянки, є необґрунтованими.

Так, в зазначеній вище довідці визначена площа земельної ділянки вул. Тельмана, 1 (Німецька, 1) - 3141,85 кв. м.

Відповідач заявляє, що позивач протиправно виставляв рахунки на компенсацію земельного податку за всю земельну ділянку, на якій розміщена будівля корпусу № 24.

Однак з матеріалів справи вбачається, що рахунки на компенсацію земельного податку окремо не виставлялися відповідачу. Земельний податок, як зазначено вище, складова експлуатаційних витрат товариства і розраховувався на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації (що і є базою оподаткування земельним податком) із розрахунку за 1 кв. м землі. Вартість 1 кв. м земельної ділянки в розрахунках вартості експлуатаційних витрат і вартість 1 кв. м земельної ділянки в податкових деклараціях сплати за землю AT "Київський завод "Радар" (вул. Німецька, 1) співпадають. Для відшкодування земельного податку застосовувався коефіцієнт співвідношення площі земельної ділянки до площі нежитлових приміщень корпусу 24, що розміщений на ній: 3141,85 кв. м/8376 кв. м = 0,38, де 3141,85 кв.м - площа земельної ділянки відповідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування вул. Німецька, 1; 8376 кв. м - загальна площа приміщень корпусу 24, вул. Німецька, 1.

Належна до відшкодування сума земельного податку нараховувалась відповідачу лише в розмірі пропорційному орендованим приміщенням (нарахована сума земельного податку за 1 кв. м земельної ділянки множилась на коефіцієнт співвідношення 0,38 і на площу орендованих приміщень).

Крім цього, відповідач був обізнаний про порядок нарахування експлуатаційних послуг та не направляв позивачу заперечень.

До 2022 року відповідач проводив оплату експлуатаційних послуг відповідно до рахунків, складовою частиною яких відповідно до додатку № 5 було відшкодування податку на землю. А також відповідач не ініціював питання внесення змін до договору в частині розміру або порядку нарахування експлуатаційних послуг.

З урахуванням того, що умови та розмір сплати експлуатаційних витрат погоджено сторонами в договорі оренди майна (додатковій угоді № 1 та додатку 5 до договору), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за експлуатаційні послуги за лютий 2022 року, з червня 2022 року по 04 липня 2023 року у розмірі 1026501,06 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

За умовами укладеного договору відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна.

Отже обов`язок відповідача відшкодувати експлуатаційні витрати та послуги з утримання майна нерозривно пов`язаний з послугами оренди цього майна.

Вбачається, що позивачем було нараховано заборгованість з оренди майна за період з червня 2022 року по 04.07.2023 року в той час як експлуатаційні витрати нараховано додатково за період з 05.07.2023 р. по 29.02.2024 р., тобто поза межами строку нарахування орендної плати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за експлуатаційні послуги за період з 05.07.2023 р. по 29.02.2024 р., в розмірі 629894,54 грн не підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендних платежів позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1110048,83 грн (нарахована з моменту виникнення прострочення в межах шести місяців), та за порушення виконання грошового зобов`язання щодо сплати експлуатаційних послуг пеню у розмірі 237400,81 грн (нарахована з моменту виникнення прострочення в межах шести місяців).

У відповідності до п. 9.6 договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пні від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати з орендної плати та плати за експлуатаційні послуги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1110048,83 грн пені за прострочення сплати орендних платежів та 237400,81 грн пені за прострочення сплати експлуатаційних послуг підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Також позивачем нараховано 279625,16 грн інфляційних втрат та 164702,59 грн 3% річних за прострочення сплати орендних платежів, а також 59488,12 грн інфляційних втрат та 30980,95 грн 3% річних, нарахованих за прострочення сплати експлуатаційних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Таким чином, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 279625,16 грн інфляційних втрат та 164702,59 грн 3% річних за прострочення сплати орендних платежів, а також 59488,12 грн інфляційних втрат та 30980,95 грн 3% річних, нарахованих за прострочення сплати експлуатаційних витрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 р. між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов в цій частині, місцевий суд виходив з того, що договір оренди було розірваним в односторонньому порядку з 04.07.2023 р. (дата отримання відповідачем повідомлення № 356 від 28.06.2023р.), тому після припинення дії договору оренди орендар безпідставно не звільнив приміщення та не передав його по акту орендодавцю.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

Отже розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов`язання, але самостійними правовими категоріями.

У відповідності до ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частина 3 статті 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ці поняття (одностороння відмова від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов`язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:

- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Отже, відмова від договору оренди не допускається в силу закону і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

За статтею 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з п. 8.4 договору оренди орендодавець має право у випадках, передбачених законодавством та/або цим договором, розірвати договір в односторонньому порядку (зокрема, але не виключно якщо орендар не вносить орендну плату в повному обсязі і своєчасно, наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів; перешкоджання співробітникам орендодавця здійснювати контроль за використанням майна).

Відповідно до п. 10.2 договору оренди договір може бути достроково розірвано орендодавцем в односторонньому порядку у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, зокрема, у випадках, передбачених у статті 783 Цивільного кодексу України та в разі наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів, в разі відмови орендаря від укладення договору, передбаченого п. 3.3 цього договору, перешкоджання співробітникам орендодавця здійснювати контроль за використанням майна). Повідомлення про розірвання договору вважається врученим належним чином в разі направлення рекомендованим листом на адресу орендаря, зазначену у реквізитах даного договору.

Згідно з п. 10.4 договору оренди цей договір припиняється внаслідок, зокрема: дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, достроково в разі односторонньої відмови орендодавця від договору, у передбачених законодавством та/або цим договором випадках.

Як було встановлено вище, 28.06.2023 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 356 про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р., яким орендаря було повідомлено про те, що договір оренди нерухомого майна, укладений 05.07.2019 р., який був посвідчений Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 1917, є розірваним з моменту одержання даного повідомлення.

У відповідь відповідач направив позивачу заперечення на повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 р., в якому вказав, що повідомлення є нікчемним в силу того, що голова правління Aкціонерного товариства "Київський завод "Радар" не наділений повноваженнями на розірвання і укладення значних правочинів, а повідомлення про односторонню відмову від договору є нікчемним за своєю правовою природою.

Реалізація права на розірвання договору оренди здійснюється з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, однак сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. І лише, якщо судовим рішенням договір розірвано, такий договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням (постанова Верховного Суду від 07.03.2023 р. у справі № 909/1199/21).

З матеріалів даної справи вбачається, що орендар не погодився на розірвання договору оренди на вимогу орендодавця, спір про розірвання договору в судовому порядку не розглядався, тому висновок суду першої інстанції про те, що договір є розірваним в односторонньому порядку з 04.07.2023 р. (дата отримання повідомлення № 356 від 28.06.2023 р. відповідачем) суперечить вимогам статті 188 ГК України, що регулює порядок розірвання господарських договорів.

Крім цього, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 р. у справі № 916/1684/18 дійшла таких висновків:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору. У цій справі у договорі сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Отже з огляду на те, що строк дії договору оренди не закінчився, висновок суду першої інстанції щодо визнання договору розірваним зроблено внаслідок неправильного застосування статті 188 ГК України.

При цьому, вимога про повернення майна може бути вирішена виключно після вирішення питання щодо розірвання договору (постанова Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі № 916/1921/18).

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 6238907,78 грн неустойки та 1611960,00 грн штрафу за порушення строків повернення майна також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від вимоги про повернення орендованого майна, у задоволенні якої було відмовлено.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 р. у справі № 910/16543/23 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства "Київський завод "Радар".

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 р. у справі № 910/16543/23 скасувати частково та прийняти нове рішення в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1, ідентифікаційний код 42849645) на користь Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 35, ідентифікаційний код 14307274) заборгованість по оренді в розмірі 4619289 (чотири мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять),87 грн, пеню в розмірі 1110048 (один мільйон сто десять тисяч сорок вісім),83 грн, 3% річних в розмірі 164702 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот дві),59 грн, інфляційні втрати в розмірі 279625 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять),16 грн, заборгованість по сплаті за експлуатаційні послуги в розмірі 1027501 (один мільйон двадцять сім тисяч п`ятсот одна),06 грн, пеню в розмірі 237400 (двісті тридцять сім тисяч чотириста),81 грн, 3% річних в розмірі 30980 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят),95 грн та інфляційні втрати в розмірі 59488 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім),12 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1, ідентифікаційний код 42849645) на користь Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 35, ідентифікаційний код 14307274) 112935 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять),56 грн судового збору за подання позову.

7. Стягнути з Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 35, ідентифікаційний код 14307274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (03150, місто Київ, вулиця Німецька, будинок 1, ідентифікаційний код 42849645) 176644 (сто сімдесят шість тисяч шістсот сорок чотири),52 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.11.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко