Рішення

від 03.07.2024 по справі 924/354/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2024 р. Справа № 924/354/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства ''Фірма Каре'', м. Фастів

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'', м. Хмельницький

про стягнення 663977,83 грн. з яких: 648700,00 грн. основна заборгованість, 7200,90 грн. інфляційні втрати, 8076,93 грн. 3% річних

Представники сторін:

Від позивача: Римець Х.Б. згідно ордеру (в режимі відеоконференції(поза межами суду)).

Від відповідача: не з`явився.

Рішення ухвалюється 03.07.2024р., оскільки у судових засіданнях 11.06.2024р., 19.06.2024р. оголошувались перерви.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/354/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22.05.2024р. господарський суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємство "Фірма Каре" звернулось із позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" 648700,00 грн попередньої оплати, 7200,90 грн інфляційних втрат за період червень 2023 року лютий 2024 року, 8076,93 грн 3% річних за період з 25.12.2023р. по 02.04.2024р. на підставі договору поставки № ЄТГ-20/12/2023-01 від 20.12.2023р. В обґрунтування позову зазначає, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату на користь відповідача у розмірі 1759725,00 грн. Однак, відповідач лише частково здійснив поставку товару на загальну суму 731025,00 грн, а також частково здійснив повернення попередньої оплати на загальну суму 380000,00 грн. Таким чином, відповідач решту суми попередньої оплати у розмірі 648700,00 грн позивачу не повернув, поставку товару на вказану суму також не здійснив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ухвали суду від 08.04.2024р., від 11.06.2024р., від 19.06.2024р. були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку процесуального документа в електронному вигляді в електронний кабінет відповідача.

Згідно ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання сторін про відкладення розгляду справи, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

20.12.2023р. між приватним підприємством "Фірма Каре" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (продавець) укладено договір поставки № ЄТГ-20/12/2023-01, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця: сіль технічна (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: найменування, номенклатура, ціна та кількість товару вказуються у рахунку-фактурі продавця на кожну окрему партію товару.

Згідно п. 1.3. договору орієнтовна кількість товару, що підлягає поставці за договором 500 тонн. Фактична кількість товару зазначається у товаросупровідних документах.

У відповідності до п. 1.5. договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені покупцем з будь-яких підстав, при цьому відповідальність покупця не наступає.

Як передбачено п. 2.4. договору, поставка товару здійснюється в термін до 2 (двох) календарних днів після отримання коштів на рахунок продавця.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що датою (моментом) приймання-передачі товару (дата поставки) є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю покупцем.

Продавець зобов`язаний надати покупцеві з партією товару, що поставляється, наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; документи, що посвідчують якість товару; CMR або товарно-транспортні накладні (п. 2.6. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених продавцем протягом строку дії даного договору і орієнтовно складає 2750000,00 грн з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору ціна на товар становить 5500,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати. Попередня оплата має бути перерахована на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок продавця. У випадку не оплати за товар в строк, що зазначений в рахунку-фактурі, продавець може відмовитися від будь-яких зобов`язань щодо поставки товару та звільняється від відповідальності за не постачання товару.

Як передбачено п. 4.3. договору, при перерахуванні коштів покупець у графі "Призначення платежу" платіжного документа, зазначає повну інформацію про платіж, а саме: номер та дату цього договору, найменування товару, номер та дату рахунку-фактури.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що прийом передача товару по кількості та якості проводиться у місці передачі товару. Факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів прийому-передачі) повноважними представниками сторін.

Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування чи зовнішнього вигляду товару не приймаються (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 січня 2024р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" виставлено приватному підприємству "Фірма Каре" рахунок на оплату № 549 від 22.12.2023р. товару (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 1759725,00 грн.

Згідно платіжної інструкції № 2189 від 22.12.2023р. приватним підприємством "Фірма Каре" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" 1759725,00 грн (призначення платежу: договір № 20/12/2023-01 від 20.12.2023р., рах. № 549 від 22.12.2023р.).

Відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 761 від 25.12.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" поставлено приватному підприємству "Фірма Каре" товар (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 68580,00 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № 761 від 25.12.2023р. автомобільним перевізником, товариством з обмеженою відповідальністю "Харлекс-Плюс", на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (замовник) поставлено приватному підприємству "Фірма Каре" (вантажоодержувач) товар (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 68580,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1193 від 29.12.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 662445,00 грн (призначення платежу: повернення надмірно сплачених коштів).

Згідно підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків за 2023р. станом на 31.12.2023р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" становила 1028700,00 грн.

Приватне підприємство "Фірма Каре" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" із листом-вимогою № 14/02-01 від 14.02.2024р., у якому просило повернути суму попередньої оплати у розмірі 1028700,00 грн. Згідно опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0850003501381 та фіскальних чеків лист-вимогу було надіслано відповідачу 15.02.2024р.

Відповідно до платіжної інструкції № 1348 від 04.03.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 180000,00 грн (призначення платежу: повернення надмірно сплачених коштів).

Приватне підприємство "Фірма Каре" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" із претензією № 14/03-01 від 14.03.2024р., у якій просило повернути суму попередньої оплати у розмірі 848700,00 грн. Згідно опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0850003490622 та фіскальних чеків претензію було надіслано відповідачу 14.03.2024р.

Згідно платіжних інструкцій № 1408 від 19.03.2024р., № 1413 від 22.03.2024р. № 1429 від 29.03.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 200000,00 грн (призначення платежів: повернення надмірно сплачених коштів).

Враховуючи неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку товару, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки (купівлі-продажу). Так, за умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупця: сіль технічна (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 року у справі № 910/15963/20.

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 912/2275/17.

Судом встановлено, що згідно п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати. Попередня оплата має бути перерахована на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок продавця.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 549 від 22.12.2023р. товару (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 1759725,00 грн, на підставі якого згідно платіжної інструкції № 2189 від 22.12.2023р. приватним підприємством "Фірма Каре" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" 1759725,00 грн попередньої оплати за товар по договору № 20/12/2023-01 від 20.12.2023р.

В подальшому, як встановлено судом, відповідачем було частково поставлено позивачу товар на суму 68580,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 761 від 25.12.2023р. та товарно-транспортною накладною № 761 від 25.12.2023р., та частково повернуто позивачу передоплату на суму 1042445,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1193 від 29.12.2023р., № 1348 від 04.03.2024р., № 1408 від 19.03.2024р., № 1413 від 22.03.2024р. № 1429 від 29.03.2024р.

Позивач звертався із листом-вимогою від 14.02.2024р. та претензією від 14.03.2024р. до відповідача з вимогою повернути попередню оплату, однак станом на час розгляду даної справи останній даних вимог не виконав, доказів на спростування зазначених обставин відповідач не надав.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 648700,00 грн (1759725,00 грн - 68580,00 грн - 1042445,00 грн), підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач станом на час розгляду даної справи не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на суму неповернутої попередньої оплати нараховано 7200,90 грн інфляційних втрат за період червень 2024 року лютий 2024 року, 8076,93 грн 3% річних за період з 25.12.2023р. по 02.04.2024р.

З даного приводу судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19, відповідно до якої правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума 3% річних в розмірі 8057,10 грн (1. За період з 25.12.2023р. по 28.12.2023р. на суму 1691145,00 грн = 555,99 грн. 2. За період з 29.12.2023р. по 03.03.2024р. на суму 1028700,00 грн = 5565,79 грн. 3. За період з 04.03.2024р. по 18.03.2024р. на суму 848700,00 грн = 1043,48 грн. 4. За період з 19.03.2024р. по 21.03.2024р. на суму 798700,00 грн = 196,40 грн. 5. За період з 22.03.2024р. по 28.03.2024р. на суму 748700,00 грн = 429,58 грн. 6. За період з 29.03.2024р. по 02.04.2024р. на суму 648700,00 грн = 265,86 грн).

У задоволенні 19,83 грн 3% річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство" за період січень-лютий 2024 року на суму боргу 1028700,00 грн, відповідно до якого вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 7213,24 грн. Оскільки сума інфляційних втрат позивача є меншою за визначену судом, а відтак, враховуючи, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача та те, що суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, суд визначає розмір інфляційних втрат за розрахунком позивача в сумі 7200,90 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, проведені перерахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 648700,00 грн попередньої оплати, 7200,90 грн інфляційних втрат, 8057,10 грн 3% річних. У задоволенні 19,83 грн 3% річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів (позовної заяви) в електронній формі (663958,00 грн * 1,5% * 0,8 = 7967,50 грн). При цьому, судом зазначається, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства ''Фірма Каре'' до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Євразійська Торговельна Група'' про стягнення 663977,83 грн. з яких: 648700,00 грн. основна заборгованість, 7200,90 грн. інфляційні втрати, 8076,93 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Трудова, 9/4, квартира 67, ідентифікаційний код 44689471) на користь приватного підприємства "Фірма Каре" (Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Шептицького, 26, ідентифікаційний код 19409105) 648700,00 грн (шістсот сорок вісім тисяч сімсот гривень 00 коп.) попередньої оплати, 7200,90 грн (сім тисяч двісті гривень 90 коп.) інфляційних втрат, 8057,10 грн (вісім тисяч п`ятдесят сім гривень 10 коп.) 3% річних, 7967,50 грн (сім тисяч дев`ятсот шістдесят сім гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні 19,83 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 11.07.2024 року.

СуддяВ.В. Димбовський