Постанова

від 30.09.2024 по справі 924/354/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Справа № 924/354/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Римець Х.Б. (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року (повний текст складено 11.07.2024) у справі №924/354/24 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Приватного підприємства ''Фірма Каре''

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА"

про стягнення 663 977,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року у справі №924/354/24 позов Приватного підприємства ''Фірма Каре'' до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" про стягнення 663 977,83 грн з яких: 648 700,00 грн основна заборгованість, 7 200,90 грн інфляційні втрати, 8 076,93 грн 3% річних задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" на користь Приватного підприємства "Фірма Каре" 648 700,00 грн попередньої оплати, 7 200,90 грн інфляційних втрат, 8 057,10 грн 3% річних, 7 967,50 грн витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні 19,83 грн 3% річних відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2024 року заяву представника Приватного підприємства ''Фірма Каре'' про ухвалення додаткового рішення у справі №924/354/24 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" на користь Приватного підприємства "Фірма Каре" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю; скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви позивача відмовити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 у справі №924/354/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2024 року у справі №924/354/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання окремих апеляційних скарг на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2024 року у справі №924/354/24, надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

27.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла уточнена апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року у справі №924/354/24, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2024 року у справі №924/354/24 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" не оскаржується.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі №924/354/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року у справі №924/354/24. Призначено справу №924/354/24 до розгляду на 30 вересня 2024 року об 11:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, враховуючи заперечення присутнього в судовому засіданні представника позивача щодо відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2023 року між приватним підприємством "Фірма Каре" (покупець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (продавець/відповідач) був укладений договір поставки №ЄТГ-20/12/2023-01, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця: сіль технічна (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування товару: найменування, номенклатура, ціна та кількість товару вказуються у рахунку-фактурі продавця на кожну окрему партію товару.

Згідно п.1.3. договору орієнтовна кількість товару, що підлягає поставці за договором 500 тонн. Фактична кількість товару зазначається у товаросупровідних документах.

У відповідності до п.1.5. договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені покупцем з будь-яких підстав, при цьому відповідальність покупця не наступає.

Як передбачено п.2.4. договору, поставка товару здійснюється в термін до 2 (двох) календарних днів після отримання коштів на рахунок продавця.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що датою (моментом) приймання-передачі товару (дата поставки) є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю покупцем.

Продавець зобов`язаний надати покупцеві з партією товару, що поставляється, наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; документи, що посвідчують якість товару; CMR або товарно-транспортні накладні (п.2.6. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених продавцем протягом строку дії даного договору і орієнтовно складає 2750000,00 грн з ПДВ.

Згідно п.3.2. договору ціна на товар становить 5500,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

У відповідності до п.4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати. Попередня оплата має бути перерахована на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок продавця. У випадку не оплати за товар в строк, що зазначений в рахунку-фактурі, продавець може відмовитися від будь-яких зобов`язань щодо поставки товару та звільняється від відповідальності за не постачання товару.

Як передбачено п.4.3. договору, при перерахуванні коштів покупець у графі "Призначення платежу" платіжного документа, зазначає повну інформацію про платіж, а саме: номер та дату цього договору, найменування товару, номер та дату рахунку-фактури.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що прийом передача товару по кількості та якості проводиться у місці передачі товару. Факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів прийому-передачі) повноважними представниками сторін.

Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування чи зовнішнього вигляду товару не приймаються (п.6.2. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 січня 2024р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" виставлено приватному підприємству "Фірма Каре" рахунок на оплату №549 від 22.12.2023 товару (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 1 759 725,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №2189 від 22.12.2023 приватним підприємством "Фірма Каре" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" 1759725,00 грн (призначення платежу: договір №20/12/2023-01 від 20.12.2023, рах. №549 від 22.12.2023).

На виконання умов договору, відповідачем посталено позивачу товар (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 68580,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №761 від 25.12.2023 та товарно-транспортною накладною №761 від 25.12.2023.

Відповідно до платіжної інструкції №1193 від 29.12.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 662445,00 грн (призначення платежу: повернення надмірно сплачених коштів).

Згідно підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків за 2023 рік станом на 31.12.2023 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" становила 1028700,00 грн.

В подальшому, 14 лютого 2024 року ПП "Фірма Каре" звернулося до ТОВ "Євразійська торговельна група" із листом-вимогою №14/02-01 від 14.02.2024, у якому просило повернути суму попередньої оплати у розмірі 1028700,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №1348 від 04.03.2024 товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 180 000,00 грн (призначення платежу: повернення надмірно сплачених коштів).

14 березня 2024 року ПП "Фірма Каре" звернулося до ТОВ "Євразійська торговельна група" із претензією №14/03-01 від 14.03.2024, у якій просило повернути суму попередньої оплати у розмірі 848700,00 грн.

Згідно платіжних інструкцій №1408 від 19.03.2024, №1413 від 22.03.2024 та №1429 від 29.03.2024 товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" перераховано приватному підприємству "Фірма Каре" 200 000,00 грн (призначення платежів: повернення надмірно сплачених коштів).

Враховуючи неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку товару в повному обсязі, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Євразійська торговельна група" заборгованості в сумі 663 977,83 грн, з яких 648 700,00 грн - основна заборгованість, 7 200,90 грн - інфляційні вттрати, 8076,93 грн - 3% річних.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки (купівлі-продажу). Так, за умовами договору продавець зобов`язувався передати у власність покупця: сіль технічна (товар), а покупець, в свою чергу, зобов`язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст.693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати у розмірі 648700,00 грн на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи/послуги, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару свідчить про усвідомлення відповідачем неправомірного утримування спірних грошових коштів, що є недопустимим з огляду на такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

Як вбачається з умов договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати. Попередня оплата має бути перерахована на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок продавця (п.4.1. договору).

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №549 від 22.12.2023 товару (сіль промита технічна у біг-бегах) на суму 1759725,00 грн, на підставі якого згідно платіжної інструкції №2189 від 22.12.2023 позивачем перераховано відповідачу 1759725,00 грн попередньої оплати за товар по договору №20/12/2023-01 від 20.12.2023.

В подальшому, відповідачем було частково поставлено позивачу товар на суму 68580,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №761 від 25.12.2023 та товарно-транспортною накладною №761 від 25.12.2023, та частково повернуто позивачу передоплату на суму 1042445,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1193 від 29.12.2023, №1348 від 04.03.2024, №1408 від 19.03.2024, №1413 від 22.03.2024, №1429 від 29.03.2024.

На претензії позивача від 14.02.2024 та від 14.03.2024 з вимогою повернути попередню оплату в повному обсязі відповідач відповіді не надав, розрахунків не здійснив.

Отже, сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 648700,00 грн (1759725,00 грн - 68580,00 грн - 1042445,00 грн).

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вищевказану суму.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем у визначеному ГПК України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, як і надано документів, які свідчать про повернення суми попередньої оплати позивачу, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 648700,00 грн правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 541, 655, 692, 693, 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з`ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов`язання (повернення суми попередньої оплати) з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення підлягає лише 8 057,10 грн відсотків річних та 7200,90 грн інфляційних нарахувань. При цьому, у стягненні 19,83 грн 3% річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред`явлено до стягнення безпідставно.

Щодо доводів скаржника про неможливість виконання зобов`язань та необхідність звільнення його від відповідальності у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та дією форс - мажорних обставин, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У п.7.5 договору також передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором при виникненні обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) під якими сторони розуміють будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідку, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини громадського життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органами державної та або судової влади та або місцевого самоврядування, інші законні або незаконні, заборонні або обмежуючі заходи зазначених органів, які унеможливлюють виконання належним чином сторонами зобов`язань за цим договором або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Як вбачається, відповідач як на форс-мажорні обставини посилається, зокрема на введення воєнного стану на території України, що засвідчено як форс-мажорна обставина відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, внаслідок чого він не має можливості виконати свої договірні зобов`язання.

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплату поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку.

Також відповідач не підтвердив неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачений ним строк внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення господарської діяльності.

Також не може вважатись форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище. За положеннями ст.617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Додатково суд враховує, що за умовами п.7.6. договору сторона, що потрапила під дію обставин непереборної сили, зобов`язана повідомити про це іншу сторону на протязі 3 (трьох) днів з наступним (не пізніше 20-го календарного дня з дати повідомлення) підтвердженням настання таких обставин відповідним документом Торгово-промислової палати України чи відповідної регіональної Торгово-промислової палати.

Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар, роботи, послуги, кошти та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Однак, жодного повідомлення з боку відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин до позивача не надходило; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами про неможливість виконати свої зобов`язання як з поставки товару за договором, так і неможливість повернення попередньої оплати на вимогу позивача, внаслідок форс-мажорних обставин, в тому числі і зазначених у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні ГК України, відтак ст.233 ГК України не передбачено право суду на їх зменшення.

Разом з тим, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів

В той же час, 3% річних та втрати від інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за весь час користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц).

Колегія суддів зазначає, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, тоді як у даній справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому ст.625 ЦК України, тобто 3%, що, у свою чергу, не порушує принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Судом в даній справі не встановлено особливих обставин, які в свідчили про можливість зменшення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки останні в даному випадку є відшкодуванням матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за весь час користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, колегією суддів береться до уваги те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій із наданням відповідних доказів та обґрунтувань. В суді апеляційної інстанції апелянт також не надав доказів в підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема таких, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності, тяжке фінансове становище боржника та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, неприбутковість боржника, тощо.

Також відповідач не навів обґрунтованих обставин та не подав жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні повернення коштів, сплачених йому позивачем в якості попередньої оплати за товар, який він не поставив всупереч взятому на себе по договору обов`язку.

Відтак, суд відмовляє у зменшенні розміру 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року у справі №924/354/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "02" жовтня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.