Рішення

від 03.07.2024 по справі 925/581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/581/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом громадянина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія", м.Черкаси, вул.Одеська,48

за участю АТ "Банк Альянс" м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог, - на стороні відповідача

про визнання договору відновлювальної кредитної лінії недійсним,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Драченко В.В. адвокат за ордером;

від відповідача: Татаринов О.С. адвокат за ордером;

від третьої особи: Фурман Р.В. адвокат за довіреністю в режимі ВКЗ.

Гр. ОСОБА_1 як засновник та власник Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК" звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" (МГК) із вимогами про визнання Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28.01.2022 №57827-О/02, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" та Акціонерним товариством "Банк Альянс" - недійсним повністю, а також про відшкодування судових витрат.

Судом задоволено заяву Аакціонерного товариства "Банк Альянс" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог, - на стороні відповідача заява вх.суду №8327/24 від 21.05.2025.

В судовому засіданні 03.07.2024:

Представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів порушення корпоративних прав позивача як власника Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК".

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з мотивів відсутності порушених прав у позивача.

Представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову з мотивів відсутності порушених права у позивача та спроби позивача заглянути "за корпоративну завісу".

За результатами судового розгляду проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено та перевірено доказі взаємовідносини сторін та обставини:

За Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Міжнародна газова компанія" №1 від 27.04.2023 гр. ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства з частковою 100% в статутному капіталі товариства. Інформація про засновника та власника ТОВ "МГК" внесена в ЄДРПОУ.

Позивач декларує, що у вересні 2023 йому стало відомо про укладення 28.01.2022 договору №57827-О/02 про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 142 580 000 грн, зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Строк погашення кредиту 25.01.2024.

Про факт укладення кредитного договору позивач дізнався з вимоги Акціонерного товариства "Банк Альянс" від 05.09.2023 вих.№31.1/2379. Загальна заборгованість за договором кредитування на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" становить 152592017,58 грн та складається з заборгованості по тілу кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (серпень 2023 року), простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (квітень-липень 2023 року).

Позивач позиціонує порушення своїх прав - як корпоративних - внаслідок укладення товариством спірного договору від 28.01.2022 №57827-О/02, стверджує про порушення чинного законодавства при укладенні спірного договору. позивач вражає, що спірний договір порушує його права на вільне та одноосібне прийняття рішень з усіх питань діяльності ТОВ "МГК", на управління товариством, на участь в розподілі прибутку товариства тощо з посиланням на норми ст.96-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.13, 41 Конституції України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Вказані обставини стали підставою для звернення у Господарський суд Черкаської області позивача (засновника та власника ТОВ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Банк Альнс" за захистом порушеного права шляхом визнання недійсною договору кредитної лінії, а також відшкодування понесених судових витрат.

Позивач визначив коло учасників справи. Позов пред`явлено засновником, власником та органом управління майном ТОВ "МГК" до відповідача: ТОВ "МГК". В справу за окремою заявою вступив АТ "Банк Альянс" як третя особа без самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача проти позову заперечив та просить відмовити в задоволенні вимог повністю. Письмового відзиву не подано.

Представник третьої особи позов заперечив та просить в позові відмовити. Представник вказує на спробу позивача зазирнути за "завісу корпоративного спору". Подано письмові заперечення (у формі пояснень) на позов (вх.суду №9670/24 від 14.06.2024).

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи усні та письмові пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану, відключень енергопостачання та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту порушеного права та відновлення його права встановлені законодавцем у приписах ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Щодо статусу фізичної особи як позивача в господарському процесі.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду з захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних права та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позов пред`явлено засновником та одноосібним власником ТОВ "Міжнародна газова компанія" як фізичною особою і позивач визначає даний спір як корпоративний.

Щодо визначення позивачем спору як корпоративного.

Суд критично оцінює доводи і обґрунтування позивача при визначенні спору з юридичною особою як корпоративний спір та не враховує їх при прийнятті рішення, оскільки учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.

Проте слід урахувати можливу наявність в учасника господарського товариства інших (не корпоративних) прав, а також власних інтересів, зокрема і тих інтересів, що є пов`язаними з корпоративними правами, щодо спірного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.02.2021 у справі №910/13643/19 з посилання на рішення ЄСПЛ від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" зазначила, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, п.п.59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (пункт 66).

Суд враховує, що відповідач ТОВ "МГК" не ліквідовано, його органи управління здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом товариства, а тому у випадку порушення прав, товариство може звернутись за їх захистом через свої уповноважені органи. Правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 29.11.2023 у справі №461/91/19 (№ в ЄДРСР 115272608).

Суд першої інстанції при прийнятті рішення враховує і правові висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (в тому числі окремі думки - судді Ігор Ткач та Костянтин Пільков). З таким позовом може звертатися товариство, а не учасник, навіть якщо учасник володіє 100% капіталу (тобто ВП ВС ще раз підтвердила свою правову позицію, яка існує з 2019 року), але можуть бути певні винятки із загального правила (відповідно до рішення ЄСПЛ).

Щодо статусу відповідача в процесі.

Відповідач є самостійною юридичною особою, суб`єктом господарювання на газовому ринку України, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесення даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Здійснює ліцензовану статутну діяльність як газопостачальна компанія.

Підстави визнання договору недійсним.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Інтерес учасника господарського товариства також може полягати у поверненні майна товариству, у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як правило, у подібних спорах інтерес учасника господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів, що обумовлює подання учасником товариства до суду позову про визнання недійсними вчинених цим товариством правочинів, які спрямовані на погіршення такого стану, є вочевидь збитковими для товариства, не мають зрозумілої економічної мети, вчиняються вочевидь всупереч інтересам товариства та майновим інтересам учасника товариства.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (ст.3 Цивільного кодексу України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що оскільки за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 142580000 грн, укладеним ТОВ "МГК", права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, тому доводи позивача про порушення її прав як засновника та учасника товариства - сторони договору є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки укладення спірного договору не є порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства. Суд розділяє та застосовує до спірних відносин правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Представник третьої особи вимоги позову заперечив та вказав на штучний характер вимог, оскільки 21.05.2024 у справі №910/2493/24 Господарського суду м.Києва присуджено до стягнення з ТОВ "МГК" на користь АТ "Банк Альянс" заборгованість за спірним кредитним договором - №57827-О/02 про надання овердрафту за поточним рахунком, що укладений 28.01.2022 (а.с.53-56).

Щодо суб`єктного складу осіб в процесі:

Договір №57827-О/02 про надання овердрафту за поточним рахунком укладено 28.01.2022 між АТ "Банк Альянс" (банк, кредитор) та ТОВ "МГК" (позичальник) (а.с.10-20).

Відповідно у спорі про визнання недійсним договору №57827-О/02 за позовом власника ТОВ "МГК" позивач мав визначати відповідачами обидві сторони спірного договору.

Натомість позивач пред`явив вимогу тільки до ТОВ "МГК", порушивши рівновагу прав та господарського інтересу сторін в процесі, не забезпечивши права обох сторін договору на захист.

Вказані обставини є підставою для відмови позивачеві у задоволенні позову з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129 Господарського кодексу України судові витрати, пов`язані із розглядом справи (витрати по сплаті судового збору), покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія", м.Черкаси, вул.Одеська,48, код ЄДРПОУ 41387518,

за участю Акціонерного товариства "Банк Альянс" м.Київ, вул.Січових Стрільців, 50, код ЄДРПОУ 14360506 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог - на стороні відповідача

про визнання договору відновлювальної кредитної лінії недійсним відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.07.2024.

Суддя Г.М.Скиба