Постанова

від 03.10.2024 по справі 925/581/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 925/581/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024

по справі №925/581/24 (суддя - Г.М.Скиби)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія

за участю АТ "Банк Альянс" - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог, - на стороні відповідача

про визнання договору відновлювальної кредитної лінії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржнк) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" (далі - відповідач, ТОВ "МГК") із вимогами про визнання Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28.01.2022 №57827-О/02, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" та Акціонерним товариством "Банк Альянс" - недійсним повністю, а також про відшкодування судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "МГК", третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідача АТ "БАНК АЛЬЯНС" про визнання договору недійсним.

Рішення мотивоване тим, що оскільки за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 142 580 000,00 грн, укладеним ТОВ "МГК", права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, тому доводи позивача про порушення його прав як засновника та учасника товариства - сторони договору є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки укладення спірного договору не є порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження. Прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 у справі № 925/581/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати договір № 57827- О/02 від 28 січня 2022 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладений між ТОВ "Міжнародна газова компанія" та АТ "БАНК АЛЬЯНС" недійсним. Здійснити розподіл судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що внаслідок укладення товариством спірного договору від 28.01.2022 №57827-О/02 наявне порушення чинного законодавства при укладенні спірного договору. Скаржник вважає, що спірний договір порушує його права на вільне та одноосібне прийняття рішень з усіх питань діяльності ТОВ "МГК", на управління товариством, на участь в розподілі прибутку товариства тощо.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У своїх письмових поясненнях, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу від 04.09.2024 третя особа з апеляційною скаргою не погодилась, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на спробу позивача зазирнути за "завісу корпоративного спору".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Шапрана В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 02.08.2024 витребувано справу № 925/581/24 у Господарського суду Черкаської області.

26.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №925/581/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Шапран В.В., Сітайло Л.Г., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Шапран В.В., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 по справі №925/581/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.10.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник третьої особи з`явився в судове засідання 03.10.2024 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Позивач/скаржник у судове засідання 03.10.2024 не з`явився, проте, 03.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача/скаржника.

Відповідач у судове засідання 03.10.2024 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, за Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Міжнародна газова компанія" №1 від 27.04.2023 гр. ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства з частковою 100% в статутному капіталі товариства. Інформація про засновника та власника ТОВ "МГК" внесена в ЄДРПОУ.

Позивач декларує, що у вересні 2023 йому стало відомо про укладення 28.01.2022 договору №57827-О/02 про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 142 580 000,00 грн, зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Строк погашення кредиту 25.01.2024.

Про факт укладення кредитного договору позивач дізнався з вимоги Акціонерного товариства "Банк Альянс" від 05.09.2023 вих.№31.1/2379. Загальна заборгованість за договором кредитування на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" становить 152592017,58 грн та складається з заборгованості по тілу кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (серпень 2023 року), простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами (квітень-липень 2023 року).

Позивач позиціонує порушення своїх прав - як корпоративних - внаслідок укладення товариством спірного договору від 28.01.2022 №57827-О/02, стверджує про порушення чинного законодавства при укладенні спірного договору. позивач вражає, що спірний договір порушує його права на вільне та одноосібне прийняття рішень з усіх питань діяльності ТОВ "МГК", на управління товариством, на участь в розподілі прибутку товариства тощо з посиланням на норми ст.96-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.13, 41 Конституції України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Вказані обставини стали підставою для звернення до Господарського суду Черкаської області позивача (засновника та власника ТОВ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Банк Альнс" за захистом порушеного права шляхом визнання недійсною договору кредитної лінії, а також відшкодування понесених судових витрат.

Позивач визначив коло учасників справи. Позов пред`явлено засновником, власником та органом управління майном ТОВ "МГК" до відповідача: ТОВ "МГК". У справу за окремою заявою вступив АТ "Банк Альянс" як третя особа без самостійних вимог на предмет спору.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту порушеного права та відновлення його права встановлені законодавцем у приписах ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду з захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних права та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позов пред`явлено засновником та одноосібним власником ТОВ "Міжнародна газова компанія" як фізичною особою і позивач визначає даний спір як корпоративний.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів критично оцінює обґрунтування скаржника при визначенні спору з юридичною особою як корпоративний спір, оскільки учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.

Проте слід урахувати можливу наявність в учасника господарського товариства інших (не корпоративних) прав, а також власних інтересів, зокрема і тих інтересів, що є пов`язаними з корпоративними правами, щодо спірного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.02.2021 у справі №910/13643/19 з посилання на рішення ЄСПЛ від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" зазначила, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, п.п.59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (пункт 66).

Колегією суддів враховано, що відповідач ТОВ "МГК" не ліквідовано, його органи управління здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом товариства, а тому у випадку порушення прав, товариство може звернутись за їх захистом через свої уповноважені органи. Правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 29.11.2023 у справі №461/91/19 (№ в ЄДРСР 115272608).

Також колегією суддів враховано і правові висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (в тому числі окремі думки - судді Ігор Ткач та Костянтин Пільков). З таким позовом може звертатися товариство, а не учасник, навіть якщо учасник володіє 100% капіталу (тобто ВП ВС ще раз підтвердила свою правову позицію, яка існує з 2019 року), але можуть бути певні винятки із загального правила (відповідно до рішення ЄСПЛ).

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач є самостійною юридичною особою, суб`єктом господарювання на газовому ринку України, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесення даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Здійснює ліцензовану статутну діяльність як газопостачальна компанія.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Інтерес учасника господарського товариства також може полягати у поверненні майна товариству, у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як правило, у подібних спорах інтерес учасника господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів, що обумовлює подання учасником товариства до суду позову про визнання недійсними вчинених цим товариством правочинів, які спрямовані на погіршення такого стану, є вочевидь збитковими для товариства, не мають зрозумілої економічної мети, вчиняються вочевидь всупереч інтересам товариства та майновим інтересам учасника товариства.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (ст.3 Цивільного кодексу України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 142 580 000 грн, укладеним ТОВ "МГК", права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, тому доводи позивача/скаржника про порушення його прав як засновника та учасника товариства - сторони договору є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки укладення спірного договору не є порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства.

Статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Також колегія суддів зазначає, що Договір №57827-О/02 про надання овердрафту за поточним рахунком укладено 28.01.2022 між АТ "Банк Альянс" (банк, кредитор) та ТОВ "МГК" (позичальник).

Відповідно у спорі про визнання недійсним договору №57827-О/02 за позовом власника ТОВ "МГК" позивач мав визначати відповідачами обидві сторони спірного договору.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач пред`явив вимогу тільки до ТОВ "МГК", порушивши рівновагу прав та господарського інтересу сторін у процесі, не забезпечивши права обох сторін договору на захист.

Вказані обставини є підставою для відмови позивачеві у задоволенні позову з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не враховано п.п. 6.1.5 п. 6.1 Кредитного договору, колегія суддів зазначає таке.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16).

Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст.ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16). Велика Палата Верховного Суду вважає, що укладення спірних договорів є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

Обов`язки ТОВ «МГК», встановлені п.п. 6.1.5 п. 6.1 Кредитного договору, є результатом домовленості товариства та АТ «БАНК АЛЬЯНС». Окрім того, такі обов`язки покладаються на товариство лише тоді, коли останнє не виконує умови Кредитного договору. А тому, позивач/скаржник, як одноосібний учасник товариства, вправі вчинити дії щодо погашення боргу перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» задля подальшої реалізації прав на управління товариством.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що п.п. 6.1.5 п. 6.1 Кредитного договору не позбавляє прав ОСОБА_1 , а вказує на необхідність отримати попередню письмову згоду Банку на вчинення таких дій. Проте а ні позовна заява, а ні апеляційна скарга не містить доказів звернення ОСОБА_1 чи ТОВ «МГК» до АТ «БАНК АЛЬЯНС» з проханням надати згоду на той чи інший правочин. Відтак ОСОБА_1 не доведено порушення його прав, що, власне, вірно було встановлено судом першої інстанції.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 по справі №925/581/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 по справі №925/581/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2024 по справі №925/581/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №925/581/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 15.10.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк