Рішення

від 10.07.2024 по справі 143/66/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/66/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Затоковенко Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Щавінського К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі,-

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Погребищенське» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі.

Позов мотивовано тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом їй належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,54 га з кадастровим номером 0523484700:06:003:0040, яка була передана нею в користування ТОВ «Погребищенське» строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 18.05.2013 року.

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) відповідача була проведена 12.05.2014.

Позивачка стверджує, що в порушення умов договору оренди землі ТОВ «Погребищенське» не виплатило їй орендну плату за 2023 рік.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст. ст. 410, 526, 611, 629 ЦК України, ст. 96 ЗК України, ст.ст. 21, 24 ЗУ «Про оренду землі», просить стягнути із ТОВ «Погребищенське» на її користь орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі в розмірі 17691 грн. 26 коп.

Ухвалою судді від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 34, 35).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та підтвердила викладені у ньому обставини. Також зазначила, що згідно із пунктами 9, 10 договору оренди землі розмір орендної плати у грошовій формі має становити як не менше 3 % від нормативної грошової оцінки землі, так і вартості 21,68 центнерів пшениці або ячменю за діючими цінами. При цьому відзначила, що вона обрала грошову форму орендної плати.

Представник відповідача адвокат Щавінський К.С. позов визнав частково та зазначив, що за умовами договору оренди землі ТОВ «Погребищенське» зобов`язане сплатити на користь позивачки орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 рік в розмірі 3296 грн. 87 коп., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням податку на прибуток та військового збору. Наголосив на тому, що отримання орендної плати у грошовій формі у розмірі вартості пшениці та ячменю за діючими цінами, умовами договору не передбачено.

Суд, заслухавши учасників справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивачка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,54 га з кадастровим номером 0523484700:06:003:0040, що розташована на території колишньої Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.05.2013 року (а. с. 18, 19).

18.05.2013 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Погребищенське», як орендарем, укладено договір оренди землі, згідно із умовами пунктів 1-8 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку строком на 10 років.

Згідно із пунктом 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: в грошовому вигляді в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, 644, 49 грн. за 1 га в рік. Всього 2926 грн. в рік.

За пунктами 10, 11 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до кінця звітного року.

В силу пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

За пунктом 35 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а. с. 12, 13).

01.05.2014 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Погребищенське», як орендарем, укладено додатковий договір до договору оренди землі від 18.05.2013, відповідно до якого сторони домовилися викласти пункт 9 договору оренди землі в новій редакції:

- 9. Орендна плата може виплачуватися орендарем на вибір орендодавця в наступних формах:

- 9.1. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 2888,07 грн.

- 9.2. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в натуральній формі, що становить 21,68 центнерів пшениці або ячменю на вибір орендодавця за діючими цінами на відповідну продукцію.

- 9.3 Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в грошовій формі, еквівалентній вартості пшениці або ячменю в кількості, зазначеної в п.9.2 договору, за діючими цінами на відповідну продукцію (а. с. 67).

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) відповідача на вказану земельну ділянку була проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.05.2014 (а. с. 24, 25).

Згідно із випискою по картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 05.08.2020 отримала від ТОВ «Погребищенське» грошовий переказ за цільовим призначенням господарські витрати згідно договору від 03.01.2019 року на суму 14366 грн. 00 коп. (а. с. 68).

31.10.2022 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Погребищенське», як орендарем, укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18.05.2013, за змістом якої цей договір укладено на 20 років (а. с. 29).

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 23.04.2024 ОСОБА_1 у четвертому кварталі 2019 року отримала від ТОВ «Погребищенське» за надання майна в лізинг 7110 грн. 00 коп., у четвертому кварталі 2020 року - за надання земельної ділянки в оренду 7110 грн. 00 коп., у грудні 2021 року - за надання земельної ділянки в оренду 8532 грн. 00 коп. та благодійну допомогу в розмірі 3180 грн. 00 коп. (а. с. 70, 71).

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 15.01.2024 ОСОБА_1 в грудні 2022 року отримала від ТОВ «Погребищенське» за надання земельної ділянки в оренду 8532 грн. 00 коп. та благодійну допомогу в розмірі 3470 грн. 00 коп. (а. с. 27, 71).

17.10.2023 позивачкою засобами поштового зв`язку направлено заяву на ім`я директора ТОВ «Погребищенське», в якій вона, серед іншого, просить провести виплату їй орендної плати на її банківський рахунок (а. с. 20 - 23).

Згідно із Витягом №НВ-9902897552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2024 нормативна грошова оцінка згаданої земельної ділянки становить 129891 грн. 78 коп. (а. с. 28).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно дост.125ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

В ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» закріплено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією ізістотних умовдоговору орендиземлі єорендна платаіз зазначеннямїї розміру,індексації,способу таумов розрахунків,строків,порядку їївнесення іперегляду тавідповідальності заїї несплату(ст.15ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Положеннями ст.ст. 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України регламентовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи по суті позовну вимогу, суд виходить із того, що сторони по різному тлумачать пункт 9 договору оренди землі щодо форми та розміру орендної плати, а відтак завданням суду у розглядуваній справі передусім є встановлення дійсного змісту цього пункту договору.

Відповідно до ч.1 ст.637ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно дост. 213 ЦК України. У частинах 2, 3 ст.213 ЦК Українивизначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної ПалатиКасаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц.

На переконання суду із буквального значення слів і понять, вжитих в первісному договорі оренди землі та додатковому договорі оренди землі, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (перший рівень тлумачення), не можливо встановити справжню волю сторін в аспекті визначення ними форми та розміру орендної плати.

В той же час, здійснюючи тлумачення означених умов цих договорів за другим рівнем шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, суд дійшов висновку, що відповідно до п.9 договору оренди землі у разі обрання орендодавцем грошової форми отримання орендної плати її розмір має обчислюватися, виходячи як із 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і з вартості 21,68 центнерів пшениці або ячменю за діючими на час виплати орендної плати цінами. При цьому орендар має сплатити на користь орендодавця орендну плату у тому розмірі, який у співставленні обумовлених вище двох величин, є більшим.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясування судом фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбаченихстаттею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності та взаємозв`язку в цілому.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як зазначено вище, згідно із Витягом №НВ-9902897552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2024 нормативна грошова оцінка згаданої земельної ділянки становить 129891 грн. 78 коп. (а.с.28).

Ураховуючи наведене, 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки у 2023 році становить 3896 грн. 75 коп. (129891,78 : 100 х 3).

Індекс споживчих цін в 2023 році становить 105,1%, а отже розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, обчислений за першим варіантом її визначення (3% від нормативної грошової оцінки), становить 4095 грн. 48 коп.

Суд відзначає, що такий розмір орендної плати узгоджується із її розрахунком, наданим представником відповідача - адвокатом Щавінським К.С. (а. с. 81).

Водночас, наведений у позовній заяві розрахунок орендної плати за 2023 рік, що становить 17691 грн. 26 коп., заснований на умовах пункту 9 договору оренди землі в первісній редакції, діючій до підписання сторонами додаткового договору від 01.05.2014, котрим цей пункт договору оренди землі від 18.05.2013 був викладений у новій редакції, а отже його умови не можуть бути застосовні до спірних правовідносин.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що у формулі обрахування розміру орендної плати позивачка застосувала, зокрема, такий її складник як 3% від нормативної грошової оцінки 1 га землі в рік, що не узгоджується із сутнісним змістом пункту 9 договору оренди землі від 18.05.2013 в редакції додаткового договору до договору оренди землі, укладеного між сторонами 01.05.2014.

Разом із цим, позивачкою не надано будь яких доказів щодо вартості 21,68 центнерів пшениці або ячменю за діючими станом на 2023 рік цінами, що позбавляє суд можливості обчислити розмір орендної плати за окреслений період за другим варіантом її визначення (еквівалент вартості сільськогосподарської продукції).

Вирішуючи існуючий між сторонами спір, суд також послуговується на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №756/15123/18, який зводиться до того, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 виснувано, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумаченняfavor contractus(тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

З огляду на викладене суд вважає неспроможними наведені у додаткових поясненнях доводи позивачки про те, що при вирішенні спору слід ураховувати середній розмір орендної плати за користування землями сільськогосподарського призначення по Вінницькій області за 2023 рік, а також розрахунки між сторонами за попередні роки (а.с.72-74, 91, 92), оскільки, виходячи із принципів дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину), при визначенні розміру орендної плати передусім необхідно виходити із умов та змісту договору оренди землі, як основного регулятора зобов`язальних відносин між сторонами.

Суд також відкидає висловлені у додаткових поясненнях позивачки аргументи про те, що розмір орендної плати поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово економічного стану орендаря (а.с.73), позаяк відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати може бути переглянутий у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, виключно за вимогою однієї із сторін. Проте, позивачка не довела суду, що покращення результатів господарської діяльності та фінансово економічного стану орендаря є співвідносним поняттю «змін умов господарювання» в розумінні пункту 13 договору оренди землі, та не надала доказів того, що вона висувала відповідачу таку вимогу.

Не заслуговують на увагу і твердження позивачки про те, що згідно із пунктом 288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати за користування відповідачем належною їй земельною ділянкою не може бути меншим розміру земельного податку, так як означеною нормою податкового законодавства урегульовано питання справляння орендної плати за договорами орендиземель державноїі комунальноївласності,а отжезастосування цьогонормативного приписудо обставинрозглядуваної справисуперечитиме принципусвободи договору,як базовогота універсальногорегулятора приватно правовихвідносин.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що із наданих позивачкою документів вбачається, що відповідачем у 2019 2022 році здійснювалися перекази коштів на користь ОСОБА_1 , зокрема, за цільовим призначенням господарські витрати, надання майна в лізинг та благодійна допомога, а відтак згадані платежі не стосуються спірних правовідносин і не можуть бути ураховані судом при вирішенні цього спору.

Визначаючись із сумою орендної плати, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд насамперед виходить із правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №479/187/17, за змістом якого розмір орендної плати за землю визначається із відрахуванням податку на прибуток та військового збору.

Таким чином,обрахування сумиорендної плати,що підлягаєстягненню ізвідповідача накористь позивача,здійснюється судомнаступним чином:4095 грн. 48 коп. (3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексу інфляції) 737 грн. 19 коп. (18% податку на прибуток) 61 грн. 43 коп. (1,5% військового збору) = 3296 грн. 87 коп.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

В силуп.9ч.1ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Позивачка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 11), а отже вона звільнена від сплати судового збору в силу закону.

За правилами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістомчастин 1,3ст.9ЗУ "Просудовий збір"кошти судовогозбору спрямовуютьсяна забезпеченняздійснення судочинствата функціонуванняорганів судовоївлади,а такожна забезпеченняархітектурної доступностіприміщень судів,доступності інформації,що розміщуєтьсяв суді,для осібз інвалідністюта іншихмаломобільних групнаселення.

Зважаючи нате,що внаслідокрозгляду даноїсправи державоюУкраїна понесенопевні матеріальнівитрати,які полягаютьу неодержаномусудовому зборі,який мавби бутиспрямований на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, то держава Україна є особою, яка понесла судові витрати, в розумінні норми ч.6 ст. 141 ЦПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Отже, позов про стягнення орендної плати за землю за своєю правовою процесуальною природою є позовом майнового характеру.

За змістом підпункту 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана до суду фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 встановлено розмірпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Отже, мінімальний розмір судового збору, який мала б сплатити позивачка, якби не була звільнена від його сплати, становить 1211 грн. 20 коп.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наслідками розгляду справи із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3296 грн. 87 коп., що становить 18,63% від ціни позову.

Таким чином, пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог із відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 225 грн. 65 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну вимогу ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі в розмірі 3296 (три тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 87 коп.

У задоволенні іншої частини позовної вимоги відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» на користь держави судовий збір в розмірі 225 (двісті двадцять п`ять) грн. 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Погребищенське», 22200, вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32701610.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12.07.2024 року.

Суддя