Постанова

від 12.09.2024 по справі 143/66/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/66/24

Провадження № 22-ц/801/1881/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокуСправа № 143/66/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Погребищенське»,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Сича С. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Погребищенське» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі.

Позов мотивовано тим, що вона є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5400 га з кадастровим номером 0523484700:06:003:0040, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

18 травня 2013 року сторони уклали договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, пунктом 9 якого передбачено розмір орендної плати у грошовому вигляді у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за 1 га в рік.

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) відповідача була проведена 12 травня 2014 року.

У порушення умов договору оренди землі ТОВ «Погребищенське» не виплатило їй орендну плату за 2023 рік, яка відповідно до умов договору має становити 17691,26 грн (4,5400 х 3% = 13,62% х 129891,78 грн = 17691,26 грн).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд стягнути із ТОВ «Погребищенське» на її користь орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі в розмірі 17 691,26 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

Стягнуто із ТОВ «Погребищенське» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі у розмірі 3296,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що згідно із витягом №НВ-9902897552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2024 нормативна грошова оцінка згаданої земельної ділянки становить 129 891 грн. 78 коп.

Ураховуючи наведене, 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки у 2023 році становить 3896 грн. 75 коп. (129891,78 : 100 х 3).

Індекс споживчих цін в 2023 році становить 105,1%, а отже розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, обчислений за першим варіантом її визначення (3% від нормативної грошової оцінки), становить 4095 грн. 48 коп.

Наведений у позовній заяві розрахунок орендної плати за 2023 рік, що становить 17 691 грн. 26 коп., заснований на умовах пункту 9 договору оренди землі в первісній редакції, діючій до підписання сторонами додаткового договору від 01.05.2014, котрим цей пункт договору оренди землі від 18.05.2013 був викладений у новій редакції, а отже його умови не можуть бути застосовні до спірних правовідносин.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що у формулі обрахування розміру орендної плати позивачка застосувала, зокрема, такий її складник як 3% від нормативної грошової оцінки 1 га землі в рік, що не узгоджується із сутнісним змістом пункту 9 договору оренди землі від 18.05.2013 в редакції додаткового договору до договору оренди землі, укладеного між сторонами 01.05.2014.

Разом із цим, позивачкою не надано будь-яких доказів щодо вартості 21,68 центнерів пшениці або ячменю за діючими станом на 2023 рік цінами, що позбавило суд можливості обчислити розмір орендної плати за окреслений період за другим варіантом її визначення (еквівалент вартості сільськогосподарської продукції).

Суд також відхилив висловлені у додаткових поясненнях позивачки аргументи про те, що розмір орендної плати поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, позаяк відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати може бути переглянутий у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, виключно за вимогою однієї із сторін. Проте, позивачка не довела суду, що покращення результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря є співвідносним поняттю «змін умов господарювання» в розумінні пункту 13 договору оренди землі, та не надала доказів того, що вона висувала відповідачу таку вимогу.

Також місцевий суд не взяв до уваги твердження позивачки про те, що згідно із пунктом 288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати за користування відповідачем належною їй земельною ділянкою не може бути меншим розміру земельного податку, так як означеною нормою податкового законодавства урегульовано питання справляння орендної плати за договорами оренди земель державної і комунальної власності, а отже застосування цього нормативного припису до обставин розглядуваної справи суперечитиме принципу свободи договору, як базового та універсального регулятора приватно-правових відносин.

Крім того із наданих позивачкою документів вбачається, що відповідачем у 2019-2022 році здійснювалися перекази коштів на користь ОСОБА_1 , зокрема, за цільовим призначенням господарські витрати, надання майна в лізинг та благодійна допомога, а відтак згадані платежі не стосуються спірних правовідносин і не можуть бути ураховані судом при вирішенні цього спору.

Таким чином, обрахування суми орендної плати, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, було здійснено судом наступним чином: 4 095 грн. 48 коп. (3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексу інфляції) 737 грн. 19 коп. (18% податку на прибуток) 61 грн. 43 коп. (1,5% військового збору) = 3296 грн. 87 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2024 року справу призначено до розгляду на 12 вересня 2024 року у порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2024 року суддю ОСОБА_2 замінено на суддю ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Додатковий Договір до Договору оренди землі від 18.05.2013 укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське» в особі директора Михальченко М.І. від 01.05.2014 року (далі- Додатковий договір) не змінив сутність змісту пункту 9 договору оренди землі від 18.05.2013, а доповнив його. В пункті 9.1.Додаткового договору залишилась норма щодо внесення орендної плати Орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, пункт 9 Договору оренди землі передбачає порядок виплати орендної плати ( грошова чи натуральна), а пункт 9.3 договору надає можливість виплати орендної плати в розмірі не меншому ніж розмір, який еквівалентній вартості пшениці або ячменю в кількості 21,68 центнерів за діючими цінами на відповідну продукцію». А от пункт 10 Договору оренди землі регламентує порядок обчислення орендної плати. Проте, вимоги пункту 10 Договору не взяті до уваги судом, та не відображені в судовому рішенні.

Позивачка в першому судовому засіданні, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначала про вартість 1 центнера пшениці по Україні, яку взято із офіційних джерел. Письмові докази не вимагались судом, і відповідно не були подані, оскільки питання щодо надання (дослідження) доказів щодо вартості 21,68 центнерів пшениці або ячменю за діючими станом на 2023 рік цінами у суду виникло лише на останньому судовому засіданні 10.07.2024 на якому і було ухвалено рішення. Відповідно, у Позивачки не було можливості надати такі докази. Крім того, саме Відповідач (ТОВ «Погребищенське») володіє інформацією про вартість 1 центнера пшениці, по яких робить розрахунок з орендарями. Проте, судом проігноровано і те, що Відповідач не приймає від Позивачки жодної кореспонденції та не відповідає на телефонні дзвінки.

Суд всупереч нормам законодавства не врахував всі подані позивачкою докази, а саме: Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела ( суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору) станом на 23.04.2024 від 23.04.2024 № 116/1319-24-00744 за 2019-2021 роки, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 15.01.2024 за 2022- 2023 роки, Виписок по надходженню по картці від 03.01.2024, 29.04.2024, копії платіжної Інструкції № 10086 від 16.09.2022 (яка була подана самим представником Відповідача до свого заперечення по справі № 143/1120/23 щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою), які є офіційними документами і підтверджують факт перерахування коштів ТОВ «Погребищенське» в 2019-2022 на власний Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.07.2024 6 картковий рахунок Позивачки.

Відповідач зробив розрахунок орендної плати без врахування норм п. 289.2 ст.289 Податкового Кодексу України. Так, як відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 Податкового Кодексу України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі має застосовуватись кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом по справі № 804/979/16. Однак, відповідач у поданому Розрахунку застосував коефіцієнт лише за 2023 рік (105,1%).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 4,5400 га, кадастровий номер 0523484700:06:003:0040, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 18 травня 2013 року (а. с. 18).

18 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Погребищенське» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Договір укладено на 10 років (п. 8). Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, 644,49 грн за 1 га в рік, всього 2 926 грн в рік (п. 9). Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 10) до кінця звітного року (п. 11). Розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї зі сторін (п. 13).

01 травня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі від 18 травня 2013 року, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 9 договору у такій редакції:

9. Орендна плата може виплачуватися орендарем на вибір орендодавця в наступних формах:

- 9.1. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 2888,07 грн.

- 9.2. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в натуральній формі, що становить 21,68 центнерів пшениці або ячменю на вибір орендодавця за діючими цінами на відповідну продукцію.

- 9.3 Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в грошовій формі, еквівалентній вартості пшениці або ячменю в кількості, зазначеної в п.9.2 договору, за діючими цінами на відповідну продукцію (а. с. 67).

Відповідно до додаткової угоди від 31 жовтня 2022 року до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2013 року строк дії договору змінено з 10 років на 20 років (а. с. 29).

Відповідно до витягу № НВ-9902897552024 від 17 січня 2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0523484700:06:003:0040 становить 129891,78 грн (а. с. 28).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до п. 9 укладеного між сторонами договору оренди від 18 травня 2013 року орендна плата була визначена у грошовому вигляді у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за 1 га в рік з урахуванням індексу інфляції.

Додатковим договором від 01 травня 2014 року сторони внесли зміни до умов договору, виклавши п. 9 договору від 18 травня 2013 року у новій редакції:

9. Орендна плата може виплачуватися орендарем на вибір орендодавця в наступних формах:

- 9.1. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 2888,07 грн.

- 9.2. Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в натуральній формі, що становить 21,68 центнерів пшениці або ячменю на вибір орендодавця за діючими цінами на відповідну продукцію.

- 9.3 Орендна плата за кожен рік оренди вноситься орендарем в грошовій формі, еквівалентній вартості пшениці або ячменю в кількості, зазначеної в п.9.2 договору, за діючими цінами на відповідну продукцію.

Колегія суддів погоджується із висновкам суду першої інстанції про те, що при вирішенні спору про стягнення заборгованості за договором оренди землі слід насамперед керуватися саме умовами такого договору, які погоджені між сторонами.

Враховуючи, індекс інфляції у 2023 року у розмірі 105,1%, нормативну грошову оцінку земельної ділянки 0523484700:06:003:0040 у 129891,78 грн, відповідно до п. 9 договору зі змінами, внесеними додатковим договором, та п. 10 договору розмір орендної плати становить 4095, 79 грн (129891,78 грн х 3% х 105,1%).

Наданий ОСОБА_1 розрахунок орендної плати (4,5400 х 3% = 13,62% х 129 891,78 грн = 17 691,26 грн) не ґрунтується на умовах договору ані у редакції від 13 травня 2013 року, а ні у редакції від 01 травня 2014 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що формулювання у п. 9 договору «орендна плата вноситься орендарем» свідчить про те, що саме такий гарантований умовами договору розмір орендної плати має отримати орендодавець, відтак відрахування із цієї суми податку та військового збору є порушенням умов договору з боку відповідача.

До того ж відповідно до Указу Президента № 92/2002 від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами від 01 вересня 2008 року) плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) не може бути меншою 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції у частині визначеного розміру орендної плати у 3 296,87 грн, яка підлягає стягненню з ТОВ «Погребищенське», є помилковими, а тому рішення місцевого суду у цій частині слід змінити.

Апеляційний суд звертає увагу на п. 13 договору оренди, відповідно до якого розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї зі сторін у певних випадках, проте доказів таких вимог зі сторони позивача або відповідача матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що пункт 9 Договору оренди землі передбачає порядок виплати орендної плати (грошова чи натуральна), а пункт 9.3 договору надає можливість виплати орендної плати в розмірі не меншому ніж розмір, який еквівалентній вартості пшениці або ячменю в кількості 21,68 центнерів за діючими цінами на відповідну продукцію.

Так, як видно зі змісту п. 9 додаткового договору, він містить три варіанти оплати вартості оренди. Звернувшись із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути оренду плату відповідно до п. 9.1 у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже, враховуючи принцип диспозитивності, суд першої інстанції позбавлений можливості самостійно визначати розмір орендної плати в іншій формі.

Також апеляційний суд вважає, що місцевий суд правомірно не взяв до уваги надані позивачкою докази перерахування їй коштів у 2019-2022 роках із призначеннями платежу господарські витрати, надання майна в лізинг та благодійна допомога, оскільки перераховані суми коштів не відповідають розміру орендної плати, визначеному укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки, що свідчить про існування окремих позадоговірних відносин між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі має застосовуватись кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель колегія суддів не бере до уваги, адже у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16 Верховний Суд виснував, що такий підхід стосується актуалізації величини бази оподаткування земельним податком, а не визначення розміру орендної плати.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїзмінити у частині розміру орендної плати за користування землею, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, та у частині розподілу судових витрат.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141ЦПКУкраїни якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач звільненавід сплатисудового зборуна підставіп.9ч.1ст.5ЗУ «Просудовий збір».

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню на 23,15% (17691,26 грн х 100%) : 4095,79 грн), з відповідача на користь держави слід пропорційно стягнути 280,39 грн (1211,20 грн х 23,15%) судового збору за подання позовної заяви та 420,59 грн (1211,20 грн х 150%) х 23,15%) судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 700,98 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» на користь ОСОБА_1 орендної плати, а також в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі у розмірі 4095,79 грн (чотири тисячі дев`яносто п`ять грн 79 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 700,98 грн (сімсот грн 98 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Копаничук

С. К. Медвецький