Рішення

від 11.07.2024 по справі 338/714/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/714/24

11 липня 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаряОстапишин І. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", 3-х осіб на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та приватного виконавця Ігнатіва Олекса Любомировича про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оксаною Олександрівною, реєстровий номер №627, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс" заборгованість в розмірі 42750,74 гривень за кредитним договором №2010296463 від 22 січня 2015 року та додатково стягнути із відповідача на користь позивача кошти, що набуті без достатньої правової підстави в розмірі 30000 гривень.

Позов мотивований тим, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу та відсотків за користування кредитом у виконавчому напису, яка розрахована відповідачем без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Крім того, в позові зазначає, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. По даному виконавчому провадженню були стягнуті з позивача грошові кошти в розмірі 30000 грн., оскільки після відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим документом були арештовані рахунки та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , яка змушена була в примусовому порядку сплатити на рахунок стягувача грошові кошти в розмірі 30000грн.(підтвердження квитанція про сплату боргу 13.01.2022р. за договором №2010296463 від 22.01.2015р. в сумі 30 000 гривень). Вказані кошти вважає безпідставно набутими відповідачем, а відтак такі, що підлягають поверненню.

04 червня 2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу та третій особі запропоновано в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відповідно відзив на позовну заяву та пояснення щодо позову.

07 червня 2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що відповідач не погоджується з фактом відсутності заборгованості за кредитним договором та заперечує проти вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо неправомірності вчиненням виконавчого напису нотаріусом. Зокрема боржником не було подано жодних відомостей чи даних щодо того, що заборгованість є спірною. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Також, позивачем у своїй позовній заяві не наводиться доказів щодо спростування наявності заборгованості за кредитним договором №2010296463 від 22 січня 2015 року, яка утворилася внаслідок невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Тому, 04 травня 2020 року приватним виконавцем Ігнатів О.Л. було відкрито виконавче провадження №61975219, на підставі виконавчого напису, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2010296463 від 22.01.2015 року у розмірі 42750,74 грн. та витрат нотаріуса за вчинення виконавчого напису в розмірі 427,51 грн, у зв`язку з чим, було арештовано рахунки ОСОБА_1

12 січня 2022 року до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» від представника ОСОБА_1 надійшов дзвінок, під час якого було повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває у скрутному фінансовому становищі через хворобу доньки, пов`язаної з онкологією.

Також, було повідомлено про намір ОСОБА_1 продати авто, однак їй заважають арешти на рахунках. Суму заборгованості та умови кредитного договору ОСОБА_1 , на час вчинення виконавчого провадження, не оспорювала.

ТОВ «ФК «Прайм Альянс» пішло на поступки та узгодило можливість закриття заборгованості за кредитним договором №2010296463 від 22.01.2015 року з значним дисконтом, а саме: боржниці ОСОБА_1 було погоджено суму до закриття заборгованості у розмірі 30000,00 грн.

ТОВ «ФК «Прайм Альянс» підготувало та надало ОСОБА_1 гарантійний лист, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» гарантувало та зобов`язувалось, в разі сплати грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. до 14 січня 2022 року (включно), не мати жодних претензій до ОСОБА_1 та здійснити дії щодо припинення примусового стягнення заборгованості за кредитним договором №2010296463 від 22.01.2015 р.

13 січня 2022 р. ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів у розмірі 30000,00 грн. безпосередньо на рахунки ТОВ «ФК «Прайм Альянс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2010296463 від 22.01.2015 року.

13 січня 2022 р. ТОВ «ФК «Прайм Альянс» підготувало заяву про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі чого приватним виконавцем Ігнатівим О.Л. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.01.2022 року та припинено чинність арешту майна боржниці та скасовано інші заходи примусового виконання.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року): «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.».

Отже, звертаємо увагу суду, що ОСОБА_1 самостійно здійснила перерахування узгодженої суми в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2010296463 від 22.01.2015 року безпосередньо на рахунки ТОВ «ФК «Прайм Альянс», чим визнала наявну заборгованість та здійснили всі умови на її погашення. Тобто, заявлена вимога про повернення сплачених на рахунки ТОВ «ФК «Прайм Альянс» грошових коштів в розмірі 30000,00 грн. є безпідставною.

Також, Відповідач частково погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, та просить її зменшити.

11 липня 2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він вважає обґрунтування відзиву безпідставними тому просить позов задовольнити повністю, скасувати виконавчий напис та стягнути безпідставно отримані кошти.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, у відповіді на відзив просив розглядати справу у відсутність позивача та її представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати у відсутність його представника, проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити.

Треті особи приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуКравець О.О.,Публічне акціонернетовариство «ОТПБанк» та приватнийвиконавець ІгнатівО.Л.всудове засіданняне з`явилисята неповідомили пропричини своєїнеявки,хоча булиналежним чиномповідомлені прочас тамісце судовогозасідання,пояснень щодопозову неподали.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.01.2015 між первісним кредитором ПАТ «ОТБ Банк» (переуступлино право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а потім ТОВ «ФК «Прайм Альянс») та ОСОБА_1 було укладено договір № 2010296463 про споживчий кредит, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 37313,02 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 0,01% в день (а. с. 15-16).

Відповідно до виконавчого напису №627, вчиненого 27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оксаною Олександрівною, з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в загальній сумі 42750,74 грн. на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс», якому відступлено право вимоги за кредитним договором №2010296463 від 22 січня 2015 року, укладеним між позивачем та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2019 по 28 лютого 2020, сума заборгованості за договором №2010296463 від 22 січня 2015 року складає 42750,74 грн. та на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» з ОСОБА_1 стягнуто плату в розмірі 427,51 грн. за вчинення виконавчого напису №627, вчиненого 27 березня 2020 (а. с. 17).

На підставі вищевказаного виконавчого напису 27 березня 2020 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатівим О.Л. відкрито виконавче провадження №61975219, яке було завершено та виконавчий лист був повернутий стягувачу, на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» за письмовою заявою стягувача, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження та постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.01.2022р. (а.с.9-12).

На підставі дублікату квитанції №00.2445023321 від 13.01.2022р. ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на рахунок ТОВ «ФК «Прайм Альянс» в сумі 30000 гривень (а.с.19), що не заперечується відповідачем по справі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 означеного Закону).

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число ) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків ( для юридичних осіб) строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічні положення закріплені і в п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі по тексту Порядок).

У пункті 3 п.п. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

У п. 1 вказаного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.п. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Окрім цього, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України №1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, поданих доказів, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Позивач та представник позивача зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, а відповідач не звертався до нього з вимогою про повернення заборгованості за позикою.

Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило можливості його бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Крім того, оскільки укладений між товариством та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №172/1652/18.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису. Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України доказів протилежного відповідач суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 30000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

У постанові Верховного Суду судової палати у цивільних справах від 03 червня 2015 року у справі №6-100цс15, на висновки, якої у скарзі посилається відповідач, зазначено, що загальна умова частини першої статті 1212ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховучи те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Оксаною Олександрівною, реєстровий номер №627 на підставі, якого з позивача на користь відповідача в рамках виконавчого провадження були стягнуті грошові кошти (заборгованість за кредитним договором), визнано таким, що не підлягає виконанню, тобто правова підстава, якою Банк отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, в установленому законом порядку була скасована, а отже застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін у цій справі положень ч.1 ст.1212 ЦК України є правильним.

Встановлено, що ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було перераховано 30000 грн., відтак саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, враховуючи клопотання представника відповідача щодо завищення суми витрат наданої правничої допомоги, а також загальний обсяг наданих адвокатом послуг, рівень складності справи, та виходячи з принципів розумності виваженості і справедливості, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 137 ЦПК України слід стягнути 4000,00 грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином згідно із положеннями ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..

Також, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 969,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", 3-х осіб на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та приватного виконавця Ігнатіва Олекса Любомировича про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оксаною Олександрівною, реєстровий номер №627, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс" заборгованості в розмірі 42750,74 гривень за кредитним договором №2010296463 від 22 січня 2015 року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю"ПраймАльянс"на користь ОСОБА_1 , грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі 30000 гривень, 969,00 гривень судового збору за подання позовної та 4000 гривень витрат надання професійної правничої допомоги, загальна сума 34 969,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов