Постанова

від 20.06.2024 по справі 501/5194/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3606/24

Справа № 501/5194/21

Головуючий у першій інстанції Пушкарського Д.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державне підприємство «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом»,

треті особи Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2023 року у складі судді Пушкарського Д.В.,

встановив:

У грудні 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», у якому з урахуванням уточнень, просила суд:

- розпорядження відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» за №1 від 02.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати визнати незаконним та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на роботі у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на посаді сторожа з умовами праці, які діяли на день відсторонення;

- стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.11.2021 по час постановлення рішення суду;

- стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначеному платіжними квитанціями;

- рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Позивач вважає вказане розпорядження незаконними, оскільки в правовому аспектізаконодавчихнорми закріплено та обумовленопроцедуру відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої виникнення права у роботодавця на відсторонення працівника від роботи відбувається тільки при наявності необґрунтованої відмови особи за поданням відповідної, тобто уповноваженої посадової особи державної санітарно - епідеміологічної служби. Таким чином, в разі надання особою обґрунтованої відмови, відсутні підстави у посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби для подання, а у роботодавця права на відсторонення працівника від роботи.

Враховуючи ту обставину, що 08.11.2021 позивачкою в усній формі було обґрунтовано свою відмову від щеплення та щодо незаконності дій з боку керівника структурного підрозділу та складено відповідний акт про незаконні дії стосовно її відсторонення від роботи, у керівника ВСП не було законних підстав для запровадження по відношенню до неї розпорядження №1 від 02.11.2021«Щодо відсторонення від роботи».

Рішенням Іллічівського міськогосудуОдеськоїобласті від06листопада2023року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано незаконним та скасовано розпорядження відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» за №1 від 02.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати;

-поновлено ОСОБА_1 на роботі у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на посаді сторожа з умовами праці, які діяли на день відсторонення;

-стягнуто з державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.11.2021 по 08.12.2021 в розмірі 6000,00 грн;

-стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1812,00 грн.;

-стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Державнепідприємство «Науководосліднийпроектноконструкторськийінститутморського флотуУкраїниздослідним виробництвом» подало апеляційнускаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногота неправильнезастосування нормматеріального права,просить судрішення ІллічівськогоміськогосудуОдеськоїобласті від06листопада2023року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув уваги, що позивач не довів конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним розпорядженням. Судом в порушення ст. 229 ЦПК України не надано належної оцінки доказам у справі. Скаржник зазначає, що фактичного відсторонення працівників від роботи не було; жодного наказу по Відокремленому структурному підрозділі про відсторонення працівників від роботи, в тому числі і стосовно позивача, відповідач не видавав. В свою чергу, позивач, не пояснюючи жодних причин з 10.11.2021 не з`являлась на роботу, не повідомила жодної причини неявки, в зв`язку із чим відповідач 19.11.2021 направив листа з проханням пояснити причини неявки на роботу. 02.12.2021 на адресу відповідача надійшов лист ОСОБА_1 від 30.11.2021, з тексту якого вбачалось, що ОСОБА_1 відмовляється від вакцинування від коронавірусної інфекції, при цьому не зазначивши жодної причини неявки на роботу чи/та коли планує з`явитись на роботу. Тобто, позивач без жодних поважних причин, за відсутності будь яких розпоряджень про відсторонення від роботи, починаючи з 10.11.2021 не з`являлась на роботу. При цьому, позивач обґрунтовує позов щодо неправомірного відсторонення від роботи, однак самого факту відсторонення не було та суд першої інстанції не звернув на це увагу. Вирішуючи питання щодо скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, не зазначив, в якому пункті зазначеного розпорядження йдеться мова про таке відсторонення. Суд встановив факт відсторонення позивача від роботи при відсутності самого факту такого відсторонення і навіть відсутності зазначення в оскаржуваному розпорядженні припису про таке відсторонення.

Також в якості обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд помилково зробив висновок про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи. Судом також порушені приписи ст. 128 ЦПК України щодо неповідомлення відповідача про призначення розгляду справи.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Проте в ході розгляду справи від ОСОБА_1 надійшли пояснення, у яких позивачка просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» залишити без задоволення, а рішення Іллічівського міськогосудуОдеськоїобласті від06листопада2023року залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

В судове засідання, призначене на 20.06.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явився: представник апелянта Державного підприємства «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» Лисецька О.О.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.

В наданих до суду письмових поясненнях від 22.05.2024, ОСОБА_1 просила розгляд справи проводити за її відсутності (а.с. 221-223).

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення представника апелянта, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, щопозивачка працювала з 2014 року у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» сторожем.

02.11.2021 начальником підрозділу було видано розпорядження №1 відповідно до якого працівники підприємства з 08.11.2021 на період дії карантину, працівники, які не мають щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19 відсторонюються від роботи.

08.11.2021 позивачкою в усній формі було обґрунтовано свою відмову від щеплення та щодо незаконності дій з боку керівника структурного підрозділу та складено відповідний акт про незаконні дії стосовно її відсторонення від роботи.

30.11.2021 позивачкою було письмово обґрунтовано свою відмову від щеплення і направлено її поштою на ім`я керівника ВСП, яку він отримав 07.12.2021.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що у відповідача не було законних підстав, для видання спірного розпорядження про відсторонення від роботи позивача без збереження заробітної плати, оскільки 08.11.2021 позивачкою в усній формі, а 30.11.2021 - письмово було обґрунтовано свою відмову від щеплення. Суд також дійшов висновку, що є неправомірним і не може бути підставою для відсторонення від роботи здорової людини зазначення в спірному розпорядженні №1 від 02.11.2021 в якості підстави - ненадання позивачкою персональної медичної інформації у вигляді документу, який підтверджує наявність клінічного застосування на неї лікарського засобу у вигляді ін`єкції від СОVID-19, або проти показань до його застосування, оскільки зазначене не відповідає нормам Закону.

Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Застаттею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зіст. 46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»визначено, що протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Згідно зіст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Заст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року працювала сторожем у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом».

02 листопада 2021 року по Відокремленому структурному підрозділу «Українське вантажне бюро Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» видано Розпорядження № 1, згідно з яким повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СОVID-19 є обов`язковим для працівників наукових установ незалежно від типу та форми власності. У вказаному розпорядженні зазначено прохання, а саме до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011р. №595.

Тобто, вищевказаним розпорядженням чітко визначені умови та спосіб, за якими здійснюється відсторонення працівників, які не надали відповідні довідки - лише шляхом видання наказу або розпорядження керівника про відсторонення працівників від роботи, - з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

З текстом розпорядження були ознайомлені всі працівники Відокремленого структурного підрозділу, в тому числі і позивачка ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис (а.с. 79).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка зазначала, що вона 08 листопада 2021 року в усній формі повідомила про свою відмову від щеплення та щодо незаконності дій з боку керівника структурного підрозділу, а 30 листопада 2021 року нею на ім`я керівника ВСП письмово було надано та направлено поштою відмову від щеплення.

Разом з тим, матеріалами справи також встановлено, що заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , Державне підприємство «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» подало відзив, у якому зазначало, що фактичного відсторонення працівників від роботи не було, оскільки жодного наказу по Відокремленому структурному підрозділу про відсторонення працівників від роботи, в тому числі і стосовно позивачки ОСОБА_1 , відповідач не видавав.

При цьому, як зазначає відповідач, позивачка, в свою чергу, не пояснюючи жодних причин, починаючи з 10 листопада 2021 року, не з`являлась на роботі, не повідомила жодної причини неявки, в зв`язку з чим відповідач 19 листопада 2021 року направив листа з проханням пояснити причини відсутності на робочому місці з 10 по 12 листопада 2021 року та з 15 по 19 листопада 2021 року (а.с. 80).

02 грудня 2021 року на адресу відповідача надійшов лист ОСОБА_1 від 30 листопада 2021 року, з тексту якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від вакцинування від коронавірусної інфекції, при цьому не зазначивши жодної причини неявки на роботу чи/та коли планує з`явитись на роботу (а.с. 84-87).

Тобто, з наведеного вбачається, що позивач без жодних поважних причин, за відсутності будь-яких розпоряджень про відсторонення від роботи, починаючи з 10 листопада 2021 року не з`являлась на роботу.

Свій позов, ОСОБА_1 обґрунтовує неправомірним відстороненням від роботи, при тому що сам факт відсторонення від роботи не доведений, належних та допустимих доказів про це матеріали справи не містять.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та, визнаючи незаконним та скасовуючи оспорюване розпорядження №1 від 02.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати, не зазначив, в якому пункті зазначеного розпорядження йдеться мова про таке відсторонення та не обґрунтував якими доказами встановлено факт відсторонення позивача від роботи і як наслідок необґрунтовано поновив на її роботі та стягнув середній заробіток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Окрім того, апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Так, позов ОСОБА_1 заявлено до Державного підприємства «Науково дослідний проектно конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» та до відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом».

Разом з тим, відповідно до частини першоїстатті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина першастатті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третястатті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Тобто керівники юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, які призначаються юридичною особою, що його створила, діють на підставі довіреності (частина четвертастатті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

УЦК Українине встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті186, пункт 1 частини першої статті255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19, від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21.

У цій справі встановлено, що відокремлений структурний підрозділ «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» (код ЄДРПОУ: 22515532,https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/22515532/) не має статусу юридичної особи.

Отже, відокремлений структурнийпідрозділ «Українськевантажне бюро»Державного підприємства«Науково-досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом»в розумінні ст. 48 ЦПК України, не може бути відповідачем у цій справі.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, розглядаючи по суті позов, не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, при цьому фактично розглянув спір до відповідачавідокремленого підрозділу юридичної особи, який не може виступати стороною у цивільному процесі.

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, рішення Іллічівського міськогосудуОдеськоїобласті від06листопада2023року підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування розпорядження №1 від 02.11.2021 «Щодо відсторонення від роботи працівників», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, а в частині пред`явлення позову до відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» - із закриттям провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державногопідприємства «Науководосліднийпроектно конструкторськийінститутморського флотуУкраїниздослідним виробництвом» - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міськогосудуОдеськоїобласті від06листопада2023року скасувати, ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування розпорядження №1 від 02.11.2021 «Щодо відсторонення від роботи працівників», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відокремленого структурного підрозділу «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» про визнання незаконним та скасування розпорядження №1 від 02.11.2021 «Щодо відсторонення від роботи працівників», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева