Постанова

від 11.07.2024 по справі 280/4195/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4195/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Садовий І.В.) в адміністративній справі №280/4195/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСТОР-ДС про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТОР-ДС» подано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, відповідно до якої заявник просить суд:

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 207 від 15.11.2023 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314202000001, терміном дії з 08.01.2020 до 08.01.2025 ТОВ «ПРОСТОР-ДС», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 74-рл від 02.05.2024 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08300314201900277, терміном дії з 08.07.2019 до 08.07.2024 та №08270314201900293, терміном дії з 31.07.2019 до 31.07.2024 ТОВ «ПРОСТОР-ДС», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви вказано, що ТОВ «ПРОСТОР-ДС» є юридичною особою приватного права одним із видів діяльності якої є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30). Господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним позивач здійснює на автозаправних комплексах м. Запоріжжя. Забезпечує працевлаштуванням 37 найманих працівників, та відповідно підтримує економіку країни, сплачуючи податки до бюджетів усіх рівнів. Зауважено, що анулювання ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що тягне за собою такі негативні наслідки, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість своєчасно та в повному обсязі розрахуватись по борговим зобов`язанням з постачальниками товарів та послуг та неможливість виплати заробітної плати найманим працівникам. Разом із тим зазначено, що з моменту одержання розпорядження про анулювання ліцензії остання вважатиметься недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій. Оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо ТОВ «ПРОСТОР-ДС» підлягає дослідженню лише під час судового вирішення цієї справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило ГУ ДПС у Запорізькій області, яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заява не містить обґрунтувань необхідності забезпечення позову, а судом не обґрунтовано підстави для вжиття заходів забезпечення позову визначені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України до його подання. Вважає, що заявником не вказано конкретні негативні незворотні наслідки. Також вказує, що позивач має інші чинні ліцензії на право здійснення пальним, а отже не позбавлений правом здійснювати основний вид діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності товариства є Роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

На підтвердження наявності у ТОВ «ПРОСТОР-ДС» автозаправних станцій заявником надано:

- договір оренди від 02.07.2019, укладений між ТОВ «ПРОСТОР-ДС» та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ», предметом якого є надання у строкове платне користування автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою місто Запоріжжя, вул. Сікорського Ігоря, буд.482 та акт приймання передачі до вказаного договору оренди;

- договір оренди №01/12/19-2 від 01.12.2019, укладений між ТОВ «ПРОСТОР-ДС» та ТОВ «АВІОРГРАНТ», предметом якого є надання у строкове платне користування автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою місто Запоріжжя, вул. Українська 52;

- договір оренди №01/12/19-1 від 01.12.2019, укладений між ТОВ «ПРОСТОР-ДС» та ТОВ «ЗАМІЯ», предметом якого є надання у строкове платне користування автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою місто Запоріжжя, вул. Чубанова, 3ж;

- договір оренди №705 від 01.12.2023, укладений між ТОВ «ПРОСТОР-ДС» та ПРАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АВТОМОБІЛЕБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАВОД», предметом якого надання у тимчасове платне користування майданчику, розташованого за адресою місто Запоріжжя, просп. Соборний 8 з метою розміщення автозаправочного комплексу та акт приймання-передачі майна до вказаного договору оренди.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Запорізькій області № 207 від 15.11.2023 анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №08270314202000001, терміном дії з 08.01.2020 до 08.01.2025, яка видана ТОВ «ПРОСТОР-ДС».

Також розпорядженням Головного управління ДПС у Запорізькій області № 74-рл від 02.05.2024 анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08300314201900277, терміном дії з 08.07.2019 до 08.07.2024 та №08270314201900293, терміном дії з 31.07.2019 до 31.07.2024, які видані ТОВ «ПРОСТОР-ДС».

У трудових відносинах з ТОВ «ПРОСТОР-ДС» перебувають 9 найманих працівників, яким нараховується та виплачується заробітна плата, що підтверджується, зокрема, бухгалтерською довідкою № 09/05/2024-1 від 09.05.2024 та штатним розписом, який введено в дію з 01.01.2024.

З підстав незгоди з розпорядженнями та у зв`язку з тим, що анулювання зазначених ліцензій призводить до таких негативних наслідків, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість своєчасно та в повному обсязі розрахуватись по борговим зобов`язанням з постачальниками товарів та послуг та неможливість виплати заробітної плати найманим працівникам, послугувало подання позивачем заяви до суду про забезпечення позову.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки викладені заявником обставини вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача, якого фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення мають бути співмірними з заявленими вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з оскарженої ухвали суду, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким анульовано ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним, може призвести до порушення прав та законних інтересів товариства, ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, та з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження.

Суд першої інстанції погодився з доводами заявника, що анулювання ліцензій призведе до негативних для нього наслідків, а саме позбавлення можливості здійснення господарської діяльності, а для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль.

Колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою товариства.

Так інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою товариства.

Колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення у цій справі не містять належно обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі пальним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд обмежився лише висновками, що анулювання ліцензій призведе до можливого припинення діяльності товариства, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати.

Проте позивачем не наведено у заяві, а судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача спірним розпорядженням.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності підприємства. Так заявник лише навів загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів заявника відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Крім того, як зазначає скаржник, позивач має інші діючи ліцензії.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Аналогічний підхід щодо застосування положень ст.ст. 150, 151 КАС України вбачається з судової практики Верховного Суду, зокрема у справах №140/8745/21, №440/9568/22,№ 420/21952/21, №160/20102/23, № №375зп-23/160.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі №280/4195/24 - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСТОР-ДС про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак