Рішення

від 02.07.2024 по справі 389/803/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.07.2024

ЄУН 389/803/24

провадження №2-о/389/35/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Кропивницька міська рада, про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить винести рішення, яким встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивувала тим, що має дошлюбне прізвище ОСОБА_3 та є рідною сестрою ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ). Сестра заявниці разом з чоловіком ОСОБА_2 проживали в спільній квартирі за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років. Чоловік сестри деякий час проживав одиноко після смерті дружини. Однак зважаючи на те, що він не має ніяких родичів, не міг забезпечити себе самостійно, він переїхав на постійне місце проживання до заявниці в АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, потребував постійного догляду та допомоги іншої особи, так як погано міг пересуватися самостійно. З січня 2012 року вони проживали постійно разом, мали спільний бюджет, підтримували один одного. Заявниця в силу своїх можливостей піклувалася за ОСОБА_2 , забезпечувала всім необхідним, у тому числі ліками та харчуванням. Витрати, пов`язані з побутом, з оплатою житлово-комунальних послуг оплачували разом. Вона супроводжувала його в лікарні та на реабілітаційні заходи, які він потребував в силу свого захворювання. Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті заявниця звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, інші спадкоємці відсутні. Нотаріусом роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність кровного споріднення із спадкодавцем та відсутністю доказів постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті, та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заінтересована особа надала пояснення по справі, відповідно до яких вказала, що заявниця не надала жодного доказу на підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем. Також вказала, що із листа Комунальної установи «Кропивницький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» №24 від 02.05.2024 вбачається, що між ОСОБА_2 за місцем перебування АДРЕСА_1 та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району міста Кіровограда укладено договір про надання соціальних послуг (догляд вдома) на безоплатній основі від 13 липня 2016 року, дію якого припинено 28 березня 20217 року в зв`язку зі смертю отримувача. Вважає, що дана обставина спростовує проживання заявниці разом із ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .

Заявницею надані до заяви додаткові докази, а саме довідка із місця проживання та акт про фактичне проживання осіб за адресою АДРЕСА_2 .

В судове засідання заявниця не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, відповідно до якої підтримав вимоги заяви та просить її задовольнити, розгляд справи проводити без участі заявника.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечила проти задоволення заявлених вимог враховуючи надані пояснення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане 09.07.1957 та серії НОМЕР_2 видане 08.05.1953, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) є рідними сестрами, батьками яких є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Після одруження заявниці присвоєно прізвище ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 видане 26.07.1973, ОСОБА_8 присвоєно прізвище ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 видане 07.03.1981.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що міським відділом реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області складено відповідний актовий запис №15.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного управління юстиції у Кіровоградській області складено відповідний актовий запис №860.

Відповідно до довідки будинкового комітету №1 м. Знам`янка від 19.03.2024 №48 ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 з 2012 року, разом з нею проживав без реєстрації її зять ОСОБА_2 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, спільно сплачували комунальні послуги, купували продукти харчування, ліки. Інші особи з ними не проживали.

Акт про фактичне проживання осіб, складений мешканцями сусідньої квартири АДРЕСА_3 , посвідчує фактичне проживання ОСОБА_1 разом зі своїм зятем ОСОБА_2 в кварциті АДРЕСА_4 з 2012 року.

Відповідно до наданої нотаріусом копії спадкової справи №364/2017, заведеної Кропивницькою міською нотконторою 26.06.2017, після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , інші спадкоємці як за заповітом так і за законом не встановлені. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Суд не приймає як доказ надану на ухвалу суду копію договору про соціальне обслуговування через відсутність оригіналу такого договору, що виключає можливість безпосереднього вивчення доказу та надання йому відповідної оцінки на допустимість, належність та достовірність.

Так, згідно з наданою на ухвалу суду про витребування доказів відповіддю КУ «Кропивницький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» вказав, що територіальний центр не є належним правонаступником територіального центру соціального обслуговування Ленінського району міста Кіровограда, яким безпосередньо укладений договір. Оригінал договору про надання соціальних послуг як і особова справа, в якій цей договір повинен бути, відсутні та до територіального центру на час його створення не передавалися.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77, 78,79,80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Відповідно до ст. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Якщо до суду надсилається копія документа, то вона має відповідати оригіналу, вірність копії або витягу документа має бути засвідчена печаткою організації і підписом уповноваженої особи або нотаріально.

За приписами ст.93 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка доказів здійснюється судом за приписами ст.89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістомпостанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Устатті 1216 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належить не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року№296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268ЦКУкраїни підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

З огляду на досліджені в судовому засіданні письмові докази, враховуючи що встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем, про який просить заявник, породжує юридичні наслідки, а саме їх підтвердження необхідне для отримання спадщини, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-265,273, 315, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з січня 2012 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести на рахунок заявника.

На рішеннясуду можебути поданаапеляційна скаргадо Кропивницькогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа Кропивницька міська рада місце знаходження м. Кропивницький вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ 26241020.

Суддя В.В. Український