Постанова

від 11.07.2024 по справі 320/38308/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/38308/23 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватний заклад загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у якому просив:

- визнати протиправними дії Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені;

- скасувати нараховані Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції для ПЗЗСО «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені.

Позов обґрунтований тим, що Позивач в 2022 році використовував найману працю, та ним створено робочі місця для працевлаштування інвалідів (1 особа), як це передбачено ч. 3 ст. 18 норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно нормативу робочих місць, передбаченого ч. 1 ст. 19 вказаного Закону.

Таким чином, дії Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій для ПЗЗСО «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» за 2022 рік в розмірі 20 525,07 грн та пені є протиправними, а зазначені в Розрахунку адміністративно-господарські санкції та пеня підлягають скасуванню, оскільки розраховані з порушеннями норм чинного законодавства, так як визначені з нормативу одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, як для підприємств в якому працює від 8 до 25 осіб, що протирічить ч. 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому є такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Приватний заклад загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Приватний заклад загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Крім того, Приватний заклад загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» в апеляційній скарзі вказав, що предметом позову у даній адміністративній справі (№320/38308/23) є оскарження не акта, а дій Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» адміністративно-господарських санкцій (АГС) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20 525,07 грн. та пені, які визначені Позивачу до сплати на підставі розрахунку адміністративно-господарських санкцій (далі - Розрахунок АГС).

Спірні правовідносини стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень (Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю) своїх владних управлінських функцій.

Отже, в разі, якщо такі дії територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю мають ознаки протиправності - суб`єкти господарювання можуть оскаржити їх (визнати протиправними та скасувати) в судовому порядку, в межах адміністративного судочинства, відповідно до положень КАС України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що надісланий у 2023 року Позивачу розрахунок, створений Відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій Відповідача щодо його створення/надіслання, а також дій по обчисленню зазначених у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для Позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

При цьому, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що предметом спору є саме оскарження дій Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» адміністративно-господарських санкцій (АГС) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20 525,07 грн. та пені, які визначені Позивачу до сплати на підставі розрахунку адміністративно-господарських санкцій (далі - Розрахунок АГС).

Такі дії, на переконання Позивача, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єктів владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Згідно зі ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Статтею 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 340/4174/23, адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону. За своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (статті 217, 238 Господарського кодексу України).

Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування визначають суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та нараховують їм адміністративно-господарські санкції, про що спільно з органами ПФУ направлять суб`єктам господарювання відповідні розрахунки. Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю також вправі вимагати стягнення у судовому порядку несплачених суб`єктами господарювання у встановлений строк адміністративно-господарських санкцій та пені, нарахованої за порушення термінів їх сплати.

Отже, надісланий Позивачу розрахунок, створений Відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій Відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Питання про виконання чи невиконання Позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Верховний Суд зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У спірних правовідносинах Відповідач прав, свобод чи інтересів Позивача не порушував, будь-якої шкоди йому не завдав.

Крім того, Верховний Суд вказав, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для Позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Предметом спору у даній адміністративній справі є: визнання протиправними дій Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені; скасування нарахованих Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій для ПЗЗСО «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст складено 11.07.2024 року.