Ухвала

від 15.08.2024 по справі 320/38308/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №320/38308/23

адміністративне провадження № К/990/31165/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ"

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року

у справі №320/38308/23

за позовом Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ"

до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватний заклад загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" (далі - скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просив:

- визнати протиправними дії Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "Ті Джі Ай Академія" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені;

- скасувати нараховані Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції для Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "Ті Джі Ай Академія" за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, закрито провадження у справі.

Не погодившись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватний заклад загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "Ті Джі Ай Академія", в інтересах якого діє адвокат - Шульга Юрій Васильович, 09 серпня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрито провадження за позовною заявою Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року провадження у справі №320/38308/23 закрито, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даних правовідносинах слід застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23 та сформований за подібних правовідносин. Разом з тим дійшов висновку про те, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Водночас законність дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також дій по обчисленню зазначених у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватний заклад загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що предметом позову у даній адміністративній справі є оскарження не акта, а дій Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування Приватному закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "Ті Джі Ай Академія" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 20525,07 грн та пені, які визначені позивачу до сплати на підставі розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши мотиви і доводи касаційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалив постанову від 11 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

В свою чергу залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості застосування судом першої інстанції до даних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Приватний заклад загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, оскільки позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, не роз`яснив до юрисдикції якого суду відноситься розгляд таких справ. Крім того, позивач просить здійснити відступлення від висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23 та застосованого судами першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Разом з тим, позивач наголошує, що предметом спору у справі є саме визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, а не оскарження розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши мотиви і доводи касаційної скарги, якими позивач обґрунтовує незаконність оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх відхилення.

Так надісланий позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23.

В свою чергу позивач вважає, що застосований судами висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23 є неефективним, оскільки суб`єкту господарювання постійно нараховується пеня за несплату адміністративно-господарських санкцій та просить Суд застосувати механізм відступлення від даного висновку.

На цій підставі Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 вказала, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.

До того ж, відповідно до сталої практики ЄСПЛ відступ від раніше сформованої правової позиції повинен мати реальне підґрунтя, про що йдеться, зокрема, у пункті 70 рішення "Chapman v. the United Kingdom" (заява №27238/95).

Таким чином, необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Причинами для відступу можуть бути лише вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією мотивуючи це потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин.

Станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданого у постанові від 10 січня 2024 року у справі №340/4174/23 висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку. Крім того, така необхідність належним чином не обґрунтована скаржником у касаційній скарзі.

Колегія суддів також вважає, що законність дій відповідача щодо його створення/надіслання та дій по обчисленню зазначених у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства, враховуючи, що такі дії вчинені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на виконання покладених Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII завдань.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не роз`яснив до юрисдикції якого суду відноситься розгляд таких справ колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №9901/266/20 та від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23, звертала увагу, що поняття "справа, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскаржуваний розрахунок адміністративно-господарських санкцій за своєю суттю не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Вирішення судами справ, предмет спору у яких не стосується жодних порушених прав, зокрема, суб`єкта господарювання, не підлягає судовому розгляду.

Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки справу, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, слід розуміти у такому контексті, що спір взагалі не підлягає судовому розгляду.

З огляду на те, що розгляд заявлених позовних вимог перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачу до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є вмотивованими і такими, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях частини першої статті 238 КАС України. Правильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного суд, касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 238, 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №320/38308/23 за позовом Приватного закладу загальної середньої освіти "Ірпінський ліцей "ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ" до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

Т.Г. Стрелець