Ухвала

від 17.06.2024 по справі 487/140/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/140/24

Провадження №6/487/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Беспалько А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», стягувач Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк», боржник ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів №2-16/2009 від 30.03.2010, виданих на виконання рішення Заводського районногосуду м.Миколаєва від 13.08.2009 у справі №2-16/2009 та просить поновити пропущений строк для пред`явлення їх до виконання.

Заява обґрунтована тим, що 13 серпня 2009 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-16/2009 позов Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 92570 грн. 62 коп. та судові витрати у розмірі 30 грн. 07 жовтня 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/6896/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено стягувана Публічне акціонерне товариство «СЕБ-Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» щодо виконання рішення у справі №2-16/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №168-г/41 від 22.08.2007 року. З відповідді Заводського ВДВС м. Миколаєва від 16.10.2023 стало відомо, що на виконанні перебувало ВП №25992353 з примусового виконання виконавчого листа №2-16/2009, виданого 30.03.2010 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у сумі 92 570,62 грн., яке завершено 31.03.2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа № 2-16/2009, виданого 30.03.2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 , є таким, що сплинув щонайраніше 31.03.2020 року. ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк», оригіналів виконавчих документів № 2-16/2009 від стягувача не отримало. Місцезнаходження виконавчих документів наразі невідомо. Через це заявник здійснив дії по розшуку виконавчих документів. З результату пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень стало відомо, що 20.04.2011 року Заводським відділом ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження № 25992353, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ «СЕБ Банк». З метою з`ясування перебігу строку виконавчого документа № 2-16/2009, виданого 30.03.2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 , представник ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся до Заводського відділу ДВС. З відповіді Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.10.2023 року за вих.№ 96444/20.11-35/9 вбачається, що матеріали виконавчого провадження № 25992353 знищено за закінченням терміну зберігання. Тобто, копії документів, що підтверджують направлення виконавчого листа та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу Заводський відділ ДВС надати не зміг. З відповіді Фонду гарантування вкладень фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку від 25.10.2023 року за вих. № 069-60-308/23 також вбачається, що на адресу листування Фонду та/або ПАТ «Фідобанк» оригінали виконавчих документів № 2-16/2009, виданих Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 не надходили. Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на даний час відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ «Фідобанк», ПАТ «СЕБ Банк» або ТОВ «Консалт Солюшенс» - немає, а отже, наразі не перебувають на примусовому виконанні і виконавчі документи № 2-16/2009, видані Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 . За таких обставин, вважає, що зазначені обставини свідчать про втрату оригіналів виконавчих листів, в силу чого ТОВ «Консалт Солюшенс» вимушене звернутися з заявою про видачу дубліката виконавчого документа № 2-16/2009, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.01.2024 року прийнято до провадження вказану заяву та призначено справу до судового розгляду.

03.04.2024 від представника боржника ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в яких представник заявника просив в задоволенні заяви ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» відмовити. В запереченні зазначає, що 07.06.2012 право вимоги за кредитним договором перейшло від ПАТ «СЕБ Банк» до ПАТ «ФІДОБАНК», але останній не звертався з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № 25992353 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2-16/2009. Представником ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до заяви не надано доказів звернення до ПАТ «СЕБ Банк», з приводу наявності у нього виконавчого листа №2-16/2009, який був повернутий постановою від 31.03.2017 р. Крім того, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» набуло право вимоги 03.02.2021, але з заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернулося лише 27.09.2021 р. Заходи по встановленню місцезнаходження виконавчого листа №2-16/2009 розпочато лише в листопаді 2023 року. Представником ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» не наведено обставин, з наданням належним чином оформлених доказів на їх підтвердження, що б свідчили про втрату виконавчого листа №2-16/2009 та поважності підстав для поновлення строку на пред`явлення його до примусового виконання. Також зазначив, що при подачі заяви ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до суду, жоден з наданих доказів в додатках до заяви не були належним чином засвідчені.

03.04.2024представник заявника ОСОБА_3 надав досуду додатковіпояснення усправі.Згідно яким,представник непогоджується здоводами наведенимиу запереченняхпредставника боржника. Щододоводів проте,що судуне наданодоказів зверненнядо ПАТ«СЕБ БАНК»з приводунаявності внього виконавчоголиста усправі №2-16/2009,який бувповернутий органомпримусового виконанняпостановою від31.03.2017повідомляє наступне:згідно СтатутуПублічного акціонерноготовариства «Фідобанк»,затвердженого РішеннямЗагальних зборівакціонерів ПАТ«Фідобанк від14квітня 2016року,Публічне акціонернетовариство «Фідобанк»є юридичноюособою,створеною внаслідокзміни найменуванняПублічного акціонерноготовариства «СЕББанк» напідставі рішенняЗагальних зборівакціонерів від07червня 2012року тазміни найменуванняАкціонерного банку«Ажіо»,зареєстрованого Національнимбанком України02жовтня 1991року (Реєстраційний№11)на підставірішення Загальнихзборів акціонеріввід 01березня 2006року.Банк єправонаступником всіхправ таобов`язківПАТ «СЕББанк».Вказане підтверджуєтьсявідповіддю ПАТ«Фідобанк» завих.№03-434від 07.05.2021року зкопією СтатутуПАТ «Фідобанк».ПАТ «Фідобанк»,приймаючи насебе всіправа таобов`язкиПАТ «СЕББанк»,не змінювалокоду Єдиногодержавного реєструпідприємств таорганізацій України(ЄДРПОУ).Тому зогляду нате,що позивач(ПАТ«СЕБ Банк»)змінив найменуванняюридичної особита ставПублічним акціонернимтовариством «Фідобанк»,заявник і звернувся до ПАТ «Фідобанк» з адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо наявності у попереднього стягувача виконавчого листа № 2-16/2009, виданого щодо боржника ОСОБА_1 . Таким чином вважає, що вимога ТОВ «Консалт Солюшенс» про видачу дублікатів виконавчих документів, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ПАТ «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

17.06.2024 від представника боржника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі боржника та її представника. В задоволенні заяви просив відмовити.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 442 ЦПК України заяву було розглянуто за відсутності учасників.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах цивільної справи №2-16/2009 та подану заяву, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 серпня 2009 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-16/2009 позов Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 92570 грн. 62 коп. та судові витрати у розмірі 30 грн.

30.03.2010 представник Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» отримав виконавчі листи у справі №2-16/2009.

07 жовтня 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/6896/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «СЕБ-Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» щодо виконання рішення у справі №2-16/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №168-г/41 від 22.08.2007 року.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк від 14 квітня 2016 року, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 07 червня 2012 року та зміни найменування Акціонерного банку «Ажіо», зареєстрованого Національним банком України 02 жовтня 1991 року (Реєстраційний №11) на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 01 березня 2006 року. Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «СЕБ Банк».

Як вбачається з відповіді Заводського ВДВС м. Миколаєва від 16.10.2023 на адвокатський запит представника заявника, у відділі на виконанні перебувало ВП №25992353 з примусового виконання виконавчого листа №2-16/2009, виданого 30.03.2010 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у сумі 92 570,62 грн., яке завершено 31.03.2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Надати копії постанови не виявилось можливим, оскільки виконавчий документ повернений стягувачу та виконавче провадження знищено, у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

З відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2023, наданої на адвокатський запит представника заявника від 24.10.2023 вбачається, що оригінали виконавчих листів на адресу Фонду не надходили.

Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа з видачею дубліката виконавчого документу в їх взаємозв`язку та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. (Постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Тобто, право на отримання стягувачем дубліката виконавчого листа з втратою його оригіналу, а також незавершеним строком для пред`явлення його до виконання, що є запобіжником від подвійного стягнення боргу.

За таких обставин, першочерговим є вирішення судом питання стосовно наявності поважних підстав пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа. (Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, строк переривається у випадку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання. Строк повторного пред`явлення виконавчого листа у справі №2-16/2009 розпочався 01.04.2017 з наступного дня після винесення державним виконавцем Заводського ВДВС у ВП №25992353 постанови від 31.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу на підстави п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», і закінчився 01.04.2020 року. Так, пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлено у разі пропуску цього строку тільки з причин, визнаних судом поважними.

Щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, представник заявника посилається лише на те, що оригінали виконавчих листів не були отримані ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» від попереднього кредитора, правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з АСВП вбачається відсутність, станом на 17.06.2024 на виконанні виконавчих документів по справі 2-16/2009 про стягнення коштів з ОСОБА_1 .

Тобто, після повернення виконавчих листів стягувачеві, ПАТ «СЕБ БАНК» протягом встановленого законом строку не вживав жодних дій для повторного пред`явлення цих виконавчих листів до виконання, будь-яких доказів звернення первісним кредитором до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи не міститься.

Станом на 07.10.2021 дату на набуття заявником ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення коштів закінчився трирічний строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Нормою ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Разом з тим, суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Таким чином, обставини вказані стягувачем в заяві не свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання пропущений з поважних причин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не поважні, а тому, строк не підлягає поновленню.

Отже, відсутня одна з передбачених законом обов`язкових умов для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з аналізу пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 419/310/12.

Разом з тим, заявником не надано суду жодних доказів втрати виконавчих листів, виданих на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.08.2009 у справі № 2-16/2009.

Посилання заявника щодо втрати оригіналів виконавчих листів, зокрема, у зв`язку з відсутністю останніх у попереднього кредитора, а також на те, що в АСВП, на час його звернення із вказаною заявою до суду, не здійснюються жодні виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 з виконання вказаного рішення суду з їх примусового виконання, що свідчить про їх втрату є необґрунтованими та такими, що не доводять факт їх втрати та відповідно, не можуть бути прийняті судом як докази їх втрати, тому, відповідно підстав для видачі дублікату виконавчого листа не вбачається.

Як вже зазначалося судом, відповідно до правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35) у разі якщо сплив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, вимоги заяви щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодо видачі дубліката виконавчого листа.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Консалт Солюшенс»про видачудублікатів виконавчихлистів тапоновлення строкудля пред`явленняїх довиконання- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Суддя: С.М. Афоніна