Постанова

від 09.07.2024 по справі 927/37/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 927/37/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Биховцова О.А. за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Шамко О.Б. за ордером; Невмержицька І.М. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2024 про залишення позову без розгляду

у справі № 927/37/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Любецької селищної ради,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сіті-Бас"

та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Промкомплект"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року позов залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не доведено невжиття Любецькою селищною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, відтак і бездіяльності позивача, а отже не довів підстав для представництва Любецької селищної ради при зверненні з цим позовом до суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ "ВКФ "Промкомплект" протягом тривалого часу (не менше трьох років) здійснює видобуток піску на території Любецької селищної ради Чернігівського району за межами с.Неданчичи, яке входить до Любецької ОТГ, обґрунтовуючи це тим, що придбало у ТОВ "Авто-Бас-Сіті" пісок об`ємом 693851 тони на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2018; до обов`язків Любецької селищної ради, як органу місцевого самоврядування, належить здійснення контролю за використанням та охороною надр та земель, однак вона, не зважаючи на тривале здійснення діяльності, пов`язаної з видобутком та реалізацією піску, протягом майже трьох років не вжила жодних заходів реагування, що свідчить про її самоусунення від виконання покладених на неї законодавством обов`язків та стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави; прокурор звертався до селищної ради 15.12.2023 з повідомлення про установлені обставини здійснення видобутку піску, однак остання листом від 21.12.2023 повідомила прокурора про відсутність відомостей про наявність правочину між відповідачами щодо реалізації піску та про те, що заходи реагування не вживались; зі змісту вказаного листа вбачається відсутність будь-якої ініціативи органу місцевого самоврядування у встановленні істини у справі та бажання надати належну оцінку спірній ситуації та не ініціював надання додаткового часу для ознайомлення з будь-якими документами, що прокурором розцінено як бездіяльність органу, уповноваженого на захист інтересів держави, що надає підстави прокурору для звернення з позовом до суду; поведінка селищної ради вже після відкриття провадження у справі свідчить про продовження бездіяльності, оскільки останнім не подано до суду жодного процесуального документу, на висловлення позиції щодо позову, не наведено будь-яких міркувань щодо обставин справи; селищній раді було достеменно відомо про наявність значеного обсягу піску на земельних ділянках з судових рішень, постановлених у справах, учасником яких вона була; отже, прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; крім цього, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень у старшого прокурора групи прокурорів у відповідному кримінальному проваджені повноважень на установлення підстав для вжиття заходів представницького характеру та підготовки відповідних документів для звернення з позовом до суду. Також просить долучити до справи наказ №200, висновок від 01.12.2023 та рішення суду у справі №927/909/21, оскільки питання щодо компетенції повноважень прокурора винило лише у підготовчому засіданні і суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про надання часу для подачі відповідних документів.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що прокурором не доведено факту неналежного виконання Любецькою селищною радою своїх зобов`язань щодо захисту державних інтересів, а тому відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави; на спірних земельних ділянках відсутні будь-які родовища корисних копалин, що виключає їх видобування, а також будь-яке порушення, в тому числі і інтересів держави; матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є належними і допустимими доказами; додані прокурором до апеляційної скарги додаткові докази не підлягають прийняттю.

За клопотанням представника відповідача 2 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду до їх електронних кабінетів.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача і відповідача 1.

Прокурор у судовому засіданні просила долучити додаткові докази до матеріалів справи, а також підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти долучення до справи наданих прокурором доказів, також заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши клопотання прокурора про долучення нових доказів, апеляційним судом відмовлено у його задоволенні, оскільки прокурор не обґрунтував належним чином неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2023 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся у Господарський суд Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сіті-Бас" та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Промкомплект", у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу товару №32 від 27.11.2018, укладений між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №42021272010000042, зареєстрованого 29.04.2021, встановлено, що між відповідачами укладено договір купівлі-продажу піску, який взагалі не перебував у власності (розпорядженні) відповідача 1, однак на підставі оспорюваного договору відповідач 2 фактично здійснює незаконне добування піску без спеціального дозволу та його реалізацію із інших земельних ділянок. Прокурор вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням Кодексу України про надра, а тому відповідно до ст. 203, 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Обґрунтовуючи підстави для подання позову в інтересах держави в особі Любецької селищної ради, прокурор посилався на те, що внаслідок реалізації приватними суб`єктами господарювання піску - корисної копалини місцевого значення та використання її без отримання відповідних погоджень з уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, державний та місцевий бюджети недоотримують значні надходження.

Пісок як корисна копалина та природний ресурс знаходиться на території Любецької територіальної громади і належить їй на праві комунальної власності, крім того, саме до компетенції Любецької селищної ради відносяться повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр.

Прокурором у кримінальному провадженні - начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) обласної прокуратури Лук`янець Д.П. була винесена постанова про розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023, оскільки за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42021272010000042 були встановлені підстави для вжиття заходів реагування представницького характеру - шляхом пред`явлення позову до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32, укладеного між ТОВ "ВКФ "Промкомплект" та ТОВ "Авто-Сіті-Бас" про реалізацію піску річкового об`ємом 693851 тон.

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури було направлено листа від 15.12.2023 №12-1348ВИХ-23 до Любецької селищної ради, яким повідомлено про вказані обставини видобування піску та з проханням у строк до 20.12.2023 повідомити про наявність у Любецькій селищній раді відмостей щодо набуття та реалізацію ТОВ "ВКФ "Промкомплект" піску із земель Придніпровської та Кривореченської ділянок в адміністративних межах Неданчинцької сільської ради та чи вживалися селищною радою заходи реагування до усунення допущених порушень законодавства у сфері використання надр. У випадку невжиття заходів претензійно-позовного характеру до усунення зазначених порушень, просив в обов`язковому порядку проінформувати конкретні пропозиції та позицію селищної ради з цього приводу.

У відповідь на вказаний лист прокурора Любецька селищна рада листом від 21.12.2023 за вих.№02-09/1695 повідомила наступну інформацію: ТОВ "ВКФ "Промкомплект" та ТОВ "Авто-Сіті-Бас" не звертались до Любецької селищної ради щодо надання останнім дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення. Про укладений договір купівлі-продажу від 27.11.2018 щодо придбання річкового піску в кількості 693851 тони стало відомо лише з листа Чернігівської обласної прокуратури. У Любецькій селищній раді відсутні відомості щодо набуття та реалізації ТОВ "ВКФ "Промкомплект" піску із земель Придніпровської та Кривореченської ділянок в адміністративних межах Неданчинцького старостинського округу. Любецькою селищною радою не вживалися заходи реагування для усунення допущених порушень законодавства у сфері використання надр.

Листом від 25.12.2023 №12-1989-23 в.о. начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Чернігівської обласної прокуратури повідомила Любецьку селищну раду про те, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обласною прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до ТОВ "Авто-Сіті-Бас" та ТОВ ВКФ "Промкомплект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32.

29.12.2023 позовна заява з додатками була направлена поштовим відправленням до Господарського суду Чернігівської області.

Під час підготовчого провадження відповідачем 2 було подано клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, з посиланням на те, що прокурор не дотримався розумних строків (хоча б один місяць), протягом яких селищна рада могла б провести досудову підготовку або претензійну роботу для самостійного представництва інтересів держави у суді.

При розгляді вказаного клопотання у суді першої інстанції представник відповідача 2 також зазначив, що підстави для вжиття заходів реагування представницького характеру - шляхом пред`явлення позову до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу встановлені старшим прокурором групи прокурорів Дарією Лук`янець у кримінальному провадженні №42021272010000042 від 29.04.2021 за ч. 1 ст. 240 КК України, про що вказано у постанові про розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023, і на думку представника відповідача 2, вказаний прокурор відповідно до положень ст. 128 КПК України мала права встановлювати такі підстави лише для подання цивільного, а не господарського позову.

Прокурор, заперечуючи проти вказаних доводів, у суді першої інстанції посилався на те, що Любецька селищна рада не збиралась подавати позов до суду про визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки про це не зазначала у своїй відповіді на повідомлення прокурора про виявлення порушення інтересів територіальної громади. Також зазначив про наявність повноважень у прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, на встановлення підстав необхідності захисту інтересів держави в порядку господарського судочинства, такі повноваження встановлені внутрішніми документами Чернігівської обласної прокуратури.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року позов залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не доведено невжиття Любецькою селищною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, відтак і бездіяльності позивача, а отже не довів підстав для представництва Любецької селищної ради при зверненні з цим позовом до суду. Також суд погодився з доводами відповідача 2 про відсутність у старшого прокурора групи прокурорів Дарії Лук`янець для встановлення підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру для звернення до господарського суду із позовом про визнання недійсними спірного договору купівлі-продажу.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

За змістом частини другої статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 45)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову).Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (речення третє абзацу третього статті 45 ЦПК України у вказаній редакції).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Так, відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами третьою та п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 10 Кодексу України про надра до компетенції сільських, селищних, міських і районних рад, і рад об`єднаних територіальних громад у сфері регулювання гірничих відносин відноситься зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною надр.

За пунктом 1 підпункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема, здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до статті 6-1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень органів виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор вважає, що на підставі оспорюваного договору відповідач 2 фактично здійснює незаконне добування піску без спеціального дозволу на території Любецької селищної ради Чернігівського району за межами с.Неданчичи, яке входить до Любецької ОТГ,

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення із цим позовом до суду, оскільки Любецька селищна рада цього не зробила, до обов`язків органів місцевого самоврядування, зокрема Любецької селищної ради, належить здійснення контролю за використанням та охороною надр та земель. Ураховуючи компетенцію та повноваження органу місцевого самоврядування прокурор вважає, що селищна рада не могла не знати про здійснення видобутку піску на території громади, більше того була зобов`язана здійснювати контроль за використанням надр у межах ОТГ.

Однак, за доводами прокурора, Любецькою селищною радою не зважаючи на тривале здійснення ТОВ "ВКФ "Промкомплект" діяльності, пов`язаної з видобутком та реалізацією піску в межах об`єднаної територіальної громади, орган місцевого самоврядування жодних заходів, спрямованих як на проведення заходів контролю, на з`ясування обставин та правових підстав здійснення такої діяльності, наявності спеціальних дозволів у суб`єктів господарювання, так і упередження чи припинення такої діяльності протягом майже трьох років взагалі не вживає. Наведене, на думку прокурора, свідчить про факт самоусунення Любецької селищної ради від виконання покладених на неї законодавством обов`язків щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр та землі, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства вже є достатньою підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави.

Прокурор долучив до позовної заяви лист-відповідь селищної ради від 21.12.2023, в якому вона повідомила, що відповідачі не звертались до ради щодо надання їм дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; про укладений договір купівлі-продажу від 27.11.2018 раді стало відомо лише з листа прокуратури; у раді відсутні відомості щодо набуття та реалізації відповідачем 2 піску із земель Придніпровської та Кривореченської ділянок в адміністративних межах Неданчинцького старостинського округу, і Любецькою селищною радою не вживалися заходи реагування для усунення допущених порушень законодавства у сфері використання надр.

Матеріали справи також не містять доказів того, що Любецька селищна рада повідомляла прокурора про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави, захист яких у спірних правовідносинах має здійснювати саме ця селищна рада, заходів для їхнього захисту у судовому порядку не вжила. Тобто виявила бездіяльність. Це дало підстави прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї селищної ради. Остання наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила.

Прокурор у позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягає у тому, що внаслідок реалізації приватними суб`єктами господарювання піску - корисної копалини місцевого значення та використання її без отримання відповідних погоджень з уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, державний та місцевий бюджети недоотримують значні надходження.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

При цьому, позов прокурором подано з наданням селищній раді розумного строку, оскільки у даному випадку інтереси держави потребували невідкладного захисту через те, що відповідачами, за доводами прокурора, продовжується видобуток піску, отже можливе настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

Законом України "Про прокуратуру" одним із організаційних основ діяльності органів прокуратури визначено єдність системи прокуратури України, яка відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 7 вказаного Закону забезпечується у тому числі єдиним статусом прокурорів.

Перелік осіб, які мають статус прокурора, визначено ст. 15 Закону України "Про прокуратуру". До вказаного переліку включено, зокрема, керівника обласної прокуратури, першого заступника керівника обласної прокуратури; заступника керівника обласної прокуратури, керівника підрозділу обласної прокуратури, заступника керівника підрозділу обласної прокуратури, прокурора обласної прокуратури, та ін. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Таким чином, всі працівники органів прокуратури, які відповідно до статті 15 Закону України "Про прокуратуру" мають статус прокурора, у тому числі керівник підрозділу обласної прокуратури, мають однакові повноваження, зокрема і в частині виявлення та встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, незалежно від здійснення чи не здійснення ним процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

Відповідно до п. 4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави" відомості для встановлення наявності підстав для застосування заходів представницьких повноважень прокурори можуть отримувати, зокрема, з матеріалів кримінальних проваджень.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника прокуратури Чернігівської області Андрій Никифорук на підставі постанови про розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023, прийнятої прокурором у кримінальному провадженні - начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) обласної прокуратури Лук`янець Д.П., прийняв рішення про здійснення представництва інтересів держави шляхом подання даного позову, що відповідає наведеним положенням чинного законодавства.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор виконав вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Любецької селищної ради, яка самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, тому позовні вимоги прокурора, який, на думку суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягають розгляду по суті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року.

3. Справу передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.07.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова