Рішення

від 01.07.2024 по справі 902/51/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2024 р. м. ВінницяCправа № 902/51/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, код - 35571472

до: Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ", вул. Соборна, буд. 91, кв. 23, м. Вінниця, 21050, код - 35996740

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

про стягнення 2 254 713,08 грн

за участю представників:

позивача: Ізвєков Віталій Володимирович

відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

09.01.2024 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 08.01.2024 року) (вх. № 50/24 від 09.01.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" до Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" та до ОСОБА_1 про стягнення 2 254 713,08 грн неустойки за невиконання обов`язку повернути об`єкт лізингу у зв`язку з достроковим припиненням договору лізингу № 00007768 від 25.06.2013 року.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року відкрито провадження у справі № 902/51/24 за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 11.03.2024 року.

23.02.2024 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 20.02.2024 року) (вх.канц. № 01-34/1972/24 від 23.02.2024 року) та заява про застосування строку позовної давності (б/н від 20.02.2024 року) (вх.канц. № 01-34/1974/24 від 23.02.2024 року).

Ухвалою суду від 23.02.2024 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", адвоката Бісик Яніни Вікторівни у всіх судових зсіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

27.02.2024 року від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 27.02.2024 року) (вх.канц. № 01-34/2130/24).

11.03.2024 року від представника відповідача 1 надійшло клопотання (б/н від 08.03.2024 року), в якому останній просить проводити судове засідання за відсутності уповноваженого представника ПП "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" та зазначає, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.03.2024 року задоволено клопотання відповідачем 2 про витребування для огляду з Архівного відділу Господарського суду Вінницької області матеріали судових справ № 902/591/17, 902/442/18.

21.03.2024 року на електронну адресу суду від Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 29811 від 21.03.2024 року.

01.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 01.04.2024 року) (вх.канц. 3 01-34/3471/24).

08.04.2024 року від представника відповідача надійшла заява (б/н від 08.04.2024 року) (вх.канц. 3 01-34/3701/24) про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності.

У судовому засіданні 09.04.2024 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження передбачений ч. 3, ст. 177 ГПК України на 30 днів.

11.05.20024 року до суду від Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці надійшов лист № 59386 від 08.04.2024 року.

13.05.2024 року на електронну адресу суду від СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов лист № 8814/2001 від 10.05.2024 року.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/51/24 до судового розгляду по суті на 30.05.2024 року

На стадії розгляду по суті судом оголошено перерву до 05.06.2024 року.

У судовому засіданні 05.06.2024 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.06.2024 року.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

06.06.2024 року до суду на виконання вимог ухвали суд від представника позивача надійшла заява (б/н від 06.06.2024 року) (вх.канц. №01-34/5931/24).

При цьому, суд зазначає, що у зв`язку із зайнятістю судді суддя Міліціанова Р.В. у розгляді інших судових справ, а також участі у якості судді спікера Господарського суду Вінницької області у круглому столі з питань застосування процедур медіації, судове засідання 27.06.2024 року не відбудеться.

Ухвалою суду від 21.06.2024 року повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 01.07.2024 року.

У судовому засіданні 01.07.2024 року прийняли участь представники позивача та відповідачів, які підтримали раніше висловлені позиції по суті спору.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Як вбачається із позовної заяви позивач посилається на укладенням з відповідачем договору фінансового лізингу № 00007768 від 25.06.2013 року відповідно до якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" передано, а ПП "Арт Хаус Мілленіум" прийнято в користування об`єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Touareg NF 3.0I V6 TDI, 2013 р. виробництва.

За твердженням позивача, починаючи з січня 2015 р. відповідачем порушено умови договору стосовно строку сплати щомісячних лізингових платежів, визначених у плані відшкодування, які перевищували термін 30 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було надіслано на адресу останнього вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та відмову від договору.

Однак, як вказує позивач, об`єкт лізингу в зазначений строк повернуто не було, зобов`язання з оплати заборгованості, в термін визначений у вимозі не виконано, в зв`язку з чим на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса було відкрито виконавче провадження щодо повернення предмету лізингу, яке на даний момент не закінчено.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором зумовило, як вказує позивач, звернення ТОВ "Порше Лізинг Україна" з позовом до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Як зазначає позивач незважаючи на існуючі судові рішення, які набрали законної сили, відповідач їх не виконав, транспортний засіб Лізингодавцю не повернув та фактично продовжує неправомірно користуватися автомобілем.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" та до ОСОБА_1 2 254 713,08 грн неустойки за невиконання обов`язку повернути об`єкт лізингу у зв`язку з достроковим припиненням договору лізингу № 00007768 від 25.06.2013 року.

Позовні вимоги до ОСОБА_1 пред`явлені, як до поручителя за договором поруки (т. 1 а.с. 1-6).

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 ( ОСОБА_1 ) просить суд застосувати до позвних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову враховуючи наступне.

Згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 року у справі № 902/591/17 встановлено факт розірвання Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року починаючи з 04.12.2015 року.

При цьому, вказана обставина визнається позивачем у позові та додаткового доказуванню не потребує.

Також, останній зазначає, що п. 12 розділу "Умови поруки" договору визначено, що ці умови поруки набирають чинності з моменту його позивачем та поручителем за залишаються чинними до повного виконання зобов`язань Лізингоодерувача передбачених пунктом 12 цього контракт.

При цьому, за змістом частини четвертої етапі 559 ЦК України (редакції чинній на момент укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоїн, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

А отже, оскільки рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 року у справі № 902/591/17 встановлено факт розірвання Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року починаючи з 04.12.2015 року та позивач мав право пред`явити позов до поручителя протягом одного року тобто до 04.12.2016 року (т. 1, а.с. 25-27).

У відзиві на позовну заву представника відповіадча 1 (Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ") не визнає заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, зазначаючи про те що Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 року у справі №902/591/17 (в м/с) встановлено факт розірвання Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013р. починаючи з 04.12.2015 року. Вказана обставина визнається позивачем у своєму позові та додаткового доказуванню не потребує.

Відповідно до листа Харківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Харківській області №15969 від 21.12.2016 року вбачається, що з заяви стягувача, автомобіль знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., с. Пісочин, вул. Транспортна 1 (додаток №4).

Окрім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно якого Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020010004108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відкритого за заявою ПП «АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ» за фактом вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, а саме автомобілем Volkswagen, модель Touareg (додаток №5).

Таким чином наведені вище обставини не дають можливості достеменно та беззаперечно стверджувати про фактичне перебування об`єкту лізингу у користуванні відповідача.

Таким чином, рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/591/17 встановлено факт розірвання Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013р. починаючи з 04.12.2015 року, натомість рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/442/18 встановлено, що ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» не доведено факту перебування об`єкту лізингу у користуванні ПП «АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ», що є підставою задля відмови у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 41-43).

01.04.2024 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому підтримано позовні вимоги, так як з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов`язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов`язок негайно повернути об`єкт лізингу у відповідному стані.

Станом на день звернення з даним позовом в матеріалах справи відсутні докази повернення об`єкту лізингу транспортного засобу VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

Невиконання Відповідачем-1 обов`язку щодо негайного повернення об`єкта лізингу після 14.12.2015 є порушенням умов Договору, що породжує підстави для застосування відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України) такої форми майнової відповідальності як неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Отже, розмір лізингового платежу є основою для розрахунку неустойки за невиконання обов`язку повернути Автомобіль у зв`язку із достроковим припиненням Договорів лізингу.

Відповідачем-1 не заперечується, що після 14.12.2015 він не повернув Позивачу об`єкт лізингу з користування.

Натомість, Відповідач-1 всіляко намагається перешкоджати поверненню об`єкта лізингу у володіння Позивача, в тому числі і шляхом ініціювання кримінального провадження.

Невірним є посилання рішення господарського суду Вінницької Області від 22.10.2018 по справі №902/442/18 як на преюдицію стосовно того, що об`єкт лізингу не перебував у користуванні Відповідача-1, тож відсутні підстави для задоволення позову.

У вказаному рішенні суд лише зазначив, що матеріали справи не містять достеменних та беззаперечних доказів які б підтверджували факт перебування об`єкту лізингу у користуванні відповідача в період з вересня 2017 по червень 2018, як підстави для відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, що є складовою лізингового платежу.

Тобто, мала місце оцінка доказів у конкретній справі, що жодним чином не співвідноситься з предметом доказування в межах нашої справи (т. 1, а.с.68-71).

23.02.2024 року від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій зазначено, що строк договору лізингу закінчився 04.12.2015 року, позов подано до суду 09.01.2024 року.

Тому, при звернення до суду пропущено, визначений ст. 258 ЦК України, строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову (т. 1, а.с. 29-31).

08.04.2024 року від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності, згідно якої початком перебігу позовної давності слід вважати дату розірвання Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013р. починаючи з 04.12.2015 року.

З огляду на вищевикладене вбачається, що Позивачем при поданні даного позову до господарського суду Вінницької області 09.01.2024 року було пропущено строк позовної давності передбаченого ст. 258 ЦК України, що є підставою задля відмови у задоволенні позову згідно ст. 267 ЦК України.

Статтею 267 вказаного Кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, відповідно до положень ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Тому, відповідач просить застосувати до позову про стягнення неустойки за договором фінансового лізингу та витребування майна передбачені ст. 267 Цивільного Кодексу України правові наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 75, 76).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець, Позивач) та Приватним підприємством "Арт Хаус Мілленіум" (Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00007768.

Об`єктом лізингу є транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 вартістю 88 708,00 дол. США, що еквівалентно 724 744,36 грн.

Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід`ємну частину Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р., визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом.

Згідно із пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

У п. 6.18. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.

Відповідно до п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування); строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1 Загальних комерційних умов договору).

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням (поверненням) об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу (п.13.5 Загальних комерційних умов).

25.06.2013 року сторонами підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу).

На виконання умов Договору за актом прийому-передачі від 08.07.2013 року позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 вартістю 724 744,36 грн.

16.11.2015 року відповідачу було виставлено вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року та необхідність повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об`єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу знаходження ПП "Арт Хаус Мілленіум".

27.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 року.

20.07.2016 року постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

01.08.2016 року винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум".

Невиконання лізингоодержувачем зобов`язання щодо повернення об`єкту лізингу у визначені договором строки та продовження користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна, мало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення з ПП "Арт Хаус Мілленіум" плати за фактичний час користування об`єктом лізингу після припинення Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року в сумі 93 512,10 грн за період з лютого по квітень 2017 р. та 6 000 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 року у справі №902/591/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93 512,10 грн плати за час користування об`єктом лізингу та 1 503,53 грн витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 6 000,00 грн збитків відмовлено.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 року у справі № 902/442/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 218 378,05 грн заборгованості за платежами (процентів та комісії), 13 939,65 грн пені, 4 181,88 грн - 3 % річних, 13 100,99 грн інфляційних втрат та 3 744,01 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Інформація про виконання відповідних судових рішень, які набрали законної сили, у матеріалах справи відсутня.

Надаючи правову оцінку предмету спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору фінансового лізингу.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.

Таке право, зокрема, передбачено ч.2 ст.7 названого Закону, відповідно якого лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У відповідності до п. 12.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та, також серед іншого, право на повернення об`єкту лізингу.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними телефону засобами зв`язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки (12.7. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

У випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13. Загальних комерційних умов).

Як вбачається із матеріалів справи, вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 16.11.2015 року позивач подав до відділення поштового зв`язку ДП "Укрпошта" 20.11.2015 року.

Таким чином, Договір про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 року є розірваним з 04.12.2015 року.

Зазначені обставити визнавалися сторонами та підтверджуються Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 року у справі № 902/591/17, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного суду від 22.11.2017 року.

Першочергово суд звертає увагу, що при визначенні розміру позовних вимог позивачем не у повній мірі враховано структуру лізингових платежів, а також правові висновки Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін оскаржувані у справі судові рішення, дійшов висновків про те, що Податковим Кодексом України як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд, розглядаючи справу № 916/1319/19, зазначив, що, виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном (Постанова ОП КГС ВС від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16910/20).

Відповідно до умов Договору профінансовий лізинг сторонами узгоджено розмір лізингових платежів з урахуванням ПДВ, який становить 20%.

Тому, нарахування позивачем неустойки включно із сумою ПДВ (що з урахуванням ціни позову складає 450 942,62 грн) суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Верховного Суду.

Також, у пункті 6.28 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначено, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

У постанові від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наслідком розірвання договору є відсутність обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Однак, позивачем розраховано суму вимог з урахуванням усіх складових лізингового платежу, включаючи відшкодування вартості майна.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Тобто, законом не передбачено такої складової лізингового платежу як «за користування предметом лізингу».

Склад лізингового платежу визначено п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Детальний склад лізингового платежу вказаний у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) що є додатком до Договору фінансового лізингу №00007768.

Оскільки, договір припинив свою дію 04.12.2015, то останнім періодом нарахування лізингових платежів є листопад 2015 року.

Відповідно до графіку розмір лізингового платежу за листопад 2015 року становить 1 647,86 доларів США, з яких: 722,83 доларів США відшкодування частини вартості об`єкта лізингу; 781,65 доларів США проценти та комісії; 144,57 доларів США ПДВ.

Таким чином, при зверненні до суду для розрахунку плати за користування об`єктом лізингу слід приймати до уваги частину лізингового платежу у розмірі 781,65 доларів США, з урахуванням меж позову щодо нарахування одноразової, а не подвійної ставки.

У межах строку нарахування з 01.01.2021 по 31.12.2023 та підстав позову сума плати за користування об`єктом лізингу мала б становити 781,65 х 36 = 28 139,40 доларів США.

За визначеним на момент звернення до суду курсом долару США Національного Банку України до однією гривні (станом на 31.12.2023 року становив 37,98 $) дорівнювала 1 068 734,42 грн; за вирахуванням ПДВ - 854 987,54 грн.

Наведене свідчить про помилковість розрахунків позивача з приводу розміру плати за користування об`єктом лізингу.

Стосовно наявності достатніх правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Положення про застосування неустойки включено до Загальних положень про найм (оренду) (§ 1 Глава 58 ЦК України).

Тому, суд погоджується з позицією позивача стосовно можливості застосування вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України до правових наслідків неповернення майна за договором лізингу.

Подібні висновки наведено у Постанові КГС ВС 17 серпня 2021 року у справі № 910/16910/20.

Однак, у рамках лізингових правовідносин відсутні правові підстави для зміни правової природи такої міри відповідальності, а також підстав нарахування неустойки.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 916/1319/19, частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору.

З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

З огляду на такі висновки, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правовими висновками щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 785 ЦК України та наведених правових висновків суд констатує, що відповідна неустойка не має автоматичного застосування, а є подвійної платою за фактичне та безпосереднє протиправне утримання наймачем (лізнгоодержувачем у правовідносинах лізингу) предмету найму (лізингу).

Відтак, підставою для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України є не лише юридичний факт не повернення майна, а також обставини протиправного володіння ним понад визначений договором термін.

Тому, суд критично оцінює підстави позову стосовно можливості нарахування неустойки у випадку відсутності доказів володіння та користування лізингоодержувачем об`єктом лізинг протягом спірного періоду.

Судом враховується відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчили б про фактичне перебування предмету лізингу у користуванні відповідача.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що 27.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано повернути відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу.

20.07.2016 року постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Згідно вказаної постанови державного виконавця та заяви представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" майно боржника знаходиться в Харківській області, м. Пісочин, вул. Транспортна, 1 (т. 1 а.с. 117).

В подальшому, 01.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум (т. 1 а.с. 45, 46).

У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно якого Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020010004108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відкритого за заявою ПП "Арт Хаус Мілленіум" за фактом вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, а саме автомобілем Volkswagen, модель Touareg.

Отже, починаючи з 01.08.2016 року, з огляду на вчинені державним виконавцем дії з пошуку транспортного засобу, відсутні докази використання відповідачем об`єкту лізингу.

Аналогічні фактичні обставини встановлено при винесенні Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 року у справі №902/442/18, яке набуло законної сили.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20.06.2022 у справі №756/10472/15-ц.

У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта (правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц).

20.02.2018 року державним виконавцем складено Акт про відсутність спірного автомобіля за адресою: Харківська область, смт. Пісочин, вул. Транспортна, 1 (т. 1 а.с. 158).

Жодні фактичні обставини з 22.10.2018 року (дати винесення рішення у справі №902/442/18) не змінилися, сторонами не надано нових доказів на підтвердження або спростування обставин перебування спірного транспортного засобу у розшуку згідно Постанови Головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 01.08.2016 року у виконавчому провадженні № 51734605.

Таким чином, відсутні відомості щодо утримання та користування відповідачем автомобілем з 01.01.2021 по 31.12.2023 рр. (протягом періоду нарахування неустойки).

На підставі викладеного вище суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, огляду на фактично встановлені під час розгляду даної справи обставини.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо заволодння транспортним засобом співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", з посиланням на матеріали кримінальному провадженні № 12017020010004108, оскільки лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України).

Однак, відповідні судові рішення у матеріалах справи відсутні.

Захист інтересів позивача стосовно повернення у володіння VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, двигун № НОМЕР_3 залежить у площині дій державного виконавця та правоохоронних органів щодо розшуку автомобіля у межах виконавчого провадження № 51734605.

Питання щодо відповідальності відповідачів за дотримання ризиків неповернення чи знищення лізингового майна має іншу правову природу.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Оскільки права та обов`язки сторін виникли з договору, який в силу приписів статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання, ризик знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу перейшло до позивача відповідно до умов договору та в силу статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" та статті 809 ЦК України (Постанова ОП КГС ВС від 21 лютого 2020 року у справі № 910/10191/17).

Тобто, при визначенні мір відповідальності саме за факт неповернення майна, його знищення або порушення вимог щодо ризику утримання слід керуватися положеннями укладеного договору.

Підстави для застосування неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України за порушення вимог лізингоодержувачем щодо збереження майна, знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу, відсутні.

Крім того, пунктом 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Водночас, умовами п. 12 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачена можливість отримання лізингодавцем страхових платежів, гарантій та інших виплат.

Відповідно до пункту 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також, лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об`єкту лізингу або якщо об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Суд виходить з того, що позов подано виключно із посиланням на положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, помилковий розрахунок позивачем неустойки в рдничному, а не подвійному розмірі є диспозитивним правом позивача не змінює підстав поданого позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Тому, посилання на п. 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у наступних процесуальних заявах по суті спору та усних пояснення не змінює підстав та предмету позову.

Також, визначений пунктом 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізинговий платіж є саме платою за користування об`єктом лізингу.

Отже, за відсутності доказів такого користування відсутні підстави для зміни висновків суду відносно неможливості застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 785 ЦК України, або самостійного обчислення судом плати за таке користування, з посиланням на узгоджені сторонами положення договору.

Додатково суд зауважує, що задоволення позовних вимог та стягнення неустойки в сумі 2 254 713,08 грн порушуватиме засади справедливості.

Велика Палата Верховного Суду спрямовує розвиток судової практики насамперед у напрямі справедливості, розумності, добросовісності. Принцип справедливості застосовується як у матеріальних, так і в процесуальних правовідносинах.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

З огляду на зміст матеріалів цієї справи та судових рішень у справах №902/591/17, №902/442/18 встановлено. що загальна вартість об`єкту лізингу становила 88 708,00 доларів США, що становило еквівалент 724 744,36 грн; внесений авансовий платіж 35 483,20 доларів США, обсяг фінансування 53 224,80 доларів США (еквівалент 434 846,62 грн).

16.11.2015 року відповідачу було виставлено вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року та необхідність повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об`єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення.

В зв`язку з неповерненням в зазначений строк відповідачем об`єкту лізингу, позивачем заявлено до стягнення 93 512,10 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17, стягнуто з Приватного підприємства "Арт ХАУС Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93 512 грн 10 коп. плати за час користування об`єктом лізингу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 року у справі № 902/442/18 стягнуто з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" проценти та комісію за період з вересня 2017 по червень 2018 р.р. в сумі 218 378,05 грн.

Тобто, вимоги про відшкодування вартості об`єкту лізингу не пред`являлися, при цьому загальна стягнута сума плати за користування згідно судових рішень становить 311 890,15 грн, яка самостійно визначена позивачем у гривні.

Згідно наявного у матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 11.09.2017 року (т. 1 а.с. 120-123), підписаного зі сторони ТОВ "Порше Лізинг Україна", загальна сума проведених оплат становить 1 771 552,12 грн; кінцеве сальдо складає 9 643,90 долара США, що еквівалентно 251 832,09 грн.

Отже, нарахування неустойки позивачем, за відсутності доказів використання відповідачами об'єкту лізингу, носить безперервний характер та становить суму 2 254 713,08 грн, що більш ніж у п`ять разів перевищує первісний обсяг фінансування.

Тому, відповідне нарахування та стягнення неустойки з огляду на фактично встановлені обставини, а також правову природу неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, не відповідає засадам справедливості та пропорційності (ст. 2, 15 ГПК України).

Підсумовуючи суд доходить висновку, що позовні вимоги до Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" про стягнення неустойки за невиконання обов`язку повернути об`єкт лізингу у зв`язку з достроковим припиненням Договору лізингу № 00007768 від 25.06.2013 в сумі 2 254 713,08 грн, яка нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 рр., не підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо витребування у ПП "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" транспортного засобу та зобов`язання передати його Товариству з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА, зокрема: VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , суд зазначає наступне.

27.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_2 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 року.

20.07.2016 року постановою Головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Тобто, відповідний виконавчий напис є дійсним, не оспорений, таким, що не підлягає виконанню не визнавався.

В силу ч. 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, підставою для судового захисту є наявність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача.

Правомірність вимог позивача про повернення транспортного засобу не оспорюється лізингоодержувачем, що спростовує необхідність повторного судового захисту цих прав шляхом отримання аналогічного за змістом виконавчого документа, котрий може бути виданий на підставі судового рішення.

Необхідність судового захисту не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд відхиляє доводи позивача відносно можливого скасування виконавчого напису та неможливості в такому випадку захистити свої права.

В силу ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, нотаріальна форма захисту є нормативно визначеним, позасудовим способом поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала на необхідності застосування ефективних способів судового захисту; як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (Постанови від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Суд доходить висновку, що за наявності чинного виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), який перебуває на примусовому виконанні, обрання аналогічної за змістом форми судового захисту не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав.

Тому, позов у частині вимог про витребування транспортного засобу та зобов`язання передати його власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА не підлягає задоволенню.

З приводу стягнення неустойки з ОСОБА_4 , як поручителя, суд зазначає наступне.

Додатком до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу узгоджено "Умови поруки", які встановлюють солідарну відповідальність ОСОБА_1 за сплату лізингових платежів, штрафних санкцій та відшкодування збитків, що підлягають оплаті Лізингоодержувачем.

Умови поруки набирають чинності з моменту підписання та залишаються чинними до повного виконання зобов`язань Лізингоодерувача, передбачених пунктом 12 цього контракт.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції від 30.09.2015 року, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Оскільки, у визначених сторонами «Умовах поруки» не вказано конкретного строку дії договору, тому підлягають застосуванню приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України, які були чинними на момент розірвання договору лізингу.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 від 13.06.2028 року та у справі № 202/4494/16-ц від 31.10.2018 року.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати (Постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, попередні звернення ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" до суду з вимогами до Лізингоодержувача не впливають на строк дії поручительства.

Оскільки, договір лізингу припинено 04.12.2015 року, то за відсутності чітко встановленого строку дії договору поруки, а також вимог лізингодавця до поручителя, порука припинилася 05.06.2016 року (на наступний день після закінчення встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції від 30.09.2015 року, шестимісячного терміну пред`явлення вимог до поручителя).

З урахуванням наведеного вище мотивів, суд відмовляє ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 2 254 713,08 грн, яка нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 рр.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті, відсутні підстави для вирішення питання щодо перебігу строків позовної давності, на застосуванні яких наполягали відповідачі у заявах (ПП "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ") (б/н від 08.04.2024 року) (вх.канц. № 01-34/3701/24) (т. 1, а.с.75-76) та б/н від 20.02.2024 року, вх.канц. № 01-34/1974/24) (т. 1, а.с. 29-31) (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи клопотання представника позивача, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, судом вирішено призначити окреме судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, код - 35571472) до Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" (вул. Соборна, буд. 91, кв. 23, м. Вінниця, 21050, код 35996740) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про солідарне стягнення неустойки за невиконання обов`язку повернути об`єкт лізингу у зв`язку з достроковим припиненням Договору лізингу № 00007768 від 25.06.2013 року в сумі 2 254 713,08 грн, яка нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 рр.

2. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152, код - 35571472) до Приватного підприємства "АРТ ХАУС МІЛЛЕНІУМ" (вул. Соборна, буд. 91, кв. 23, м. Вінниця, 21050, код 35996740) в частині вимог про витребування транспортного засобу та зобов`язання передати його власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА, зокрема: VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, двигун № НОМЕР_3 .

3. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 18.07.2024 року о 9:30 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1).

4. Встановити сторонам п`ятиденний строк з дати отримання вступної та резолютивної частини рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.

5. Судове засідання 18.07.2024 року о 09:30 год. провести в режимі відеоконференції.

6. Забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

7. Примірник рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - info@porschefinance.ua, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Шиманському В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Бісик Я.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Павла Тичини, буд. 1-В, м. Київ, 02152)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )

4 - відповідачу 2 ( АДРЕСА_1 )