Постанова

від 05.11.2024 по справі 902/51/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Справа № 902/51/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - адв. Ізвєков В.В.

відповідача Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" - адв. Шиманський В.М.

відповідача - Пахолюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2024 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 11.07.2024 р.

у справі № 902/51/24 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум"

2. ОСОБА_1

про стягнення 2 254 713,08 грн. неустойки та витребування транспортного засобу

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 01.07.2024 р. Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у справі № 902/51/24 про стягнення з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" 2254713,08 грн. неустойки та витребування транспортного засобу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та задоволити позов у повністю.

Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним, оскільки воно ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи, а також таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про фактичне перебування предмету лізингу (автомобіля) у користуванні відповідача;

- в матеріалах справи відсутні відомості щодо утримання та користування відповідачем автомобілем з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р. (протягом періоду нарахування неустойки);

Посилається на рішення судів у справах № 902/591/17 та № 902/442/18 про стягнення з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" плати за фактичне користування автомобілем як об`єктом лізингу.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових та необґрунтованих висновків відносно того, що підставою для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України є одночасна наявність юридичного факту неповернення майна та доказів на підтвердження обставини протиправного володіння ним понад визначений договором термін.

Звертає увагу, що відповідач Приватне підприємство "Арт Хаус Мілленіум" жодним чином не заперечував та навпаки підтверджував, що після 14.12.2015 р. він не повернув позивачу об`єкт лізингу з користування.

Доводить, що для нарахування неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України не має значення, чи мало місце фактичне користування об`єктом оренди, адже неустойка нараховується (та може бути стягнута у судовому порядку) саме за неповернення об`єкту оренди у разі настання обов`язку повернути такий автомобіль і усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, а також ризик випадкового знищення/пошкодження/втрати майна несе лізінгоодержувач, а неповернення об`єкту лізингу є достатньою підставою для нарахування неустойки.

Також вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що стягнення неустойки в заявленому позивачем розмірі порушуватиме засади справедливості та пропорційності, і зазначає, що суд може лише зменшити її розмір, а не відмовити повністю у її стягненні на цій підставі.

Також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за наявності чинного виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) який перебуває на примусовому виконанні, обрання аналогічної за змістом форми судового захисту не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав та зауважує, що суд першої інстанції мав би врахувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності.

Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2024 р. у справі № 902/51/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Приватного підприємства «Арт Хаус Мілленіум» неустойки та витребування транспортного засобу.

Відповідач Приватне підприємство "Арт Хаус Мілленіум" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу безпідставною та необгрунтованою.

Зазначає, що підставою для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України є не лише юридичний факт неповернення майна, а також обставини протиправного володіння ним понад визначений договором термін, та пояснює, що 01.08.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника ПП "Арт Хаус Мілленіум" (ВП № 51734605), якою оголошено у розшук транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013. Тому вважає, що починаючи з 01.08.2016 р., з огляду на вчинені державним виконавцем дії з пошуку транспортного засобу, відсутні докази використання відповідачем об`єкту лізингу.

Звертає увагу, що аналогічні фактичні обставини встановлені при ухвалені рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 р. у справі № 902/442/18, яке набуло законної сили.

Вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування норм ч. 2 ст. 785 ЦК України з огляду на обставини, встановлені під час розгляду даної справи.

Також вважає, що за наявності чинного виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), який перебуває на примусовому виконанні, обрання аналогічної за змістом форми судового захисту не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2024 р. у справі № 902/51/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зпзначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою, та просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Скаржник в судових засіданнях підтримував доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

Представник відповідача Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" в судових засіданнях 22.10.2024 р. та 05.11.2024 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 05.11.2024 р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, повністю підтримував позицію відповідача Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум".

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує, що додатки до позовної заяви на 71 аркуші не були роздруковані та долучені до паперового примірника даної справи Господарським судом Вінницької області у зв`язку з недостатнім фінансуванням потреб на придбання паперу та його відсутності. Електронний примірник позовної заяви з додатками наявний у КП «Діловодство спеціалізованого суду» у даній справі, і колегія суддів переглядає дану справу у змішаному форматі - паперовому та електронному.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

25.06.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" як лізингодавцем та Приватним підприємством "Арт Хаус Мілленіум" як лізингоодержувачем укладений договір про фінансовий лізинг № 00007768 шляхом приєднання до публічної його частини (Загальних комерційних умови внутрішнього фінансового лізингу). Об`єктом лізингу є транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 вартістю 88708,00 дол. США, що еквівалентно 724744,36 грн.

Додатком до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу узгоджено "Умови поруки", які встановлюють солідарну відповідальність ОСОБА_1 за сплату лізингових платежів, штрафних санкцій та відшкодування збитків, які підлягають оплаті лізингоодержувачем. Умови поруки набирають чинності з моменту підписання та залишаються чинними до повного виконання зобов`язань лізингоодержувача. Разом з тим, спірні правовідносини, які досліджуються судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не стосуються виконання поруки, оскільки в апеляційній скарзі позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 . Такого ж змісту пояснення представник позивача надав колегіі суддів в судовому засіданні 08.10.2024 р.

Отже, колегія суддів враховує, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у позові до відповідача ПП "Арт Хаус Мілленіум", тому керуючись нормами ст. 269 ГПК України, не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах до відповідача ОСОБА_1 .

Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід`ємну частину договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р., визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом.

Згідно із пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування); строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1 Загальних комерційних умов).

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням (поверненням) об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу (п.13.5 Загальних комерційних умов).

25.06.2013 р. сторонами договору підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу).

На виконання умов договору за актом прийому-передачі від 08.07.2013 р. позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 вартістю 724744,36 грн.

16.11.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" направило Приватному підприємству "Арт Хаус Мілленіум" вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про відмову від договору фінансового лізингу № 00007768 від 25.06.2013 р. та про необхідність повернути об`єкт лізингу на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу знаходження ПП "Арт Хаус Мілленіум".

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 було частково задоволено позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ПП "Арт Хаус Мілленіум" про стягнення збитків та плати за час користування об`єктом лізингу у період з лютого по квітень 2017 року. Згідно з рішенням суду у справі № 902/591/17 підлягає стягненню з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93512,10 грн. плати за час користування об`єктом лізингу з лютого по квітень 2017 року. В частині стягнення 6000,00 грн збитків суд відмовив.

Також судом відповідно до рішення від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 встановлено, що вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 16.11.2015 р. позивач подав до відділення поштового зв`язку ДП "Укрпошта" 20.11.2015 р., тому договір про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. вважається розірваний з 04.12.2015 р.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р. та набрало законної сили з дати ухвалення постанови.

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 р. у справі № 902/442/18 було частково задоволено позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ПП "Арт Хаус Мілленіум" про стягнення заборгованості за фактичне користування об`єктом лізингу у період з вересня 2017 року по червень 2018 рроку. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 218378,05 грн. заборгованості за платежами (процентів та комісії), а також - пеня, проценти річних, та інфляційні втрати. Суд відмовив у стягненні 390893,38 грн. заборгованості за платежами (відшкодування частини вартості об`єкта лізингу), оскільки в період з вересня 2017 року по червень 2018 року не було підтверджено фактичне перебування об`єкту лізингу у користуванні відповідача.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018 р. у справі № 902/442/18 не оскаржувалося та набрало законної сили 22.11.2018 р.

Відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позовні вимоги у даній справі позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" обґрунтовує тим, що Приватне підприємство "Арт Хаус Мілленіум" не повернуло об`єкт лізингу та продовжує ним користуватись, що згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України є підставою для стягнення 2254713,08 грн. неустойки, розрахованої за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р. та про витребування у Приватного підприємства "Арт Хаус Мілленіум" об`єкту лізингу.

Відповідач Приватне підприємство "Арт Хаус Мілленіум" заперечує факт перебування об`єкту лізингу у користуванні відповідача протягом спірного періоду та доводить про вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, надавши докази про таке.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 27.04.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р./а.с.114, 116 у т.1/.

20.07.2016 р. постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису № 643 від 27.04.2016 р. /а.с. 44 зв. у т.1/.

01.08.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 51734605, відповідно до якої оголошено розшук майна транспортного засобу - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум" /а.с. 45 у т.1/.

Відомостей про інші, вчинені державним виконавцем дії у виконавчому провадженні № 51734605, - відсутні, і представники сторін в судових засіданнях пояснили, що виконавче провадження не закрите, триває.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020010004108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Кримінальне провадження відкрито за заявою ПП "Арт Хаус Мілленіум" про вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, а саме - автомобілем Volkswagen, модель Touareg. Дата надходження заяви від ПП "Арт Хаус Мілленіум" про кримінальне правопорушення 28.08.2017 р. /а.с. 46 зв. у т.1/.

Кримінальне провадження № 12017020010004108 перебуває на стадії досудового розслідування, підозрюваних осіб не встановлено. За даними витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань отерпілою особою потерпілою особою зазначено ПП "Арт Хаус Мілленіум".

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виснував, що відсутні відомості щодо утримання та користування відповідачем автомобілем Volkswagen у період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р., за який нараховано неустойку, а тому відсутні правові підстави для застосування норм ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про витребування об`єкту лізингу, суд першої інстанції виснував, що за наявності чинного виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса, який виконується виконавчою службою в примусовому порядку, обрання аналогічної за змістом форми захисту не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується повністю.

Так, на підставі договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. між сторонами виникли правовідносини з лізингу, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про фінансовий лізинг" (в редакції закону від 16.12.1997 р.).

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються нормами Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції закону від 16.12.1997 р.) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання договору фінансового лізингу за актом прийому-передачі від 08.07.2013 р. позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки Volkswagen модель VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 вартістю 724744,36 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 встановлено, договір про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. вважається розірваним з 04.12.2015 р., натомість відповідач ПП "Арт Хаус Мілленіум" об`єкту лізингу позивачу не повернув, що не заперечує жодна зі сторін.

Відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України є преюдиційним фактом розірвання договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р.

У даній справі суд встановив, що після розірвання договору про фінансовий лізинг 04.12.2015 р. відповідач ПП "Арт Хаус Мілленіум" об`єкту лізингу позивачу не повернув, що сторони не заперечують і докази повернення відсутні.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 904/3315/18 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17. Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

За змістом норм статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14, а також у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 р. у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 р. у справі № 910/16362/18. Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

З урахуванням наведеного до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 910/1806/17, від 24.09.2020 р. у справі № 922/2665/17, від 14.07.2021 р. у справі № 904/342/19, від 06.06.2022 р. у справі № 907/585/20, від 26.09.2024 р. у справі № 922/5022/23 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

Відповідач ПП "Арт Хаус Мілленіум" у даній справі доводить, що він не користується транспортним засобом/об`єктом лізингу і не має можливості повернути автомобіль, оскільки він у нього відсутній. На підтвердження таких доводів відповідач надав суду такі докази:

- виконавчий напис № 643 від 27.04.2016 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., яким зобов`язано відповідача ПП "Арт Хаус Мілленіум" повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, який був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. /а.с. 116 у т.1/;

- постанова головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р. від 20.07.2016 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 51734605 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису /а.с. 44 зв. у т.1/;

- постанова головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р. від 01.08.2016 р. про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум" /а.с. 45 у т.1/;

- витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про те, що Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020010004108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відкритого за заявою ПП "Арт Хаус Мілленіум" за фактом вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, а саме автомобілем Volkswagen, модель Touareg. Дата надходження заяви про кримінальне правопорушення - 28.08.2017 р. /а.с. 46 зв. у т.1/.

Позивач доводи відповідача не спростовує і вважає такими, що не мають значення.

Натомість суду не надано жодного доказу, який би дозволив виснувати про фактичне перебування предмета лізингу у користуванні/володінні відповідача та ухилення відповідача ПП "Арт Хаус Мілленіум" від повернення об`єкту лізингу позивачеві або про умисел на ухилення від повернення, зокрема, в межах виконавчого провадження.

Як зазначено вище, 27.04.2016 р. за заявою позивача ТОВ «Порше Лізинг Україна" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р./а.с. 116 у т.1/.

20.07.2016 р. постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису /а.с. 44 зв. у т.1/. Згідно з постановою державного виконавця та заявою представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" майно боржника знаходиться в Харківській області, м. Пісочин, вул. Транспортна, 1 / а.с. 117 у т.1/.

01.08.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено розшук автомобіля марки Volkswagen модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, який належить боржнику ПП "Арт Хаус Мілленіум" /а.с. 45 у т.1/. 20.02.2018 року державним виконавцем складений акт про відсутність автомобіля за адресою: Харківська область, смт. Пісочин, вул. Транспортна, 1 /а.с. 158 у т.1/.

Доказів про вчинення інших виконавчих дій після 2016 року у межах виконавчого провадження суду не надано.

Разом з тим, позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна" як стягувач у виконавчому проваджені ВП № 51734605 мав можливість відповідно до норм ч. 1 ст. 19, ч. 1, 2 ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» цікавитись ходом виконавчого провадження, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження та оскаржувати бездіяльність державного виконавця. Матеріали справи не містять доказів такого.

Натомість на запитання колегії суддів представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивачеві невідомо про стан виконавчого провадження, не пояснив, чи ознайомлювався позивач як стягувач з матеріалами виконавчого провадження, чи вживались будь які дії щодо оскарження бездіяльності державного виконавця чи щодо завершення виконавчого провадження, розпочатого у 2016 році.

Отже, колегія суддів з урахуванням пояснень сторін та наданих суду доказів в їх сукупності, а також з огляду на вчинені державним виконавцем дії з пошуку транспортного засобу у виконавчому провадженні, встановила, що доводи скаржника/позивача про перебування об`єкту лізингу/транспортного засобу у користуванні відповідача, спростовуються матеріалами справи. Докази використання відповідачем чи володіння об`єктом лізингу, починаючи з 01.08.2016 року, відсутні.

Аналогічні обставини, а саме те, що за період з вересня 2017 року по червень 2018 року не було підтверджено фактичне перебування об`єкту лізингу у користуванні відповідача, встановлені Господарським судом Вінницької області при ухваленні рішення про відмову у позові в цій частині у справі № 902/442/18, і таке рішення суду набрало законної сили.

Натомість звернувшись до Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою про вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, ПП "Арт Хаус Мілленіум" доводить про відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта лізингу, що виключає можливість застосування лізингодавцем до лізингоодержувача відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позовній вимозі про стягнення з відповідача 2254713,08 грн. неустойки за користування об`єктом лізингу розрахованої за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р., оскільки судом не встановлено, що відповідач умисно не виконав обов`язку повернути майно після дострокового розірвання договору.

Колегія суддів бере до уваги, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 р. у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 р. у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 р. у справі № 907/12/19 та враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Вимога скаржника/позивача про стягнення з відповідача неустойки за неповернення об`єкту лізингу розрахованої за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р., - не узгоджується із засадами добросовісної та розумної поведінки, з огляду на наведені вище встановлені судом обставини. Суд першої інстанції правильно відзначає, що жодні фактичні обставини з 22.10.2018 р. (дати рішення у справі № 902/442/18) не змінилися, сторонами не надано нових доказів на підтвердження або спростування обставин перебування спірного транспортного засобу у розшуку відповідно до постанови Головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області від 01.08.2016 р. у виконавчому провадженні № 51734605.

Захист інтересів позивача стосовно повернення у володіння VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 залежить у площині дій державного виконавця та правоохоронних органів щодо розшуку автомобіля у межах виконавчого провадження № 51734605 та кримінального провадження.

Питання щодо відповідальності відповідачів за дотримання ризиків неповернення чи знищення лізингового майна має іншу правову природу.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 12 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачена можливість отримання лізингодавцем страхових платежів, гарантій та інших виплат.

Відповідно до пункту 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також, лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об`єкту лізингу або якщо об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту.

Натомість, з огляду на обставини, встановлені у даній справі та у справі № 902/442/18, нарахування неустойки позивачем, за відсутності доказів використання/володіння відповідачами об`єкту лізингу, носить безперервний характер та становить суму 2 254 713,08 грн, що значно перевищує первісний обсяг фінансування.

Звертається увага, що позивачем не надано доказів того, що ним вчиняються будь-які дії, які свідчили б про зацікавленість у поверненні об`єкту лізингу, зокрема, у межах виконавчого провадження, відкритого ще у 2016 році, про що зазначено вище.

Так, згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Норми ч. 1, 2 ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають дії виконавця у разі невиконання/не вчинення боржником необхідних дій без поважних причин, зокрема, винесення постанови про накладення на боржника штрафу, а у разі повторного невиконання без поважних причин накладення у тому самому порядку на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»). Не встановлено застосування до відповідача/боржника відповідних стягнень у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Як зазначено вище, у справі відсутні відомості щодо активної реалізації прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, які б свідчили про зацікавленість у завершені такого виконавчого провадження про повернення автомобіля, яке було відкрито за ще у 2016 році.

Натомість позивачем у даній справі заявлена позовна вимога про витребування об`єкту лізингу - автомобіля VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Колегія суддів звертає увагу, що задоволення такої вимоги судом матиме наслідком виконання наказу суду в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так само в примусовому порядку виконуються виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів.

Разом з тим, 20.07.2016 р. постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р./а.с. 44 зв., 116 у т.1/.

Такий виконавчий напис є дійсним, не оспорений і не визнавався таким, що не підлягає виконанню. Як зазначено вище, виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса не закрите.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Відповідно до норм ст. статтях 16-19 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, нотаріусом, шляхом самозахисту. Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, так само як судовий захист є іншою формою такого захисту. За наявності чинного виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), який перебуває на примусовому виконанні у державній виконавчій службі, обрання аналогічної за змістом форми судового захисту не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав у правовій визначеності, натомість призведе до штучного подвоєння виконавчого провадження, що не створює належного захисту права.

Палата Верховного Суду неодноразово зазначала на необхідності застосування ефективних способів судового захисту. Конкретний спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 922/4206/19, від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 та від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18.

Враховуючи те, що правомірність вимоги позивача про повернення транспортного засобу не оспорюється лізингоодержувачем, а також - наявність чинного виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державою вже забезпечено захист порушених прав позивача в аналогічній за змістом формою захисту. Тому звернення з позовною вимогою про витребування транспортного засобу та зобов`язання передати його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА не відповідає критеріям ефективного способу захисту порушених прав, тому позовна вимога не підлягає задоволенню.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2024 р. у справі № 902/51/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 01.07.2024 р. у справі № 902/51/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/51/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 10.12.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.