Рішення
від 10.07.2024 по справі 910/1317/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2024Справа № 910/1317/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Кота О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 , м.Харків

до відповідача 1: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг», м.Київ

про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі, зобов`язання поновити контракт, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Шляхетський А.Л.

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» про:

- визнання рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» №173 від 07.07 незаконним та скасування його;

- поновлення ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» з дати звільнення на посаді директора Товариства;

- зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» поновити контракт №5 з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» від 26.04.2023 з ОСОБА_1 ;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» на користь ОСОБА_1 середньорго заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнення солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 300 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» є незаконним та вчиненим за особистими мотивами єдиного акціонера. Крім того, позивачем наголошено, що відповідачами вживались постійні заходи щодо перешкоджання позивачем виконання своїх обов`язків, що проявляється у: ненаданні матеріально-технічної бази та ігнорування запитів позивача щодо необхідності вирішити проблемне питання; тиску на працівників, що працюють за сумісництвом в дочірній та материнській компанії; встановленні нереалістичних строків для виконання задач від акціонера та не прийняття будь яких дій щодо надання результатів роботи позивача. На підставі означеного позивачем заявлено вимоги про скасування рішення про звільнення та поновлення на посаді директора. Крім того, позивачем наголошено, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 спричинено втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, що є підставою для стягнення солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування», ОСОБА_3 моральної шкоди.

Ухвалою від 07.02.2024 судом було залишено позов без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.02.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви. Судом враховано, що означена заява було скерована представником позивача на адресу суду засобами поштового зв`язку 16.01.2024, а отже, недоліки позовної заяви було усунуто у строки, які встановлено судом в ухвалі від 07.02.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.04.2024.

Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивач порушив п.п.8.3, 11.6.10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг», не виконав належним чином рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» від 19.06.2023 №171 щодо підготовки та направлення проектів фінансового плану товариства на 2023 та 2024 роки та проектів інвестиційних програм товариства на 2023 й 2024 роки з дотримання внутрішніх документів групи Нафтогаз, затверджених рішеннями загальних зборів товариства, чим також порушив вимоги п.п.2.1.1, 2.1.21 контракту №3 від 26.04.2023. Також вказаним учасником судового процесу наголошено на відсутності підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки акціонерним товариством взагалі не було допущено порушення жодних прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що позивач порушив п.п.8.3, 11.6.10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг», не виконав належним чином рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» від 19.06.2023 №171 щодо підготовки та направлення проектів фінансового плану товариства на 2023 та 2024 роки та проектів інвестиційних програм товариства на 2023 й 2024 роки з дотримання внутрішніх документів групи Нафтогаз, затверджених рішеннями загальних зборів товариства, чим також порушив вимоги п.п.2.1.1, 2.1.21 контракту №3 від 26.04.2023. Крім того, відповідачем 2 вказано, що останній не є належним відповідачем у справі.

Відповідач 3 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що відповідно до статуту Акціонерного товариства «Укргазвидобування» останній одноособово приймає рішення з питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів товариства. Позивачем було порушено умови контракту №3 від 26.04.2023, допущені порушення статуту товариства та невиконані завдання, покладені рішеннями загальних зборів учасників товариства, а саме не підготовлено пропозиції щодо порядку і способів розподілу прибутку або шляхів покриття збитків та не скликано річні загальні збори з питань про розподіл прибутку товариства, про виплату дивідендів. Також відповідачем 3 заявлено про порушення позивачем строків звернення до суду з розглядуваним позовом, які визначені ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

03.04.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 01.05.2024.

У судовому засіданні 01.05.2024 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 300 000 грн.

Ухвалою від 01.05.2024 закрито провадження у справі № 910/1317/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

01.05.2024 судом було відкладено підготовче засідання у справі на 15.05.2024.

15.05.2024 судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2024.

У судовому засіданні 05.06.2024 представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача 1 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

05.06.2024 розгляд справи по суті було відкладено на 19.06.2024.

19.05.2024 після закінчення з`ясування обставин справи та дослідження доказів розгляд справи по суті було відкладено 10.07.2024.

10.07.2021 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість явки представника через участь у слідчих діях. Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутністі достатніїх підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, згідно якої Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Проте, до заяви про відкладення розгляду справи позивачем не додано дожних доказів наявності поважних причин неявки у судове засідання.

До того ж, у даному випадку відмова в задоволенні клопотання позивача ніяким чином не порушує його прав та законних інтересів, оскільки розгляд справи по суті було розпочато 05.06.2024. У вказаному судовому засіданні представником позивача було висловлено свою правову позицію по суті спору. Одночастно, представник позивача також приймав участь у судовому засіданні 19.06.2024 під час дослідження доказів та з`ясування обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, судом 10.07.2024 було продовжено розгляд справи по суті без участі представника позивача.

Представником відповідача 1 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представник відповідача 2 у судове засідання 10.07.2024 не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі, з огляду на неявку представника відповідача 2 суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.07.2024.

В судовому засіданні 10.07.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 між ОСОБА_1 (керівник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (засновник) було укладено контракт №3 з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг», з умовами п.1.1 якого керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Товариства здійснювати поточне управління Товариством, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом Товариства, рішеннями засновників та чинним законодавством України, забезпечувати ефективне і зберігання закріпленого за Товариством майна, створювати безпечні умови праці персоналу і безаварійну роботу.

Згідно п.п.1.2-1.4 контракту №3 від 26.04.2023 керівник є повноважним представником Товариства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків, передбачених Статутом Товариства, актами законодавства та іншими нормативними документами, які стосуються діяльності Товариства.

Керівник підзвітний Засновнику в порядку, встановленому Статутом Товариства, рішеннями Засновниками, законодавством та цим контрактом.

Цей контракт є особливою формою трудового договору, який регулює відносини між Керівником та Товариством, та є строковим трудовим договором.

У пункті 2.1 контракту визначено перелік обов`язків керівника, а саме вказано, що керівник має діяти в інтересах Товариства та зобов`язаний забезпечити:

2.1.1. Поточне /оперативне/ керівництво Товариством, ефективну виробничо-господарську, належну соціально-побутову та іншу діяльність, виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом Товариства, рішеннями засновника та цим контрактом.

2.1.2. Виконання виробничих та фінансових планів Товариства, що встановлюються Засновником.

2.1.3. Виконання основних показників господарської діяльності і досягнення фінансових результатів від діяльності Товариства та використання майна, згідно з встановленими річними плановими показниками діяльності товариства.

2.1.4. Виконання завдань з надання послуг (робіт та постачання товарів, а також договірних зобов`язань за напрямком діяльності.

2.1.5. Організацію робіт по оптимізації ресурсів Товариства та ефективному використанню і збереженню закріпленого майна.

2.1.6. Оптимізацію обсягів надання послуг (робіт) та постачання товарів Товариством.

2.1.7. Зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості і собівартості послуг (робіт), які виконуються Товариством.

2.1.8. Захист та нерозголошення відомостей, що стосуються Товариства та/або використовуються ним та мають комерційну таємницю, конфіденційну інформацію чи інформацію з обмеженим доступом/службову і комерційну таємницю.

2.1.9. Дотримання чинного законодавства, ефективне використання правових засобів для вдосконалення управління, зміцнення трудової, договірної дисципліни та фінансового стану Товариства.

2.1.10. Організацію військового обліку та мобілізаційних заходів відповідно до чинного законодавства України з метою збереження мобілізаційних потужностей та запасів мобілізаційного матеріального резерву.

2.1.11. Недопущення зростання та ліквідацію простроченої дебіторської заборгованості Товариства та недопущення заборгованості із заробітної плати. Неналежне виконання даного пункту контракту розглядається, як пряме невиконання посадових обов`язків.

2.1.12. Організацію ведення бухгалтерського обліку, складення і своєчасне подання достовірної звітності згідно з чинним законодавством України, Статутом Товариства та умовами даного контракту.

2.1.13. Організацію ведення обліку загальнодержавних та місцевих податків та зборів відповідно до Податкового кодексу України та іншого законодавства України, своєчасне нарахування, сплату, складання та подання до податкових та інших державних органів декларацій (розрахунків).

2.1.15. Належний фінансовий стан Товариства та своєчасність розрахунків з постачальниками, споживачами, банками і фінансовими органами.

2.1.16. Виконання екологічної програми, здійснення заходів з попередження та ліквідації аварій і пожеж, охорони виробничих об`єктів і майна.

2.1.17. Вжиття заходів зі створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечення додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

2.1.18. Цільове використання фінансових ресурсів Товариства.

2.1.19. Організацію робіт з безпечної експлуатації всіх об`єктів Товариства, з тому числі інженерних споруд та обладнання.

2.1.20. Керівник Товариства зобов`язується:

- забезпечити заходи, спрямовані на більш ефективне й дієве запобігання корупції в Товаристві та боротьбу з нею;

- не використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов1язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимгоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь яке майно товариства або його кошти в приватних інтересах;

- не вчиняти та не брати участі у вчиненні коруп пов`язаних з виконанням своїх посадових обов`язків;

- утримуватися від поведінки, яку може бути розцінено як готовність вчинити корупційне правопорушення.

2.1.21. Своєчасне та якісне виконання функцій та завдань, які покладені на Керівника Товариства згідно зі Статутом Товариства та/або Рішеннями загальних зборів учасників Товариства та/або чинним законодавством України.

2.1.22. Дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства;

2.1.23. Впровадження природоохоронних заходів, забезпечує надійність та безпеку експлуатації виробничих об`єктів під час здійснення виробничо- господарської діяльності, організовує роботу щодо попередження аварій, пожеж та втрат майна;

2.1.24. Впровадження та реалізацію антикорупційних заходів в Товаристві;

2.1.25. Дотримуватись вимог ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо конфлікту інтересів.

2.1.26. На період дії Контракту Керівник не може без згоди рішення Засновника:

- здійснювати господарську діяльність як фізична особа - підприємець у сфері діяльності Товариства;

- бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності Товариства;

- бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, а також здійснювати інші дії, що не передбачені Статутом, цим Контрактом та чинним законодавством та вчиняти дії, які суперечать інтересам Товариства.

2.1.27. Порушення Керівником Товариства вказаних у цьому розділі вимог є підставою для дострокового розірвання Контракту в односторонньому порядку зі сторони Замовника.

У п.2.4 контракту №3 від 26.04.2023 контрагентами визначено права Засновника:

2.4.1. Вимагати від Керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив недбалість, невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених цим Контрактом, а також в будь-який час за рішенням Засновника.

2.4.2. Звільнити Керівника у разі закінчення строку контракту, достроково за його заявою, а також у випадку порушення трудових обов`язків та умов контракту, а також за власним рішенням, в порядку та з підстав, передбаченим чинним законодавством України та цим контрактом.

2.4.3. Надавати необхідну допомогу у розв`язанні кадрових питань, організації професійної і економічної підготовки працівників керівного складу і фахівців.

2.4.4. Забезпечувати матеріально-технічними ресурсами при наявності можливостей у Засновника.

2.4.5. Здійснювати на замовлення Товариства виконання робіт та послуг, що мають загальногалузеве значення;

2.4.6 Притягувати Керівника до відповідальності на підставах та в порядку, передбаченому законодавством та цим Контрактом;

2.4.7. У будь-який час відсторонити від здійснення повноважень Керівника Товариства;

2.4.8. Вимагати від Керівника добросовісного виконання своїх обов`язків в межах наданих повноважень, виконання рішень Засновника та обов`язків, передбачених цим Контрактом.

За умовами п.5.1 контракту №3 від 26.04.2023 зміни та доповнення до цього контракту вносяться шляхом підписання Сторонами додаткових угод. У разі зміни трудового законодавства, Сторони зобов`язані переглянути умови даного контракту з метою приведення його у відповідність до чинного трудового законодавства.

У пункті 5.3 №3 від 26.04.2023 Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт - розірваний з ініціативи Засновника до закінчення строку його дії:

а) у випадку будь-якого невиконання та/або порушення Керівником умов цього Контракту, Статуту Товариства, рішень Засновника, законодавства України та/або внутрішніх документів Товариства, Групи Нафтогаз;

б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Товариства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, нараховані штрафні, оперативно- господарські чи адміністративно-господарські санкції, постраждав авторитет Товариства і т.п.);

в) у разі невиконання Товариством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, зборів, внесків, а також невиконання Товариством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам Товариства;

г) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці, у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;

д) у разі допущення значного зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

е) у разі, коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості Товариства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації (товарів, робіт, послуг) Товариства;

є) у випадку перевищення Керівником повноважень, наданих йому Статутом Товариства та цим контрактом;

ж) розголошення комерційної та/або інформації з обмеженим доступом або іншої захищеної законом інформації, що стала відома Керівнику у зв`язку з виконанням трудових обов`язків;

з) вчинення Керівником винних дій, що дає Засновнику підстави для втрати довіри до нього, в тому числі у разі, якщо ці дії не пов`язані безпосередньо з роботою;

и) порушення Керівником прав засновників (учасників) Товариства;

і) припинення повноважень Директора Товариства за рішенням Засновника.

ї) у разі отримання Товариством від органів державної влади чи інших уповноважених органів інформації (рішень) стосовно заборони чи обмеження у проживанні та/або застосуванні праці Керівника в Україні;

л) з інших, передбачених законодавством підстав.

У випадку прийняття рішення Засновником про припинення повноважень Директора Товариства (підпункт і) пункту 5.3 контракту), Контракт розривається на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та Керівнику виплачується вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку (п.п5.5 контракту №3 від 26.04.2023).

Цей контракт діє з 29.04.2023 по 29.04.2024 включно (п.6.1 контакту №3 від 26.04.2023).

Рішенням №171 від 19.06.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», було доручено директору Товариства або особі, яка тимчасово виконує його обов`язки, забезпечити підготовку відповідно до вимог внутрішніх документів Товариства, внутрішніх документів Групи Нафтогаз, затверджених рішенням загальних зборів як обов`язкові для товариства, наступних документів:

- фінансового плану Товариства на 2023 рік;

- фінансового плану Товариства на 2024 рік;

- інвестиційної програми Товариства на 2023 рік;

- інвестиційної програми Товариства на 2024 рік;

- бізнес-плану Товариства на 2023-2027 роки.

Також було доручено забезпечити подання зазначених документів до 10 годин 00 хвилин ранку 23.06.2023 для затвердження загальними зборами Товариства.

Як вбачається з рішення №171 від 19.06.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», його оригінал було отримано 19.06.2023 директором Рішенням №171 від 19.06.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» ОСОБА_1 , про що міститься відмітка у правому нижньому куті аркуша.

У рішенні №172 від 30.06.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», вказано, що станом на 30 червня 2023 директором Товариства не надано до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як єдиного учасника, пропозиції щодо порядку і способів розподілу прибутку або шляхів покриття збитків Товариства, проекти відповідних рішень загальних зборів з таких питань, матеріали, необхідні для розгляду таких питань.

07.07.2023 Акціонерним товариством «Укргазвидобування», як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», було прийнято рішення №173 про: припинення понвоважень ОСОБА_1 , директора товариства 07.07.2023; звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 07.07.2023 на підставі пункту 8 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України; обрання ОСОБА_4 тимчасовим виконувачем обов`язків директора товариства з 08.07.2023 і до обрання нового директора в установленому порядку; доручення тимчасовому виконувачу обов`язків директора товариства вчинити всі необхідні дії для реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у зв`язку з прийняттям цього рішення.

Проте, як вказує позивач рішення відповідача 1 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки незважаючи на тиск та необ`єктивні терміни поставлених завдань рішеннями акціонера, ОСОБА_1 вчинив усі дії поза розумним сумнівом для виконання покладених на нього повноважень. Зокрема, позивачем були підготовлені усі необхідні документи згідно переліку, що були передбачені у рішенні акціонера №171 від 19.06.2023, та передані у строк. Вказані обставини суттєво вплинули на фізичне та психічне самопочуття Позивача, адже виконання таких дій вимагали надзусиль. Позивачем наголошено, що відсутній законодавчо встановлений порядок та строки надання таких планів, а ОСОБА_1 надав усю необхідну базу документів для того щоб в подальшому, у випадку наявності зауважень, їх доопрацювати та усунути. Отже, на думку позивача, встановлене у рішенні №173 від 07.07.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», неналежне виконання обов`язків директора Товариства є нічим іншим як особистим бажанням Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» звільнити позивача, адже ним виконувалися вимоги як Статуту, так і Контракту. Отже, на думку заявника, звільнення Позивача є незаконним, вчиненим за особистими мотивами єдиного акціонера.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Як вказувалось вище, за твердженнями позивача, рішення відповідача 1 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки незважаючи на тиск та необ`єктивні терміни поставлених завдань рішеннями акціонера, ОСОБА_1 вчинив усі дії поза розумним сумнівом для виконання покладених на нього повноважень. Зокрема, позивачем були підготовлені усі необхідні документи згідно переліку, що були передбачені у рішенні акціонера №171 від 19.06.2023, та передані у строк. Вказані обставини суттєво вплинули на фізичне та психічне самопочуття Позивача, адже виконання такий дій вимагали надзусиль. Позивачем наголошено, що відсутній законодавчо встановлений порядок та строки надання таких планів, а ОСОБА_1 надав усю необхідну базу документів для в подальшому, у випадку наявності зауважень, їх доопрацювати та усунути. Отже, на думку позивача, встановлене у рішенні №173 від 07.07.2023 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», неналежне виконання обов`язків директора Товариства» є нічим іншим як особистим бажанням звільнити Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ», адже позивачем виконувалися вимоги як Статуту, так і Контракту. Отже, на думку заявника, звільнення Позивача є незаконним, вчиненим за особистими мотивами єдиного акціонера.

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що відповідно до статуту Акціонерного товариства «Укргазвидобування» останній одноособово приймає рішення з питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів товариства. Позивачем було порушено умови контракту №3 від 26.04.2023, допущені порушення статуту товариства та невиконані завдання, покладені рішеннями загальних зборів учасників товариства, а саме не підготовлено пропозиції щодо порядку і способів розподілу прибутку або шляхів покриття збитків та не скликано річні загальні збори з питань про розподіл прибутку товариства, про виплату дивідендів. Також відповідачем 3 заявлено про порушення позивачем строків звернення до суду з розглядуваним позовом, які визначені ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що річні загальні збори учасників обов`язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Підставами припинення трудового договору згідно з п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст.45).

Як вбачається зі змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» товариство входить до групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у визначенні підп.1.6.1 статуту. Внутрішні документи Групи Нафтогаз є обов`язковими для товариства після їх затвердження (або схвалення загальними збоами учасників товариства, крім випадків, передбачених цим статутом.

Відповідно до п.6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» Акціонерне товариство «Укргазвидобування» володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу товариства, що становить 1 000 000 грн.

У п.п.9.1.1, 9.1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» вказано, що органами управління товариством є: загальні збори - вищий орган товариства та директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До виключної компетенції загальних зборів товариства належить, в тому числі, обрання та припинення повноважень директора (п.10.2.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг»).

Пунктом 11.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» визначено, що директор здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Згідно п.11.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» директор підзвітний загальним зборам та відповідальний перед ними за управління поточною діяльністю товариства та виконання покладених на нього завдань та функцій.

Відповідно до п.11.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» з директором укладається контракт, умови якого затверджуються загальними зборами. У контакті визначається строк його дії та умови дострокового припинення, права, обов`язки, відповідальність сторін (у тому числі майнова), умови матеріального забезпечення і організації праці.

Згідно з пп. 10.2.14 та 10.2.15 п. 10.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження результатів діяльності Товариства за рік або Інший період, розподіл чистого прибутку Товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

У п.10.3 статуту Товариства передбачено, що річні загальні збори скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться такі питання:

- про розподіл чистого прибутку - п. 10.3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг»;

- про виплату дивідендів та їх розмір - п. 10.3.2 Статуту Товариства.

Згідно пункту 12.5 статуту Товариства передбачено, що річна фінансова звітність підлягає затвердженню загальними зборами.

Пунктом 8.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» передбачено, що порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначаються рішеннями загальних зборів Товариства відповідно до законодавства та Статуту. Пропозиції щодо порядку і способів розподілу прибутку або шляхів покриття збитків готуються директором на підставі аналізу діяльності Товариства у звітному році та перспектив його подальшої діяльності.

Пунктом 11.6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» визначено, що директор товариства виконанує та організує виконання рішень загальних зборів.

Повноваження директора припиняються у разі припинення його повноважень за рішенням загальних зборів.

У підпункті 11.6.10 п. 11.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» вказано, що з урахуванням обмежень, встановлених Статутом та законодавством, директор здійснює підготовку та попередній розгляд питань, що підлягають обговоренню на загальних зборах, в тому числі погоджує проекти рішень загальних зборів з таких питань, підготовку матеріалів, необхідних для розгляду таких питань. Це положення не обмежує право загальних зборів приймати рішення з питань, що віднесені до їх компетенції.

Підпунктом 11.9.3 п. 11.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» передбачено, що директор несе відповідальність за підготовку необхідних матеріалів про діяльність Товариства в звітному періоді та пропозицій щодо планів Товариства, які направляються загальним зборам на затвердження й узгодження у встановленому порядку.

Як було встановлено вище, 26.04.2023 між ОСОБА_1 (керівник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (засновник) було укладено контракт №3 з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг»

У пункті 2.1 контракту визначено перелік обов`язків керівника, а саме вказано, що керівник діяти в інтересах Товариства та зобов`язаний забезпечити:

У п.2.1.27 контракту вказано, що порушення Керівником Товариства вказаних у цьому розділі вимог є підставою для дострокового розірвання Контракту в односторонньому порядку зі сторони Замовника.

У п.2.4 контракту №3 від 26.04.2023 контрагентами визначено права Засновника:

У підпункті «а» пункту 5.3 контракту №3 від 26.04.2023 Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт - розірваний з ініціативи Засновника до закінчення строку його дії у випадку будь-якого невиконання та/або порушення Керівником умов цього Контракту, Статуту Товариства, рішень Засновника, законодавства України та/або внутрішніх документів Товариства, Групи Нафтогаз.

Тобто, з системного аналізу наведених вище норм статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» й контракту №3 від 26.04.2023 вбачається, що підставою для дострокового припинення повноважень директора за рішення засновкника товариства (одноособовий учасник) є будь-яке невиконання та/або порушення Керівником умов цього Контракту, Статуту Товариства, рішень Засновника, законодавства України та/або внутрішніх документів Товариства, Групи Нафтогаз.

Листом № 82-01-2406 від 17.05.2023 «Щодо річних загальних зборів» Акціонерним товариством «Укргазвидобування» було повідомлено директора Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг» ОСОБА_5 про необхідність скликання річних загальних зборів учасників протягом шести місяців наступного за звітним роком з обов`язковим внесенням до порядку денного питань про розподіл чистого прибутку товариства і про виплату дивідендів та їх розмір, а також пропонувало до 01.06.2023 ініціювати скликання річних загальних зборів шляхом направлення листа єдиному учаснику з інформацією та документами, необхідними для розгляду річними загальними зборами питань порядку денного. Вказаний лист було отримано позивачем 17.05.2023, про що свідчить напис у нижній частині аркуша.

Проте, як вказує відповдач 1, вимоги статуту та Закону стосовно скликання річних загальних зборів учасників протягом шести місяців наступного за звітним роком позивачем виконано не було.

- фінансового плану Товариства на 2023 рік;

- фінансового плану Товариства на 2024 рік;

- інвестиційної програми Товариства на 2023 рік;

- інвестиційної програми Товариства на 2024 рік;

- бізнес-плану Товариства на 2023-2027 роки.

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» від 30.06.2023 № 172 було: затверджено річну фінансову звітність товариства за 2022 рік; дивіденди за 2022 рік не нараховувати, 100 відсотків чистого прибутку, що становить 12 059 823,34 гривень залишити нерозподіленими (для виконання статутних цілей).

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» №173 від 07.07.2023, враховуючи порушення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» Абушаєвим Ю.Ю. умов п. 2.1.1. та п. 2.1.21. контракту від 26.04.2023 № 3 на підставі пп. а) п. 5.3. цього контракту вирішено, зокрема, припинити повноваження ОСОБА_1 , директора Товариства, 07 липня 2023 року; звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 07 липня 2023 року на підставі пункту 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Обгрунтовуючи позов та заперечуючи проти доводів відповідача 1 щодо наявності достатніх підстав для дострокового припинення повноважень позивачем зазначено, що ОСОБА_1 було надано суду :

- лист №115 від 22.06.2023 «Щодо подання проектів фінансосового плану, інвестиційної програми та бізнес-плану Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг», в якості доказу виконання рішення засновника № 171 від 19.06.2023 щодо надання відповідних документів;

- лист №116 від 30.06.2023 «Щодо необхідності проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг».

Наразі, судом встановлено, що лист №116 від 30.06.2023 «Щодо необхідності проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг», до якого було додано копію балансу (звіт про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг» станом на 31.12.2022, копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг», проєкт рішення річних загальниїх зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг», було отримано відповідачем 1 лише 03.07.2023, про що свідчить штрих код реєстрації вхідної документації Акціонерного товариства «Укргазвидобування», а також даними журналу реєстрації вхідної документації відповідача 1.

Означені обставини підтверджують твердження відповідачів про порушення ОСОБА_1 своїх обов`язків, щодо своєчасного та якісного виконання функцій та завдань, які покладені на Керівника Товариства згідно зі Статутом Товариства та/або Рішеннями загальних зборів учасників Товариства та/або чинним законодавством України, зокрема приписів частини 2 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» згідно якої річні загальні збори учасників обов`язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом.

Наразі, суд зауважує, що інших доказів окрім листа №116 від 30.06.2023 «Щодо необхідності проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг» на підтвердження виконання своїх обов`язків в частині забезпечення скликання річних загальних зборів у строки, визначені Законом, позивачем до матеріалів справи не надано.

Одночасно, стосовно листа №115 від 22.06.2023 «Щодо подання проектів фінансосового плану, інвестиційної програми та бізнес-плану Товариства з обмеженою відповідальінстю «Нафтогаз Дріллінг», в якості доказу виконання рішення засновника № 171 від 19.06.2023 щодо надання відповідних документів судом враховано, що за наслідками опррацювання наданих позивачем документів, відповідачем 1 були встановлені порушення вимог внутрішніх документів Групи Нафтогаз, які затверджені як обов`язкові для Товариства:

- вимоги Регламенту управління фінансовим плануванням у Групі Нафтогаз, затвердженого рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 01.11.2022 № 349, який зокрема визначає вимоги, порядок формування, подання, розгляду та затвердження фінансових планів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Компанія), юридичних осіб Групи Нафтогаз (ЮО), консолідованого фінансового плану Групи Нафтогаз на рік та звітів про їх виконання, поточних прогнозів фінансових планів, прогнозів руху грошових коштів та звітів про фактичний рух грошових коштів;

- регламенту управління фінансовим плануванням у Групі Нафтогаз, який затверджений рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 01.11.2022 № 349, є обов`язковим для Товариства відповідно до рішення учасника ТОВ «Нафтогаз Дріллінг» від 25.11.2022 № 157. Зокрема, згідно з п. 4.3.4. Регламенту УФП фінансові плати ЮО/Компанії формуються з урахуванням необхідності забезпечення доходності на інвестований капітал (ROIC) не нижче рівня вартості капіталу (WACC). За умови недосягнення в плановому році економічної прибутковості Компанії, ЮО одночасно з проектом фінансового плану на рік формують бізнес- план на декілька років, якій містить заходи, що забезпечують досягнення доходності на інвестований капітал (ROIC) не нижче рівня вартості капіталу (WACC). Пунктом 3.4.5. Регламенту УФП передбачено, що фінансові плати ЮО/Компанії формуються з урахуванням результатів порівняльного аналізу базової, фіксованої винагороди та сукупного доходу працівників ЮО, Компанії з ринковими орієнтирами з оплати праці за відповідними посадами та/або грейдами. Підпункитом б) п. 5.7.1. Регламенту УФП передбачено, що ЮО узгоджують у робочому порядку за допомогою засобів електронного зв`язку з Департаментом управління персоналом та соціальної політики - чисельність персоналу та витрати на оплату праці персоналу ЮО в плановому році; погоджують узгоджені показники з директором з людського капіталу.

Одночасно, у наданих позивачем проектах фінансових планів Товариства на 2023 та 2024 роки встановлені наступні порушення: проекти фінансового плану на 2023-2024 роки не містять розрахунків показника доходності на інвестований капітал (ROIC) та аналізу його відповідності показнику вартості капіталу (WACC), що є порушенням п. 4.3.4. Регламенту УФП; до проекту фінансових планів на 2023-204 роки не були додані підтвердження здійснення аналізу базової, фіксованої винагороди та сукупного доходу працівників ЮО з ринковими орієнтирами з оплати праці за відповідними посадами та/або грейдами, що є порушенням п. 4.3.5. Регламенту УФП; до проектів фінансового плану на 2023-2024 роки не надані підтвердження погодження показників чисельності персоналу та витрат на оплату праці персоналу ЮО в плановому році з директором з людського капіталу, що є порушенням пп. б) п. 5.7.1. Регламенту УФП.

Також встановлено порушення: вимоги Регламенту процесу інвестиційного управління Групи Нафтогаз, затвердженого рішення правління НАК «НафтогазУкраїни від 25.06.2020 № 262, який визначає функціональні обов`язки та відповідальність працівників Компанії та юридичних осіб Групи Нафтогаз у процесі інвестиційного управління, порядку розгляду та затвердження інвестиційних проектів (далі - Проект/Проекти) та Програм Проектів (далі - Програма/Програми), пояснює поетапний підхід до процесу управління інвестиціями та ключові вимоги до прийняття рішень та пакета документів на кожному етапі; регламенту процесу інвестиційного управління Групи Нафтогаз, затверджений рішенням правління НАК «Нафтогаз України від 25.06.2020 № 262, (надалі - Регламент ПІУ) є обов`язковим для Товариства відповідно до рішення учасника ТОВ «Нафтогаз Дріллінг» від 24.07.2020 № 6. Підпунктом 4) п. 4.1. Регламенту ПІУ передбачено, що формування та затвердження Інвестиційного плану (довгострокового та річного) дивізіонів та бізнес-одиниць, не включених до складу дивізіонів, складається з таких етапів, зокрема, присвоєння індивідуальних кодів Проектам/Програмам. У наданих директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» ОСОБА_1 проектах інвестиційних планів Товариства на 2023 та 2024 роки відсутнє присвоєння індивідуальних кодів Проектів/Програм, що є порушенням вимог пп. 4) п. 4.1. Регламенту ПІУ.

Наразі, судом враховано, що позивачем обставин наявності означених порушень не спростовано, а лише вказано про можливість їх усунення за наявності комунікації із відпоівдачем 1.

В контектсі означеного суд звертає увагу позивача, що такі тверження позивача ніяким чином не нівелюють порушень, які було допущено ОСОБА_1 при виконання рішення засновника № 171 від 19.06.2023 щодо надання відповідних документів, оскільки підписанням контракту №3 від 26.04.2023 позивач прийняв зобов`язання забезпечити виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом Товариства, рішеннями засновника та цим контрактом.

Таким чином, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» Абушаєвим Ю.Ю. порушені умови п. 2.1.1. та 2.1.21. контракту від 26.04.2023 № 3, оскільки він не забезпечив виконання завдань, передбачених рішенням Засновника Товариства, та не забезпечив своєчасне та якісне виконання функцій та завдань, які покладені на керівника Товариства згідно із статутом Товариства та рішеннями загальних зборів учасників Товариства, що вказує на наявність у відпоідача 1 достатніх підстав для прийняття рішення про припинення повноважень виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» 07.07.2023, а отже, і обгрунтованість рішення учасника №173 від 07.07.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» й відсутність підстав для визнання його незаконним і скасування.

Одночасно, доводи позивача стосовно звільнення ОСОБА_1 у період коли останній перебував на лікарняному, взагалі не приймаються судом до уваги, з огляду на відсутність їх належного доказового обгрунтування.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» з дати звільнення на посаді директора Товариства; зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» поновити контракт №5 з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» від 26.04.2023 з ОСОБА_1 ; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, суд зазначає, що з огляду на висновки суду стосовно відсутності підстав вважати рішення відподавідача 1 про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» незаконним та його скасування, решта позовних вимог також задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» моральної шкоди в сумі 300 000 грн суд зазначає таке.

За приписами ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 Кодексу законів про працю України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 Кодексу законів про працю України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

У відповідності до ч.1ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.1 ч.2 та ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень викладених вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Проте, наразі позивачем до матеріалів справи взагалі не надано ніяких доказів, що засвідчували б заподіяння відподіачем 1 ОСОБА_1 моральних страждань, а також ніяким чином не підтверджено розміру шкоди, який заявлено до стягнення.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» моральної шкоди в сумі 300 000 грн підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Дріллінг» про: визнання рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» №173 від 07.07.2023 незаконним та скасування його; поновлення ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» з дати звільнення на посаді директора Товариства; зобов`язання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» поновити контракт №5 з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» від 26.04.2023 з ОСОБА_1 ; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ДРІЛЛІНГ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» моральної шкоди в сумі 300 000 грн.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.07.2024.

Суддя В.В. Князьков


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	10.07.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120340635
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Буравльов С.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.07.2024 по справі 910/1317/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/1317/24

Рішення
від 10.07.2024 по справі 910/1317/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА