Рішення

від 03.07.2024 по справі 911/3462/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2024м. СумиСправа № 911/3462/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №911/3462/23

за позовом:Приватного підприємства «Торгівельний центр «Київ» (36000, м.Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6; код за ЄДРПОУ 36324299),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4; код за ЄДРПОУ 32498133),

про стягнення 518053, 86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Москвічов А.С. (довіреність від 11.03.2024 №93),

від відповідача:Трещов А.О. (довіреність від 01.01.2024 №б/н),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

15.11.2023 позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 483729,00 грн основного боргу, 2465,00 грн 3% річних, 31859,86 грн пені, а також 7770, 82 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2023 у справі №911/3462/23 позовну заяву Приватного підприємства «Торгівельний центр «Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення 518053,86 грн та додані до неї документи постановлено надіслати за встановленою підсудністю до Господарського суду Сумської області.

18.12.2023 супровідним листом Господарського суду Київської області від 11.11.2023 у справі №911/3462/23 матеріали позовної заяви у справі №911/3462/23 надійшли до Господарського суду Сумської області.

18.12.2023 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями справу №911/3462/23 призначено судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 22.12.2023 у справі №911/3462/23 (суддя Джепа Ю.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3462/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 06.02.2024, 10:00; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

11.01.2024 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», які будуть виявлені під час виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 518053,86 грн.

Ухвалою від 12.01.2024 у справі №911/3462/23 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - Приватного підприємства «Торгівельний центр «Київ» від 11.01.2024 №б/н про забезпечення позову (вх. № 255 від 11.01.2024).

06.02.2024 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №354).

06.02.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку із лікарняним судді Джепи Ю.А.

09.04.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав заяву про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку з тривалим лікарняним судді Джепи Ю.А.

16.04.2024 відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату від 16.04.2024 у справі №911/3462/23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за протоколом якого справу №911/3462/23 призначено судді Котельницькій В.Л.

19.04.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4.

Ухвалою від 22.04.2024 у справі №911/3462/23 (суддя Котельницька В.Л.) розгляд справи розпочати спочатку; призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін на 20.05.2024, 11:30; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

20.05.2024 представник відповідача надіслав заяву про відкладення підготовчого судового засідання (вх №1474).

Ухвалою від 20.05.2024 у справі №911/3462/23 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх №1474 від 20.05.2024); закрито підготовче провадження та призначено справу №911/3462/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 03.07.2024, 10:00.

Ухвалою від 26.06.2024 у справі №911/3462/23 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №2929 від 25.06.2024) у справі №911/3462/23; постановлено провести судове засідання у справі №911/3462/23, призначене на 03.07.2024, 10:00 та усі подальші судові засідання за участі Москвічова Андрія Сергійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як представника Приватного підприємства «Торгівельний центр «Київ» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

02.07.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача надіслав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3015) у справі №911/3462/23, відповідно до якої просить судове засідання призначене на 03.07.2024, 10:00 провести за участі адвоката Трещова Андрія Олеговича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як представника ТОВ «Технополіс-1» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.07.2024 представником відповідача подані додаткові пояснення (заперечення) на позовну заяву (вх №1949), за якими представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 03.07.2024 встановлено:

Представники сторін у судове засідання прибули.

У судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали:

1)задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх №3015 від 02.07.2024);

2)долучено до матеріалів справи додаткові пояснення (вх №1949 від 03.07.2024).

Судом розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити; представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 03.07.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

12.09.2017 між Приватним підприємством «Торгівельний центр «Київ» (далі позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» укладений договір суборенди №3-103-2017/ТЦ/2 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування під магазин приміщення площею 924 кв.м. на третьому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 1 (надалі об`єкт суборенди).

Згідно з п. 2.1 договору умови даного договору набувають чинності з 01.12.2020 й діють протягом 35 місяців до 31.10.2023, що є також терміном суборенди, а бо до дострокового припинення договору з інших підстав. Фактичне припинення дії договору визначається календарною датою складання акту приймання-передачі повернення об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.3.2. договору, суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату, компенсацію комунальних та інших платежів, передбачених договором у відповідності до умов договору.

Пункт 3.1.1. Договору визначає розмір суборендної плати.

Порядок сплати суборендної плати передбачений пунктом 3.4. договору, а саме: суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 7 числа поточного місяця, в якому здійснюється суборенда приміщення, на підставі рахунків, наданих орендарем. Доплата % (відсоток) від місячного товарообігу з реалізації товарів (послуг) сплачується суборендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого орендарем рахунку.

Відповідно до пункту 3.7 договору, суборендар відшкодовує орендарю вартість спожитої ним електричної енергії, опалення та водопостачання і водовідведення за тарифами (розраховується відповідно показників лічильників або пропорційно займаній площі), що встановлені постачальниками таких послуг, шляхом 100% попередньої оплати в розмірі вартості фактичних спожитих послуг за попередній місяць. Орендар зобов`язаний надати суборендареві рахунок для сплати не пізніше 7 числа поточного місяця. Датою отримання рахунку вважається дата передачі рахунка орендарем уповноваженому представникові суборендаря нарочно або шляхом направлення рахунку на адресу суборендаря, вказану в договорі. Рахунок підлягає обов`язковій оплаті суборендарем протягом п`яти банківських днів з дати отримання. Розмір компенсації вартості спожитих комунальних послуг, сплачених суборендарем, підлягає корегуванню на кінець кожного місяця суборенди за результатами фактичних витрат та фактично спожитих послуг. Коригування проводиться Орендарем до 7 числа місяця, наступного за звітним.

За пунктом 9.8 договору за прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

01.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо», як сторона 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», як сторона 2, (далі відповідач, суборендар) та Приватне підприємство «Торгівельний центр «Київ», як сторона 3, уклали угоду про заміну сторони в договорі суборенди №3-103-2017/ТЦ/2 від 12.09.2017, за якою з 01.04.2018 до ТОВ «Технополіс-1» преходять всі права та обов`язки ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» за договором суборенди № 3-103-2017/ТЦ/2 від 12.09.2017

01.05.2022, 01.10.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди до договору, що є його невід`ємними частинами.

31.08.2023 між ПП «Торгівельний центр «Київ» та ТОВ «Технополіс-1» укладено додаткову угоду до договору, за пунктами 1-3 якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір з 31.08.2023, погодились провести остаточні взаєморозрахунки до 31.10.2023, зарахувати гарантійний платіж, сплачений суборендарем за договором у розмірі 110000,00 грн як частину оплати орендної плати за серпень 2023 року.

07.09.2023 між ПП «Торгівельний центр «Київ» та ТОВ «Технополіс-1» укладено договір №Т021, за яким відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивача товари народного споживання. Загальна сума цього Договору склала 399133,00 грн в тому числі ПДВ.

08.09.2023 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків №ТЦКЕR-930 за період з січня по серпень 2023 року, відповідно до якого станом на 31.08.2023 заборгованість ТОВ «Технополіс-1» перед позивачем склала 882862,00 грн.

18.09.2023 ПП «Торгівельний центр «Київ» та ТОВ «Технополіс-1» з метою врегулювання заборгованості уклали угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі угода №1).

Відповідно до п. 1.1 угоди №1 ТОВ «Технополіс-1» і ПП «Торгівельний центр «Київ», маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких ТОВ «Технополіс-1» і ПП «Торгівельний центр «Київ» є сторонами.

За пунктом 1.2 угоди №1 ТОВ «Технополіс-1» має перед ПП «Торгівельний центр «Київ», станом на 18.09.2023 непогашене грошове зобов`язання у сумі 882862,06 грн, у тому числі ПДВ, яке виникло на підставі договору суборенди №3-103-2017/ТЦ/2 від 12.09.2017 (суборендна плата).

Згідно з п. 1.2 додаткової угоди №1 ПП «Торгівельний центр «Київ» має перед ТОВ «Технополіс-1», станом на 18.09.2023, непогашене грошове зобов`язання у сумі 399133 грн в тому числі ПДВ, яке виникло на підставі договору №T021 від 07.09.2023. (оплата за товар)

Відповідно до п. 2 угоди №1 указані вище зобов`язання сторін за вищезазначеними договорами припиняються у таких обсягах:

- грошове зобов`язання ТОВ «Технополіс-1» (п. 1.1 угоди №1), станом на 18.09.2023 є таким, що припинено частково, при цьому заборгованість ТОВ «Технополіс-1» перед ПП «Торгівельний центр «Київ» (зі сплати суборендної плати) становить 483729,06 грн (п. 2.1. угоди №1).

- грошове зобов`язання ПП «Торгівельний центр «Київ» (п. 1.2 угоди №1), станом на 18.09.2023, є таким, що припинено у повному обсязі, при цьому заборгованість ПП «Торгівельний центр «Київ» перед ТОВ «Технополіс-1» відсутня (п. 2.2 угоди №1).

Згідно з п. 3 угоди №1 з моменту набрання чинності цією угодою ПП «Торгівельний центр «Київ» не є зобов`язаним за договором, зазначеним в п. 1.2 цієї угоди. За домовленістю сторін, ТОВ «Технополіс-1» зобов`язана погасити заборгованість (у формі сплати грошових коштів за договором, вказаним у п. 1.1 цієї угоди), без штрафних санкцій на користь ПП «Торгівельний центр «Київ», у строк до 31.10.2023.

Заборгованість в сумі 483729,06 грн у строк до 31.10.2023 відповідач не сплатив у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 483729,00 грн основного боргу, 2465,00 грн 3% річних, 31859,86 грн пені.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В частині 3 статті 285 ЦК України передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 5 статті 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту частини 1 статті 759 ЦК України вбачається, що обов`язку орендодавця щодо передачі майна кореспондує обов`язок орендаря по здійсненню орендних платежів.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідач доказів сплати заборгованості з оплати суборендної плати в сумі 483729,00 грн не подав.

Заперечення відповідача щодо неотримання рахунків від орендаря та як наслідок недоведеність належними доказами суми боргу, що є предметом спору, суд не приймає до уваги, оскільки підписаний між сторонами спору акт звірки взаємних розрахунків від 08.09.2023 №ТЦКЕR-930 за період з січня по серпень 2023 року, а також укладена між позивачем та відповідачем 18.09.2023 угода №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджує безспірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 483729,00 грн богу з суборендної плати за договором. Відповідач належним та допустимими доказами не спростував відсутність зазначеного боргу, який відповідач повинен був сплатити до 31.10.2023 відповідно до п. 3 угоди №1.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 483729,00 грн боргу за договором визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 угоди №1 відповідач вважається таким, що з 01.11.2023 не виконав свого зобов`язання щодо сплати позивачу 483729,00 грн боргу з суборендної плати за договором.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

За розрахунком позивача, здійсненим у позовній заяві, останній просить стягнути з відповідача 31859,86 грн пені, що нарахована за періоди з 08.09.2023 по 19.07.2023, з 15.09.2023 по 26.10.2023 та з 27.10.2023 по 09.11.2023.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За пунктом 9.8 договору за прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Разом з тим згідно з п. 3 угоди №1 за домовленістю сторін, ТОВ «Технополіс-1» зобов`язаний погасити заборгованість (у формі сплати грошових коштів за договором, вказаним у п. 1.1 цієї угоди), без штрафних санкцій на користь ПП «Торгівельний центр «Київ», у строк до 31.10.2023.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення сторонами договору та угоди №1.

Аналізуючи зміст пункту 3 угоди №1, суд дійшов висновку, що з 01.11.2023 відповідач вважається таким, що не виконав свого зобов`язання щодо сплати позивачу 483729,00 грн боргу з суборендної плати, в той час як позивач відмовився від права нарахування відповідачу будь-яких штрафних санкцій.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 31859,86 грн пені, що нарахована за періоди з 08.09.2023 по 19.07.2023, з 15.09.2023 по 26.10.2023 та з 27.10.2023 по 09.11.2023 визнається судом неправомірною, оскільки за п. 3 угоди №1 позивач не мав права нараховувати штрафні санкції відповідачу (в т.ч.: пеню). З огляду на що суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 31859,86 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача здійсненого у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 2465,00 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 09.11.2023.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати заборгованості за угодою №1 з 01.11.2023.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних збитків та процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов угоди №1 щодо своєчасної та повної сплати суборендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 357,83 грн 3% річних в межах заявленого позивачем періоду з 01.11.2023 по 09.11.2023, що складає 8 днів, а не 62 дня, що зазначені позивачем у розрахунку. У стягнення 2107,17 грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 483729,00 грн боргу та 357,83 грн 3% річних, зазначені позовні вимоги задовольняються як законні та обґрунтовані. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 7770,82 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №2532 від 10.11.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 7261,30 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4; код за ЄДРПОУ 32498133) на користь Приватного підприємства «Торгівельний центр «Київ» (36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6; код за ЄДРПОУ 36324299) 483729,00 грн (чотириста вісімдесят три тисячі сімсот двадцять дев`ять грн 00 коп.) основного боргу, 357,83 грн (триста п`ятдесят сім грн 83 коп.) 3% річних, а також 7261,30 грн (сім тисяч двісті шістдесят одна грн 30 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька