Постанова
від 11.07.2024 по справі 619/228/24
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Єдиний унікальний номер 619/228/24

Номер провадження 22-ц/818/2369/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 квітня 2024 року в складі судді Овсяннікова В.С. у справі № 619/228/24за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮР-ТРЕЙД» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЮР-ТРЕЙД» (ТОВ «АЛЮР-ТРЕЙД») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило визнати договір поворотної фінансової допомоги № 2022/0/08/2 від 08 квітня 2022 року, яким відповідачу в день його укладення було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 5 000,00 грн зі строком повернення 12 календарних місяців, укладеним та стягнути з останньої суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5 169,52 грн, витрати за сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

07 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волков І.М., подала заяву про ухвалення додаткового рішення в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8020,00 грн.

Заява мотивована тим, що з метою захисту своїх інтересів в суді, для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, відповідач вимушена була користуватись правовою допомогою адвоката, та понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 8020 грн. На підтвердження надано договір та акт наданих послуг. Зазначає, що гонорар адвоката на сьогоднішній день йому не сплачено, тому він звертається для вирішення цього питання до суду.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 квітня 2024 року у задоволенні зави відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що до закінчення розгляду цієї справи представником відповідача жодних заяв про наміри просити відшкодування витрат на правничу допомогу не зроблено.

08 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волков І.М., подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

ТОВ «АЛЮР-ТРЕЙД» ухвалу суду першої інстанції не оскаржило, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Всудовезасіданняапеляційногосуду сторони учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 липня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ТОВ «АЛЮР-ТРЕЙД» судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 19 червня 2024 року (том 1, а.с. 170);

ОСОБА_1 судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 19 червня 2024 року (том 1, а.с. 171);

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 19 червня 2024 року (том 1, а.с. 169).

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанціїв межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає правозалишити судоверішення беззмін,а скаргубез задоволення(пункт1частини 1статті 374ЦПК України.

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) та підтримані у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19 (провадження № 61-11155св2).

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У випадку визначення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 754/4352/21, провадження № 61-2723св23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміруз урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ТОВ «АЛЮР-ТРЕЙД» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором позики.

Інтереси ОСОБА_1 в ході розгляду справи представляв адвокат Волков І.М. на підставі договору про надання юридичних послуг 10/01 від 10 січня 2024 року (а.с. 125 зворот).

Відповідно до акту наданих послуг до договору від 10 січня 2024 року № 10/01 адвокатам Волковим І.М. надано ОСОБА_1 наступні послуги: консультація, вивчення документів, підготовка правової позиції, складання відзиву заяви, складання заперечень на відповідь на відзив, складання та подання додаткових пояснень (а.с. 125 зворот).

Заяву про стягнення понесених судових витрат було подано через систему «Електронний суд» 07 квітня 2024 року (а.с.123), тобто у встановлений п`ятиденний строк після ухвалення 02 квітня 2024 року рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волков І.М., до початку судових дебатів відповідних заяв про стягнення витрат на правничу допомогу не заявляла. Будь - яких доказів того, що дійсно така заява мала місце в суді першої інстанції матеріали справи не містять та до суду апеляційної інстанції їх не надано.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За відсутністю доказів надання заяви до початку судових дебатів в суді першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волков І.М., судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви представниці позивачки про ухвалення додаткового рішення. Виходячи з цього, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги суд зазначає наступне.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

Ні зміст відзиву на позовну заяву, ні заперечень на відповідь на відзив, ні додаткових пояснень, ні додатки до них не містять будь яких посилань, обґрунтувань та розрахунків про те, що відповідач буде просити суд стягнути із позивача понесені нею витрати на правову допомогу.

Відповідного аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 відмовивши у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції з тих підстав, що стороною під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікувала понести у зв`язку з розглядом справи (пункт 6.52. цієї постанови).

Процесуальним законом встановлений обов`язок сторони подати докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів, при цьому ці докази можуть бути не подані тільки з поважних причин, про що сторона повинна повідомити суд до закінчення судових дебатів, і тільки за умови визнання судом вказаних причин поважними, він може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відповідачем не були дотримані вимогистатті 246 ЦПК України, оскільки він не обґрунтував поважність причин неподання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, оскільки тільки за умови належного обґрунтування поважності причин, сторона може розраховувати на вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, власного тлумачення норм закону та встановлених судом обставин.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SeryavinandOthers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст. ст.367,368,374, 375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 липня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П.Пилипчук

В.Б. Яцина

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення11.07.2024
Оприлюднено15.07.2024
Номер документу120341532
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них інших видів кредиту

Судовий реєстр по справі —619/228/24

Постанова від 11.07.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Постанова від 11.07.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 18.06.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 31.05.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 13.05.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 25.04.2024

Цивільне

Дергачівський районний суд Харківської області

Овсянніков В. С.

Рішення від 02.04.2024

Цивільне

Дергачівський районний суд Харківської області

Овсянніков В. С.

Ухвала від 12.01.2024

Цивільне

Дергачівський районний суд Харківської області

Овсянніков В. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні