Рішення

від 12.07.2024 по справі 620/7800/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/7800/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС України у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (далі ТОВ «Наталіт», позивач) 29.05.2024 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ''В3'' від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що поданою декларацією з ПДВ та зареєстрованими постачальниками товариства податковими накладними підтверджується його право на податковий кредит у розмірі 67557,00 грн., тому рішення відповідача про відмову в отриманні вказаного відшкодування є необґрунтованим.

Ухвалою судді від 06.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у позивача додаткові докази по справі, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 19.06.2024 клопотання ГУДПС у Чернігівській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що за результатами проведеного аналізу ЄРПН встановлено, що за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 постачальниками для товариства виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з придбання товарів/робіт, послуг (інформаційно-консультаційні послуги з оформлення Т1, суборенда приміщення та прилеглої території, оренда виробничого обладнання) на загальну суму ПДВ 2200,17 грн. В той же час ТОВ «Еко Соя Продукт» зупинено реєстрацію податкової накладної по постачанню «Оренда виробничого обладнання». Також до складу податкового кредиту товариство включило суму ПДВ по придбанню сої (період складання квітень 2023 року), мучки кормової горохової в мішках (період складання травень 2023 року), автотранспортним послугам та суборенді приміщення і прилеглої території (період складання серпень, вересень, листопад 2023 року). Також у лютому 2024 року товариство здійснювало операції з вивезення за межі митної території України продукції власного виробництва. У позивача відповідно до наявних даних відсутні місця зберігання складових для виробництва олії та готової продукції. Крім того, відповідно до даних ЄРПН у червні-грудні 2023 року, січні-лютому 2024 року відсутнє придбання сої. Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року в рядку 10.4 позивач не відображає обсяги постачання, а в декларації за червень-жовтень, грудень п.р. обсяг придбання з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість становить 480,00 грн., 1200,00 грн., 44980,00 грн., 310256,00 грн., 318172,00 грн., 822950,00 грн. відповідно. В декларації за січень-лютий 2024 року в рядку 10.4 обсяги придбання не відображені.

Також проведеним аналізом «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за I-IVкв. 2022 року, I-IVкв. 2023 року не встановлено взаємовідносин з самозайнятими особами та виплат доходу за 157 ознакою по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

За результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правильність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого в декларації за лютий 2024 року, та використання їх в господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, Головне управління ДПС у Чернігівській області вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та відповідає нормам законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

15.03.2024 ТОВ «Наталіт» зареєструвало податкову декларацію з податку на додану вартість №9060938321 та подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на суму 67557,00 грн. (а.с. 7-16).

Враховуючи наведене, відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу ІІ Кодексу, з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15.03.2024 №9060938321).

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2024 №5780/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 17-24), у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67557,00 грн. по декларації за лютий 2024 року.

14.05.2024 ГУДПС у Чернігівській області прийняло щодо ТОВ «Наталіт» податкове повідомлення-рішення №7980/ж10/25-01-04-04 на суму 67 557,00 грн. (а.с. 25-26).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ «Наталіт» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з таких джерел права.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із абзацом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Наталіт» до ГУДПС у Чернігівській області подало податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2024 року, згідно якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 67 557,00 грн., сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 67 557,00 грн. (а.с. 7-16).

Сторонами не заперечується, що причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у лютому 2024 року є отримання товарів/послуг на виконання укладених договорів: від 08.05.2018 №93 з ПВТП «Джі-Ен-Ел», від 01.01.2021 №01/014-21, від 01.01.2023 №1 з ФОП ОСОБА_1 , від 14.03.2023 №14/03-01 з ПСП «Червоний маяк» (а.с. 27-70).

Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2024 року.

Як зазначалось вище, вказаною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 67 557,00 грн та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67 557,00 грн.

При цьому, зі змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджується.

В акті перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за лютий 2024 року та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Однак такі висновки ГУДПС у Чернігівській області є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість у повній мірі встановити об`єми поставлених товарів та наданих послуг, свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов`язків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.

Крім того, із наданих суду доказів встановлено, що 03.11.2021 між позивачем та нерезидентом INT DARIUSZ KOTARA укладено контракт №03-11/21-1 UА-PL про поставку олії соєвої, сирої, нерафінованої, українського походження (а.с. 71-81).

Крім того, 20.02.2024 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №20/02-24, яким товариство зобов`язалось постачати комбікорм-мучку горохову (а.с. 82-87).

Також 20.02.2024 між товариством та ФОП ОСОБА_2 укладено договір виготовлення продукції з давальницької сировини №20/02-24, відповідно до якого позивач зобов`язався виготовити та передати замовнику готову продукцію макуху та олію соєву (а.с. 88-93).

ОСОБА_3 , що експортувалась, придбана позивачем у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладених договорів (а.с. 94-104).

Відповідно до підпункту «а» пункту 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України експортна операція оподатковується ПДВ за ставкою 0%, у зв`язку із чим товариство склало податкові накладні за наслідком вищеназваних експортних операцій за правилом першої події.

Таким чином, матеріалами справи повністю спростовуються доводи відповідача щодо відсутності придбання товарів для їх подальшого експорту.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що податковим органом було незаконно встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 67557,00 грн та відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67557,00 грн.

Крім того, відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до приписів пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбаченийабзацом першимпункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку данихподаткової деклараціїабо уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм податкового законодавства можна зробити висновок, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у пунктом 75.1 статті 75 Кодексу, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюються.

Водночас, реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України, а ніяк не камеральної перевірки.

Відтак, суд констатує, що зроблені відповідачем у межах камеральної перевірки висновки є безпідставними та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Про необґрунтованість висновків перевірки, в даному випадку, свідчить те, що в межах проведеної камеральної перевірки відповідач не мав права досліджувати господарсько - правові взаємовідносини позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасованим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір надання правової (професійної правничої) допомоги від 13.03.2023 №1047118, додаткову угоду від 29.12.2023 та від 29.05.2024 №2, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2024, платіжну інструкцію від 29.05.2024 №586. Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 6700,00 грн. (а.с. 105-109).

У поданому відзиві ГУДПС у Чернігівській області зазначало про неспівмірність попередньо розрахованих витрат на правничу допомогу.

Однак, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціну позову, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 8028,00 грн. (5000,00 грн. правнича допомога, 3028,00 грн. судовий збір).

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС України у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» судові витрати в сумі 8028 (вісім тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2024 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (код ЄДРПОУ 39436026, вул. Шевченка, 20-Б, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна