Постанова

від 08.01.2025 по справі 620/7800/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7800/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцев Є.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (надалі - ТОВ «Наталіт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУДПС у Чернігівській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ''В3'' від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

При цьому, даним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у - залишено без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення- залишено без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від адвоката Коверзневої Марини Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 620/7800/24, якою просить ухвалити додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, мотивуючи тим, що докази понесених витрат позивачем було долучено до відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, заява розглядається в порядку письмового провадження.

Разом з тим, відповідачем були надіслані заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної заяви.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, перебування колегії суддів у відпустці по закінченню строку розгляду даної заяви, колегія суддів продовжує строк розгляду даної заяви на розумний термін.

Так, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Як вбачається із заяви і доказів позивача, його витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді склали 3000,00 грн, що було зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

На підтвердження розміру витрат Позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №1047118 від 13.03.2023; копію додаткової угоди №2 від 29.05.2024, розрахунок від 13.08.2024, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.08.2024 та платіжну інструкцію про сплату 3000 грн.

Відповідно до змісту наданого Акту надання послуг вбачається, що позивач отримав послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою, надання усної консультації, складання відзиву на апеляційну, підготовка (друк, копіювання, засвідчення вірності копій, сканування) доказів, що подаються до відзиву на апеляційну скаргу, розсилка сторонам і суду. Вартість послуги всього 3000 грн.

З огляду на викладене нормами КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

У постанові від 20 листопада 2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає твердження Відповідача про неспівмірність та необґрунтованість вартості наданих адвокатом послуг ґрунтуються виключно на його суб`єктивній оцінці та не доведено жодним доказом.

Крім того, за приписами ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як було встановлено при розгляді даної справи, права Позивача було порушено саме внаслідок неправомірних дій Відповідача, що у свою чергу змусило позивача звернутися за наданням правничої допомоги та вимушено понести витрати за отримання таких послуг.

Позивач був змушений звернутися до суду задля захисту своїх прав, понести витрати, а тому ці витрати повинні бути відшкодовані Відповідачем на користь останнього в повному обсязі, як такі, що були фактичними і неминучими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що аргументи та вимоги представника позивача є обгрунтованими, дійсними, необхідними, розумними та підтвердженими належними та достатніми доказами, тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 620/7800/24 у суді апеляційної інстанції.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» щодо стягнення понесених витрат на правову (правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції - задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (ЄДРПОУ 39436026) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (ЄДРПОУ 44094124) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий О.В. Карпушова

судді О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев