Постанова

від 12.12.2024 по справі 620/7800/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7800/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

29.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (надалі - ТОВ «Наталіт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУДПС у Чернігівській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ''В3'' від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що поданою позивачем декларацією з ПДВ та зареєстрованими постачальниками товариства податковими накладними підтверджується право позивача на податковий кредит у розмірі 67557,00 грн., проте спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено в отриманні вказаного відшкодування.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.05.2024 №7980/ж10/25-01-04-04.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції, а саме те, що за результатами проведеного аналізу ЄРПН встановлено, що за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 постачальниками для товариства виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з придбання товарів/робіт, послуг (інформаційно-консультаційні послуги з оформлення Т1, суборенда приміщення та прилеглої території, оренда виробничого обладнання) на загальну суму ПДВ 2200,17 грн. В той же час ТОВ «Еко Соя Продукт» зупинено реєстрацію податкової накладної по постачанню «Оренда виробничого обладнання». Також до складу податкового кредиту товариство включило суму ПДВ по придбанню сої (період складання квітень 2023 року), мучки кормової горохової в мішках (період складання травень 2023 року), автотранспортним послугам та суборенді приміщення і прилеглої території (період складання серпень, вересень, листопад 2023 року). Також у лютому 2024 року товариство здійснювало операції з вивезення за межі митної території України продукції власного виробництва. У позивача відповідно до наявних даних відсутні місця зберігання складових для виробництва олії та готової продукції. Крім того, апелянт наполягає, що відповідно до даних ЄРПН у червні-грудні 2023 року, січні-лютому 2024 року відсутнє придбання сої. Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року в рядку 10.4 позивач не відображає обсяги постачання, а в декларації за червень-жовтень, грудень п.р. обсяг придбання з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість становить 480,00 грн., 1200,00 грн., 44980,00 грн., 310256,00 грн., 318172,00 грн., 822950,00 грн. відповідно. В декларації за січень-лютий 2024 року в рядку 10.4 обсяги придбання не відображені.

Отже, апелянт вказує, що проведеним аналізом «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за I-IVкв. 2022 року, I-IVкв. 2023 року не встановлено взаємовідносин з самозайнятими особами та виплат доходу за 157 ознакою по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .

За результатами камеральної перевірки, апелянт пояснює, що не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правильність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого в декларації за лютий 2024 року, та використання їх в господарській діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на правильності висновків суду першої інстанції.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

15.03.2024 ТОВ «Наталіт» зареєструвало податкову декларацію з податку на додану вартість №9060938321 та подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на суму 67557,00 грн. (а.с. 7-16).

Враховуючи наведене, відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу ІІ Кодексу, з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15.03.2024 №9060938321).

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2024 №5780/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 17-24), у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67557,00 грн. по декларації за лютий 2024 року.

14.05.2024 ГУДПС у Чернігівській області прийняло щодо ТОВ «Наталіт» податкове повідомлення-рішення №7980/ж10/25-01-04-04 на суму 67 557,00 грн. (а.с. 25-26).

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс № 2755) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із абзацом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Наталіт» до ГУДПС у Чернігівській області подало податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2024 року, згідно якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 67 557,00 грн., сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 67 557,00 грн. (а.с. 7-16).

Сторонами не заперечується, що причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у лютому 2024 року є отримання товарів/послуг на виконання укладених договорів: від 08.05.2018 №93 з ПВТП «Джі-Ен-Ел», від 01.01.2021 №01/014-21, від 01.01.2023 №1 з ФОП ОСОБА_1 , від 14.03.2023 №14/03-01 з ПСП «Червоний маяк» (а.с. 27-70).

Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2024 року.

Як зазначалось вище, вказаною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 67 557,00 грн та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67 557,00 грн.

При цьому, зі змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджується.

В акті перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за лютий 2024 року та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Наталіт» до ГУДПС у Чернігівській області подало податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2024 року, згідно якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 67 557,00 грн., сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 67 557,00 грн. (а.с. 7-16).

Причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у лютому 2024 року, є отримання товарів/послуг на виконання укладених договорів: від 08.05.2018 №93 з ПВТП «Джі-Ен-Ел», від 01.01.2021 №01/014-21, від 01.01.2023 №1 з ФОП ОСОБА_1 , від 14.03.2023 №14/03-01 з ПСП «Червоний маяк» (а.с. 27-70).

Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2024 року.

Згідно висновків акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 67 557,00 грн. та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 67 557,00 грн.

Крім того в акті перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за лютий 2024 року та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Проте, позивач надав докази обґрунтованості позовних вимог, а саме те, що 03.11.2021 між позивачем та нерезидентом INT DARIUSZ KOTARA укладено контракт №03-11/21-1 UА-PL про поставку олії соєвої, сирої, нерафінованої, українського походження (а.с. 71-81).

Крім того, 20.02.2024 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №20/02-24, яким товариство зобов`язалось постачати комбікорм-мучку горохову (а.с. 82-87).

Також, 20.02.2024 між товариством та ФОП ОСОБА_2 укладено договір виготовлення продукції з давальницької сировини №20/02-24, відповідно до якого позивач зобов`язався виготовити та передати замовнику готову продукцію макуху та олію соєву (а.с. 88-93).

Позивачем була придбана у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 олія соєва відповідно до укладених договорів (а.с. 94-104).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав первинну документацію, зауважень до складання якої у податкового органу не виникло.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та надані докази, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач надав всі необхідні первинні документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, зокрема податкові накладні, оформлені та зареєстровані у повній відповідності до вимог чинного законодавства, актами виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями та ТТН, тобто платник податків має право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.

Внаслідок вказаного доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не підтверджені належними та відповідними доказами.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а всі наведені доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев