Постанова

від 11.07.2024 по справі 440/8182/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. Справа № 440/8182/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8182/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс"

до Львівської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" (далі також - позивач, ТОВ "Заслон Плюс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України( далі також - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 09 березня 2023 року №UA209000/2023/900113/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000869 від 08 березня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ТОВ "Заслон Плюс" подало до митного органу документи, в яких всі числові значення складових митної вартості товару відображені повно, коректно та всебічно, внаслідок чого не існувало підстав вимагати від позивача додаткові документи. До того ж, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, сама лише інформація про якісь митної декларації ніяк не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю товарів зі схожими характеристиками, що розмитнювались іншою особою у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000869.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь ТОВ "Заслон Плюс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7561,41 грн.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме - містять розбіжності. Так, під час розгляду поданих для митного оформлення документів встановлено, що банківські реквізити в контракті від 31.07.2020 №74.07.20. та в додатку №29 від 29.12.2022 відмінні від тих, які зазначені в рахунку фактурі від 06.03.2023 №2023031 (різні ІВАN рахунки). Поряд з цим, у наданій декларантом митній декларації країни відправлення отримувачем є "NEPHTEKHIMIK OU", який є відправником товару згідно контракту, отже вантаж в республіці Польща був відправлений на естонське підприємство, хоча в графі 29 цієї МД зазначено пункт пропуску: Hrebene-Рава-Руська, який є польсько-українським пунктом пропуску. Отже, вантаж не оформлено на українську фірму, або не надано декларацію країни відправлення. Окрім цього, товар поставлявся на умовах поставки FCA, що зазначено в графі 20 митної декларації. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FCA (Free Carrier (… named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до довідки про транспортні витрати, яка надана позивачем, відсутні дані щодо навантаження. Отже, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено пункти 10, 21 статті 58 МКУ.Відтак, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що документально підтверджені та піддаються обчисленню. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2022/099283 від 15.12.2022. Завозився в обох випадках товар газ парафіновий торгової марки DW OІL, ідентичним кодом товару згідно УКТЗЕД 2712903990 (графа 33 МД), в обох деклараціях товари походять із РП Польща торгової марки DW OІL (графа 34 МД). Сума донарахованих митних платежів становить 71953,45 грн.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 31.07.2020 між ТОВ "Заслон Плюс" (покупець) та компанією "NEPHTEKHIMIK OU" (постачальник) укладено контракт №74.07.20, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти відповідно до умов цього договору парафіно-воскову продукцію, далі - товар /а.с. 28-34/.

Згідно з пунктами 2.1, 3.1 контракту умови поставки визначаються відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна товару по цьому контракту встановлюється в Євро та узгоджується сторонами в додатках.

Згідно з додатковою угодою від 29.12.2022 №29 до контракту від 31.07.2020 №74.07.20 визначено тимчасовий IBAN рахунок постачальника "NEPHTEKHIMIK OU" - СН5808822108000002390 /а.с. 36/.

Відповідно до додаткової угоди від 01.03.2023 №30 до контракту від 31.07.2020 №74.07.20 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар - газ парафіновий, ціна 1275,0 Євро за одну тонну нетто, кількість тонн - 23 т +/- 10%, країна походження - Польща, умови поставки FCA/Мане (Польща), вантажовідправник - DW Oil Polska Sp.z o.o., вантажоотримувач - ТОВ "Заслон Плюс", сума поставки по додатковій угоді складає - 29325,00 Євро /а.с. 37-38/.

На виконання умов контракту від 31.07.2020 №74.07.20 та додаткової угоди від 01.03.2023 №30 до нього з метою розмитнення придбаного у "NEPHTEKHIMIK OU" товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №23UA209170018116U4 від 08.03.2023, згідно з якою позивачем ввезено на територію України газ парафіновий у кількості 22,940 тонн, являє собою побічний продукт виробництва олив в установках депарафінізації, є сумішшю алканів нормальної будови з числом атомів вуглецю С20-С35 (парафін) та мінеральної оливи; температура плавлення 52,0 град.С, масова доля оливи 13,8%, в`язкість кінематична при 100 град.С 4,251 мм2/с, температура застигання (метод ІSО 2207 еквівалентний методу АSТМ D 938) 49,0 град.С, густина при 70 град.С, 0,796 г/см3, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 217) 0,1, 28, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 937), 0,1, 11, сирий, застосовується у якості сировини при виробництві парафінових свічок, не відноситься до гідрофобних заповнювачів на основі петролатуму.

Позивачем була заявлена митна вартість товару за основним методом відповідно до частини 1 статті 57 МКУ (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та одночасно з митною декларацією /а.с. 40-41/ подано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість і обраний метод її визначення, зокрема:

інвойс №2023031 від 06.03.2023 /а.с. 12/;

прайс-лист від 01.03.2023 /а.с. 13/;

лист від 06.03.2023 №06032023/1 /а.с. 15-16/;

довідка про транспортні витрати №16 від 06.03.2023 /а.с. 19/;

заявка від 03.03.2023 №3 /а.с. 20/;

договір про надання транспортних послуг від 21.10.2022 №21/10-22 /а.с. 21-24/;

рахунок на оплату №80 від 06.03.2023 /а.с. 25/;

МRN 23РL301010Е0286288 /а.с. 26/;

СRM №1/06/03/2023 /а.с. 27/;

контракт №74.07.20 від 31.07.2020 /а.с. 28-34/;

додаткову угоду від 29.12.2022 №29 до контракту №74.07.20 від 31.07.2020 /а.с. 36/;

додаткову угоду від 01.03.2022 №30 до контракту №74.07.20 від 31.07.2020 /а.с. 37-39/.

Під час розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом встановлено, що банківські реквізити в контракті від 31.07.2020 №74.07.20 та в додатку №29 від 29.12.2022 відмінні від тих, які зазначені в рахунку фактурі від 06.03.2023 №2023031 (різні ІВАN рахунки). У наданій декларантом митній декларації країни відправлення отримувачем є "NEPHTEKHIMIK OU", який у спірному випадку є відправником товару згідно контракту, отже вантаж в республіці Польща був відправлений на естонське підприємство, хоча в графі 29 цієї МД зазначено пункт пропуску Hrebene-Рава-Руська, який є польсько-українським пунктом пропуску. Отже, вантаж не оформлено на українську фірму або не надано декларацію країни відправлення.

На вимогу митного органу декларантом додатково для підтвердження митної вартості товару було надано наступні документи, а саме:

додаткову угоду №6 від 24.02.2023 (між "NEPHTEKHIMIK OU" та DW Oil Polska Sp.Z.O.O) /а.с. 17/;

підтвердження оплати від 27.02.2023 (між "NEPHTEKHIMIK OU" та DW Oil Polska Sp.Z.O.O);

фактуру-проформу №50/2023 /а.с. 14/;

лист (обґрунтування) виробника б/н від 08.03.2023 /а.с. 9-10/.

За результатами розгляду документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900113/2 від 09.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000869 /а.с. 44-47/.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття контролюючий орган вказав, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлене наступне: банківські реквізити в контракті від 31.07.2020 №74.07.20 та в додатку №29 від 29.12.2022 відмінні від тих, які зазначені в рахунку фактурі від 06.03.2023 №2023031 (різні ІВАN рахунки). У наданій декларантом митній декларації країни відправлення отримувачем є "NEPHTEKHIMIK OU", який є відправником товару згідно контракту, отже вантаж в республіці Польща був відправлений на естонське підприємство, хоча в графі 29 цієї МД зазначено пункт пропуску Hrebene-Рава-Руська який є польсько-українським пунктом пропуску. Отже вантаж не оформлено на Українську фірму, або не надано декларацію країни відправлення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах. Відповідно до частини 2-3 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: фактура-проформа між польською і естонською фірмами, додаток до договору між польською і естонською фірмами, підтвердження оплати. Надані документи не усувають вищезгаданих розбіжностей. Інших документів згідно вимоги не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст.59 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VІ розділ ІІІ. Джерелом інформації для користування митної вартості слугувала МД №UA209170/2022/099283 від 15.12.2022. Коригування на обсягу партії та комерційні рівні не проводилося.

Не погоджуючись із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом є недоведеним, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

У свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 5 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме: у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.02.2019 року по справі №810/5436/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно з принципом обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у Постанові від 04.06.2020 по справі 1.380.2019.001823 (адміністративне провадження №К/9901/34404/19) та від 14.06.2022 № 809/257/17 (№ К/9901 /38363/18), відповідно до якої,наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов"язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта. При цьому витребовувати необідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіМКУ.

Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

На переконання колегії суддів, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Так, відповідно до додаткової угоди від 01.03.2023 №30 до контракту від 31.07.2020 №74.07.20 ціна товару - газу парафінового 1275,0 Євро за одну тонну.

За відомостями митної декларації вага імпортованого позивачем до України товару складає 22,940 тонни.

Відтак, фактична вартість ввезеного товару складає 29248,50 Євро (22,940 тонни х 1275,0 Євро), що відповідає вартості товару, заявленій декларантом у митній декларації №23UA209170018116U4 від 08.03.2023.

При цьому, на переконання суду, відмінності банківських реквізитів постачальника в контракті від 31.07.2020 №74.07.20 та в додатку №29 від 29.12.2022 від тих, які зазначені в рахунку фактурі від 06.03.2023 №2023031 (різні IBAN рахунки), а також зазначення у наданій декларантом митній декларації країни відправлення отримувачем "NEPHTEKHIMIK OU", який є відправником товару згідно з контрактом, жодним чином не впливають на розмір визначеної сторонами контракту ціни імпортованого товару (1275,0 Євро за одну тонну), а відтак, не впливають й на митну вартість такого товару.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що законодавство України чи законодавство Польщі забороняють суб`єктам господарювання мати більш ніж один рахунок в банківській установі.

На думку суду, на питання правильності визначення митної вартості товарів реквізити банківського рахунку продавця, який визначається домовленістю договірних сторін, не має жодного впливу.

Крім того, судом встановлено, що на вимогу митного органу декларантом додатково для підтвердження митної вартості товару надано:

додаткову угоду №6 від 24.02.2023 між "NEPHTEKHIMIK OU" (покупець) та DW Oil Polska Sp.Z.O.O (продавець), за умовами якої продавець зобов`язується поставити покупцю товар - гач парафіновий (налив) в кількості 23 тонни +-10% за ціною 1270 Є/т на умовах FCA /Мане, Польща, наливом в автомобільну цистерну, країна походження товару - Польщаіз зазначенням вантажоотримувача - ТОВ "Заслон Плюс"/а.с. 17/;

підтвердження оплати від 27.02.2023 (між "NEPHTEKHIMIK OU" та DW Oil Polska Sp.Z.O.O);

фактуру-проформу №50/2023 від 24.02.2023 /а.с. 14/;

лист (обґрунтування) виробника б/н від 08.03.2023 /а.с. 9-10/.

Стосовно доводів відповідача, що товар поставлявся на умовах поставки FCA, що зазначено в графі 20 митної декларації. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FCA (Free Carrier (… named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до довідки про транспортні витрати, яка надана позивачем, відсутні дані щодо навантаження. Отже витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідач під час розгляду справи вказував, що товар поставлявся на умовах поставки FCA, що зазначено в графі 20 митної декларації. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FCA (Free Carrier (… named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до довідки про транспортні витрати, яка надана позивачем, відсутні дані щодо навантаження. Отже витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені.

Судом вказані обґрунтування відповідача відхиляються як неприйнятні з огляду на те, що вони не слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900113/2 від 09.03.2023.

Відповідно до положень Інкотермс 2010 FCA продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з поставки товару тоді, коли він передав його перевізнику, зазначеному покупцем, у встановленому місці або пункті. Тобто продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому, слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Матеріали справи свідчать, що до митної вартості товару позивачем включені понесені ним транспортні витрати у розмірі 19400,00 грн (доставка від місця завантаження Miedzyrzec Podlaski, Manie 9 до кордону Рава Руська /PL/), що відповідає 497,27 Євро за курсом НБУ гривні до Євро (39,0132) та повністю відповідає вартості транспортування, зазначеній у довідці про транспортні витрати від 06.03.2023 №16, виданій ФОП ОСОБА_1 (а.с. 19, 44).

Так, згідно з інформацією, зазначеною у довідці про транспортні витрати від 06.03.2023 №16, виданій ФОП ОСОБА_1 , загальна вартість перевезення вантажу по маршруту Miedzyrzec Podlaski, Manie 9 (РL) - м. Кременчук (UA) через митний пост Рава Руська (РL) складає 54852,90 грн, з яких 19400,00 грн - вартість транспортування від місця завантаження Miedzyrzec Podlaski, Manie до кордону Рава Руська, а 35452,90 грн - вартість транспортування товару від кордону Рава Руська до м. Кременчук (Україна) (а.с. 19).

Оскільки за умовами поставки товару FCA Manie, Poland постачання здійснювалося у приміщенні вантажовідправника (продавця за умовами контракту між "NEPHTEKHIMIK OU" (покупець) та DW Oil Polska Sp.Z.O.O), то саме останній ніс відповідальність та витрати за навантаження товару, а також оскільки транспортні витрати включаються до митної вартості товару виключно до місця ввезення на митну територію України(частина 10 статті 58 МКУ), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару при заповненні митної декларації з урахуванням транспортних витрат у розмірі 497,27 Євро (19400,00 грн по курсу НБУ 39,0132).

У постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а).

Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Також, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки, не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування такої інформації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, взятого за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товару, взятого за основу для коригування.

Як встановлено судом, газ парафіновий у кількості 22,940 тон, що імпортувався позивачем, являє собою побічний продукт виробництва олив в установках депарафінізації, є сумішшю алканів нормальної будови з числом атомів вуглецю С20-С35 (парафін) та мінеральної оливи; температура плавлення 52,0 град.С, масова доля оливи13,8%,в`язкість кінематична при 100 град.С4,251мм2/с, температура застигання (метод ІSО 2207 еквівалентний методу АSТМ D 938)49,0град.С, густина при 70 град.С, 0,796 г/см3, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 217) 0,1,28, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 937), 0,1, 11, сирий, застосовується у якості сировини при виробництві парафінових свічок, не відноситься до гідрофобних заповнювачів на основі петролатуму.

Разом з тим, згідно з МД №UA209170/2022/099283 від 15.12.2022 імпортований товар - газ парафіновийвибілений22,660 тон, являє собою побічний продукт виробництва олив в установках депарафінізації, є сумішшю алканів нормальної будови з числом атомів вуглецю С20-С35 (парафін) та мінеральної оливи; температура плавлення 52,0 град.С, масова доля оливи3,9%, в`язкість кінематична при 100 град.С4,046мм2/с, температура застигання (метод ІSО 2207 еквівалентний методу АSТМ D 938)54,2град.С, густина при 70 град.С, 0,796 г/см3, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 217) 0,1,30, показник пенетрації при 25 град.С, визначений за методом ІSО 2137 (еквівалентний методу ASTM D 937), 0,1, 11, сирий, застосовується у якості сировини при виробництві парафінових свічок, не відноситься до гідрофобних заповнювачів на основі петролатуму.

Наведене свідчить про відмінності у фізичних характеристиках товару, імпортованого в Україну позивачем, та товару імпортованого згідно з МД №UA209170/2022/099283 від 15.12.2022, а відтак вказані товари не є ідентичними, оскільки не є однаковими за всіма ознаками.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Верховний Суд постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, необґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені.

Таким чином, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Дослідивши долучені сторонами документи колегія суддів зазначає, що немає жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару.

В частині інших розбіжностей, колегія суддів вказує, що жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання не містять зв`язку з фактичними обставинами справи.

Більш того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу.

Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

З огляду на вказане, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі № 804/1755/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та, як наслідок, обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 по справі № 440/8182/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова