Постанова

від 09.07.2024 по справі 640/6348/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6348/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів України, треті особи: Рада адвокатів міста Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпоряджень та рішень, зобов`язання утриматись від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів України, треті особи: Рада адвокатів міста Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просив:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) у Ради адвокатів України, щодо перевірки рішень конференції адвокатів регіонів, в тому числі конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року, за результатами яких Рада адвокатів України прийняла свавільні та протиправні Рішення від 15 грудня 2021 року №124, №125, №126, №127, №128, №130, №131 та від 28 січня 2022 року №5, №6, №7, №8, в яких з підміною юридичних значень примінено скасування Рішень Конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року;

- визнати протиправними дії Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 щодо створення Робочої групи із дослідження результатів проведення конференцій адвокатів регіонів у 2021 році та зобов`язати утриматися від таких дій;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 19 листопада 2021 року №179 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 "Про створення Робочої групи із дослідження результатів проведення конференцій адвокатів регіонів у 2021 році";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26 листопада 2021 року №182 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 "Про внесення змін до Розпорядження №179 від 19 листопада 2021 року";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №124 "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів Ради адвокатів міста Києва" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №124 Ради адвокатів України "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів Ради адвокатів міста Києва";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №125 "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №125 Ради адвокатів України "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №126 "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №126 Ради адвокатів України "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання членів дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №127 "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання представника адвокатів міста Києва до складу Ради адвокатів України" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №127 Ради адвокатів України "Про наслідки звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва від 07 листопада 2021 року щодо обрання представника адвокатів міста Києва до складу Ради адвокатів України";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №128 "Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №128 Ради адвокатів України "Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №130 "Про передачу справ Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розподілу" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №130 Ради адвокатів України "Про передачу справ Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розподілу";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 15 грудня 2021 року №131 "Про продовження роботи Робочої групи із дослідження результатів проведених конференцій адвокатів регіонів у 2021 році" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 грудня 2021 року №131 Ради адвокатів України "Про продовження роботи Робочої групи із дослідження результатів проведених конференцій адвокатів регіонів у 2021 році";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 28 січня 2022 року №5 "Про неповноважність звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07 листопада 2021 року та відсутність юридичних фактів" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 28 січня 2022 року №5 Ради адвокатів України "Про неповноважність звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07 листопада 2021 року та відсутність юридичних фактів";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 28 січня 2022 року №6 "Організаційні питання визнання неповноважності звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07 листопада 2021 року та відсутність юридичних фактів" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 28 січня 2022 року №6 Ради адвокатів України "Про неповноважність звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07 листопада 2021 року та відсутність юридичних фактів";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 28 січня 2022 року №7 "Щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України по місту Києву" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 28 січня 2022 року №7 Ради адвокатів України "Щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України по місту Києву";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів України щодо прийняття Рішення від 28 січня 2022 року №8 "Про скликання конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва" та зобов`язати утриматися від прийняття рішень аналогічного змісту;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 28 січня 2022 року №8 Ради адвокатів України "Про скликання конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року провадження в адміністративній справі закрито.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, представника третьої особи, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції встановлено, що вказаний спір стосуються внутрішньої діяльності самоврядної організації, та такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку, у зв`язку з чим, суд зробив висновок, що на заявлені позивачем позовні вимоги не поширюються правила адміністративного судочинства, що має наслідком закриття провадження у справі.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 та 2 стаття 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 та 2 стаття 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами і юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини 1 та 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Частиною 3 цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на такі публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Визначаючись щодо предметної юрисдикції даного спору колегія суддів враховує наступне.

В оскаржуваній ухвалі зазначено, що у контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням правової природи дій та/чи бездіяльності конференції адвокатів регіону та Ради адвокатів регіону, Голови ради адвокатів щодо створення Робочої групи із дослідження результатів проведеної конференції адвокатів регіонів у 2021 році, винесення розпоряджень за наслідками проведених конференцій як органів адвокатського самоврядування у питаннях організації та проведення 07 листопада 2021 року конференції адвокатів регіонів, формування порядку денного, місця її проведення, розпорядження та інших рішень прийнятих за наслідками такої конференції, відповідно обрання Голови Ради адвокатів м. Києва, обрання членів ради адвокатів м. Києва, Голови КДКА, членів КПКДКА м. Києва, членів ДП КДКА м. Києва, ревізійної комісії, представників адвокатів м. Києва, представника у складі ВКДКА.

Вимоги позивача про порушення його прав стосуються встановлення легітимності проведених зборів Робочої групи із дослідження результатів проведеної конференції адвокатів регіонів у 2021 році, прийняття рішення Головою Ради адвокатів про створення такої Робочої групи, повноваження такої Робочої групи, правомочності виключення делегатів висунутих проведеною звітно-виборною конференцією адвокатів, рішення про скликання ради адвокатів міста Києва у 2022 році.

Проте, аналіз позову свідчить, що він не ґрунтується на питаннях з`ясування правової природи дій та/чи бездіяльності конференції адвокатів регіону та Ради адвокатів регіону, Голови ради адвокатів, формування порядку денного та проведення 07 .11.2021 року конференції адвокатів регіонів, місця їх проведення, розпорядження та інших рішень прийнятих за наслідками такої конференції, відповідно обрання Голови Ради адвокатів м. Києва, обрання членів ради адвокатів м. Києва, Голови КДКА, членів КПКДКА м. Києва, членів ДП КДКА м. Києва, ревізійної комісії, представників адвокатів м. Києва, представника у складі ВКДКА.

Рішення Конференції адвокатів міста Києва від 07.11.2021 року набрало чинності з дня його прийняття, тобто 07.11.2021 року і станом на даний час є чинним, ніким не оскаржене та не скасоване в порядку визначеному законом.

Крім того, відповідно до ст. 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 07.11.2021 року, Конференцією адвокатів міста Києва позивача обрано, а не відкликано з посади Голови Ради адвокатів міста Києва.

Відповідно до ч. З ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Дане рішення Конференції адвокатів міста Києва не є предметом позову адміністративної справи № 640/6348/22.

Окрім цього, позовні вимоги ОСОБА_1 не містять в собі встановлення легітимності проведених зборів Робочої групи із дослідження результатів проведеної конференції адвокатів регіонів у 2021 році, прийняття рішення Головою Ради адвокатів про створення такої Робочої групи, повноваження такої Робочої групи, правомочності виключення делегатів висунутих проведеною звітно-виборною конференцією адвокатів, рішення про скликання ради адвокатів міста Києва у 2022 році.

У своєму позові ОСОБА_1 , просив суд визнати протиправними дії Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 щодо створення Робочої групи із дослідження результатів проведення конференцій адвокатів регіонів у 2021 році та зобов`язати утриматися від таких дій. Визнати протиправними Розпорядження від 19.11.2021 року №179 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 «Про створення Робочої групи із дослідження результатів проведення конференцій адвокатів регіонів у 2021 році». Скасувати Розпорядження від 19.11.2021 року №179 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 «Про створення Робочої групи із дослідження результатів проведення конференцій адвокатів регіонів у 2021 році». Визнати протиправним Розпорядження від 26.11.2021 року №182 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 «Про внесення змін до Розпорядження № 179 від 19.11.2021 року». Скасувати Розпорядження від 26.11.2021 року №182 Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 «Про внесення змін до Розпорядження № 179 від 19.11.2021 року».

Однак, крім цих позовних вимог, позов містить ряд інших вимог, яким Київським окружним адміністративним судом не була надана належна правова оцінка.

Крім того, правове обґрунтування всіх позовних вимог базується на відсутності законом визначених функцій та повноважень у Голови та членів Ради адвокатів України приймати оскаржувані рішення, які є предметом даного позову.

Отже, ОСОБА_1 , як фізична особа, законні права на думку якого та інтереси було порушено рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень - Голови Ради адвокатів України, Ради адвокатів України, звернувся до адміністративного суду задля їх захисту та відновлення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції мав з`ясувати наявність порушеного права позивача в межах публічно-правових відносин по кожній позовній вимозі, дослідити оскаржувані рішення, дії та бездіяльність Ради адвокатів України, Голови Ради адвокатів України ОСОБА_4 , а тому, не вчинивши вказані дії суд першої інстанції передчасно та необґрунтовано виніс оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі.

Серед іншого, за правилами ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Проте, в оскаржуваній ухвалі взагалі було зазначено, що вказаний спір стосуються внутрішньої діяльності самоврядної організації, та такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

У розрізі наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено - 12 липня 2024 року.