Постанова

від 12.07.2024 по справі 300/546/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 рокуСправа № 300/546/23 пров. № А/857/22847/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (суддя Панікар І.В., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі Головне управління) в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФ та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ (далі УПФУ) від 17.04.2015 за №820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015 (далі Розпорядження);

зобов`язати ГУПФ нарахувати (поновити) пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) з 01.05.2015;

стягнути з відповідача нараховану ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2015 до 19.10.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ та скасовано Розпорядження УПФУ. Зобов`язано ГУПФ поновити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 01.05.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. До того ж зауважує, що після припинення виплати позивачу пенсії вона не виплачувалась та не нараховувалась, що має наслідком застосування до таких відносин положень законодавчих норм про дотримання строку звернення до суду з позовом.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявне у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджує факт, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.

Такі висновки суду першої інстанції по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданий 01.03.1993 та отримує пенсію відповідно до статті 55 Законом №796-XII (а.с. 8).

14.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV; а.с.17).

Розпорядженням від 27.02.2015 за №820594 ОСОБА_1 перераховано пенсію за віком потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи з 14.11.2014 (а.с.18), однак Розпорядженням 17.04.2015 позивачу припинено виплату пенсії з 01.05.2015 в зв`язку з неправильним призначенням (а.с.20).

Вказане Розпорядження і є предметом спору у цій справі.

Згідно з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2022 року у справі №300/1722/22, яке набрало законної сили 11.10.2021 (далі Рішення суду), визнано протиправним рішення ГУПФ про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 02.12.2021 №091630009142 та зобов`язано ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 19.10.2021. Рішення набрало законної сили 11.10.2022 (а.с.9-12).

Поміж тим, у цьому Рішення суду зазначено, що позивачем у справі №300/1722/22 заявлено вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 01.05.2015, однак зважаючи на те, що Розпорядження, яким припинено виплату пенсії Баранецького з 01.05.2015 не оскаржувалось останнім, тому у його задоволенні було відмовлено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

30.12.2022 позивач звернувся повторно до ГУПФ із заявою про скасування Розпорядження УПФУ, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та нарахувати пенсію відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 01.05.2025 та виплачувати її в подальшому з урахування раніше проведених сум (а.с.13-14).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 20.01.2023 за №294-5059/Б-02/8-0900/23, ГУПФ відмовило позивачу у задоволенні заяви та зазначило, що відповідь на аналогічне звернення надано представнику позивача листом Головного управління від 27.12.2022 за №4984-4726/Б-02/8-0900/22. Також представник відповідача у листі вказав, що Рішенням суду не зобов`язано призначити та нарахувати позивачу пенсію відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 01.05.2015, то підстав для призначення такої пенсії з 01.05.2015 немає (а.с.15-16).

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що основним її доводом є те, що строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Так, ухвалою Восьмого апеляційного суду від 19 березня 2024 року зобов`язано ОСОБА_1 подати, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано до апеляційного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про те, що органи УПФУ порушили його право на законну та зароблену пенсію, фактично позбавивши його пенсії, останній дізнався коли було прийнято Рішення суду, в якому зазначено, що відсутність первинних документів не може бути підставою для позбавлення права позивача на належне пенсійне забезпечення. До цього часу, позивач вважав, що органи УПФУ законно припинили виплату його пенсії, оскільки не мав розумних причин сумніватися в добросовісності дій працівників УПФУ. Звертає увагу, що суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС (в редакції, чинній на час подання розглядуваного позову) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як зазначає позивач про те, що спірним Розпорядженням порушено його право на отримання пенсії він дізнався після прийняття Рішення суду, то необхідно зазначити, що вказані доводи є дещо надуманими, оскільки, як видно зі змісту того ж самого Рішення суду, звертаючись до суду із позовом у квітні 2022 року в межах справи №300/1722/22, позивачу було достовірно відомо про існування такого Розпорядження, так як саме цим він обґрунтовував позовні вимоги у справі №300/1722/22, а саме: …» Крім того, вказує, що 14.11.2014 позивачу була призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку. Однак, розпорядженням пенсійного органу від 17.04.2015 виплату даної пенсії позивачу припинено з 01.05.2015. Тому, позивач вважає що саме з 01.05.2015 слід зобов`язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.».

До суду з цим позовом, ОСОБА_1 звернувся 16.02.2023.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.»

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, в якій дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС.

колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.»

Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, апеляційний суд звертає увагу на те, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Зі змісту позову та заяви на поновлення пропущеного строку звернення до суду, можна встановити, що позивачу не тільки у квітні 2022 року, але й після винесення Розпорядження (червень-липень 2015 року) було достовірно відомо про його існування спірного Розпорядження, однак вважаючи, що воно є правильним, позивач його не оскаржував, але вже після настання 60 річного віку та звернення за призначенням пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відмова у призначенні якої стала підставою для звернення до суду з позовом у справі №300/1722/22, просив у цій справі здійснити призначення та виплату пенсії з 01.05.2015, тобто дати якої Розпорядженням припинено виплату пенсії у зв`язку з її помилковим призначенням.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно положень статті 46 Закону № 1058-IV, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. У спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом. Виплата пенсії була припинена.

З огляду на те, що ОСОБА_1 , повинен був та міг дізнатися про припинення йому виплати пенсії ще у червні 2015 року, та фактично йому було це достовірно відомо під час звернення до суду із позовом у справі №300/1722/22, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом, і позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Частиною третьою статті 123 КАС передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (частина перша статті 319 КАС).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які перешкоджали реалізувати право на звернення до суду в межах визначеного процесуального строку, а тому позов в частині задоволених позовних вимог необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич