Постанова

від 30.01.2025 по справі 300/546/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа №300/546/23

адміністративне провадження № К/990/36098/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 300/546/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин у справі

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та скасувати розпорядження від 17 квітня 2015 року № 820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати (поновити) пенсію ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нараховану ОСОБА_1 пенсію за період з 01 травня 2015 року до 19 жовтня 2021 року.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та скасовано розпорядження від 17 квітня 2015 року № 820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 300/546/23.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року зобов`язано ОСОБА_1 подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

5. Зобов`язуючи позивача подати обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на час виникнення спірних відносин у справі № 300/1722/22 позивачу було достовірно відомо, що з 01 травня 2015 року пенсія за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII йому не виплачувалась та є припиненою.

6. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав до апеляційного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що органи пенсійного фонду порушили його право на законну та зароблену пенсію, фактично позбавивши його пенсії. Лише після прийняття Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення від 08 червня 2022 року у справі № 300/1722/22 про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 091630009142 від 02 грудня 2021 року, позивач дізнався про порушення його права на пенсію. До цього часу позивач вважав, що орган пенсійного фонду законно припинив виплату йому пенсії, оскільки не мав розумних причин сумніватися в добросовісності дій працівників Управління Пенсійного фонду України. Позивач звертав увагу, що суми пенсії неотримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

7. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2024 року скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та скасування розпорядження від 17 квітня 2015 року № 820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати (поновити) пенсію ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року і ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року залишено без змін.

8. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до суду, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не навів та не довів. Також застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Таким чином, апеляційний суд вважав, що звертаючись у лютому 2023 року до суду з даним позовом про оскарження розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ від 17 квітня 2015 року № 820594, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки після винесення оскаржуваного розпорядження позивачу було достовірно відомо про порушення його права на призначення пенсії.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

10. У касаційній скарзі позивач вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), оскільки суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також посилається на неврахування судами практики Верховного Суду стосовно незастосування строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України щодо спорів з приводу виплати пенсії у справі № 646/6250/17.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 23 вересня 2024 року.

12. Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 300/546/23.

13. Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 січня 2025 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

15. Позиція інших учасників справи

16. 09 грудня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у її задоволенні, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін.

17. У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає, що позивач мав реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість і вчинити активні дії з метою отримання інформації про оскаржуване розпорядження від 17 квітня 2015 року № 820594, а також оскаржити його до суду протягом шестимісячного строку. При цьому, звертаючись у лютому 2023 року з позовною заявою, позивач не навів обґрунтованих доводів щодо поважності підстав пропуску строку та не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження наведених доводів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із наступного.

19. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

20. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

21. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

22. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

23. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

27. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Отже, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

29. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

30. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

31. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

32. У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

33. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

34. Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

35. Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

36. Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

37. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку № 22-1).

38. Разом з тим, предметом спору у цій справі є вимоги про скасування розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківськ, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання органу пенсійного фонду нарахувати пенсію відповідно до положень статті 55 Закону № 796-XII з 01 травня 2015 року та виплачувати її в подальшому з урахуванням раніше проведених сум.

39. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

40. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

42. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

43. Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

44. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

45. Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на необхідність застосування у зазначених правовідносинах положень статті 87 Закону № 1788-ХІІ і статті 46 Закону № 1058-IV, то такі доводи, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки за змістом указаних норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

46. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

47. Врахувавши указане, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

48. З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

49. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом і не вказав поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися про припинення виплати йому пенсії ще у червні 2015 року.

50. До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

51. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, оскільки обставини у справі, рішення в якій переглядається у касаційному поряду, та фактичні обставини у справі № 646/6250/17, висновки в якій, на думку позивача, не врахував суд апеляційної інстанції, не є подібними, зважаючи на те, що предмет спору у справі № 646/6250/17 стосувався вже нарахованої, однак не виплаченої з вини пенсійного органу пенсії. Водночас у цій справі йдеться про ще ненараховану пенсію.

52. Таким чином, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, не може бути прикладом іншого правозастосування у вказаних правовідносинах.

53. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду слід враховувати таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а тому у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

55. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

56. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

57. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні ним оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Суд апеляційної інстанції виконав усі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи, вирішив справу з дотриманням положень матеріального і процесуального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

61. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

С.М. Чиркін