Ухвала

від 11.07.2024 по справі 916/5680/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"11" липня 2024 р. Справа № 916/5680/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: адвокат Вічна І.М.,

розглядаючи справу № 916/5680/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім» (вул. Маразліївська, № 1/20, офіс 502, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 41769779)

до відповідача: ZERNOPRODUKT KFT (2636 TESA, PETOFI UTCA 16, HUNGARY; адреса для листування: вул. Бугаївська, № 21, офіс 308, м. Одеса, 65005)

про стягнення 111 520,00 євро,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ZERNOPRODUKT KFT, в якому просить суду стягнути з відповідача на його користь заборгованість за поставлений товар в розмірі 111520,00 євро.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за контрактом № 20230607 від 07.06.2023 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий відповідачем товар.

09.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 6266/23 від 26.12.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5680/23. Постановлено справу № 916/5680/23 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "26" січня 2024 року о 10:20 год.

26.01.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/5680/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "13" лютого 2024 року о 10:40 год.

13.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/5680/23 на "11" липня 2024 року о 14:00 год. та зобов`язано ТОВ «Рейлстрім» надати суду в строк до 12.03.2024 офіційний нотаріально засвідчений переклад на угорську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) позовної заяви з доданими до неї документами та процесуальних документів суду.

Даною ухвалою суду від 13.02.2024 постановлено звернутись до компетентного органу Міністерства юстиції Угорщини - Ministry of Public Administration and Justice Department of Justice Cooperation and Private International Law з проханням щодо виконання судового доручення та вручення судових документів відповідачу у справі ZERNOPRODUKT KFT, а також зупинено провадження у справі № 916/5680/23 до моменту надходження на адресу суду виконаного судового доручення.

11.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження у справі № 916/5680/23 поновлено.

11.07.2024 в судове засідання учасники справи не з`явилися, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі суду не надали. Також, позивач не надав суду і офіційний нотаріально засвідчений переклад на угорську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) документів, визначених ухвалою суду від 13.02.2024, про поважність причин неподання таких документів суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, входячи з наступного.

Так, згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд відзначає, що процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одними з основних засад господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін, як учасників судового процесу.

Згідно із статтею 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Крім цього, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

При цьому п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ст. 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

В рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Частиною першою статті 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої та другої статті 366 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно із частинами першою та третьою статті 368 Господарського процесуального кодексу України зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Отже, враховуючи здійснення господарського судочинства, зокрема, на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін у судовому процесі, відповідачу, як іноземній юридичній особі, має бути забезпечена можливість бути обізнаною у встановленому законом порядку щодо пред`явленого до неї позову та захистити свої права шляхом направлення представника у судове засідання, подання відзиву на позов, пред`явлення зустрічного позову та інші права згідно встановлених ГПК України процесуальних засобів захисту проти пред`явленого позову.

Судом встановлено, що відповідач є резидентом Угорської Республіки, який не має свого представництва на території України, тому про розгляд даної справи належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, відповідачу по справі, який є нерезидентом України, для належного повідомлення його про розгляд справи, необхідно вручати судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову, оскільки саме це у розумінні Конвенції зможе забезпечити відповідачу можливість бути обізнаним з пред`явленим до нього позовом у національному суді та його вимогами.

Згідно з пунктом 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03.10.2017 (остаточне 03.01.2018) принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Європейський суд визнав, що дані принципи є застосованими також в частині вручення сторонам судових документів.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/16503/18 від 29 липня 2019 року.

Так, між Україною та Угорською Республікою 02 серпня 2001 року в м. Будапешт вчинено договір про правову допомогу в цивільних справах (ратифіковано Законом №926-III від 10.01.2002).

Ухвалою Господарського суду Одеської області було вирішено звернутись до компетентного органу Міністерства юстиції Угорщини з запитом щодо виконання судового доручення та вручення документів відповідачу - ZERNOPRODUKT KFT, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім», в свою чергу, було зобов`язано надати суду в строк до 12.03.2024 офіційний нотаріально засвідчений переклад на угорську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): копії позовної заяви з доданими до неї документами; ухвали Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі № 916/5680/23; ухвали Господарського суду Одеської області від 26.01.2024 про повідомлення відповідача щдо призначення підготовчого засідання у справі № 916/5680/23; виклику (повідомлення) про дату, час та місце судового розгляду справи; запиту щодо виконання судового доручення та вручення документів; підтвердження про вручення документа.

Ухвалу суду у даній справі від 13.02.2024 разом із відповідними документами та запитом щодо виконання судового доручення було отримано представником позивача 23.02.2024, про що свідчить відповідний підпис на зворотньому боці примірника ухвали суду.

Станом на 11.07.2024 до суду від позивача жодних документів, у тому числі, перекладу, заяв та клопотань не надходило.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У розумінні наведених положень процесуального закону, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору. Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Доказів про неможливість надати витребувані судом документи до суду позивачем не надано. Вказані докази є необхідними для вирішення спору по суті, а їх ненадання перешкоджає вирішенню спору. Ненадання позивачем доказів, а також пояснень щодо можливості чи неможливості їх надання, перешкоджає вирішенню спору з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

Отже, невиконання позивачем вимог ухвали суду від 13.02.2024 про надання належним чином нотаріально завіреного перекладу позовної заяви з додатками, ухвал та документів, необхідних для виконання судового доручення та вручення документів позбавляє суд можливості реалізувати засади господарського судочинства, та повідомити відповідача про наявність відкритої щодо нього судової справи.

За цих обставин, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім», як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

Залишення позову без розгляду через за вказаних обставин не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Усталена прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (заява №65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі «Perez deRada Cavanilles проти Іспанії» (заява №2809095, рішення від 28.10.98) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем покладених на нього обов`язків Господарським процесуальним кодексом України для з`ясування обставин справи, враховуючи, що позивачем були створенні перешкоди для з`ясування вважливих для вирішення справи обставин, не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, або які унеможливлювали надати вищезазначені докази до суду, не явку в підготовче засідання та не повідомлення про причини такої неявки, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи викладене, залишення позову без розгляду не порушує суть права доступу до суду, оскільки позивач не втрачає можливості на повторне звернення до суду після усунення недоліків, про які йдеться у цій ухвалі.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що підлягає залишенню без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім» з огляду на неподання позивачем суду витребуваних матеріалів, суд не вбачає правових підстав для повернення позивачу із Державного бюджету України суми судового збору за звернення до суду з даною позовною заявою, а тому суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 42, 43, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлстрім» до ZERNOPRODUKT KFT про стягнення 111 520,00 євро залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 11.07.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя О.В. Цісельський