Рішення

від 11.07.2024 по справі 242/1017/24

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/1017/24

2/242/393/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А.В., розглянувши цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманих коштів допомоги на дитину одинокій матері,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення Селидівської міської ради (Селидівське УСЗН), як отримувач соціальних допомог. 14 серпня 2019 ОСОБА_1 звернулась до Селидівського УСЗН з заявою про призначення державної допомоги на дитину одинокій матері з урахування доходів на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначала, що вона не навчається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, не працює, трудової книжки не має, як суб`єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, в шлюбі не перебуває, інших доходів не має. На підставі наданих документів ОСОБА_1 було призначено допомогу на дитину одинокій матері з урахуванням доходів з 01.02.2019 по 31.01.2020 у розмірі 1208,97 грн. щомісяця. Під час перевірки достовірності наданої інформації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням допомоги виявилося, що ОСОБА_1 приховала факт отримання додаткового доходу у вигляді заробітної плати з лютого по червень 2019 року. При заповнені декларації ОСОБА_1 не надавала інформацію УСЗН про те, що вона була працевлаштована та отримувала дохід. Відповідно до частини 1 статті 22 розділу VII Закону № 2811- XII одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. На підставі виявленої інформації УСЗН було прийнято рішення про утримання надміру отриманих коштів в розмірі 100% та здійснено перерахунок в межах терміну призначення раніше призначеної допомоги: у період 01.08.2019 по 30.11.2019 в розмірі 460,01; у період 01.12.2019 по 31.01.2020 в розмірі 540,01. У зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 управління про обставини, що впливають на призначення державної допомоги ( працевлаштування та одержання заробітної плати), виникла переплата за період з 01.02.2019 по 31.01.2020 в розмірі 3744,80 грн. Відповідачка свою провину визнала, про що свідчить її заява від 06.12.2019 про зобов`язання повернути кошти в розмірі 100% та нею було зроблено один платіж з погашення надміру отриманих коштів, про те не в повному обсязі. Залишок коштів, які підлягають поверненню складає 1181,44 грн. У зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь УСЗН Селидівської міської ради переплачену суму державної допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01.08.2019 по 31.01.2020 у сумі 1181,44 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надала.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань не надійшло.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14.06.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі„ розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що згідно заяви від 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Селидівського УСЗН щодо призначення державної допомоги на дитину одинокій матері з урахування доходів на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначала, що вона не навчається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, не працює, трудової книжки не має, як суб`єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, в шлюбі не перебуває, інших доходів не має.

Рішенням УСЗН Селидівської міської ради від 27.08.2019 на підставі наданих документів, ОСОБА_1 було призначено допомогу на дитину одинокій матері з урахуванням доходів з 01.02.2019 по 31.01.2020 у розмірі 1208,97 грн. щомісяця.

Із заяви ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги вбачається, що вона була повідомлена про обов`язок подавати повні та достовірні відомості про доходи та майновий стан.

Із матеріалів справи вбачається, в результаті проведеної перевірки правильності та достовірності інформації, наданої відповідачем для призначення соціальної допомоги, було виявлено надання (приховування) відповідачем недостовірних даних про майновий стан сім`ї, а саме, згідно довідки Селидівського ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" № 08-1461 від 20.11.2019 та № 08-1485 від 26.11.2019 ОСОБА_1 період з 01.02.2019 по 30.06.2019 працювала в Селидівському ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" та отримувала заробітну плату.

Отже, під час перевірки правильності та достовірності інформації, наданої відповідачем для призначення соціальної допомоги встановлено, що при зверненні до УСЗН Селидівської міської ради 14.08.2018 року відповідач в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, у розділі - ІІ, не відобразила інформацію що вона працює та отримує дохід.

Згідно доповідної записки від 28.11.2019 року державного соціального інспектора УСЗН Селидівської міської ради під час перевірки достовірності наданої інформації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням допомоги виявилося, що ОСОБА_1 приховала факт отримання додаткового доходу у вигляді заробітної плати з лютого по червень 2019 року.

Рішенням УСЗН Селидівської міської ради від 02.12.2019 було прийнято рішення про утримання з ОСОБА_1 надміру отриманих коштів в розмірі 100% та здійснено перерахунок в межах терміну призначення раніше призначеної допомоги у період 01.08.2019 по 30.11.2019 в розмірі 460,01; у період 01.12.2019 по 31.01.2020 в розмірі 540,01.

06.12.2019, 02.04.2021, 25.04.2023, 13.02.2024 УСЗН Селидівської міської ради ОСОБА_1 були направлені повідомлення про добровільне погашення надміру отриманих коштів допомоги на дитину одиноким матерям.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача та зверталася до позивача з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та подавала декларації про доходи та майновий стан, при цьому не повідомила, що вона працює та отримує дохід.

Суд зазначає, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того,суд, з врахування соціального статусу відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до статті 18-1 указаного Закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

За п. 49 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Відповідно до п. 6 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), а також довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Згідно із п. 28 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Суд зазначає, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13,133,137,141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, ЄДРПОУ 25953988, місцезнаходження: Донецька область, м.Селидове, вул..Пушкіна, 8, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення надміру отриманих коштів допомоги на дитину одинокій матері - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.Г.Черков