Рішення

від 15.07.2024 по справі 686/7473/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/7473/24

Провадження № 2/686/3223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Лазоренко К.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бойко Клінік» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Бойко Клінік» про визнання незаконним та скасування наказу №3к від 27 лютого 2024 року Про звільнення ОСОБА_1 , поновлення її на посаді менеджера зі збуту даного товариства, стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 36650 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 5166 грн. 12 коп., посилаючись на те, що вона з 28 вересня 2023 року приступила до виконання своїх обов`язків. З цього часу роботодавець жодним чином з нею не зв`язувався, жодних претензій до її роботи не висловлював.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, направивши на адресу суду заяву про відкладення розгляду даної справи в зв`язку з хворобою.

Однак,таких підставдля відкладеннярозгляду даноїсправи судне вбачає,оскільки ТОВ«Бойко Клінік» не позбавлена можливості забезпечити явку в судове засідання інших представників. Крім того, як вбачається з довідки №93 про тимчасову непрацездатність студента від 9 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 звільнена від занять саме цього числа, тобто 9 липня 2024 року.

Як вбачається з відзиву на позов представника відповідача,вона проти позову заперечує, посилаючись на те, що з ОСОБА_1 було дійснено розрахунок, в тому числі виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Відсутність позивача на роботі понад чотири місяці зафіксовано в актах про її відсутність на робочому місці. З представниками товариства остання відмовлялась зв`язуватись.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 36 п. 8-3 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Відповідно до вимог ст. 47 ч. 1 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно довимог ст.117КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно довимог ст.235ч.5КЗпП Україниу разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки (постанова Верховного Суду від 5 лютого 2020 року, справа № 761/29172/18).

Судом встановлено, що наказом директора ТОВ «Бойко Клінік» №29 від 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера (управителя) зі збуту. А наказом №5к від 26 січня 2023 року її звільнено з посади в зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2023 року вирішено визнати незаконним та скасувати вказаний наказ про звільнення, поновивши її на посаді. Наказом директора ТОВ «Бойко Клінік» №33к від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаду менеджера (управителя) зі збуту, про що було повідомлено позивача через засоби поштового зв`язку. Наказом директора ТОВ «Бойко Клінік» №3к від 27 лютого 2024 року її звільнено з посади з 27 лютого 2024 року через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль з 28 вересня 2023 року по 26 лютого 2024 року згідно п. 8-3 ст. 36 КзпП. Вказаний наказ було направлено ОСОБА_1 27 лютого 2024 року також через засоби поштового зв`язку. Підставою для винесення вищезазначеного наказу є 108 відповідних актів про відсутність працівника на робочому місці.

Відповідно до вимог ст. 94 ч. 1 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що з ОСОБА_1 було дійснено розрахунок, в тому числі виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Вказані твердження представника відповідача ніким не спростовані. Також не заслуговують на увагу суду твердження позивача про виконання нею функціональних обов`язків в м. Хмельницькому, оскільки, як вбачається з п. 6 Посадової інструкції менеджера зі збуту ввіреною територією для виконання нею функціональних обов`язків є Сумська область.

Відповідно до вимог ст. 76 ч. 1 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ч. 1 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ч. 1 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ч. 1 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ч. 1 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, ні позивач, ні її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що саме з вини відповідача ОСОБА_1 не було видано наказу про звільнення і не довела, що вона приступила до виконання своїх функціональних обов`язків з 28 вересня 2023 року.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 36 п. 8-3, 74, 94 ч. 1, 47 ч. 1, 116, 117, 235 ч. 5 КЗпП України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Бойко Клінік»про визнаннянезаконним таскасування наказу№3квід 27лютого 2024року Прозвільнення ОСОБА_1 ,поновлення їїна посадіменеджера зізбуту даноготовариства,стягнення заборгованостіпо заробітноїплати всумі 36650грн.та компенсаціїза невикористанувідпустку всумі 5166грн.12коп. відмовити.

Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

12.07.2024