Рішення

від 10.07.2024 по справі 333/696/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/696/23

Провадження №2/333/179/24

рішення

Іменем України

10 липня 2024 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Самухи А.О., представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом ТОВ «Автолідер СВ» - адвоката Неткал О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/696/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» про стягнення коштів, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛІДЕР СВ" про стягнення коштів.В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 08 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Автолідер СВ", в особі директора ОСОБА_2 , був укладений договір про надання послуг. Відповідно до п.п.2.2 та 2.3 договору позивачем була сплачена передплата у розмірі 350 Євро. Також, відповідно до п.2.4 договору позивачем було сплачено вартість автомобіля 3300,61 Євро. Отримання відповідачем вказаних вище сум підтверджується наступними доказами: отримання 350 Євро підтверджується особистим підписом менеджера ТОВ "Автолідер СВ" ОСОБА_3 ; отримання грошової суми у розмірі 3300 Євро підтверджується SWIFT - переказом за №235877113, Інформацією про проведенні операції у АТ КБ "Приватбанк" за грошовими переказами за №9VQ4HSS7IPJ1MM4G від 12.01.2023 року та електронною перепискою між позивачем та представниками ТОВ "Автолідер СВ" у месенджері "Вайбер". Проте, дотепер авто у відповідності до умов договору так і не було доставлено, гроші не повернуті.

Відзив на позовну заяву в порядку ст.360 ЦПК України до суду не надходив.

27 березня 2023 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним.В зустрічній позовній заяві зазначено, що жодного договору про надання послуг від 08 лютого 2022 року не укладалося, оскільки директор цього товариства перебував за кордоном, а менеджер, який підписував договір, не перебуває у трудових відносинах із позивачем за зустрічним позовом, та всі платіжні документи вчинялися між фізичними особами, та не можуть бути доказом виконання договірних відносин. Також посилається на те, що листування у месенджерах не є належними та допустимими доказами. На підставі викладеного просить суд визнати договір про надання послуг від 08 лютого 2022 року недійсним та таким, що не створює правових наслідків.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року об`єднано первісний позов із зустрічним позовом в одне провадження.

04 травня 2023 року через електронний суд від представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Самухи А.О. надійшли заперечення на зустрічний позов.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом адвокат Самуха А.О. позивні вимоги викладені в первісному позові підтримала повністю, щодо зустрічного позову заперечувала повністю та просила суд відмовити у задоволені зустрічного позову.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом адвокат Неткал О.О. просив відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічні позові вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

На неодноразові виклики ОСОБА_2 як директор ТОВ "Автолідер СВ" для дачі пояснень в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Самуху А.О., представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом адвоката Неткал О.О., дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити, з таких підстав.

Між ОСОБА_1 та ТОВ "Автолідер СВ", в особі директора ОСОБА_2 , був укладений договір про надання послуг від 08 лютого 2022 року (далі - Договір). Договір містить підписи сторін із зазначенням їх прізвищ та ініціалів, реквізити сторін та печатку ТОВ "Автолідер СВ". (а.с.6-7). За клопотанням представника відповідача за первісним позовом в судовому засіданні був оглянутий оригінал догорору

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом даного Договору є здійснення Замовником підбору та купівлі за кордоном України транспортного засобу та доставки його до м.Черкаси, а замовник зобов`язується прийняти вказаний транспортний засіб (далі - ТЗ) у порядку, в строк та на умовах, визначених цим договором. За умовами Договору (п.1.2) до переліку послуг, що надаються виконавцем замовнику, входить наступне: безпосередній підбір та купівля ТЗ за кордоном України; перевезення ТЗ через митний кордон України до м.Черкаси, користуючись для цього послугами третьої особи (водія), попередньо уклавши з ним відповідний договір; проведення митного оформлення ТЗ у митних органах України шляхом укладання відповідного договору з третьою особою; проведення сертифікації ТЗ в сертифікаційних органах України; реєстрація ТЗ у Сервісному центрі МВС України з наступним отриманням державних номерних знаків та реєстраційного документа на ім`я замовника; передати замовнику ТЗ, зареєстрований на його ім`я; при необхідності надання додаткових інших послуг за попередньою домовленістю із замовником.

Згідно п.2.9 Договору термін доставки ТЗ з місця його купівлі до місця призначення в Україні складає 30 днів. У випадку виникнення необхідності цей термін може бути збільшено, але не більше ніж на 10 днів.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом адвокат Самуха А.О. пояснила суду, що ОСОБА_1 прибув до офісу ТОВ "Автолідер СВ" у м. Черкаси, де його обслуговував ОСОБА_3 , який відрекомендувався як офіційний представник ТОВ "АВТОЛІДЕР СВ" та займає посаду менеджера, на якого покладено обов`язки з укладання договорів та прийняття грошових коштів від клієнтів. Після підписання договору менеджер ОСОБА_3 , особисто отримав готівкою попередню оплату у розмірі 400 доларів США = 350 Євро, про що зробив відповідну відмітку на договорі та поставив свій підпис. Одразу після цього запропонував піти до відділення ПриватБанку, що був поруч з офісом, та перевести остаток коштів його керівнику ОСОБА_2 , пояснивши, що без оплати вони не можуть розпочати пошук та викуп автомобіля, та виконати інші умови договору. Договір був укладений у простій письмовій формі. Менеджер запевнив, що він та ОСОБА_2 постійно будуть з ним на зв`язку. Певний час усе так і було, вони спілкувалися з менеджером ОСОБА_3 у телефонному режимі та у месенджерах, де останній повідомляв про різні обставини щодо виконання умов договору зі сторони його керівника ОСОБА_2 , а також спілкувався безпосередньо із ОСОБА_2 у телефонному режимі та у месенджерах. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 не зміг передати ОСОБА_1 замовлений автомобіль з різних підстав, та запевняв, що автомобіль вже викуплений та чекає нього, навіть надсилав відео викупленого автомобіля. За попередньою узгодженою домовленістю із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прибув до Литви 23 квітня 2022 року щоб особисто забрати авто Опель Астра 2009 року. Прибувши до Литви, ОСОБА_1 одразу написав ОСОБА_2 о 08:42 ранку, що він вже у Литві, та запитав: «куди мені їхати?». Він відповів щоб Відповідач за зустрічним позовом їхав до міста Каунас, і про те що він буде зайнятий ще пару годин. Прочекавши його цілий день у м.Каунас ОСОБА_2 так і не з`явився, і ОСОБА_1 був змушений повернутися додому без автомобіля.

Вказані пояснення представника позивача за первісним позовом знайшли свого підтвердження у долучених до матеріалів справи скрін шотах переписки у соціальних месенджерах між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і відповідних фотографіях (а.с.11-33, 102-122). При цьому в переписці ОСОБА_2 жодного разу не заперечував факт укладання Договору і відсутності повноважень на отримання передоплати у ОСОБА_5 . Не заперечував також ОСОБА_2 і отримання 3300 Євро від ОСОБА_4 на виконання умов Договору, укладеного саме з ТОВ «Автолідер СВ».

Відповідно до п.п.2.2 та 2.3 Договору позивачем була сплачена передплата у розмірі 350 Євро, що підтверджується особистим підписом менеджера ТОВ "Автолідер СВ" ОСОБА_3 . Так, на договорі про надання послуг від 08 лютого 2022 року стоїть відмітка, що менеджер ОСОБА_3 отримав готівкою попередню оплату у розмірі 400 доларів США = 350 Євро.

Також, відповідно до п.2.4 Договору Позивачем було сплачено вартість автомобіля 3300,61 Євро. Отримання грошової суми у розмірі 3300 Євро підтверджується SWIFT - переказом за №235877113, Інформацією про проведенні операції у АТ КБ "Приватбанк" за грошовими переказами за №9VQ4HSS7IPJ1MM4G від 12.01.2023 року (а.с.6-10) та електронною перепискою між Позивачем та представниками ТОВ "Автолідер СВ" у месенджері "Вайбер" .

Представником відповідача за первісним позовом не заперечувався факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів за SWIFT переказом, проте представник посилався на те, що вони були зараховані не на рахунок підприємства.

Разом з тим, зі змісту укладеного Договору, наявної переписки у месенджері "Вайбер" вбачається, що в матеріалах справи наявні докази про переведення грошової суми у розмірі 3300 Євро на підтвердження виконання зобов`язань за договором про надання послуг б/н від 08 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Автолідер СВ", в особі директора ОСОБА_2 .

Відповідач, в порушення вимог Договору, строків його виконання, отримавши за надання послуг грошові суми у розмірі 350 Євро та 3300 Євро, взяті на себе зобов`язання не виконав. Транспортний засіб позивач за первісним позовом не отримав, грошові кошти не повернуті.

У зв`язку з невиконанням умов Договору ОСОБА_1 було подано до ТОВ «Автолідер СВ» Заяву про розірвання договору про надання послуг від 08.02.2022 року та повернення раніше сплачених грошових коштів у розмірі 3650,61 Євро. Заяву 13.09.2022 року отримав менеджер ОСОБА_3 (а.с.34).

Також позивачем були понесені витрати щодо сплати комісії за переказ грошової суми 3300 Євро у розмірі 875 грн, що підтверджується квитанцією CHG_T8TGGSTWP6TAX5145TBPL від 15.02.2022 року (а.с.10).

Таким чином, сума збитків, які були завдані позивачу складають 3650,00 Євро та 875 грн.

Також суд вбачає за необхідне зауважити, що у судовому засіданні був досліджений оригінал договору про надання послуг від 08.02.2022 року.На Договорі міститься підпис директора ОСОБА_2 засвідчений відтиском печатки ТОВ "Автолідер СВ".

Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач за первісним позовом, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного договору.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст.76-79 ЦПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ "Автолідер СВ" була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача за первісним позовом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на договорі про надання послуг від 08.02.2022 року є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, а саме у наданні послуги підбору та купівлі за кордоном України транспортного засобу та доставки його до м.Черкаси.

Суд критично ставиться щодо посилань позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що менеджер ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з останнім, так як це не спростовується жодними доказами. Представник позивача за зустрічним позовом не зміг пояснити хто міг підписати та поставити печатку товариства на оскаржуваному Договорі. Позивач за зустрічним позовом не звертався до правоохоронних органів з приводу втрати, викрадення або підробки печатки товариства, підробки підпису чи здійснення шахрайських дій від імені ОСОБА_2 , як керівника ТОВ "Автолідер СВ", щодо проведення експертиз (почеркознавчої експертизи та/або встановлення справжності відтиску печатки) не заявляв. Суду не надано доказів проведення службової перевірки на підприємстві з приводу незаконного використання та неналежного зберігання печатки, відповідно до чинного законодавства відповідальність за зберігання печатки несе керівник підприємства, та відповідає за усі негативні наслідки що сталися або стануться у разі неналежного зберігання печатки підприємства.

Позивач за зустрічним позовом у своєму позові підтверджує той факт, що до первісного позову було долучено шаблонний примірник копії договору про надання послуг, який застосовується на підприємстві.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом адвокат Неткал О.О. не зміг пояснити наявність договору, підстави зарахування коштів позивачу за первісним позовом, наявність інформації на офіційних сторінках ТОВ "Автолідер СВ", яким чином ОСОБА_2 веде свою господарську діяльність в Україні, як керівник ТОВ "Автолідер СВ", маючи представницькі офіси у п`яти різних містах України, якщо він перебуває за кордоном, як укладаються договори, як підписуються та проставляються печатки на договорах, скільки філій відкрито на території України, скільки людей працює, яким чином укладаються договори про надання послуг щодо підбору автомобілів за кордоном, їх придбання та транспортування до України, не маючи при цьому жодного працівника в представницьких офісах. Суд викликав у судове засідання директора ТОВ «Автолідер СВ» ОСОБА_2 для надання відповідних пояснень, однак останній судові виклики проігнорував.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи також наявні докази спілкування сторін, щодо викупу авто та отримання коштів.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду упостанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

З урахуванням усіх обставинсправи засвоїм внутрішнімпереконанням суд прийшов до висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити наявність між сторонами відповідних відносин, ведення певних перемовин, тому суд приймає таке листування як доказ, і надає йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу

Суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом були наданібільш вірогіднідокази наявностізаборгованості увідповідача запервісним позовом з повернення грошей за Договором, у той час, як у відповідач за первісним позовом доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов`язку повернути кошти не надав.

Згідно ч.1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Враховуючи те, що між сторонами склалися договірні відносини з приводу придбання та доставки транспортного засобу із Європи, на підставі договору про надання послуг від 08 лютого 2022 року, але транспортний засіб не було придбано та доставлено позивачу, тому грошові кошти, передані позивачем відповідачу в рахунок купівлі та доставки автомобіля підлягають поверненню.

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦК України).

Згідно зі статтею 1018 ЦК Українимайно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, "що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні зобов`язання. З урахуванням того, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів на обґрунтування своїх доводів щодо не укладання договору, не заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та/або встановлення справжності відтиску печатки у порядку встановленому ст.86 ЦПК України, суд, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Щодо вирішення вимог зустрічної позовної заяви суд вбачає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першоюстатті 216ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Згідно частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у своїй постанові від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17 Верховний Суд зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Перш ніж заявляти позов про визнання договору недійсним, слід розібратися, чи дійсно таким договором порушено право чи інтерес особи, яка збирається звертатись з позовом і чи буде такий спосіб захисту ефективним. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то у задоволенні позову може бути відмовлено.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надано доказів недійсності оскаржуваного правочину, не наведено конкретну підставу, передбачену ст.215 ЦК України, для визнання його недійсним. Заява представника позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі повністю спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, перепискою між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , договором про надання послуг від 08 лютого 2022 року.

За наведеного суд вбачає вимоги за зустрічною позовною заявою необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо валюти зобов`язання суд вбачає за необхідне зазначити таке.

Статтею99Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею524ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею533ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.192ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 333/5322/15-ц (провадження № 61-21808св18).

Оскільки укладення і виконання зобов`язань за договором про надання послуг від 08 лютого 2022 року сторонами визначено в Євро, тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3650,00 Євро, що не суперечить чинному законодавству.

Щодо розподілу судових витрат суд вбачає за необхідне зазначати таке.

Відповідно дост.141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до вимогст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що представником позивача заявлено до стягнення з позивача 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат представником позивача за первісним позовом було надано договір надання правничої (правової) допомоги від 05 січня 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1078080 від 27.01.2023 року, виданий адвокатом Самухою А.О., рахунок-фактуру №ЮФ-0000001 від 05.01.2023 року (а.с.38-41), квитанція про сплату послуг адвоката на загальну суму 30000,00 грн.

Враховуючи об`єм наданої правової допомоги, складність спору, суд вбачає розумним і обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., які суд вважає за необхідне покласти на відповідача за первісним позовом.

Також, оскільки первісний позов задоволено, то з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1470,83 грн.

Керуючись ст.ст.81, 137, 139, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» (Код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошову суму у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) євро 00 центів, та додаткові витрати в сумі 875 (вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛІДЕР СВ» (Код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на оплату судового збору у розмірі 1470 (одна тисяча сімдесят) гривень 83 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛІДЕР СВ" (Код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер СВ» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 15.07.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков