Ухвала

від 20.05.2024 по справі 362/809/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/809/24

Провадження № 2/362/1296/24

У Х В А Л А

"20" травня 2024 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просить про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та відшкодування моральної шкоди.

31.01.2024 р., 25.03.2024 р. в зв`язку із невідповідністю позовної заяви вимогамст.ст. 175, 177 ЦПК України, у справі винесено ухвалу про залишення позову без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ухвали суду від 25.03.2024 р. позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогамст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.177ЦПКУкраїни до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1 та 2ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач у позовній заяві просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити заборгованість з невиплаченої в повному обсязі заробітної плати у сумі 203556,02 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі 71193,53 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити заборгованість з невиплаченої компенсації за використані дні відпустки у кількості 11 днів у сумі 10031,57 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ;

- зобов`язати відповідача сплатити позивачу моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позов повинен містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Зміст позовних вимог, заявлених позивачем містить вимоги (3-6), що відповідають способу захисту прав позивача, решта вимог прохальної частини не є способами захисту прав та інтересів сторін в розумінні матеріального права України, а підлягають вирішенню судом в порядку процесуального права, а тому позивачу необхідно уточнити заявлені ним вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.177ЦПКУкраїни до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1 та 2ст. 9 Закону України «Про судовий збір»судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач у позовній заяві посилається на п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору позивачів за подання позовів про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Разом з тим, такі посилання позивача є помилковими, оскільки вказаною статтею вищевказаного закону від сплати судового збору звільнено позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а позивач, крім стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, просить стягнути також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, сплатити заборгованість з невиплаченої компенсації за використані дні відпустки, сплатити моральну шкоду.

При цьому, стягнення заробітної плати не є тотожнім стягненню середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а тому на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач не може бути звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та за вказану вимогу має сплатити судовий збір.

Вказане узгоджується із позицією постанови Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 755/12623/19 де зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2ст. 235 КЗпП Українита середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначенийст. 117 КЗпП Українимають різну правову природу. Середній заробіток заст. 117 КЗпП Україниза своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору тільки в частині вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (ч.3 ст. 23 ЦК України). Однак спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди. Отже, моральна шкода відноситься до вимог немайнового характеру.

В свою чергу, у постанові КЦС ВС від 28.11.2018 р. у справі № 761/11472/15-ц; ухвалі КЦС ВС від 08.07.2020 р. у справі № 213/4130/19 зроблено такий висновок: за змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно ст.4ЗаконуУкраїни«Про судовийзбір»заподання досудупозовноїзаяви майновогохарактеру,якаподана фізичною особою, підлягає до сплати - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає до сплати - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з викладеного, на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, а також про стягнення з відповідача грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки та моральну шкоду, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 176 ЦПК України, суд попередньо визначає розмір судового збору за вказані три вимоги майнового характеру у розмірі 3633,60 грн. (1211,20 грн. х3), з наступним стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З урахуванням наведеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір 3633,60 грн. за три вимоги майнового характеру та подати до суду оригінал квитанції в підтвердження його сплати або надати суду підтвердження від його звільнення з інших підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.185 ЦПК Українисуд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки позивачу необхідно усунути описані вище недоліки шляхом доплати судового збору за три вимоги майнового характеру на загальну суму 3633,60 грн., подати суду оригінал квитанції в підтвердження його сплати або надати суду підтвердження від його звільнення з інших підстав, та подати позов в новій редакції.

14.05.2024 р. на виконання ухвали суду від 25.03.2023 р., після усунення недоліків, позивачем подано заяву.

Перевіривши заяву, приходжу до висновку про те, що ухвалу суду від 25.03.2023 р. позивачем не виконано в повному обсязі, а саме: судовий збір не доплачено, не додано оригіналу квитанції в підтвердження його сплати та не подано позов в новій редакції.

За таких обставин позовну заяву слід повернути позивачу, роз`яснивши, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ч. 3ст. 185 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та відшкодування моральної шкоди, - визнати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.М. Кравченко