Постанова

від 03.07.2024 по справі 926/5086/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа №926/5086/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від стягувача: не з`явилися

від боржника: Масюк Г.С.

від органу ДВС: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі б/н від 23.05.2024,

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024, суддя Ніколаєв М.І., м. Чернівці, повний текс ухвали складено 20.05.2024,

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі на дії державного виконавця

у справі №926/5086/23

за позовом (стягувач) товариства з обмеженою відповідальністю Трітікум_АТ,

до відповідача (боржник) товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі,

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 395 571,36 грн.,

за участю Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст скарги на дії державного виконавця

27.02.2024 до Господарського суду Чернівецької області звернулось товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі (надалі ТОВ Торгова група Зернарі) (боржник) зі скаргою в якій просить:

1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д.О. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 74246307 від 22.02.2024 щодо стягнення з ТОВ «Торгова група Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» 2 196 062,96 грн. основного боргу, 147888,29 грн. пені, 28636,66 грн. інфляційних втрат, 12995,88 грн. 3% річних та 29977,43 грн. судового збору;

2) визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 74246307 від 22.02.2024.

Вказану скаргу боржник обґрунтовує тим, що державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та протиправно відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам такого документа, оскільки містить неправильний код боржника.

Також посилається на те, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 оскаржено в апеляційному порядку, тому вважає, що державний виконавець на підставі ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був повернути без виконання наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024, оскільки рішення не набрало законної сили.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024 у задоволенні скарги ТОВ Торгова група Зернарі на дії державного виконавця від 27.02.2024 - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що державний виконавець під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74246307 від 22.02.2024 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідає приписам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» і його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апелянт (боржник) просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024 та задоволити скаргу ТОВ Торгова група Зернарі на дії державного виконавця Рижко Д.О., Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

-суд не звернув увагу на те, що саме на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти чи подана апеляційна скарга на рішення, яке підлягає примусовому виконанню;

-посилається на постанову Верховного Суду від 15.01.2020 року в справі № 910/7221/17, за змістом якої виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується правомірна поведінка виконавця;

-зазначає, що державним виконавцем не застосовано положення п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

-вважає недобросовісною поведінку стягувача, який будучи обізнаним про подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, подав наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024 на примусове виконання;

- вважає, що дії державного виконавця є неправомірними з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Узагальнені заперечення стягувача

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що стягувачу на момент подання виконавчого документу не було відомо про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою боржника.

Зазначає, що виконання рішення суду в цій справі не порушило жодних прав відповідача, оскільки не призвело до подвійного стягнення заборгованості, що узгоджується постановою Верховного Суду від 18.08.2023 в справі № 924/90/22.

Орган ДВС правом передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 03.07.2024 з`явився представник боржника.

Представники стягувача та органу ДВС, в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, розсилкою процесуальних документів, відміткою Західного апеляційного господарського суду про надіслання на зворотній стороні ухвали від 12.06.2024, а тому враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду визначений ч. 2 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності стягувача та органу ДВС за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні представник боржника (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника (апелянта), що з`явився, дослідивши доводи та заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду - без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Торгова група Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» 2 196 062,96 грн. основного боргу, 147888,29 грн. пені, 28636,66 грн. інфляційних втрат, 12995,88 грн. 3% річних та 29977,43 грн. судового збору.

Повний текст вищевказаного рішення Господарського суду Чернівецької області складено та підписано 19.01.2024.

08.02.2024 ТОВ «Торгова група Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» відповідачем добровільно сплачено позивачу 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1013.

08.02.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «Торгова група Зернарі» подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 в цій справі. Апеляційна скарга зареєстрована Західним апеляційним господарським судом 09.02.2024 (вх. № 01-05/405/24) (т. 1 а.с. 196-200).

12.02.2024 Господарським судом Чернівецької області на виконання рішення суду від 17.01.2024 в цій справі видано наказ, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 09.02.2024.

14.02.2024 позивач (стягувач) скерував на адресу Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Торгова група Зернарі».

Вищевказана ухвала Західного апеляційного господарського суду оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117007401).

Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 зареєстрована канцелярією Господарського суду Чернівецької області 16.02.2024, матеріали справи направлено на адресу апеляційного суду 19.02.2024, що підтверджується супровідним листом Господарського суду Чернівецької області за № 02.04-21-118/24 від 19.02.2024.

22.02.2024 Головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74246307, за змістом якої постановлено стягнути з ТОВ «Торгова група Зернарі» (з урахуванням добровільної сплати 300 000,00 грн.) 1 896 062,96 грн. основного боргу, 147888,29 грн. пені, 28636,66 грн. інфляційних втрат, 12995,88 грн. 3% річних та 29977,43 грн. судового збору.

27.02.2024 Ковельський відділ державної виконавчої служби перерахував ТОВ «Трітікум_АТ» 1 249 959, 82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією за № 4204 від 27.02.2024 .

27.02.2024 у зв`язку оскарженням в апеляційному порядку рішення суду від 19.01.2024 відповідач (боржник) звернувся до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зупинення виконавчого провадження.

28.02.2024 Головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д.О. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №74246307, згідно якої зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024.

Підставою для звернення боржника до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби стало те, що державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ (наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024) на відповідність вимогам ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та протиправно відкрито виконавче провадження.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа; так, за частиною першою цієї статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024 відповідає вимогам до виконавчого документа, які визначені в ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій (в тому числі під час відкриття виконавчого провадження) регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Розділ ІІІ Інструкції регламентує вимоги, яким має відповідати виконавчий документ, та відомості, які мають міститися у заяві про примусове виконання рішення, дії виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження.

Так, за змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, зокрема:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа (наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 09.02.2024), що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку.

Таким чином спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не застосовано положення п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частини четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Апеляційний суд зазначає, що саме на сторони (зокрема на боржника) покладається обов`язок невідкладно письмово повідомити виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій.

Таким чином, відповідач (боржник) не був позбавлений можливості повідомити суд (чи в подальшому орган ДВС) про оскарження рішення в справі до суду апеляційної інстанції, що, крім іншого, відповідало би його інтересам.

З цих підстав спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що саме на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти чи подана апеляційна скарга на рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

Отже апеляційний суд зазначає, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2023 року в cправі № 924/90/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

У рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2023 в справі № 924/90/22 виснував, що для вирішення неоднозначності у застосуванні норм ГПК та Закону України «Про виконавче провадження» слід вдатися до аналізу положень, які регламентують дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а також визначають права та обов`язки учасників виконавчого провадження.

Таким чином, здійснивши аналіз положень, які регламентують дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а також вчинення виконавцем дій під час здійснення виконавчого провадження, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що державний виконавець під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74246307 від 22.02.2024 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідає приписам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» і його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції.

Таким чином, «правомірна поведінка», яка визначає обов`язок виконавця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Торгова група «Зернарі» на дії державного виконавця.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга боржника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду - без змін.

Заперечення стягувача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки за результатами розгляду скарги відмовлено в її задоволенні, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 271, 343, 344, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» б/н від 23.05.2024 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024 у справі №926/5086/23 залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 12.07.2024