Ухвала

від 06.08.2024 по справі 926/5086/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 926/5086/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі"</a>

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі"</a>

на дії головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітікум_АТ"</a>,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі"</a>,

про стягнення 2 395 571,36 грн,

за участю Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 позов задоволено в частині стягнення 2 196 062,96 грн основного боргу, 147 888,29 грн пені, 28 636,66 грн інфляційних втрат, 12 995,88 грн 3% річних та 29 977,43 грн судового збору. Повний текст вищевказаного рішення Господарського суду Чернівецької області складено та підписано 19.01.2024.

08.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі" (далі - Товариство, відповідач, скаржник, боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітікум_АТ"</a> (далі - ТОВ ?"Трітікум_АТ?, позивач, стягувач) добровільно сплачено 300 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1013.

08.02.2024 (через систему ?Електронний суд?") Товариством подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 в цій справі. Апеляційна скарга зареєстрована Західним апеляційним господарським судом 09.02.2024.

12.02.2024 Господарським судом Чернівецької області на виконання рішення суду від 17.01.2024 в цій справі видано наказ, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 09.02.2024.

14.02.2024 позивач (стягувач) скерував на адресу Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства. Вищевказана ухвала Західного апеляційного господарського суду оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117007401).

Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 зареєстрована канцелярією Господарського суду Чернівецької області 16.02.2024, матеріали справи направлено на адресу апеляційного суду 19.02.2024, що підтверджується супровідним листом Господарського суду Чернівецької області за № 02.04-21-118/24 від 19.02.2024.

22.02.2024 Головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д. О. (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74246307, за змістом якої постановлено стягнути з Товариства (з урахуванням добровільної сплати 300 000,00 грн) 1 896 062,96 грн основного боргу, 147 888,29 грн пені, 28 636,66 грн інфляційних втрат, 12 995,88 грн 3% річних та 29 977,43 грн судового збору.

27.02.2024 Ковельський відділ державної виконавчої служби перерахував ТОВ ?Трітікум_АТ? 1 249 959,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.02.2024 №4204.

27.02.2024 у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку рішення суду від 17.01.2024 відповідач (боржник) звернувся до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зупинення виконавчого провадження.

28.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №74246307, згідно якої зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024.

27.02.2024 до Господарського суду Чернівецької області звернулося Товариство зі скаргою в якій просить:

1) визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 74246307 від 22.02.2024 щодо стягнення з Товариства на користь ТОВ ?Трітікум_АТ? 2 196 062,96 грн основного боргу, 147 888,29 грн пені, 28 636,66 грн інфляційних втрат, 12 995,88 грн 3% річних та 29 977,43 грн судового збору;

2) визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №74246307 від 22.02.2024.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам частини 1 статті 4 Закону України ?Про виконавче провадження? (далі - Закон) та протиправно відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам такого документа, оскільки містить неправильний код боржника; також, у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку, державний виконавець на підставі частини 4 статті 4 Закону повинен був повернути без виконання наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024, оскільки рішення не набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, відмовлено в задоволенні скарги Товариства на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, господарські суди виходили з того, що державний виконавець під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74246307 від 22.02.2024 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідає приписам статті 4 Закону і його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція).

Не погоджуючись із судовими рішеннями, 01.08.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (повний текст складено 12.07.2024) та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024, в якій просить судові рішення скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024, виданий з порушенням вимог статей 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а державний виконавець, у свою чергу, діяв з порушенням вимог пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України ?Про виконавче провадження?, у зв`язку з чим неправильно та неповно було досліджено докази, подані відповідачем, що в свою чергу призвело до неправильного встановлення обставин справи. Крім того, оцінка доказів та їх достатнього та взаємного зв`язку у сукупності, судами першої та апеляційної інстанцій здійснювалась поверхнево та суб`єктивно, з наданням переваги лише твердженням позивача та без належного спростування доказів та тверджень відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із статтею 327 ГПК України, зокрема, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Частиною 1 статті 241 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повний текст Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 складено та підписано 19.01.2024, отже, з огляду на приписи частин 1, 4 статті 116 ГПК України, останній день строку на його апеляційне оскарження припадав на 08.02.2024. Таким чином, вказане рішення мало набрати законної сили 09.02.2024.

У свою чергу, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення у цій справі 08.02.2024. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства.

Разом з тим, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 зареєстрована канцелярією Господарського суду Чернівецької області 16.02.2024, матеріали справи направлено на адресу апеляційного суду 19.02.2024. Таким чином, на момент видачі наказу (12.02.2024) на примусове виконання судового рішення від 17.01.2024 суд не був обізнаний про оскарження рішення у справі.

Судами також враховано, що відповідач, задля уникнення видачі судом наказу, у зв`язку з набранням рішенням законної сили, не був позбавлений можливості повідомити суд першої інстанції про оскарження ним рішення у справі у день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, тобто 08.02.2024, що було в інтересах Товариства та з урахуванням, що 08.02.2024 було останнім днем оскарження відповідного рішення і з наступного дня (09.02.2024) таке рішення набирало законної сили, у разі неподання відповідачем на нього апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Матеріали касаційної скарги не містять доказів, що боржник повідомляв державного виконавця про наявність обставин, які б перешкоджали вчиненню виконавчих дій.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 по справі №924/90/22 зазначив, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.

У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що державний виконавець під час прийняття постанови 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74246307 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідає приписам статті 4 Закону, його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції.

Посилання відповідача на те, що в рішенні від 17.01.2024 та судовому наказі від 12.02.2024 невірно зазначено код Товариства, а державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам частини 1 статті 4 Закону спростовується тим, що 22.02.2024 державним виконавцем у відповідності до статей 8, 18 Закону та пункту 14 розділу ІІ Інструкції винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме внесено корективи до коду ЄДРПОУ боржника.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні скарги Товариства, оскільки дії державного виконавця були вчинені у повній відповідності з нормами чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині 2 статті 293 вказаного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права господарськими судами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 926/5086/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Зернарі"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач