Постанова

від 18.06.2024 по справі 910/7369/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа№ 910/7369/22 (910/12853/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

ліквідатора позивача арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д.,

представника відповідача адвоката Кравченко Н.Ф.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.04.2024 (повне рішення складено 09.04.2024, суддя Івченко А.М.)

у справі №910/7369/22(910/12853/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дружба"

про розірвання договору поставки та стягнення суми передплати за договором поставки,

в межах справи № 910/7369/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001",

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дружба" (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив:

- розірвати договори поставки № 355 АДК та № 356 АДК від 13.01.2022, укладені між сторонами;

- стягнути з відповідача на користь позивача передплату за договорами поставки в загальному розмірі 10430785,95 грн.

Як на підставу для розірвання договорів поставки позивач послався на істотне порушення умов цих договорів зі сторони відповідача як постачальника, а саме не виконано обов`язку з поставки товару в кількості 280 т за договором № 355 АДК та 1350 т за договором № 356АДК у строк до 03.02.2022. У відповідь на претензію повернути попередню оплату відповідач відмовив.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/7369/22 (910/12853/23) у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не здійснено дій, які мають передувати отриманню товару, який може бути відвантажений в будь-який час, при умові виконання позивачем умов договору в тому числі щодо надання повідомлення, довіреності та транспортних засобів для завантаження. Відповідач не відмовлявся передати товар покупцю і не порушив умов договору. Однак при невиконанні умов договору з боку позивача, у відповідача відсутня можливість поставити товар. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме:

- розірвати договори поставки №355 АДК та №356 АДК, укладені 13 січня 2022 року, між СТОВ Агрофірма "Дружба" та ТОВ "ТАН-2001";

- стягнути з СТОВ Агрофірма "Дружба" на користь ТОВ "ТАН-2001" суму передплати за договорами поставки №355 АДК та №356 АДК від 13 січня 2022 року в загальному розмірі 10 430 785,95 грн;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення позивач посилається на нез`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

За доводами позивача, суд не належним чином дослідив подані ним докази на підтвердження обґрунтування його права на повернення свого майна - грошових коштів, а також не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 та у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Позиції учасників справи.

Відповідач у відзиві просив рішення суду першої інстанції від 03.04.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За доводами відповідача, рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, відповідає завданню господарського судочинства, визначеному ГПК, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а аргументи скаржника є безпідставними.

Відповідач зазначає, що у розумінні приписів частини 2 статті 693 ЦК України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання. Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Також, за доводами відповідача, не має підстав для розірвання договору, а відтак і обов`язку з повернення попередньої оплати, кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідач-1, розгляд справи № 910/7369/22 (910/12853/23) призначено на 11.06.2024.

В судовому засіданні 11.06.2024 була оголошена перерву до 18.06.2024.

В судовому засіданні 18.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2022 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договори поставки №355АДК і №356АДК.

За умовами договору поставки №355АДК Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар в кількості 280 тон загальною вартістю 2450000,45 грн

За умовами п. 1.1. договору поставки №355АДК постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти пшеницю 1 класу, що іменується "Товар". Товар поставляється постачальником, завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Інкотермс 2010. Місце поставки (приміщення або склад), де перебуває товар постачальника, знаходиться за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Новосергіївка.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки №355АДК, поставка товару в повному обсязі здійснюється на умовах п.1.1 у строк до 03 лютого 2022 року включно.

За умовами договору поставки №356АДК Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар в кількості 1350 тон загальною вартістю 11799005,10 грн.

За умовами п. 1.1. договору поставки №356АДК постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти пшеницю 2 класу, що іменується "Товар". Товар поставляється постачальником, завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Інкотермс 2010. Місце поставки (приміщення або склад), де перебуває товар постачальника, знаходиться за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Упенівка.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки, поставка товару в повному обсязі здійснюється на умовах п.1.1 у строк до 03 лютого 2022 року включно.

Ліквідатор позивача, проаналізувавши банківські виписки, встановив, що позивач як покупець здійснив попередню оплату в сумі 2149123,20 грн за договором №355 АДК та 10350004,50 грн. за договором №356АДК.

В свою чергу відповідач, як постачальник, не поставив товар в кількості 280 тон за договором №355АДК та в кількості 1350 тон за договором №356АДК у строк до 03 лютого 2022 року.

Позивач 02.06.2023 надіслав на адресу відповідача претензію про повернення передплати в сумі 12499127,70 грн протягом трьох днів з моменту отримання цієї претензії.

У відповідь відповідач відмовив у повернені вказаної суми попередньої оплати, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про розірвання договорів поставки та повернення попередньої оплати.

У відзиві відповідач повідомив, що сторони припинили заліком зустрічні зобов`язання на суму 2 068 341,75 грн відповідно до договорів:

№ 327 АДК від 16.11.2021 року на суму 984 134,66 грн;

№ 328 АДК від 16.11.2021 року на суму 243 674,29 грн;

№ 329 АДК від 16.11.2021 року на суму 840 532,80 грн;

№355 АДК від 13.01.2022 року на суму 2 068 341,75 грн.

Таким чином, після взаємозаліку сума попередньої оплати становить:

- за договором 355 АДК від 13.01.2022 - 80 781,45 грн;

- за договором 356 АДК від 13.01.2022 - 10 350 004,50 грн,

а всього 10 430 785,95 грн.

Позивач визнав наведені вище обставини та подав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача 10 430 785,95 грн та повернути з державного бюджету судовий збір у розмірі 31025,13 грн пропорційно зменшеним позовним вимогам.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже про розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Підставами для розірвання договору, передбаченими законом, є:

- істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України),

- істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (статті 652 Цивільного кодексу України),

- інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Правовими підставами позову ліквідатор позивача визначив статтю 651 Цивільного кодексу України та послався як на підстави для розірвання договорів поставки на істотне порушення постачальником умов договору, а саме на невиконання відповідачем умов спірних договорів в частині поставки товару у строк до 03.02.2022.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, від 10.12.2019 у справі № 926/1557/18, від 29.01.2020 у справі № 920/221/19.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, належить встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару у визначений договором строк.

Одночасно, у пункті 1.1 спірного договору поставки №№355АДК сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти пшеницю 1 класу, що іменується "Товар". Товар поставляється постачальником, завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Інкотермс 2010. Місце поставки (приміщення або склад), де перебуває товар постачальника, знаходиться за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Новосергіївка.

За умовами п. 1.1. договору поставки №356АДК постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти пшеницю 2 класу, що іменується "Товар". Товар поставляється постачальником, завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Інкотермс 2010. Місце поставки (приміщення або склад), де перебуває товар постачальника, знаходиться за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Упенівка.

"Франко-перевізник" згідно Інкотермс 2010 означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

Відповідно до п. 4.4 договорів покупець зобов`язаний за власний кошт організувати перевезення Товару, а постачальник зобов`язаний за власний кошт завантажити Товар на транспортний засіб покупця в місці поставки.

Отже, з наведених вище умов договорів поставки належить дійти висновку, що обов`язок постачальника з поставки буде виконаний лише в разі подання транспортного засобу покупцем до місця поставки, де перебуває товар постачальника.

Будь-які докази на підтвердження надання транспорту під завантаження на складах постачальника, позивач суду не надав, а відтак належить дійти висновку про відсутність істотного порушення спірних договорів зі сторони відповідача, поза як в цьому разі саме кредитор (покупець) вважається таким, що прострочив.

А відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, в даному випадку, відсутнє порушення зобов`язання постачальника поставити товар у строк до 03.02.2022, у заявку з простроченням покупця подати транспорт під завантаження товару - виконання зобов`язання в цьому разі відстрочується.

Тобто, відсутні підстави для розірвання договорів поставки у зв`язку з істотним порушенням постачальником договору, яке в даному разі не відбулось.

У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Матеріали справи не містять доказів відмови постачальника поставити товар покупцю, при цьому також відсутні докази виконання покупцем зобов`язання з отримання товару у визначеному договором місці і строк.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Сторонами в договорі не визначено строк дії договору, 03.02.2022 - є строком виконання зобов`язання, а саме поставки товару. Разом з тим, пропуск строку на виконання договірних зобов`язань не припиняє дію договору, не звільняє сторін від його виконання, а є підставою для настання відповідальності для сторін за невиконання зобов`язання в строк.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 ст. 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

Колегія суддів зазначає, що дія спірних договорів не припинена, тобто угоди є чинними та обов`язковими до виконання сторонами, істотного порушення зі сторони відповідача не відбулось, відтак відсутні підстави для їх розірвання та припинення зобов`язань за ними.

Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 690 ЦК установлено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Колегія суддів відхиляє доводи ліквідатора позивача про те, що відмова у задоволенні позовної вимоги про повернення суми попередньої оплати суперечить ст. 59 КУзПБ, оскільки спонукає позивача до вчинення дій з ведення господарської діяльності, які є забороненими та які позивач змушений буде вчинити у разі отримання товару від відповідача.

Вказана норма КУзПБ передбачає завершення господарської діяльності банкрута, в даному випадку купівлі-продажу зерна, установлює настання строку виконання банкрутом своїх зобов`язань та звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань, зокрема, застосування до нього неустойки, втім не припиняє вже існуючих зобов`язань, зокрема, зобов`язання відповідача поставити товар, а позивача прийняти цей товар у власність. Відмова ж покупця (позивача) прийняти товар у власність є підставою для відмови продавця від договору у відповідності до ч. 4 ст. 690 ГПК України, і лише в цьому разі попередня оплата має бути повернута останнім на підставі ст. 1212 ЦК України.

Слід зазначити, що наявність попередньої оплати за спірними договорами поставки не зменшує активи банкрута, відповідно не впливає на формування його ліквідаційної маси, позаяк має бути включена до неї ліквідатором в якості дебіторської заборгованості та реалізована у порядку, визначеному КУзПБ як майно боржника.

Отже, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розірвання спірних договорів, відповідно відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин з повернення попередньої оплати норми статті 1212 Цивільного кодексу України, як і відсутність підстав для застосування норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю права у позивача вимагати повернення попередньої оплати, що пов`язане із відстроченням обов`язку постачальника передати товар до моменту виконання покупцем обов`язку з подачі транспорту під завантаження.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

У зазначеній справі судами встановлено, що постачальник не здійснив поставку товару у визначений договором строк.

У даній справі сторони узгодили, що покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивезення товару зі складу постачальника. Постачальник же зобов`язаний за власний рахунок здійснити навантаження товару на транспортний засіб покупця.

Втім, як було установлено вище, матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовив позивачеві у видачі товару чи відмовився здійснити навантаження товару на транспортні засоби покупця. Тобто, в даному випадку у покупця відсутнє право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим, у даній справі не встановлено неналежного виконання продавцем свого договірного зобов`язання.

Аналогічні висновки висвітлені в Постанові Верховного суду від 22.06.2023 року справа № 925/1238/22.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Отже, апеляційну скаргу належить відхилити.

Судові витрати.

Згідно із частинами 1, 4, статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/7369/22(910/12853/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.Ю. Поліщук