Постанова

від 09.07.2024 по справі 906/1520/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Справа №906/1520/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 (суддя Лозинська І.В., повний текст рішення складено 10.05.2024)

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до 1) Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради

2) Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4"

про визнання недійсними результатів публічних закупівель, договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину

за участю:

прокурора - Немковича І.І.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача-1 не з`явився,

представника відповідача-2 - Іванчука В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, оформленого протоколом №175 від 08.07.2019. Визнано недійсним договір №35 про надання послуг з прибирання від 25.07.2019, укладений між Комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради та Приватним підприємством "Крошня - ВЖРЕП №4".

Стягнуто з Приватного підприємства "Крошня-Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" на користь Житомирської обласної прокуратури 9957,10 грн судового збору.

Суд першої інстанції, враховуючи рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019 щодо визнання дій відповідача-2 та ПП "Комерційне автотранспортне підприємство-0638" під час участі у тендерній процедурі закупівлі порушенням, та приймаючи до уваги добровільну сплату штрафу відповідачем-2 згідно вказаного рішення, дійшов висновку, що рішення тендерного комітету КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, оформлене протоколом №175 від 08.07.2019, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 та ч.3 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд вказав, що відповідач-2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, а тому прокурором з посиланням на ч. 3 ст. 228 ЦК України правомірно заявлено до стягнення з ПП "Крошня-ВЖРЕП №4" на користь КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради 305939,40 грн, а з КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради - 305939,40 грн в дохід держави, які були сплачені за надані послуги згідно умов договору.

Разом з тим, судом враховано виконання відповідачем-2 у повному обсязі договору №35 про надання послуг з прибирання від 25.07.2019, а також те, що відповідач-2 згідно з видом діяльності займається комплексним обслуговуванням об`єктів, тому приймав участь у процедурі відкритих торгів за предметом - послуги з прибирання, а інших конкурентів, окрім нього та ПП "КАТП-0638" не було, тому їх права не порушені.

З огляду на те, що відповідач-2 несе відповідальність за санітарний та технічний стан частини території м. Житомира, а не прийняття ним участі у вказаній процедурі відкритих торгів могло призвести до порушення забезпечення повного та своєчасного виконання робіт з прибирання тротуарів та вулиць, розміщених на цій території, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції, беручи до уваги предмет та підстави подання позову, зазначив, що перебіг позовної давності починається з дати винесення рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019, а тому з урахуванням ст. 257 ЦК України перебіг строку позовної давності за цим позовом не пропущено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 305939,00 грн з Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" на користь Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, а з Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради в дохід держави - скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити у вказаній частині.

Апелянт, зокрема, вказує, що місцевий господарський суд, встановивши невідповідність правочину інтересам держави та суспільства, наявність у однієї із сторін умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить таким інтересам, та визнавши на цій підставі оспорювані правочини недійсними, зобов`язаний був застосувати наслідки їх недійсності, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, що були заявлені прокурором.

У свою чергу, відмова місцевого господарського суду у стягненні з відповідача-2 грошових коштів, отриманих ним за недійсним договором підряду №35 від 25.07.2019, свідчить про незастосування закону, що підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а отже про неправильне застосування норм матеріального права господарським судом.

Прокурор звертає увагу, що правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Щодо висновків суду про фактичне виконання договірних зобов`язань ПП "Крошня -ВЖРЕП №4" прокурор вважає, що вказана обставина не є тим юридичним фактом, що визначає умови застосування наслідків недійсності правочину, оскільки позовні вимоги прокурора не пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням умов договору про закупівлю, а ґрунтуються на факті вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також апелянт вказує, що у оскаржуваному судовому рішенні не обґрунтовано невідповідності обраного прокурором способу захисту нормам моралі, традицій, звичаїв, не відображено позиції суду щодо невідповідності цілей законодавця та засобів, обраних для їх досягнення, в цілому, жодним чином не вмотивовано висновку про несправедливість положень ч.3 ст.228 ЦК України.

У відповідності до ст.263 ГПК України, відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зауважує, що ПП "Крошня - ВЖРЕП №4" за порушення при проведенні вказаної закупівлі вже понесло відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 34 000 грн згідно рішення адміністративної колегії АМКУ №60/20-р/к від 08.09.2022 року. З огляду на вказане зазначає, що позовні вимоги прокурора є по своїй суті другим додатковим заходом притягнення підприємства до відповідальності за одне й теж правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України та призведе до непропорційного та надмірного обтяження щодо підприємства.

Відповідач-2 вважає, що належним позивачем у даному спорі може бути Житомирська міська рада або її Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" ЖМР, а представництво заступником керівника Житомирської окружної прокуратури та пред`явлений ним позов в інтересах держави є безпідставними.

Просить залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 - без змін, а скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби - без задоволення.

13.06.2024 року від Північного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення по суті заявлених апеляційних вимог у даній справі, згідно яких позивач вважає, що прокуратурою не доведено ні факту бездіяльності, ані права Управління звертатись до суду із відповідним предметом позову (із посиланням на відповідні нормативно-правові акти).

Крім того, зауважує, що органу державного фінансового контролю надано право стягувати кошти, одержані за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства лише в дохід держави. У той же час звернення до суду з позовом щодо стягнення з ПП "Крошня - ВЖРЕП №4" матеріальної шкоди (збитків) до компетенції органу державного фінансового контролю не відноситься, оскільки стягнення коштів (збитків) в цьому конкретному випадку відбуватиметься не в дохід держави. Відтак, в Управління відсутні законодавчо визначені підстави для звернення до суду.

У судове засідання, призначене на 09.07.2024 року, позивач та відповідач-1 не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання (т.2, а.с.21, 23-24). У письмових поясненнях позивач просив розглядати справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами. Відповідач-1 про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, зважаючи на відповідне клопотання позивача, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача-1.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзивм на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення відкритих торгів за предметом "Послуги з прибирання тротуарів м.Житомира" (т.1, а.с.24) та на підставі рішення тендерного комітетету КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, оформленого протоколом №175, про визначення ПП "Крошня - ВЖРЕП №4" (т.1, а.с.60-61), 25.07.2019 між КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (замовник) та ПП "Крошня-Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (виконавець) як з переможцем відкритих торгів укладено договір про надання послуг з прибирання №35 (т.1, а.с.62-65).

Згідно з п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується на свій ризик власними (і залученими) силами і засобами надати послуги по цьому договору згідно додатків до даного договору за видами послуг і цінами, які передбачені тендерною пропозицією. Додаток №1 та додаток №2 є невід`ємними частинами даного договору. Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконання наданих послуг.

Предметом даного договору є: 90910000 - 9 - Послуги з прибирання (послуги з прибирання тротуарів м. Житомира). Загальна вартість договору становить 306000,00 грн (п.1.2., 2.1 договору).

У додатках №1 та №2 до договору замовник та виконавець затвердили технічне завдання на закупівлю, узгодили перелік та обсяги надання послуг, а також визначили періодичність прибирання тротуарів (т.1, а. с. 66).

26.07.2019 в електронній системі публічних закупівель "Рrozorro" КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради було сформовано звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2019-06-13-000661-а (т.1, а. с. 69).

У додатковій угоді №1 від 02.08.2019 до договору сторони виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: "2.1 Загальна вартість даного договору становить 306000,00 грн без урахувань ПДВ" (т.1, а.с.67).

Додатковою угодою №2 від 21.12.2019 до договору замовник та виконавець дійшли згоди зменшити суму договору про надання послуг з прибирання №35 від 25.07.2019 на 60,60 грн у зв`язку з чим виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: "2.1 Загальна вартість даного договору становить 305939,40 грн" (т.1, а.с.68).

На виконання умов договору виконавець на підставі нарядів завдань №1-5 надав замовнику послуги з прибирання тротуарів, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт №1 за період з липня по листопад 2019 року, які містять підписи представників сторін та відтиски печаток підприємств (т.1, а.с.173-183, 184-188).

КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради було оплачено виконавцеві надані послуги на суму 305939,40 грн (т.1, а.с.93-98).

03.01.2020 в електронній системі публічних закупівель "Рrozorro" замовником було сформовано звіт про виконання договору про закупівлю з назвою її предмета "Послуги з прибирання тротуарів м. Житомира", що підтверджується публічно доступною інформацією в мережі Інтернет за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-06-13-000661-a.

Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019 визнано дії UA-2019-06-13-000661-а ПП "Крошня-Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" та ПП "Комерційне автотранспортне підприємство-0638" під час участі у тендерній процедурі закупівлі "Послуги з прибирання" порушенням, яке передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів (т.1, а.с.72-82).

За вказане порушення на учасників відкритих торгів накладено штрафи, а саме, на ПП "Крошня - ВЖРЕП №4" - 34000,00 грн, на ПП "Комерційне автотранспортне підприємство - 0638" - 50000,00 грн, які ними були сплачені, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (т.1, а.с.99, 100).

Прокурор вважає, що відповідач-2 ПП "Комерційне автотранспортне підприємство-0638" з метою уникнення реального конкурентного змагання та його наслідків у вигляді необхідності знижувати тендерні пропозиції, узгодили та скоординували свою поведінку, внаслідок чого хід процедури закупівлі, її переможець та ціна договору про закупівлю були визначені не за результатами конкурентного змагання, а за попередньою домовленістю між учасниками. Відтак, замовник торгів був позбавлений можливості укласти договір про закупівлю на найбільш економічно вигідних умовах, відповідно й зекономити бюджетні кошти та використати їх на фінансування інших потреб територіальної громади. Вказані обставини і стали підставою звернення прокурора з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 23.06.2023 (т.1, а.с.83-88) Житомирська окружна прокуратура повідомила Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про виявлені порушення вимог законодавства про закупівлі з метою вжиття останнім відповідних заходів.

У відповідь на вказаний лист Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області листом від 03.07.2023 зазначило, що у зв`язку із оприлюдненням КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради в електронній системі закупівель звіту про виконання договору про закупівлю інформацію, зазначену у листі прокуратури, не можливо перевірити шляхом проведення моніторингу закупівлі. Крім того, Управління повідомило прокуратуру, що зазначену інформацію буде використано в разі прийняття рішення щодо проведення перевірки вказаної процедури закупівлі або інших заходів державного фінансового контролю у замовника торгів в наступних планових періодах у порядку, встановленому законом (т.1, а.с.89-90).

Листом від 10.07.2023 (т.1, а.с.91, 92) Північний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру, що нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів державного фінансового контролю, не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів та додаткових угод, у тому числі, укладених за результатами процедур закупівель; управління офісу забезпечує виконання повноважень у сфері державного фінансового контролю на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням; крім того, запропоновано прокуратурі звернутися безпосередньо до управлінь офісу, які реалізують його повноваження та здійснюють заходи державного фінансового контролю на території області за місцезнаходженням такого управління.

01.11.2023 року Житомирська окружна прокуратура повідомила Північний офіс Держаудитслужби про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та про ініціювання подання до господарського суду позову в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом до суду, прокурор вказав, що позов має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок прийняття уповноваженою особою КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради рішення, оформленого протоколом №175 від 08.08.2019 та укладення між відповідачами договору №35 від 25.07.2019, обставин вчинення яких вказують їх невідповідність принципам здійснення публічних закупівель, принципам та засадам внутрішньої політики держави в економічній сфері, зобов`язанням України за міжнародними договорами, а відтак інтересам держави і суспільства в цілому, оскільки передбачають набуття прав на укладення договору та визначають його фінансові умови шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, розпорядження державними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор, звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави, вказав у чому полягає бездіяльність органу, в інтересах якого звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.

Крім того, суд також враховує, що Північний офіс Держаудитслужби був обізнаний про необхідність захисту інтересів держави, мав час, можливість та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористався, натомість повідомив, що звернення до суду з позовом щодо стягнення з відповідача-2 коштів до компетенції органу державного фінансового контролю не відноситься, а тому суд вважає, що офіс фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Північного офісу Держаудитслужби про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, а також відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Поряд з цим, колегія суддів також звертає увагу, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.

Оцінюючи доводи відповідачів щодо неналежності позивача у даній справі, апеляційний суд зауважує, що відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України (далі Положення), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, вказана служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, визначених пп. 3 п. 4 Положення, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки державних закупівель.

Відповідно до ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Пунктом 8 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пп.20 п.6 Положення передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Держаудитслужба України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, повноваження якої на території Житомирської області виконує Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області. Вказане спростовує відповідні доводи відповідача-2, що належним позивачем у даному спорі може бути Житомирська міська рада або її комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів".

Разом з тим, варто зауважити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частина 2 ст.16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Колегія суддів звертає увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

При цьому, зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на ті правові наслідки, які захищають право.

Оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до положень п.6, 25 ч.1 ст.1 якого, зміст публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продаж таких товарів, виконання робіт чи надання послуг за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду в п.137, 138 постанови від 02.08.2023 у справі №924/1288/21 щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" зазначила, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

Оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №916/1621/22.

Відтак, у разі коли торги завершуються оформленням договору купівлі-продажу, оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) і протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (п.104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п. 6.56), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п28)).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи ч.4 ст.236, ч.4 ст.269 ГПК України, приймаючи до уваги укладення договору про надання послуг з прибирання №35 від 25.07.2019 за результатами публічних закупівель, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (яке є складовою частиною процедури торгів), оформленого протоколом №175 від 08.07.2019 з підстав обрання неналежного способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах та як наслідок скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у вказаній частині.

Оцінюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору про надання послуг з прибирання №35 від 25.07.2019 та застосування наслідків недійсності правочину, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Частинами 1, 3 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Разом із тим, Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Частиною 3 ст.5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20 та від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019 визнано дії UA-2019-06-13-000661-а ПП "Крошня-Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (код ЄДРПОУ 40520299) та ПП "Комерційне автотранспортне підприємство-0638" (код ЄДРПОУ 42837315) під час участі у тендерній процедурі закупівлі "Послуги з прибирання" (ідентифікатор закупівлі - UA-2019-06-13-000661-а) порушенням, яке передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів (т.1, а.с.72 - 82).

При цьому, судом враховується, що вказане рішення ні ПП "Крошня-Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4", ні ПП "Комерційне автотранспортне підприємство-0638" не оскаржувалось та виконано ними у повному обсязі шляхом сплати штрафів до Державного бюджету України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1, а.с.99, 100) та не заперечується сторонами.

Варто зауважити, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеної закупівлі, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві.

Враховуючи, що договір про надання послуг з прибирання №35 від 25.07.2019, укладений за результатами тендерної процедури закупівлі, проведеної за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, що було встановлено відповідним рішенням Антимонопольного комітету України, колегія суддів дійшла висновку про недійсність такого договору у відповідності до ч.1 ст.203, ч.3 ст.215 та ч.3 228 ЦК України, як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця за результатами публічних закупівель.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тлумачення змісту ч.1 ст.216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 викладено висновок, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в статті 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною 3 ст.228 ЦК України, яка кореспондується зі ст.208 ГК України, встановлено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. При цьому, ПП "Крошня - ВЖРЕП №4" усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України "Про публічні закупівлі", інтересам держави і суспільства, а також прагнуло настання таких наслідків.

Крім того, недобросовісність дій відповідача-2 підтверджується рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019, яке ніким не оскаржувалось та є чинним.

Таким чином, встановивши невідповідність договору про надання послуг з прибирання №35 від 25.07.2019 інтересам держави і суспільства, та як наслідок визнання його недійсним, встановлення факту наявності у однієї із сторін умислу на вчинення вказаного правочину, а також враховуючи особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та відповідно стягнення з Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" на користь комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради 305939,40 грн, а з Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради одержані за рішенням суду 305 939,40 грн стягнути в дохід держави.

Щодо посилання суду першої інстанції про виконання оспорюваного договору у повному обсязі, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину, апеляційний суд враховує наступне.

Пунктом 54 постанови від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання застосування ст.203, 215 ЦК України, дійшла висновку, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними.

Цивільний кодекс України не пов`язує недійсність правочину як приватно-правову категорію з обставинами невиконання чи неналежного виконання господарського договору.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, обставини щодо невиконання чи неналежного виконання договору підлягають встановленню та доведенню в разі вирішення судом питання щодо застосування встановлених ч. 1 ст. 611 ЦК України правових наслідків порушення його умов.

Натомість, у межах даних спірних правовідносин прокурор просив визнати недійсним правочин у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства, а тому відповідні висновки суду першої інстанції не заслуговують на увагу.

Доводи відповідача-2 про подвійне притягнення його до відповідальності у зв`язку із задоволенням позову в частині стягнення коштів, що суперечить ст.61 Конституції України, є безпідставними з огляду на таке.

Юридична відповідальність - це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальну можливість безперешкодного здійснення суб`єктивних прав та можливість досягнення правового результату правомірною поведінкою суб`єктів суспільних відносин.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення, допущеного суб`єктом господарювання, та ліквідацію його наслідків.

За вчинення антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення торгів Закон України "Про захист економічної конкуренції" встановлює відповідальність у вигляді штрафу, що і було застосовано до відповідача-2.

Водночас, ч. 3 ст. 228 ЦК України не передбачає відповідальності за вчинення таких неправомірних дій, а регламентує настання наслідків вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто наслідки, що настають для порушника за вчинення узгоджених антиконкурентних дій, та наслідки, що застосовуються за результатами визнання правочину недійсним, за своєю юридичною суттю є різними юридичними категоріями.

У зв`язку із тим, що неправомірна поведінка вказаного товариства не може мати правомірного наслідку, прокурор оспорює дійсність правочину з підстав їх невідповідності інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - приватного підприємства.

При цьому, застосування до Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" адміністративно-господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочинів, а тому доводи відповідача-2 про подвійне притягнення його до відповідальності, що суперечить ст.61 Конституції України, не заслуговують на увагу та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на не врахування судом першої інстанції положень ч.3 ст.228 ЦК України та відповідно незастосування правових наслідків недійсності правочину у спірних правовідносинах, апеляційна скарга Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у відповідній частині скасуванню.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, то апеляційний суд із врахуванням предмета та підстав подання позову погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності починається з дати винесення рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/20-р/к від 08.09.2022 у справі №56-3.5/18-2019, а тому прокурор не пропустив строк звернення до суду з даним позовом та звернувся в межах строку позовної давності визначеного ст.257 ЦК України.

Враховуючи приписи п.2 ч.1, ч.9 ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги прокурора, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у справі №906/1520/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у справі №906/1520/23 в частині задоволення позову про визнання недійсними результатів публічних закупівель скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову в частині визнання недійсними результатів публічних закупівель відмовити.

4. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у справі №906/1520/23 в частині відмови у задоволенні позову про застосування наслідків недійсності правочину скасувати та прийняти нове рішення.

5. Позов в частині застосування наслідків недійсності правочину задоволити.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" на користь комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради 305939,40 грн, а з Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради одержані за рішенням суду 305 939,40 грн стягнути в дохід держави.

7. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у справі №906/1520/23 в частині стягнення судового збору змінити та викласти п.4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (10031, Житомирська область, м.Житомир, вул.Отаманів Соколовських, буд.7; код ЄДРПОУ 40520299) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; код ЄДРПОУ 02909950) 7273,09 грн (сім тисяч двісті сімдесят три гривні дев`ять копійок) судового збору.".

8. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 у справі №906/1520/23 залишити без змін.

9. Стягнути з Приватного підприємства "Крошня - Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (10031, Житомирська область, м.Житомир, вул.Отаманів Соколовських, буд.7; код ЄДРПОУ 40520299) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; код ЄДРПОУ 02909950) 6883,63 грн (шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривні шістдесят три копійки) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" липня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.