Рішення

від 12.07.2024 по справі 908/1237/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/93/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 Справа № 908/1237/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ (72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 39305918)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 677 814,91 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електроний суд надійшла позовна заява (вх. № 1348/08-07/24 від 23.04.2024) Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 618 285,22 грн та 59 529,69 грн заборгованість за процентами, що утворилась за Кредитним договором № 39305918-КД-1 від 30.03.2021.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також неналежним виконанням поручителем своїх зобов`язань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.04.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1237/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1237/24; вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження / п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру, місцезнаходження відповідача 1: 72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31.

Відповідно до даних з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач 2 зареєстрована за адресою: місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 186, кв. 55.

Як встановлено судом, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ має електронний кабінет у підсистемі Електронний суд.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про ЄСІКС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, ухвала Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 2.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІКС, у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІКС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Як вбачається з КП ДСС, ухвалу Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ 30.04.2024, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція про те, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, відповідач 1 був належним чином повідомлений про розгляд справи №908/1237/24 в суді.

З метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, копію ухвали суду від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі №908/1237/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача 2.

В матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі №908/1237/24, яка була направлена судом на адресу відповідача 2 та повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» про причини повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач 2 був належним чином повідомлений про розгляд справи №908/1237/24 в суді.

10.05.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього заборгованості, як з поручителя відповідача 1 за договором поруки від 30.03.2021 № 39305918-ДП-1. В обґрунтування заперечень зазначається, що позивачем не дотримано умов договору поруки та не направлено відповідачу 2 вимоги про сплату заборгованості, що утворилась за кредитним договором, в забезпечення виконання якого укладався договір поруки. Оскільки відповідач 2 не отримав від позивача вимоги / повідомлення про сплату заборгованості за Кредитним договором, відповідач 2 вважає відсутніми підстави для солідарного стягнення з нього заборгованості.

13.05.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач 1 не заперечує наявності заборгованості перед позивачем за кредитним договором, однак, просить врахувати суд факт розміщення матеріальних активів підприємства на тимчасово окупованій російською федерацією території Запорізької області; наявність з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є воєнна агресія російської федерації проти України. При прийнятті рішення відповідач 1 просить відстрочити його виконання строком на один рік.

20.05.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив з наведенням спростувань доводів відповідачів, викладених ними у відзивах на позовну заяву.

08.07.2024 від відповідача 1 суд отримав письмові пояснення щодо обставин справи.

Будь-яких інших процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 12.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (надалі банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ (надалі - позичальник, відповідач 1) укладено Кредитний договір № 39305918-КД-1 (далі Кредитний договір), у якому погоджено у пунктах А.1 А.4 вид кредиту відновлювальна кредитна лінія строком не більше 36 місяців з дати укладання договору; ліміт цього договору 1 086 609,90 грн (один мільйон вісімдесят шість тисяч шістсот дев`ять гривень 90 копійок), в тому числі на наступні цілі: в розмірі 1 082 820,00 грн на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів; у розмірі 3 789,90 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Термін повернення кредиту 01.03.2024. Рахунок для обслуговування кредиту: 29099040200439 (у гривні), отримувач: АТ КБ Приватбанк, МФО 313399, код ЄДРПОУ 30085570 (IBAN UA313133990000029099040200439).

Пунктом А.6 Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 14,3% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. А.7 Кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,6% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно з п. А.8 Кредитного договору, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).

Пунктом 4.8 Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

30.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1 п. 2 цієї Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14,30 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: індекс UIRD (3 місяці) +7%, де індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці.

Відповідно до п. 2.2 цієї Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів у розмірі, зазначеному п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1 цієї додаткової угоди +5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість, у розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

В п. 2.3 цієї Додаткової угоди сторони погодили, що позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов`язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування 3 % річних.

30.12.2022 сторони уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору №39305918-КД-1 від 30.03.2021 (надалі Договір про зміни), яким погодили певні зміни до умов кредитного договору.

Так, згідно п. 1 Договору про зміни, сторони внесли зміни до умов кредитування позичальника перед банком за кредитним договором на наступних умовах:

1) позичальник підтверджує свої зобов`язання перед банком щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з : суми неповернутого кредиту 700 732,00 грн; суми нарахованих до 29.12.2022 та не сплачених позичальником процентів за користування кредитом 1 929,35 грн.

В п. п. 2 п. 1 Договору про зміни сторони визначили порядок погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом здійснюється у строки/термін, встановлений в Графіку погашення заборгованості, що наведений у додатку № 1 до договору про зміни, з урахуванням внесених даним договором змін.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 Договору про зімни, сторони дійшли згоди, що від моменту набрання чинності цим договором про зміни подальше надання банком кредиту (грошів кредиту) позичальнику не здійснюється.

Згідно з п.п. 5 п. 1 Договору про зміни сторони узгодили, що банк має право на власний розсуд та без будь-яких додаткових погоджень з будь-якими особами змінити черговість погашення заборгованості за кредитним договором , відступивши від положень кредитного договору, які регулюють послідовність (черговість) виконання зобов`язань за кредитним договором.

У додатку № 1 до Договору про зміни сторони погодили графік погашення позичальником заборгованості перед банком із сплати кредиту про центів за користування кредитом із кінцевим терміном сплати - 01.03.2024.

Відповідно до п.п.2 п. 3 Договору про зміни, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач 2, поручитель за договором) був укладений 30.03.2021 Договір поруки №39305918-ДП-1, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник.

У п. 2.1.2 Договору поруки погоджено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В зв`язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за Кредитним договором, позивач на підставі вказаних обставин звернувся до суду з позовом у даній справі про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 суми 618 285,22 грн заборгованості за кредитом та суми 59 529,69 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 30.03.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладено Кредитний договір, за умовами якого позивач надає кредитні кошти відповідачу 1, який зобов`язався їх повернути в обумовлений договором термін сплативши позивачу проценти за користування кредитом.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач 1 (позичальник за Кредитним договором) свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав у повному обсязі, про що свідчать наявні матеріали справи, у т.ч. Договір про внесення змін до кредитного договору, яким було погоджено навіть графік погашення заборгованості. Наявність заборгованості за кредитним договором відповідач 1 визнає, про що зазначив у відзиві на позовну заяву. Доказів виконання умов Кредитного договору в частині повернення кредитних коштів у повному обсязі відповідач 1 не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Матеріали справи, у т.ч. банківські виписки по рахунку позичальника, свідчать, що на виконання Кредитного договору банк надавав позичальнику кредитні кошти, а позичальник здійснив їх часткове повернення, внаслідок чого станом на 27.03.2024 утворилась заборгованість по кредиту в сумі 618 285,22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За період користування кредитом з 31.03.2021 по 27.03.2024 банком, у відповідності до умов Кредитного договору, нараховано проценти за користування кредитом, заборгованість за якими, з урахуванням проведення відповідачем 1 часткового погашення за цей період станом на 27.03.2024 складає 59 526,69 грн.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем доведено факт надання відповідачу 1 кредитний коштів та наявність заборгованості за Кредитним договором №39305918-КД-1 від 30.03.2021 станом на 27.03.2024 у розмірі 677 814,91 грн, з яких 618 285,22 грн заборгованість за кредитом, 59 529,69 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

30.03.2021 між позивачем та відповідачем 2, з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 за Кредитним договором, був укладений договір поруки №39305918-ДП-1, за умовами якого відповідач 2 як поручитель відповідає перед позивачем за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж розмірі, що і відповідач 1.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, у відповідачів 1, 2 виникло солідарне зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач 1, визнаючи наявність заборгованості за Кредитним договором, вказує на наявність форс-мажорних обставин, які зумовили не виконання ним умов договору в частині повернення кредитних коштів. Такими форс-мажорними обставинами відповідач 1 називає військову агресію російської федерації проти України та тимчасову окупацію території Запорізької області, на якій знаходиться майже всі активи відповідача 1.

З цього приводу суд зазначає, що ст. 617 ЦК України, а також ст. 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Однак, згідно норм чинного законодавства форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Судом не приймаються також і заперечення відповідача 2 стосовно недотримання позивачем умов Договору поруки, а саме: не направлення відповідачу 2 вимоги про сплату заборгованості, що виникла за Кредитним договором, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п. 2.1.2 Договору поруки сторони узгодили направлення кредитором поручителю вимоги із зазначенням невиконаних зобов`язань як право кредитора, а не обов`язок.

Цим же пунктом Договору поруки сторони обумовили, що ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання; і поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 суми заборгованості за кредитом в розмірі 618 285,22 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 59 529,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про відстрочку виконання рішення на один рік, суд зазначає наступне.

Своє клопотання щодо відстрочки виконання рішення відповідач 1 обґрунтовує тим, що ТОВ Таврічеське МБ розміщене на території селища Веселе, що у Мелітопольському районі Запорізької області. Основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, здійснення якого було головним джерелом доходу відповідача. Вже понад два роки, з огляду на умови окупації Мелітопольського району, ТОВ Таврічеське МБ не може займатися основним видом своєї діяльності, який у минулому забезпечував гарантії платоспроможності підприємства. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 22.12.2022 № 309, територія місця розташування та здійснення господарської діяльності ТОВ «Таврічеське МБ», а саме: вся територія Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області з 26.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України. На сьогодні у відповідача відсутній доступ до територій розміщення земельних ділянок, на яких здійснювалось вирощування продукції, майже усі активи знаходяться на окупованій території, що є причиною відсутності достовірних даних про наявність та стан техніки, основних засобів та вцілілих залишків товару з огляду на масові факти крадіжки окупантами як сільськогосподарської техніки, обладнання, так і сільськогосподарської продукції. Вказані обставини не залежать від волі ТОВ Таврічеське МБ, є надзвичайними та невідворотними, а також унеможливлюють виконання ним кредитних зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» за даних умов здійснення господарської діяльності, тобто є форс-мажорними обставинами. Від виконання кредитних зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» не відмовляється та визнає наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

24.02.2022 на території України розпочалась збройна агресія російської федерації, яка триває до цього часу.

У зв`язку з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України був введений правовий режим воєнного стану, який було затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Торгово-промислова палата України оприлюднила офіційний лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчила, що військова агресія є форс-мажорною обставиною, а сам цей лист може бути використано як її підтвердження. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача 1 ТОВ Таврічеське МБ є: 72241, Запорізька область, Веселівський район, вул. Радянська, буд. 31.

Наразі вся територія Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області з 26.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України, згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 за № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.

З вищевикладеного вбачається, що враховуючи місце реєстрації відповідача, місце знаходження його активів для здійснення господарської діяльності, наслідки збройної агресії російської федерації проти України, яка продовжується і дотепер, безпосередньо негативно вплинули на господарську діяльність відповідача та його фінансовий стан.

Суд також зазначає, що введення на території України військового стану через збройну агресію російської федерації негативно вплинуло на всіх громадян, підприємства, установи та організації України, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Враховуючи відсутність у відповідача 1 мети уникнення сплати заборгованості за зобов`язанням перед позивачем, а також достатність наведених заявником обставини щодо неможливості наразі в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі, з урахуванням принципів розумності та справедливості, з метою забезпечення балансу інтересів стягувача і боржника, суд вважає, що відстрочка рішення суду на розумний строк не порушить прав стягувача.

На підставі викладеного, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача 1 частково та надати відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1237/24 в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 618 285 грн 22 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 59 529 грн 69 коп. на чотири місяці.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів 1, 2 в рівних частинах (відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір при подачі позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8).

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ (72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 39305918) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 618 285 (шістсот вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 22 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 59 529 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 69 коп.

Відстрочити виконання рішення в цій частині на чотири місяці з дати ухвалення рішення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ (72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 39305918) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн 89 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн 88 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 12.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.