Ухвала

від 04.07.2024 по справі 925/249/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04 липня 2024 року м.Черкаси справа №925/249/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, розглянувши заяву Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" №591 від 19.06.2024 (вх.№10146/24 від 24.06.2024) про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3", Черкаська область, м.Умань, вул.Шухевича,12

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У-ХАУС", м.Київ, вул.Гната Юри,20, офіс 4

про стягнення грошових коштів у сумі 15656,39 грн,

за участю повноважних представників сторін:

від заявника (позивача): І.І.Мараховський за довіреністю;

решта учасників: участі не брали.

В зв`язку з припинення електропостачання Господарського суду Черкаської області судове засідання 04.07.2024 за заявою стягувача (позивача) проведено без застосування технічної фіксації ходу судового процесу.

Комунальне підприємство "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У-ХАУС" з вимогою про стягнення 15656,39 грн, з них: 13659,66 грн основної заборгованості за надані послуги з утримання багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку та прибудинкової території за адресою: вул.Комарова,12 в м.Умань за період з 01.04.2019 до 01.03.2022; 1475,78 грн інфляційних втрат; 520,95 грн 3% річних та відшкодування судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішенням суду від 12.05.2022 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "У-ХАУС" (м.Київ, вул.Гната Юри,20, офіс 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42897175, номер рахунку в банку невідомий) на користь Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" (м.Умань, вул.Шухевича,12; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05457129, номер рахунку в банку невідомий) 13659,66 грн заборгованості, 1475,78 грн інфляційних втрат, 517,88 грн 3% річних та 2481 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.

07.06.2022 на виконання рішення суду було видано наказ.

24.06.2024 Господарському суду Черкаської області надійшла заява Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" №591 від 19.06.2024 (вх.№10146/24) про заміну сторони виконавчого провадження з вимогами:

- направити запит до Виконавчого комітету Уманської міської ради, що знаходиться за адресою: 20301, Черкаська область, м.Умань, площа Соборності, 1 про надання із відділу державної реєстрації як органу реєстрації інформації з персональними даними щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме зареєстровану адресу її місця проживання;

- направити запит до Уманського відділу Державної міграційної служби України, що знаходиться за адресою: 20301, Черкаська область, м.Умань, площа Соборності, 1а про надання інформації з персональними даними щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме зареєстровану адресу її місця проживання;

- винести ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження у справі №925/249/22 Господарського суду Черкаської області замінивши боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "У-ХАУС" (м.Київ, вул.Гната Юри, 20, офіс 4) на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Проведення судового засідання призначено на 04.07.2024 з викликом сторін. Всі учасники належно повідомлені про час і місце проведення засідання.

В судове засідання подані документи:

- вх.суду №10628/24 від 02.07.2024 додаткові пояснення заявника РЕУ-3 у справі стосовно правонаступництва боржника з доказами направлення учасникам;

- вх.суду №10636/24 від 03.07.2024 письмові заперечення гр. ОСОБА_1 проти заяви стягувача РЕУ-3 про правонаступництво з доказами направлення заперечень всім учасникам, з доказами своєї постійної реєстрації.

Заявником подано суду письмові тези та обґрунтування своєї позиції про необхідність вчинення заміни боржника ТОВ "У-ХАУС" правонаступником власником спірної квартири в багатоквартирному будинку гр. ОСОБА_1 у зв`язку з вибуттям ТОВ "У-ХАУС" зі спірних правовідносин.

Частиною 3 ст.334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

КП "Уманське РЕУ-3" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до ТОВ "У-ХАУС" з вимогою про стягнення 15656,39 грн, з них: 13659,66 грн основної заборгованості за надані послуги з утримання багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.04.2019 до 01.03.2022; 1475,78 грн інфляційних втрат; 520,95 грн 3% річних та відшкодування судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішенням суду від 12.05.2022 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ "У-ХАУС" (м.Київ, вул.Гната Юри,20, офіс 4; код ЄДРПОУ 42897175) на користь КП "Уманське РЕУ-3" (м.Умань, вул.Шухевича,12; код ЄДРПОУ 05457129) 13659,66 грн заборгованості, 1475,78 грн інфляційних втрат, 517,88 грн 3% річних та 2481 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.

07.06.2022 на виконання рішення суду було видано наказ.

Наказ стягувачем було пред`явлено до виконання, однак ВДВС не виявив активів та майна, на яке могло бути звернено стягнення для виконання рішення суду. Наказ суду повернуто стягувачеві.

Пізніше гр. ОСОБА_1 самостійно звернулась в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ "У-ХАУС" з вимогами про визнання рішення загальних зборі товариства недійсним, скасування реєстраційних дій, визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників, скасування рішення про державну реєстрацію права власності (спірна квартира АДРЕСА_3 ), визнання права власності на майно (спірна квартира АДРЕСА_4 ). Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.09.2023 у справі №925/1254/22 вимоги задоволено частково, в тому числі скасовано державну реєстрацію права власності товариства "У-ХАУС" на квартиру АДРЕСА_3 та визнано за гр. ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 85,7 м2. Рішення суду набрало законної сили.

Суд повторно не перевіряє взаємовідносини сторін, які встановлені в судовому рішенні від 27.09.2023 у справі №925/1254/22, та не дає їм правову оцінку. Власником спірної квартири АДРЕСА_3 є гр. ОСОБА_1 .

Застосування судом норм права до спірних відносин:

Конституція України: власність набувається у спосіб, не заборонений законом. Власність зобов`язує - приписи ст. 13 як норма прямої дії.

Ст. 319 ЦК України здійснення права власності:

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов`язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

{Частина восьма статті 319 із змінами, внесеними згідно із Законом №2518-VI від 09.09.2010}

Ст. 322 ЦК України тягар утримання майна:

1. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 328 ЦК України підстави набуття права власності:

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

{Частина друга статті 328 в редакції Закону №263-IX від 31.10.2019}

А) Щодо питання процесуального правонаступництва юридичної особи:

Законодавець визначає правонаступництво як перехід суб`єктивного права (в широкому розумінні також правового обов`язку) від однієї особи праводавця до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття (у відповідних випадках похідного набуття правого обов`язку).

Ситуація наявності двох суб`єктів і переходу суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого дає змогу говорити, що має місце набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрата іншою. Саме втрата суб`єктивних прав і обов`язків однією особою (правопопередником) і набуття їх іншою особою (правонаступником) характеризує термін «перехід прав і обов`язків». Але при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого й було можливе їх існування. Право (в широкому значенні і обов`язок) наступника ніби опирається на те право, яке існувало у іншої особи, ніби походить від нього. Цей зв`язок означає пряму залежність прав і обов`язків, які належали попереднику щодо прав і обов`язків наступника. Саме ця залежність є об`єктивною ознакою, яка ще з римських часів визначає похідний характер такого правонабуття. При цьому важливим є не те, що одна особа втрачає право, а інша його набуває, основним є те, що перша особа передає це право, а друга особа його приймає. І тому з точки зору першої особи (ауктора) похідне правонабуття називається передачею права, а з точки зору наступника (сукцесора) наступництвом у праві. Саме передача права (а не просто його втрата) і наступництво цього самого права іншим суб`єктом визначає похідний характер правонабуття, що відбувається і становить суть юридичної категорії правонаступництва.

Характерною ознакою правонаступництва є зв`язок між набутими правами і обов`язками та правовідносинами, що продовжують існувати у зміненому вигляді. Обов`язкова при правонаступництві зміна суб`єктів правовідносин ставить питання тотожності права правопопередника і права правонаступника.

Римськими юристами було вироблено формулу, згідно з якою "ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам".

Аналіз чинного законодавства і практики свідчить, що саме від правосуб`єктності сукцесора залежить зміст прав і обов`язків, що переходять від однієї особи до іншої.

Проблема тотожності обсягу прав і обов`язків, що передаються ауктором сукцесору, знаходить своє відображення в існуванні різних видів правонаступництва. За загальним правилом, право сукцесора (набувача права) є похідним від права ауктора (праводавця), і тому переходить до нього в тому самому обсязі, який був у правопопередника. Один суб`єкт правовідносин змінюється іншим і при цьому відбувається передача, з точки зору ауктора, і наступництво, з точки зору сукцесора, суб`єктивного права (а в широкому розумінні і суб`єктивного обов`язку) в цілому, в повному обсязі цього права.

Таке правонаступництво називається транслятивним, тобто таким, яке переносить права і обов`язки від однієї особи (правопопередника) до іншої (правонаступника), причому в повному обсязі цих прав і обов`язків. У вузькому розумінні транслятивним правонаступництвом мало б вичерпуватись поняття власне правонаступництва. Але поряд з розглянутим існує і таке правонаступництво, за якого відсутня тотожність в обсязі права, що набувається, і права правопопередника. Воно має місце у випадку, якщо ауктор, на підставі свого права і зберігаючи його за собою, встановлює для сукцесора інше право, яке обмежує надалі право ауктора доки існує (наприклад, при встановленні права застави, яке відбувається за рахунок належного власнику права володіння і розпорядження, при укладенні договору майнового найму власник передає наймачеві право володіння і користування майном, передача певних повноважень власником відбувається і при встановленні деяких видів сервітутів). В усіх цих випадках на підставі права праводавця створюється право з більш вузьким змістом. В цьому випадку має місце «... в певному роді «перехід» повноважень від однієї особи до іншої, але без втрати їх і відповідного права в цілому правопопередником (конститутивне правонабуття)». Термін «перехід» вживається умовно у даних правовідносинах, оскільки тут немає successio у вузькому розумінні, тобто немає переходу права від однієї особи до іншої; встановлене на користь сукцесора право не є складовою частиною права, яке належало самому ауктору, тому що це останнє не вичерпується сумою окремих, більш вузьких прав, які можуть бути встановлені на його підставі на користь інших осіб. Тобто в цьому випадку не прослідковується перехід права у спеціальному, юридичному розумінні, у значенні відчуження права, але все ж таки наявний «некваліфікований» перехід права. Однак не це є вирішальним для визнання конститутивного право набуття правонаступництвом. Поняття «правонаступництво» застосовується тому, що набуте право опирається, а також обумовлене існуванням відповідного права праводавця, як і звичайне транслятивне правонаступництво. В основі конститутивного правонаступництва лежить те саме сформульоване Ульпіаном правило: «Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам» (джерело: Dig 50, 17, 54).

За обсягом прав та обов`язків, які передаються, розрізняють також універсальне і сингулярне правонаступництво. Про універсальне правонаступництво говорять тоді, коли у зв`язку з припиненням існування суб`єкта правовідносин (правопопередника) сукупність його прав і обов`язків як єдине ціле і одним актом переходить до іншої особи (правонаступника). При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходять окремі права і обов`язки таким чином, що кожне окреме право (обов`язок) набувається окремим актом волевиявлення. При універсальному правонаступництві правонаступник займає місце правопопередника в усіх цивільно-правових відносинах, учасником яких був праводавець. При сингулярному в будь-якому одному чи кількох правовідносинах. Сингулярне правонаступництво має місце при будь-яких змінах суб`єктного складу правовідносин, тоді як універсальне наступництво спостерігається лише у випадку смерті фізичної особи і реорганізації юридичних осіб.

Поряд з такими видами правонаступництва як транслятивне і конститутивне, універсальне і сингулярне правонаступництво існує ще один поділ в теорії права у виді безпосереднього і опосередкованого правонаступництва.

Терміни «безпосереднє» і «опосередковане» правонаступництво означають, що при безпосередньому правонаступництві права і обов`язки переходять від однієї особи до іншої прямо, при опосередкованому за участю будь-якого суб`єкта, який попередньо отримує їх у вигляді своєрідної проміжної стадії.

На відміну від транслятивного і конститутивного, універсального і сингулярного правонаступництва, класифікація яких відбувається за ознакою обсягу прав і обов`язків, які переходять від правопопередника до правонаступника, безпосереднє і опосередковане правонаступництво виділяється за порядком переходу цих прав і обов`язків. І якщо на підставі першої класифікації визначається, що саме переходить, то на підставі другої яким чином переходить.

Зазначені судом види правонаступництва охоплюють всі випадки заміни одного суб`єкта правовідносин іншим при похідному набутті прав та обов`язків.

Кожен з цих видів правонаступництва може набувати певної специфіки залежно від суб`єктного складу правонаступництва (фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальна громада), особливостей об`єкта правонаступництва, змісту правонаступництва, а також складу підстав правонаступництва.

Заявник (стягував РЕУ-3) доводить вчинення активних дій гр. ОСОБА_1 по захисту свого права власності на спірний об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_4 у багатоквартирному будинку, тобто своє правонаступництво у зв`язку з вибуттям ТОВ "У-ХАУС" з правовідносин на володіння майном та утримання житла в багатоквартирному будинку за рішенням суду. У суду є достатні та обґрунтовані підстави вважати гр. ОСОБА_1 правонаступником ТОВ "У-ХАУС" у виконавчому провадженні у справі №925/249/22 у зв`язку з вибуттям останнього.

Суд не розглядає питання процесуального правонаступництва відповідно до приписів ст. 52 ГПК України, оскільки спір вирішено, рішення суду набрало законної сили і має застосовуватись положення ст. 334 ГПК України стосовно заміни сторони виконавчого провадження.

Згідно приписів ст. 334 ГПК України про заміну сторони виконавчого провадження:

"1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

4. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження", - оскільки судовим рішенням підтверджено активність дії гр. ОСОБА_1 по захисту свого права власності на об`єкт нерухомості (спірної квартири АДРЕСА_3 ), та вибуття ТОВ "У-ХАУС" зі спірних правовідносин по утриманню житла.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, №15729/07 від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

ч.1 ст.326. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За викладених вище обставин господарський суд вбачає наявність правових підстав для задоволення заяви кредитора про заміну сторони (боржника) його правонаступником у виконавчому провадженні.

Суд вказує, що рішення суду має виконуватись на загальних підставах в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що при заміні сторони у виконавчому провадженні суд не перевіряє наявність заборгованості нового боржника перед кредитором, оскільки це має з`ясувати виконавча служба в межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду у даній справі.

Вказані обставини є підставою для задоволення заяви стягувача КП "РЕУ -3" про заміну сторони (боржника) правонаступником у виконавчому провадженні.

Керуючись ст.ст.234, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву стягувача Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" м. Умань Черкаської області вих.№591 від 19.06.2024 (вх.суду №10146/24 від 24.06.2024) про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

2.Замінити боржника ТОВ "У-ХАУС" на боржника гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні як власника квартири у спірних правовідносинах.

Вказана ухвала є невід`ємною частиною рішення Господарського суду Черкаської області та наказу суду у даній справі.

Направити цю ухвалу заявнику, сторонам.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Повне судове рішення складено та підписано 12.07.2024

Суддя Г.М.Скиба