Ухвала

від 11.06.2024 по справі 927/192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/192/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мінпоток про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінпоток»,

код ЄДРПОУ 44448557, вул. Алексеєнко Надії, 21, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49006

Відповідач: Фізична особа-підприємець Тронов Владислав Вадимович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 1 531 413,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінпоток» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Тронова Владислава Вадимовича, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 527 008,88 грн безпідставно набутих коштів, 7404,94 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2022 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи підприємця Тронова Владислава Вадимовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінпоток» 1 527 008,88 грн безпідставно набутих коштів, 7404,94 грн 3 % річних та 23 016,21 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду від 05.07.2022 оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядках.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінпоток» на користь Фізичної особи-підприємця Тронова Владислава Вадимовича 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

07.05.2024 Господарський суд Чернігівської області видав наказ на примусове виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (далі Наказ від 07.05.2024).

30.05.2024 ТОВ «Мінпоток» через підсистему «Електронний суд» подало до суду заяву, у якій просить суд поновити строк для подання заяви про визнання Наказу від 07.05.2024 таким, що не підлягає виконанню; визнати Наказ від 07.05.2024 таким, що не підлягає виконанню повністю.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ «Мінпоток» зазначає, що, оскільки 31.03.2024 Фізичною особою підприємцем Троновим Владиславом Вадимовичем за власним рішенням було припинено підприємницьку діяльність, про що внесено запис № 2010350060002037109, наказ, виданий 07.05.2024 у справі № 927/192/22 не підлягає виконанню на підставі ч.2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ТОВ «Мінпоток» наголошує на застосуванні норм ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 06.06.2024 розгляд заяви призначено на 11.06.2024.

До початку судового засідання через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якій зазначається, що 10 червня 2024 року судом направлено ухвалу про повернення заяви представника заявника про розгляд справи в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів. Нову заяву представник заявника не має можливості направити, оскільки дана заява подається не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. З огляду на викладене, просить суд відкласти розгляд справи на інший час та день. Вказане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, тому що не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи, оскілки саме у діях заявника вбачається суб`єктивна недобросовісна поведінка щодо недотримання вимог ГПК про направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншим учасникам справи, а відтак всі негативні наслідки цього має нести, відповідно до ст. 13 ГПК, заявник. Крім того, відповідно до ст. 328 ГПК неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 06.11.2024 в електронні кабінети в ЄСІТС, але у судове засідання 11.06.2024 не з`явились.

Оскільки неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви, судове засідання 11.06.2024 проводилось за відсутності учасників справи (їх представників).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мінпоток задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як визначено у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N. 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, виконавчий документ визнається судом таким, що не підлягає виконанню за відсутності обов`язку боржника у зв`язку із добровільним виконанням зобов`язання боржником або іншою особою.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку зазначення «або з інших причин» мова йде про інші причини для припинення обов`язку боржника, а не про інші причини для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Тронов Владислав Вадимович (стягувач за Наказом від 07.05.2024) припинив свою діяльність 31.03.2024.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З приводу посилання ТОВ «Мінпоток» на норми ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України як аналогії закону суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу (ст. 147 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З огляду на те, що справа № 927/192/22 розглядалась за правилами позовного провадження, за результатами розгляду справи судом першої інстанції було ухвалено рішення, за результатами розгляду судом апеляційної інстанції - постанова (у даному випадку додаткова) і на виконання останньої був виданий наказ на підставі саме ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, суд відхиляє доводи заявника.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінпоток» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Щодо клопотання заявника про поновлення строку для подання заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачені строки для звернення з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відтак заява ТОВ «Мінпоток» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини ухвали була підписана судом 11.06.2024 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Керуючись 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Мінпоток» про поновлення строку для подання заяви про визнання наказу від 07.05.2024 на примусове виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 таким, що не підлягає виконанню.

2. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Мінпоток» про визнання наказу від 07.05.2024 на примусове виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повний текст ухвали складений 15.07.2024.

Суддя В. В. Шморгун